Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЯКІСНІ ВЛАСТИВОСТІ ГРОШЕЙ



Незважаючи на різноманітність форм та функцій грошей, вони є явищем, яке реально виявляється як єдиний, конкретний інст­румент реалізації економічних відносин. До грошей як реального економічного інструменту економіка, насамперед ринок, висуває ряд вимог. Вони визначаються рівнем розвитку суспільних від­носин — чим він вищий, тим складніші вимоги пред'являються до грошей.

Щоб відповідати цим вимогам., гроші повинні мати цілий спектр специфічних властивостей, які в сукупності визначають певну форму грошей, спричинюють їх еволюцію, надають гро­шам якісну відмінність від звичайних благ. Найбільш актуальни­ми в сучасних умовах є такі властивості грошей: стабільність вартості, економічність, тривалість використання, однорідність, подільність, портативність.

Базовою властивістю грошей, наявність якої робить певний предмет здатним виконувати функції грошей, є стабільність вар-


тості. Будь-яка форма грошей, якщо вона знецінюється, не може ефективно виконувати функцію засобу платежу і нагромадження вартості. Такі гроші перетворюються в гальмо економічного роз­витку, оскільки кредитори перестають надавати позички через ризик втрати позиченої вартості., а інвестори з тієї самої причини перестають накопичувати вартість у грошовій формі. У міру роз­витку потреби в нагромадженні вартості і платіжних відносин су­спільство змушене було відмовитись від усіх грошових форм з нестабільною вартістю і визнати грошима лише золото, яке на той час мало найстабільнішу вартість. Спираючись на стабільні золоті гроші, країни, що їх запровадили, досягли у XIX ст. вели­чезних економічних успіхів.

Проте в міру розвитку економіки, формування світового ринку стабільність вартості золота виявилась недостатньою для забезпечення вказаної властивості грошей. Коливання попиту І пропозиції на золото спричинювали істотні зміни вартості повноцінних грошей. Це стало однією з причин переходу до неповноцінних кредитних грошей, стабільність вартості яких можна підтримувати на потрібному рівні зусиллями держави та міждержавних органів. Головним механізмом вирішення цього завдання стало регулювання попиту і пропозиції грошей на фі­нансових ринках, зокрема їх кількості в обороті, зусиллями упо­вноважених державою органів, насамперед центрального банку. Підтримання постійно стабільної вартості грошей стало в нових умовах одним із центральних економічних завдань сучасних держав.

Важливою властивістю грошей є їх економічність, яка дає змогу суспільству мінімізувати витрати на виготовлення грошей І забезпечити ними потреби обороту. Поки гроші були повноцін­ними, вирішити це завдання було неможливо, оскільки зниження витрат на забезпечення обороту грошима мало об'єктивну межу, що визначалася внутрішньою вартістю металу, з якого вони ви­готовлялися. Це послужило ключовою причиною демонетизації золота і появи неповноцінних грошей. Але й після цього вимога економічності грошей не була знята. Виготовлення банкнот та неповноцінних монет вимагає досить значних витрат держави, у зв'язку з чим готівка в обороті поступово замінюється безготів­ковими (депозитними) грошима. Але забезпечення обороту таки­ми грошима вимагає теж певних витрат (на ведення рахунків, здійснення платежів, організацію міжбанківських розрахунків тощо). Для скорочення цих витрат рух депозитних грошей стали здійснювати засобами електронних технологій.


Незважаючи на інтенсивне розширення сфери використання депозитних, у тому числі електронних, грошей, жодна з країн не може зовсім відмовитися від готівки. А в Україні частка готівки в загальній масі грошей протягом 1991—1998 рр. навіть зросла приблизно в 5 разів. Тому вимога економічності грошей зберігає свою актуальність, а для України вона надзвичайно зросла.

Важливим способом забезпечення економічності готівки є дов-гостроковість й використання, яку можна вважати ще однією властивістю грошей. Цю властивість мали повноцінні гроші, а зараз мають готівкові гроші. Говорити про цю властивість депозитних грошей немає підстав, оскільки вони не зношуються в обороті.

Щоб забезпечити довгострокове використання грошей, їх ви­готовляють з надміцного, зносостійкого паперу, а деякі купюри виготовляють не тільки з паперу, а й у вигляді монет. Так, в Україні в 1999 р. була випущена монета в одну гривню, що знач­но скоротить витрати на друкування одногривневих купюр, які швидко зношуються І часто замінюються в обороті новими. Мо­нета ж в одну гривню може обслуговувати оборот в десятки разів довше, ніж паперова купюра.

