Позитивний оздоровчий вплив сонячного випромінювання

Біологічна дія сонячного випромінювання залежить від спек­тра світла.

Довжина хвиль 700—3000 нм досягає поверхні Землі у вигля­ді інфрачервоного випромінювання. Воно проходить через пові­тря, воду,ґрунт, скло,одяг.

Інфрачервоні промені на своєму шляху зустрічають молекули й атоми, вони збільшують коливання і виникає тепловий ефект. Промені з довжиною хвиль 700—1000 нм проникають через тка­нини, кістки черепа на більшу глибину (до 5 см), аніж хвилі з більшою довжиною. Позитивна дія цього явища полягає у при­скоренні біохімічних реакцій, ферментативних та імунних про­цесів, активного росту клітин та регенерації тканин. Надмірне прогрівання організму людини зменшує кровообіг, але підвищує температуру крові і лімфи. Організм людини утворює інфрачер­воне випромінювання і виділяє його через шкіру та одяг.

Таким чином, інфрачервоне випромінювання сприяє здій­сненню теплорегуляції за допомогою теплопродукції та тепловід­дачі.

Довжина хвиль 400—700 нм відповідає видимому спектру со­нячних променів.

Видиме випромінювання утворює гаму кольорів і специфіч­но впливає на сітківку ока людини. Промені світла з такою довжиною хвиль зумовлюють таке явище, як фотоперіодизм. Три­валість світлового дня зумовлює біологічні ритми у всіх живих організмів.

У тканинах організму людини ці промені проникають на глибину до 2,5 см, зумовлюють посилення біологічних процесів, імунобіологічної реактивності, утворення меланіну, збільшення збудливості кори великого мозку, секреції гіпофіза та обміну ре­човин.

Світло дає людині інформацію про довкілля, стимулює її жит­тєдіяльність, поліпшує емоційний стан, самопочуття, підвищує працездатність.

Недостатнє освітлення знижує функцію зорового аналізато­ра, призводить до втомлюваності, апатії, а на виробництві знижує продуктивність праці.

Біологічна дія ультрафіолетового випромінювання має до­вжину хвиль 400—315 нм (довгохвильове), 315—280 нм (серед­ньохвильове), 280—100 нм (короткохвильове).

Довжина хвиль коротша 10 нм зумовлює бактерицидну дію.

Земної поверхні досягають хвилі довжиною 290—400 нм. Але інтенсивне забруднення атмосфери дає змогу досягати поверхні Землі лише частині хвиль.

Завдяки ультрафіолетовому випромінюванню в шкірі виро­бляється вітамін Б, який бере участь в обміні кальцію і фосфору. У ранньому дитячому віці нестача вітаміну Б призводить до рахіту.

Для лікування в медицині використовують різні лампи — штучні джерела ультрафіолетового випромінювання.

З кліматичними чинниками, а саме: температурою, вологістю, вітрами, погодою і т.п., тісно пов’язані функціональні стани та захисті реакції організму, а також мотивація поведінки, що в свою чергу, може призвести до виникнення низки захворювань, в тому числі і психічних розладів.

Погода– це сукупність таких чинників як температура повітря, швидкість вітру, атмосферний тиск, вологість які діють в конкретний час. З’ясовано, що погодапо–різному впливає на людей із однаковими захворюваннями, наприклад, деякі хворі на астму вважають, що на них повітря пустелі справляє дивовижний вплив, тоді як іншим воно не приносить полегшення, а причини таких розходжень до цього часу не знайдені. Інколи дуже важко визначити, яким чином погода впливає на поведінку та психологічний стан людини, проте такий вплив, безперечно, існує: наприклад, позитивні відчуття з настанням перших теплих сонячних днів навесні після довгої холодної зими. Водночас, найвищий показник смертності внаслідок захворювань реєструється взимку. Більша частина захворювань, особливо це стосується хвороб легень, припадає на зиму. Взимку збільшується кількість простудних захворювань і випадків грипу; в окремі роки грип набуває характеру епідемій. Метеочинники, що сприяють захворюванню на грип, точно не відомі. Деякі фахівці вважають, що розвиток цієї хвороби найбільш ймовірний за умови відносної вологості менше ніж 50% і слабких вітрів. