До складу грунту входять мінеральні, органічні сполуки, повітря, ґрунтові води, мікроорганізми. З давніх-давен люди розрізняли здорові та нездорові ґрунти. Здорові ґрунти були в сухих, підвищених над рівнем моря, сонячних місцевостях, нездорові — у вологому холодному кліматі, затопленій місцевості. Ґрунт є кінцевим накопичувачем майже всіх шкідливих речовин. Основними джерелами забруднення ґрунтів є велика і мала промисловість, транспорт, від яких у ґрунти через атмосферу потрапляють пил, сажа, кислоти. Рекордні площі забруднення ґрунтів належать інтенсифікованому і хімізованому сільському господарству. Найнебезпечнішими сполуками, що їх використовують для внесення в ґрунт, є пестициди і нітрати. Пестициди застосовують для винищення лише 0,2 % усіх видів живих організмів, а шкідливий ефект від них поширюється на всі 100 % видів і на саму людину. Небезпека цих речовин для людини зумовлюється гонадотоксичною, ембріотропною, тератогенною, мутагенною, канцерогенною дією. Потрапляючи у питну воду, продукти харчування, пестициди спричинюють порушення діяльності центральної нервової, серцево-судинної та інших систем організму, аномалії новонароджених та ослаблення імунної системи.
Фосфорорганічні сполуки потрапляють в організм через органи дихання, неуражену шкіру і травний канал, спричинюючи посилення секреції сльозових, бронхіальних і потових залоз, системи травлення, уповільнення пульсу і розширення кровоносних судин, посилення скорочення м'язів очей, бронхів, кишок, жовчних і сечових шляхів. Згодом спостерігають посмикування різних груп м'язів, ураження ЦНС, зміни психіки.
Високий рівень концентрації нітратів у питній воді чи продуктах харчування може спричинити гострі отруєння. Нітрити (це відновлені в крові нітрати) взаємодіють з оксигемоглобіном, унаслідок чого утворюється метгемоглобін, який неспроможний зв'язувати та доставляти до тканин кисень. Смерть може настати вже після потрапляння всередину 3,5 г нітрату натрію. Наявність нітратів у харчових продуктах спричинює клінічні прояви з боку травного тракту, серцево-судинної системи, ЦНС; наявність нітратів у воді — з боку серцево-судинної, дихальної систем та ЦНС. Важливою ознакою цих порушень є синюшність шкірних покривів та похолодання кінцівок унаслідок зниження АТ та нестачі кисню. Перші ознаки отруєння серед дітей спостерігають за концентрації 100 мг нітратів віл води або соку.
Результати наукових досліджень останніх десятиліть свідчать про те, що ґрунт відіграє активну роль у виникненні та поширенні багатьох інфекційних хвороб. Основними джерелами потрапляння збудників цих хвороб у ґрунт є теплокровні тварини, у травному тракті яких вони розмножуються. Свійські тварини та птахи значною мірою заражені збудником правця (26—64 %),
інфікують ґрунт екскрементами. Захворюваність людей через безпосередній контакт із забрудненим грунтом спостерігають у 4,7—15 % випадків. Він є опосередкованим чинником поширення сибірки, кишкових інфекцій, насамперед дизентерії, тифо-паратифозних захворювань та гельмінтозів. Ці збудники, не розмножуючись, можуть тривалий час (від декількох днів до 3 років і довше) зберігатися в ґрунті, не втрачаючи патогенних властивостей. У грунті також зберігаються яйця гельмінтів, спори патогенних грибів.
Санітарна охорона ґрунту
Санітарна охорона ґрунту є важливим заходом запобігання забрудненню навколишнього середовища. Стійкі хімічні речовини (у тому числі і пестициди, що їх широко використовують у практиці сучасного сільського господарства), потрапляючи в ґрунт, проникають у рослини, підземні води, відкриті водоймища, а з рибою, водою і продуктами харчування рослинного походження потрапляють до організму тварин і людей. Викиди в атмосферне повітря важких металів (свинцю, міді, кадмію, ртуті, нікелю, хрому та ін.) підприємствами кольорової металургії можуть призводити до накопичення їх у ґрунті.
Під час проведення поточного санітарного нагляду важливо враховувати забруднення територій дитячих садків, дитячих лікувально-профілактичних закладів, місць масового відпочинку громадян, ґрунтів у зоні складів отрутохімікатів, на території аеродромів, на сільськогосподарських полях, у садах і т.п.
Санітарно-епідеміологічне оцінювання якості ґрунту проводять шляхом індикації патогенних мікроорганізмів: бактерій групи кишкової палички, кількості анаеробів, протея тощо.
На сучасному етапі розвитку гігієнічних досліджень регламентація мікробного забруднення об'єктів навколишнього середовища ґрунтується на таких принципах:
1. Відсутність збудників інфекцій бактеріальної та вірусної етіології у певних об'ємах (воді, повітрі) і масі (ґрунті, харчових продуктах).
2. Обґрунтування мікробіологічних показників та їх доступних рівнів.
3. Використання індикаторних мікроорганізмів як нормованих показників.
Як показник бактеріального забруднення ґрунту використовують титр кишкової паличкиі титр одного з анаеробів. Ці бактерії потрапляють у ґрунт із фекаліями. Санітарно-гельмінтологічним показником стану ґрунту є кількість яєць гельмінтів в 1 кг ґрунту, а санітарно-ентомологічним — наявність личинок і лялечок мух у 0,25 м його поверхні.
З появою таких речовин, як пестициди, стимулятори росту рослин, мінеральні добрива, важкі метали тощо, виникла потреба в науковому обґрунтуванні їхніх гігієнічних нормативів. Київська школа гігієністів розробила основи гігієнічного нормування екзогенних хімічних речовин у ґрунті. Головним був критерій, що припускає можливість надходження додаткових хімічних речовин у вигляді домішки до природного ґрунту в кількості, безпечній для здоров'я людини. Нормування хімічних речовин ґрунтується на тому, щоб кількість їх у ґрунті не перевищувала порога екологічної адаптації людини до середовища. Під порогом розуміють таку дію, що не спричинює будь-яких змін в організмі, небезпечних для здоров'я людини.
У разі виявлення випадків забруднення ґрунту, яке перевищує гігієнічні нормативи, розробляють та вживають заходів щодо зниження рівня забруднення і запобігання накопиченню шкідливих речовин у харчових продуктах.