Такий розрахунок проводяться в табличній формі (таб 4.1) в наступній послідовності: за приплив приймаються середньомісячні витрати маловодного року розрахункової забезпеченості, які за кожний місяць порівнюються з відповідною величиною споживання (порівняння ведеться в об’ємах ). Якщо приплив перевищує споживання - це надлишки, якщо навпаки – це недостачі. Надлишки і недостачі , які слідують без перерви, об'єднують і встановлюють тактність роботи водосховища. Далі визначають корисний об'єм водосховища та режим його експлуатації.
Розрахунок режиму роботи водосховища ведуть за двома крайніми варіантами експлуатації. За 1 варіантом наповнення проводять зразу після його спорожнення (розрахунок ведуть «ходом вперед», прибавляючи надлишки і віднімаючи недостачі. Коли сума перевищує корисний об'єм, то цей надлишок скидається), а за другим - в більш пізніші строки, з таким розрахунком, щоб до початку межені воно було заповнене (розрахунок ведуть «ходом назад» прибавляючи недостачі і віднімаючи надлишки , якщо при цьому отримують від’ємну величину, то й скидають).
Розрахунок сезонного регулювання стоку з врахуванням втрат за першим способом. Розрахунок сезонного регулювання стоку з врахуванням втрат ведеться в такому порядку . До об’ємів води в водосховищі , що отримали в попередньому розрахунку без врахування втрат за першим варіантом експлуатації водосховища (табл. 4.2) добавляємо величину мертвого об'єму водосховища. Розрахунковий об'єм обчислюємо як середню арифметичну величину на початок і кінець кожного інтервалу . Використовуючи топографічні характеристики, за розрахунковим об'ємом визначаємо площу водного дзеркала водосховища . В графу 5 записуємо розрахунковий шар втрат на випаровування. Об'єм втрат на випаровування обчислюємо за формулою:
(4.1)
де Z - розрахунковий шар випаровування за відповідний місяць, ω – площа водного дзеркала водосховища.
Втрати на фільтрацію розраховуємо у вибраних процентах від розрахункового об'єму. Споживання брутто визначаємо шляхом сумування споживання нетто і сумарних втрат. Подальші розрахунки аналогічні тим, що велися без врахування втрат. Корисний об'єм отриманий з врахуванням втрат визначають робочим об'ємом водосховища.
Втрати на фільтрацію розраховуємо у вибраних процентах від розрахункового об’єму. Споживання брутто визначаємо шляхом сумування споживання нетто і сумарних втрат. Подальші розрахунки аналогічні тим, що велися без врахування втрат. Корисний об’єм отриманий з врахуванням втрат називають робочим об’ємом водосховища.
Робочий і корисний об'єм повинні відрізнятися між собою не більше ніж на 5%. Порівння проводять за такою формулою:
(4.2)
Якщо вказані об’єми відрізняються більше ніж на 5%, розрахунок слід повторити, взявши за вихідні величини об’ємів води в водосховищі одержені при першому наближенні. Якщо і при наступному наближенні вказана різниця буде більшою від 5%, то розрахунок знову повторюють. Повний об'єм водосховища складається із суми робочого та мертвого об’ємів. За повним об'ємом, використовуючи топографічні характеристики водосховища, знаходять відмітку нормального підпірного горизонту (НПГ).
В зв’язку з тим, що помилка перевищує 5%, виконуємо 2 наближення розрахунків в таблиці 4.3.