СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Підручник

За загальною редакцією

доктора економічних наук, професора,

заслуженого діяча науки і техніки України

М. І. Савлука

Затверджено Міністерством освіти і науки України

Київ 2001

К 65.262 Розповсюджувати та тиражувати

Г 89 без офіційного дозволу КНЕУ забороняється

Автори:

М. І. Савлук,А, М.Мороз, М. Ф.

І, М. Лазепко, 1. В, Шамова, І. В. Токйакова

Рецензенти

А, І, Даниленко, д-р екон. наук, проф. (Ін-т економіки НАН України)

Н. І. КостІна, д-р екон. наук, проф. (Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка)

Грифнадано Міністерством освіти і науки УкрІАшЛист Лї 1/11-2498 від 29.09.2000

Гроші та кредит:Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ,

2001. —602с.

I8ВN 966-574-199-3

У підручнику висвітлені теоретичні аспекти функціонування в ринковій економіці таких економічних категорій, як гроші, кредит, грошовий та ва­лютний ринки, визначені на цій основі методологічні засади формування, розвитку та діяльності банків, банківської, грошової та валютної систем. Проаналізовані процеси розвитку кількісної теорії грошей, сутність кеинсІ-анських та монетаристсьісих грошових концепцій.

Для студентів економічних спеціальностей вищих закладів освіти тре­тього та четвертого рівнів акредитації, аспірантів, викладачів, наукових і практичних працівників.

ББК65.262

©М І Савлук,А М Мороз,

»^,« ..* „_ ^{м ф} Пухоїжша тат, 2001

ВN 966-574-199-3 © КНЕУ, 2001

ПЕРЕДМОВА

Шановні читачі!

озбудова в Україні ринкової економіки вису­нула на передній край економічної науки та практики дослідження І вивчення сутності та механізмів функціонування категорій «гро­ші» та «кредит». На їх використанні грунтується біль­шість інструментів ринкового господарювання; ціноут­ворення, розрахунково-платіжні відносини, банківська діяльність, системи економічного стимулювання, ко­мерційний розрахунок, інвестиційна діяльність, фон­довий і валютний ринки, страхування тощо. З ураху­ванням закономірностей функціонування грошей і грошового ринку, банків, банківської системи формує­ться економічна політика держави взагалі і грошово-кредитна політика центрального банку зокрема, здійс­нюється державне регулювання всіх сфер економічного життя суспільства.

У зв'язку з цим вивчення дисципліни «Гроші та кре­дит» є необхідною умовою підготовки економістів ви­щої кваліфікації. Особливо важливу роль ця дисципліна відіграє в підготовці фахівців з банківської справи, фі­нансів, страхування, бухгалтерського обліку та аудиту, на яких переважно і розрахований цей підручник. Він забезпечує науково-теоретичну і методологічну основу для формування системи знань з конкретно-прикладних дисциплін за кожною з названих спеціальностей.

Підручник, що пропонується Вашій увазі, докорін­но відрізняється від підручника під такою ж назвою, виданого за участі наших авторів у 1992 р. видавницт­вом «Либідь».

По-перше, Україна вже майже 10 років розбудовує економіку ринкового типу, набула значного досвіду

використання грошей і кредиту в надто складних умовах перехід­ної економіки, пережила небачену за мирних умов гіперінфля­цію, розбудувала в основному інфраструктуру власних банківсь­кої, грошової І валютної систем, сформувала в загальних рисах грошовий, фондовий та валютний ринки тощо. У авторів з'яви­лися широкі можливості для перевірки теоретичних положень на практичному досвіді та фактичних матеріалах своєї країни, чого не було при написанні підручника 1992 р.

По-друге, докорінно змінилася типова програма дисципліни «Гроші та кредит», значно посилилася її теоретико-методоло-гічна спрямованість, у зв'язку з чим у цьому підручнику з'яви­лися нові розділи, деякі — вилучені, а ті, що залишилися, суттєво перероблені.

