Грошово-кредитна політика України в перехідний період пройшла складний, звивистий шлях розвитку, про що вже йшлося в розділі 4. Зараз зробимо спробу оцінити характер її на окремих етапах розвитку під кутом зору відповідності основним положенням кейнсІанської та монетаристської концепцій1.
На першому етапі (1991—1994 рр.) підходи до вирішення завдань економічної політики в Україні мали переважно кейнсіан-ський уклін. На цьому етапі вирішальну роль у прийнятті владними структурами економічних рішень відігравали поточні, переважно короткострокові, цілі, що визначалися в основному політичними чи соціальними міркуваннями. Довгострокові, стратегічні цілі (стабілізація цін, макроекономІчна стабілізація, забезпечення економічного зростання, підвищення зайнятості тощо) відсувалися на другий план. Навіть перехід до ринкової економіки і запровадження ринкових методів господарювання, проголошені як стратегічна ціль економічної політики, найчастіше не враховувалися при прийнятті тактичних рішень. Це виявлялося в надмірному втручанні органів державного управління в господарські процеси, в переважно «ручному» управлінні вирішенням конкретних економічних завдань, замість того, щоб швидше створити ринковий механізм економічного розвитку і забезпечити його функціонування на засадах саморегулювання. Такий підхід зумо-
Мова йде не стільки про свідому орієнтацію на ті чи інші «рецепти», скільки про збіг фактичного розвитку подій в економіці та монетарній сфері України з основними підходами кейнсіанців та монетаристів до вирішення проблем державного регулювання економіки,
влював надто повільний перебіг ринкових реформ в Україні, сприяв поглибленню економічної кризи.
У цей період явно перебільшувалася роль та можливості держави в регулюванні економіки, переоцінювалися можливості фіскально-бюджетного механізму у вирішенні всіх соціально-економічних завдань — тактичних і стратегічних, доводилась доцільність І ефективність прямого втручання державних органів в економічні процеси. Оскільки такі методи управління економікою в нових умовах не спрацьовували, економічне життя країни виявилося некерованим і опинилося у вкрай складному становищі: ринки розбалансовані, державні фінанси підірвані, бюджет непо-мірно дефіцитний, сфера обігу переповнена зайвими грошима, виробництво швидко скорочувалося.
КейнсІанський підхід проявлявся також у ставленні до інфляції. Інфляційна загроза явно недооцінювалася. Емісія грошей широко використовувалася для фінансування всіх поточних потреб, які не були передбачені державним бюджетом, та для покриття бюджетного дефіциту.
У руслі кейнсіанського підходу були І конкретні заходи в монетарній політиці — жорстка фіксація валютного курсу в 1993— 1994рр., переважне використання адміністративно-обмежувальних монетарних інструментів (висока норма обов'язкового резервування та часті її зміни, пряме обмеження кредитної діяльності комерційних банків —г через установлення кредитних стель, обмеження доступу банків до централізованих кредитних ресурсів тощо).
З 1994 р. в економічній політиці відбулися деякі зміни, особливо в монетарній сфері, а саме:
*в загальноекономічній політиці був проголошений курс на макрос коном і чну стабілізацію, на прискорення ринкових реформ та формування ринкового механізму функціонування економіки;
»у фіскально-бюджетній політиці визнавалося за необхідне переорієнтуватися на подолання бюджетного дефіциту і послаблення дефіцитного фінансування економіки, зменшення податкового тиску і переведення суб'єктів господарювання на засади самофінансування;
•у грошово-кредитній політиці було взято курс на подолання гіперінфляції, лібералізацію кредитного та валютного ринків, формування ринку цінних паперів, відмежування емісійного механізму НБУ від бюджетного механізму І скорочення фінансування бюджетного дефіциту за рахунок сеньйоражу.
Усі щ зміни більше відповідали монетаристському підходу, ніж кейнсіанському. Проте подальший розвиток подій показав,
що досить послідовно дотримувалося проголошеного курсу лише монетарне керівництво країни, передусім НБУ. У загальноекономічній та фіскально-бюджетній політиці суттєвих змін у бік посилення засад ринкового саморегулювання не відбулося.