Однорідність грошей є властивістю, яка вимагається від усіх форм грошей. Але не всі ці форми її забезпечують. Особливо гостро питання однорідності вирішувалося, коли носієм грошей виступали звичайні товари (худоба, хутра, дорогоцінності то­що), оскільки кожний екземпляр таких грошей Істотно відрізня­вся від Інших. Цей недолік натуральних грошей був послабле­ний переходом до золотих грошей. Золоті монети стали одно­рідними, взаємозамінюваними. Кількісно однакова сума їх в усіх випадках представляла однакову цінність. Проте однорід­ність і золотих грошей могла порушуватися, якщо поряд із зо­лотою монетою в обороті була срібна, або золоті монети мали неоднакові частки домішок неблагородних металів чи мали різ­ний ступінь зношеності.

В усіх цих випадках учасники обороту старалися притримати більш якісні гроші І розплачувалися менш якісними, унаслідок чого гірші гроші витісняли з обороту кращі. Ця тенденція відома в літературі як «Закон Грешема» (за прізвищем англійського мі­ністра фінансів Томаса Грешема, який жив у XVIII ст.1).

У літературі є відомості, що першим цей закон відкрив не Грешем, а фран­цузький економіст Ніколь Орезм (в 1360р.), а майже через 200 років його сформулював незалежно від Орезма польський астроном Ніколай Коперник (У 1526 р.) (див.: Долан 3 Дж, К Д Кзмпбеля, Р Дж Кзмпбеял Деньги, бан-ковское дело й денежно-кредитная политика. — М.; Л„ 1991, —С. 35).


З переходом до неповноцінних грошей проблема однорідності їх не була знята повністю, хоч на поверхні нібито всі такі гроші видаються однаковими. Насправді окремі види грошей виявляю­ться неоднорідними через різний ступінь довіри до їх емітентів, а отже — різний ступінь їх надійності. Якщо довіра до центрально­го банку вища, ник до комерційних, то економічні агенти відда­ватимуть перевагу готівці перед депозитними грошима як більш надійними.

Надійність депозитних грошей теж не однакова, оскільки кож­ний банк має свій рівень ліквідності І фінансової стабільності. Особливо гостро ця неоднорідність проявляється в умовах хроніч­ної економічної та фінансової кризи, яку переживала Україна в 1992—2000рр. У цих умовах істотно знизилась надійність комер­ційних банків, а отже, і довіра до їх депозитних грошей. Помітно кращою була надійність Національного банку, а довіра до його банкнот була значно вищою, що й спричинило деформацію струк­тури грошової маси в бік непомірного зростання частки готівки.

Проте й до банкноти НБУ в умовах фінансової кризи потроху втрачається довіра, що проявляється у скороченні використання їх як засобу нагромадження вартості, заміні ЇЇ вільно конвертова­ною валютою, насамперед доларом США. Отже, при неповно­цінних грошах виникає тенденція, протилежна «закону Греше-ма», що зумовлює витіснення гірших грошей кращими — без­готівкових грошей готівкою, національних грошей, що знеціню­ються, іноземною вільно конвертованою валютою.

Гроші повинні мати і таку властивість, як подільність. Для здій­снення платежів швидко, без додаткових витрат, гроші повинні лег­ко ділитися на будь-які частини. При такому діленні можна легко заплатити будь-яку суму, одержати здачу тощо. Щоб забезпечити таку властивість, гроші виготовляються різних номіналів — від малих до великих, а грошова одиниця ще ділиться на кілька од­накових частин, як правило на 100. На цій підставі випускаються розмінні монети різних номіналів, що дає можливість при розра­хунках розділити грошову одиницю на будь-які частини.

Останньою властивістю грошей є їх портативність. Вони мають бути такими, щоб їх легко було носити, зручно ними ко­ристуватися в повсякденному житті. З кожною новою формою, яку набували гроші в процесі історичного розвитку, їх портатив­ність зростала. Високу портативність мають сучасні готівкові гроші — банкноти та розмінна монета. Проте на цьому не закін­чився процес удосконалення портативності грошей. Чекова книж­ка, що забезпечує рух депозитних грошей, значно портативніша,


ніж готівка. А пластикові картки, які використовуються для пере­ведення грошей по каналах електронного зв'язку, ще портативні-ші, ніж чекові книжки.

У літературі трапляються посилання і на таку властивість гро­шей, як прийнятність1. На наш погляд, це швидше за все головна ознака грошей, а не окрема якісна властивість. Якщо будь-яка форма грошей переставала прийматися у платежі, це означало, що вона переставала бути грошима взагалі, а не лише змінювала одну зі своїх властивостей. І навпаки, будь-який предмет, що висувався на роль грошей, успішно справлявся з нею лише за умови широ­комасштабного приймання у платежі. А це ставало можливим, якщо даний предмет мав указані вище властивості сповна. Отже, прийнятність — це швидше за все результат формування у грошо­вого носія певних властивостей, який свідчить про перетворення його в гроші, а не ще одна властивість.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.