По-третє, за цей час Істотно активізувалася українська нау­кова думка у сфері грошей, кредиту, банківської справи, з'явили­ся численні публікації з цих питань вітчизняних учених (статей у журналах і наукових збірниках, монографій, навчальних посібни­ків та підручників), а також опубліковано чимало перекладних фундаментальних праць зарубіжних авторів. Це дало можливість нам значно уточнити та поглибити свої позиції з багатьох спір­них питань, істотно підвищити дискусійність викладу найбільш складних тем курсу.

По-четверте, за ці роки помітно поліпшилася підготовка сту­дентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації, зокрема з макроеконо-мІки та економічної теорії, зі спеціальних дисциплін, що дало підстави авторам значно поглибити та ускладнити виклад усіх розділів курсу, зосередити основну увагу на його теоретичних та методологічних аспектах і менше уваги приділяти практично-прикладним питанням, щоб уникнути дублювання.

Авторами окремих розділів підручника є: М, І, Савлук — кері­вник авторського колективу (передмова, розділи 1, 2, 3, 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 4.6, 5, 6.1, 6.2, 6.4, 6.5, 7, 8.2, 8.3, 9.1, 9.3, 10); А. М. Мороз (розділ 12); М. Ф. Пуховкіна (розділ 11); І М, Лазепко (розділи 8.1, 9.2, 9.4, 9.5, 9.6); /. В. Шамова (розділи 4.2, 6.3, 6.6, 6.7, 13.1, 13.2, 13.5);/. В. Токмакова (розділи 13.3, 13.4).

Автори будуть вдячні всім читачам підручника за зауваження та пропозиції з приводу його змісту, структури та оформлення. Свої відгуки та зауваження просимо надсилати на адресу: м. Київ-03113, вул. Дегтярівська, 49 «Г», Українська фінансово-банківська школа, проф. Савлуку М. 1.

1

ГРОШІ

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Після вивчення цього розділу Ви зможете:

1.1. ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ. РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ТВОРЕННІ ГРОШЕЙ

Гроші — одне з найдавніших явищ у житті суспіль­ства — відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. Вони завжди привертали до се­бе пильну увагу науковців. Уже в працях Платона й Аристотеля є цікаві висловлювання про гроші. Часто згадується про них і в літописах періоду Київської Ру­сі. Проте систематичні дослідження грошей і форму­вання їх наукових теорій почалися з розвитком капіта­лізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки.

Класична політекономія Заходу, по суті, виросла з до­слідження фундаментальних проблем грошей, що були поставлені у працях А. Сміта і Д. Рікардо. Наукові роз­робки цих учених стали також джерелом теорії грошей К. Маркса, яка займає важливе місце в марксистській

економічній науці. Багато уваги проблемам грошей приділялося у працях відомих економістів Заходу XIX—XX ст. — Дж. С. Міля, У. Джевонса, Л.Вальраса, М.Туган-Барановського, А. Маршалла, Дж. Кейнса, П. Самуельсона, Д. ПатІнкіна, М. Фрідмана та ін.

Незважаючи на багатовікові дослідження І велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має одно­значної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. Уяв­лення, які не викликали сумнівів в одних суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в суперечність з реальною дійсністю і відкидалися. Очевидно, все це можна пояснити тим, що сутність грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних від­носин, в яких вони функціонують. Тому для пізнання природи грошей необхідно з'ясувати питання про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному житті суспільства,

Поява грошей як результат еволюційного розвитку товарного обміну. Щоб дати науково достовірне тлумачення сутності грошей, потрібно насамперед дослідити їх походження. На жаль, світова еко­номічна думка не дала однозначного пояснення цього процесу.

Починаючи з Аристотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження гро­шей дістало назву раціоналістичної концепції.

Проте науковий аналіз походження та природи грошей, зроб­лений класиками політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом, довів безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступе­нях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин, тим більше конституювати таку складну їх форму, як гроші.

Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці . На найнижчих щаблях економічного

Потреба в обміні виникла в епоху розкладу первіснообщинного ладу. До того люди жили замкнутими общинами, в межах яких спільно працювали і безпосередньо задовольняли потреби своїх членів. Усередині такої общини не було обміну і не було потреби в грошах. Коли община стала виробляти продук­тів більше, ніж їх потрібно було для прожитку, виникла потреба в міжобщин-ному обміні, що відкрило шлях до появи грошей. Разом з тим це започаткувало процес руйнування самої общини.