Тому є підстави вважати, що на другому етапі перехідного періоду, що розпочався з 1994р., економічна політика в Україні проводилася на дуальних засадах — керівництво реальної економіки та фіскально-бгоджетної сфери здійснювалося більше в руслі кейнсіанських підходів, а керівництво монетарної сфери — у руслі монетаристських підходів. Такий дуалізм негативно вплинув на хід ринкової трансформації економіки, на стан макроеко-номічної стабілізації та оздоровлення державних фінансів, поглибив розрив між секторами реальної економіки та грошово-кредитним. Адже механізм ринкової саморегуляції економіки як неминуча передумова монетаристських Ідей грошово-кредитного регулювання, не був створений. Це Істотно знизило результативність анти Інфляційної політики, обмежило її позитивні наслідки переважно монетарною сферою.
Орієнтація грошово-кредитної політики в Україні на монетари-стськІ підходи економічного регулювання проявилася в багатьох діях і рішеннях Національного банку. Це насамперед перехід до жорсткої грошово-кредитної політики та орієнтація ЇЇ на регулювання грошової маси в обороті відповідно до динаміки обсягу ВВП. Звичайно, мова не йде про дотримання НБУ «грошового правила» М. Фрідмана, для цього ще не було достатніх передумов, проте орієнтація динаміки пропозиції грошей на динаміку ВВП досить чітко відповідає підходам сучасних монетаристів.
Як адекватну монетаристській концепції можна оцінити послідовну орієнтацію НБУ на утвердження своєї самостійності в проведенні монетарної політики, збереження незалежності від органів виконавчої влади, лібералізацію кредитного І валютного ринків, запровадження режиму плаваючого валютного курсу, розвиток ринку цінних паперів, на посилення ролі суто економічних інструментів грошово-кредитного регулювання тощо. Позитивними наслідками такої політики НБУ стали:
• поступове (протягом 1994—1995 рр.) зниження Інфляції з гі- первисокого (10 260% в 1993р.) до помірного (139% в 1996р.) рівня;
• помітна стабілізація валютного курсу гривні;
• формування авторитету НБУ як органу монетарного управ ління серед українських та міжнародних банків та Інших фінан сових структур;
• утвердження самостійного статусу НБУ серед органів державного управління економікою.
Щоб реалізувати ці досягнення в грошово-кредитній сфері і вивести економіку зі стану тривалої стагнації, потрібно прискорити формування ринкового механізму функціонування економіки України. Тільки за цієї умови можна буде довести, що результативність монетаристських підходів не обмежується лише грошово-кредитною сферою, а й проявляється у сфері реальної економіки. А також більш ефективно використати рекомендації представників обох напрямів сучасної монетаристської теорії, що формуються на засадах кейнсІансько-неокласичного синтезу.
висновки
1. Кількісна теорія грошей — це не якась окрема концепція, а загал ьнометодологіч ний підхід в економічній теорії, згідно з яким гроші впливають на економіку лише своєю кількістю і тому функціонування економічних систем вивчається у взаємозв'язку зі зміною маси грошей в обороті (кількісним фактором).
2. Залежно від того, як прибічники кількісної теорії поясню ють механізм впливу маси грошей на сферу реальної економіки, виділяється кілька її напрямів:
« класична кількісна теорія;
• неокласична кількісна теорія;
• кейнсіанський напрям;
• сучасний монетаризм;
-V * кейнсіансько-монетаристський синтез. -І 3, Класична кількісна теорія грошей зміну цін пояснює лише зміною кількості грошей в обігу. При цьому вплив кількості грошей на ціни є безпосереднім, прямо пропорційним і загальним, тобто однаково дійсним для всіх товарів. Сам механізм впливу кількості грошей на ціни та наслідки зміни цін у сфері виробництва ця теорія не вивчає.
4. Сутність неокласичної кількісної теорії грошей полягає в тому, що вона, вивчаючи механізм впливу кількості грошей на ціни, а цін — на виробництво, визнає, що цей вплив не є прямо пропорційним, що він не однаковий на різних часових інтервалах, що залежить він від багатьох чинників, які повинні враховуватися при розробленні рекомендацій для практики грошово-кредитного регулювання.
