Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить — на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.
Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама категорія грошей, велика різноманітність їх форм та функцій, Не випадково в трактуванні змісту та показників вимірювання грошової маси є помітні розбіжності.
У зарубіжній літературі до 30-х років XX ст, панувало уявлення про грошову масу як сукупність залишків металевих грошей і розмінних банкнот у розпорядженні суб'єктів обороту. Усі інші грошові інструменти — нерозмінні банкноти, розмінна монета, депозитні вклади тощо — виділялися у поняття «засобів обігу» і не включалися в загальну масу грошей. Ситуація принципово змінилася після скасування золотомонетного стандарту.
У радянській літературі аж до останніх років панувало уявлення про масу грошей як сукупний залишок знаків грошей (банкнот, казначейських білетів і розмінної монети) у розпорядженні суб'єктів
обороту. Такіпідходи суперечили принципамєдності та безперервностігрошового обороту і піддавалися гострій критиці.
Саме життя теж довело (на Заході — раніше, в СРСР — пізніше) необхідність включати догрошової маси не тільки всі го- • тівкові знаки, а й депозитні гроші —спочатку короткострокового характеру,а згодом і довгострокового. Більше того, окремі сучасні економісти тацентральні банки до грошової маси відносятьбудь-які активи, котрим властива певналіквідність (облігації державних позик, векселі, страхові поліситощо). Це зумовлено головним чином неоднозначними, суто емпіричними підходами до визначеннясамої сутності грошей, яка може змінюватися залежно від цілей аналізу І використання певного елемента грошовогообороту. Отже, І в самугрошову масу вони можуть включатися чи виключатися з неї відповідно до конкретної ситуації.
Зарубіжна економічна наука та практикадали достатньо розгорнуте й обгрунтоване трактування і статистичне визначення грошової маси, які ефективновикористовуються в регулятивній практиці. Перехід України до ринкової економікиробить надзвичайно актуальним вивчення І використанняцього досвіду в нашій практиці.
Виходячиз викладеного вище розуміння сутності грошей та грошового обороту, під грошовою масою слід розуміти всюсукупність запасів грошейу всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб 'єктів грошового обороту в певний момент. Такимисуб'єктами є приватніособи, підприємства, громадські організації,господарські об'єднання, державніустанови тощо, які маютьу своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційнихбанках1.
Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. Зточки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а зпогляду практики їїрегулювання — динамікаруху обсягу та структури.
У структурному відношеннігрошову масу можна розділити за кількома критеріями:
* за ступенем«готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;
• за формою грошових засобів(готівкові, депозитні);
• за розміщенням у суб'єктів грошовогообороту;
* за територіальним розміщенням та ін.
У цей перелік невходять комерційні банки, оскільки їх грошові запасисформовані переважно з вкладів клієнтів, що вже враховані в масі грошей черезїх власників.
Найбільшу складність має структуризацІя грошової маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима І високоліквідними фінансовими активами, які вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом І обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.
Грошовий агрегат — це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквід-ності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється Істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національній практиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях. Так, у США застосовуються чотири агрегати для визначення маси грошей, в Англії— п'ять, у Німеччині—три.
У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу І регулювання чотири грошові агрегати: МО, МІ, М2, МЗ.
Агрегат МО відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.
Агрегат МІ включає гроші в агрегаті МО + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.
Агрегат М2 — це гроші в агрегаті МІ + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках.
Агрегат МЗ охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.
Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат МІ виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов'язана з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.
Пильної уваги заслуговує також агрегат МО. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату МІ, але обо-
рот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші.
В Інших грошових агрегатах (М2, МЗ) ураховані також запаси грошей у різних організаційних формах заощаджень (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають у покої, виконуючи для їх власників функцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом. Найбільш ліквідними і готовими обслуговувати товарооборот € гроші агрегату МО. Найнижчу ліквідність мають гроші агрегату МЗ, оскільки значна частина їх не може вступити в обіг без того, щоб власник заздалегідь не попередив про це банк і не зазнав певних фінансових утрат.
Водночас агрегат МО — найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент — готівкову масу. Найширшим агрегатом є МЗ, бо він охоплює всі елементи грошової маси, що перебувають в обороті.
Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно Інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник Інколи називають ще грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку І на загальну масу грошей.
Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.
Величину грошової бази можна визначити за формулою:
* б = 1
ЕИП
Де Гвип — сума готівки, випущеної центральним банком І не поверненої в його фонди; Грез — сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.
Перший елемент (Гвип) грошової бази відрізняється кількісно від готівкового агрегату МО — більший на суму готівки в касах банків. Другий елемент (Гре3) грошової бази відрізняється і якісно, І кількісно від безготівкового елемента грошових агрегатів МІ, М2, МЗ. Він являє собою суму зобов'язань центрального банку перед комерційними. А безготівкові елементи грошових агрегатів — це зобов'язання комерційних банків перед своїми клієнтами. Вони формуються комерційними банками як за рахунок коштів, одержаних від центрального банку, тобто за рахунок
Грез, так і за рахунок створення грошей самими комерційними банками в процесі кредитної'діяльності через механізм грошово-кредитного мультиплікатора (детально цей механізм буде розглянуто в підрозділі 2.7). Тому безготівкові елементи грошових агрегатів значно більші за своїм обсягом від безготівкового елемента грошової бази. Завдяки цьому загальний обсяг кожного з грошових агрегатів (крім МО) перевищує обсяг грошової бази. Ступінь цього перевищення свідчить про величину грошово-кредитного мультиплікатора на рівні комерційних банків.
В Україні маса грошей в обороті після грошової реформи 1996 р. характеризується високими темпами зростання та надмірно великою вагою в ній готівки, про що свідчать дані табл. 2.1.