розвитку, коли виробники тільки почали* одержувати надлишки продуктів своєї праці і хотіли їх обміняти, зробити це було до­сить складно: бажання двох суб'єктів ринку щодо обміну спожи­вними вартостями не збігалися, Наприклад, власник шкур овець хотів виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сокира. Добре, якщо власник останньої мав потребу в шкурах овець, тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати І поверталися з ринку зі своїми товарами.

Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такий, попит на який найбільший, тобто він має найвищу споживну вартість. Цей про­дукт завжди можна легко обміняти на необхідне в даний момент благо. Припустимо, що таким продуктом у даній місцевості е сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник овечих шкур відразу обміняє їх на сіль, за яку потім виміняє необхідне йому зерно прямо чи опосередковано: спочатку — сокиру, а за неї — зерно.

У цьому випадку сіль для власника шкур є не просто спожив­ною вартістю, а засобом обміну, тобто виконує найпростішу фун­кцію грошей. З розвитком і ускладненням обміну такі продукти стають дедалі бажанішими для учасників обміну, їх починають приймати всі в обмін на звичайні продукти, а відтак вони поступо­во набувають нової споживної вартості — властивості бути за­гальним товарним еквівалентом. В окремих місцевостях, де з гли­бокої давнини відбувався обмін, поступово виділялися свої товари на роль загального еквівалента. У такій ролі в різних народів ви­ступали худоба, хутра, сіль, зерно, черепашки, метали та Ін.¹

Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального екві­валента означало, власне, появу грошей в їх найпростішому ви­гляді. Вони вже могли виконувати висхідні, базові грошові фун­кції — засобу вимірювання вартості та засобу обігу. Проте на цій примітивній формі розвиток грошей не зупинився.

У міру розвитку товарного виробництва, зростання продукти­вності суспільної праці, ускладнення та розширення територіаль­них меж обміну ринок неухильно посилював вимоги до грошово-

На перший погляд може видаватися, що товарний метаморфоз з участю грошей як звичайних товарів, наприклад «овеча шкура — сіль, сіль — сокира», є звичайним бартером, подібним до операції «овеча шкура — сокира». Проте це не так. Поява в цій операції грошового посередника — солі — надає їй істотних відмінностей і переваг перед звичайним бартером: вона значно спростилася, прискорилася і здешевилася, підвищилась її надійність, суспільна пІдконтроль-ність, оскільки в ній з'являється третій суб'єкт.

го товару. Зокрема посилювалися вимоги щодо портативності, здатності легко ділитися і відновлювати потрібну форму, трива­лого зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності тривалий час утримувати її на незмінному рівні та ін. Формування перелічених вимог привело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних товарів першої необхід­ності (худоба, сіль, зерно) товарами-прикрасами (перли, чере­пашки, хутра тощо), а потім цих останніх — кусочками металів, спочатку звичайних (залізо, мідь), а потім — благородних (сріб­ло, золото).

Потреби ринку в забезпеченні ефективного обміну та його вимоги до грошей набули поступово настільки важливого зна­чення, що відбулося розмежування природної споживної вартості грошового товару — його здатності задовольняти певну потребу людини і його специфічної споживної вартості як грошей — здат­ності задовольняти потреби ринку в засобах обігу, зберігання вартості тощо, У цій ролі грошовий товар набув здатності задо­вольняти будь-яку потребу людини, знеособлену абстрактну людсь­ку потребу як таку. Причому в міру актуалізації другої споживної вартості грошового товару послаблювався зв'язок останнього з першочерговими життєвими потребами. Врешті-решт роль гро­шей взагалі перейшла до нематеріального носія, що зовсім не має ніяких споживних якостей. Це сталося в середині XX ст. через демонетизацію золота.