5. Кейнсіанський напрям у кількісній теорії грошей має ту осо бливість, що, не заперечуючи принципово значення кількісного чинника впливу на ціни і реальну економіку, зовсім по-іншому трактує механізм цього впливу і його значення. Дж. М. Кейнс ви ходив з того, що ринковій економіці внутрішньо властива розба- лансованість та нерівномірність (циклічність) вІдтворювального процесу, який зумовлює низьку ефективність монетарних факторів економічного регулювання, особливо на коротких часових Інтер валах, і вимагає більш прямого і потужного втручання держави в економічні процеси, зокрема через механізм фіскально-бюджетної політики. У самому механізмі впливу кількісного фактора на еко номіку Кейнс на перше місце ставив не зміну цін, а динаміку про центної ставки та пов'язаний з нею інвестиційний процес,
6. Представники сучасного монетаризму відновили ключову Ідею класичної теорії про здатність ринкової економіки до само регулювання і на цій підставі в центр уваги знову поставили кількісний чинник і монетарну політику. У «передатному механі змі» впливу грошей на економіку вони повернулись до прямого зв'язку між кількістю грошей і цінами й Істотно конкретизували механізм цього зв'язку через зміну попиту І пропозиції на гроші та зміну структури активів. Практичні рекомендації представни ків сучасного монетаризму зводяться насамперед до
* проведення жорсткої монетарної політики, в основу якої слід брати сформульоване М. Фрідманом «грошове правило»;
• максимального обмеження прямого, адміністративного втру чання держави у процеси суспільного відтворення, лібералізації ринку, цін, підприємницької діяльності тощо.
7. Загальноекономічна та грошово-кредитна політика, що прово дилась в Україні в перехідний період, поступово трансформувалася від суто кейнсІанського спрямування до монетаристського та кейн- сіансько-монетаристського синтезу. На першому етапі (1991— 1994рр.) у ній переважали настрої недооцінки сталості грошей та монетарної політики, пріоритетності прямого державного регулю вання економіки, перебільшення зншчення фіскально-бюджетної політики тощо. На другому етапі (1994—2000 рр.) був проголоше ний курс на прискорене формування ринкового механізму, прове дення жорсткої анти інфляційної політики, стимулювання розвитку підприємництва, посилення стимулюючих якостей податкового механізму та на підвищення ролі монетарної політики в системі економічного регулювання. Подібна переорієнтація адекватна іде ям сучасного монетаризму. Проте більш-менш послідовно І повно вона була реалізована лише у сфері монетарної політики.
Запитання для самоконтролю
1. Які основні положення монетаристської теорії грошей, у чому її від мінність від абстрактної теорії грошей?
2. У чому полягає сутність кількісної теорії грошей та її внутрішня єд ність з номіналістичною теорією? Які напрями в кількісній теорії грошей Ви запам'ятали?
3. Які соціально-економічні події в історії Європи послугували базою для формування ідеї кількісної теорії грошей?
4. У чому полягають основні постулати класичної кількісної теорії грошей?
5. У чому полягає сутність «рівняння обміну» і хто його сформулював? Чому воно вважається найбільш виразним виявом кількісної теорії грошей?
6. До якого з напрямів кількісної теорії можна віднести американського економіста І. Фішера і чому?
7. Що нового вніс у кількісну теорію український економіст М. Туган- Барановський?
8. Який новий напрям у монетаристській теорії започаткував М. Туган- Барановський? Як назвав він свою теорію грошей?
9. Чим відрізнявся підхід «кембриджської школи» до аналізу кількісно го фактора від класичної кількісної теорії І. Фішера?
10. У чому полягали принципові відмінності кейнсіанського підходу до вивчення монетарного механізму економічного регулювання від підходів представників класичної школи?
11. Як можна формалізувати «передатний механізм» впливу грошей на реальну економіку в кейнсіанському трактуванні, в чому його новизна та недоліки?
12. Чому кейнсїанська доктрина має внутрішню інфляційну спрямованість?
13. Які події в соціально-економічному житті Європи сприяли появі кейнсіанства і які — його послабленню?
14. У чому полягає відмінність підходів до економічного регулювання представників сучасного монетаризму від підходів кейнсіаиців?
15. Що таке «грошове правило» М. Фрідмана?
16. Що спричинило появу доктрини «сучасного монетаризму»?
17. У чому виявляється зближення позицій монетаристів і кейнсіанців та чи можливий їх синтез з позицій практики економічного регулювання?
18. На якому етапі перехідного періоду економічна та монетарна полі тики в Україні більше відповідали канонам кейнсіанської концепції і на якому — канонам монетаристської концепції? У чому ця відповідність проявлялась?