Як видно з викладеного, виникнення та розвиток грошей — тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є більш нау­ково достовірним і створює сприятливу базу для вияснення сут­ності грошей. З нього випливає ряд важливих висновків:

* по-перше, гроші за походженням — це товар, але не просто
товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зу­
мовило виділення з широкого ряду звичайних товарів одного —
грошового;

* по-друге, як результат тривалого еволюційного розвитку то­
варного виробництва І ринку гроші самі не можуть бути застиг­
лим, раз І назавжди даним явищем, а повинні постійно розвива­
тися як по суті, так і за формами існування;

* по-третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою
людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні гро­
шам суспільні відносини, так само як і не можуть бути «введені»
там, де таких відносин не існує.

Роль держави у творенні грошей. Визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає зовсім питання про роль раціонального чинника в творенні грошей, насамперед держави. Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно важливій еконо­мічній та соціальній ролі гроші і держава Існують у тісному взає­мозв'язку і взаємовпливі. Тому немає підстав взагалі заперечува­ти роль держави в еволюції грошей. Але ця роль не консти-тутоюча, а трансформуюча. Іншими словами, не держава створює гроші як економічне явище, хоча вона може визначати та зміню­вати зовнішні атрибути грошей, тобто впливати на форму грошей з метою кращого пристосування їх до ефективного виконання су­спільної ролі.

Наприклад, держава надала металевим грошам форму монети, завдяки державі стала можливою заміна золотих грошей непов­ноцінними кредитними грошима, держава визначає номінал, форму, порядок емісії грошових знаків тощо. Але всі ці дії дер­жави щодо грошей не зачіпають їх сутності, не визначають і не заперечують її, тобто мають чітко визначені межі. Якщо ж дер­жава у своїх трансформуючих діях виходить за ці межі, наприк­лад емітує такі гроші, які втрачають довіру до себе з боку суспі­льства, а отже — перестають бути грошима по суті, то сама економічна дійсність починає «шукати» чи створювати більш на­дійні гроші, зокрема вдається до послуг Іноземної валюти чи кре­дитних зобов'язань (векселів) надійних комерційних структур. За таких умов держава змушена буде обмежити свій вплив на гроші вказаними межами, замінити «неякісні» гроші якісними, провів­ши грошову реформу, і надалі рахуватиметься з об'єктивною природою грошей у своїх трансформуючих діях.

Характерно, що роль держави у формуванні грошей поступово посилювалася в міру розвитку самих грошей, підвищення їх ролі і посилення вимог до них з боку ринку. На перших порах, коли сам ринок стихійно висував на роль грошей один з найбільш ходових товарів, зовнішнє втручання в цей процес було мінімальним.

Із закріпленням ролі грошей за дорогоцінними металами втручання держави у створення грошей помітно посилилось. Во­на взяла на себе зобов'язання надавати грошам точно визначену форму (монета), установила контроль за виробництвом грошей (чеканка монет, фіксація проби металу, контроль вмісту дорого­цінного металу в монетах), організувала боротьбу із фальшуван­ням монет тощо.

Ще більшою стала роль держави у функціонуванні грошей пі­сля демонетизації золота. Вона визначає не тільки форму грошей,

а й їх вартість, регулюючи насамперед масу грошей в обороті. Завдяки зусиллям держави, передусім її центрального банку, зви­чайні клаптики паперу чи прості записи в бухгалтерських книгах банків набули здатності виконувати функції і роль грошей.

Проте це не означає, що держава стала творцем неповноцін­них грошей, що її роль у цьому процесі визначальна, а самі суча­сні гроші — виключно продукт, створений державою. Гроші і сьогодні є продуктом ринку. По-перше, якраз ринок спричиняє об'єктивну потребу в грошах, з чим держава не може не рахува­тися. По-друге, ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, І держава повинна створити такого носія, який здатний найповніше задовольняти ці вимоги. По-третє, кількість грошей в обороті визначається певними об'єктивними закономірностями, які держава мусить враховувати у своїх регулятивних діях щодо грошей. Тому І сьогодні гроші не декретуються державою, а по­роджуються самою ринковою економікою.

Поиск по сайту: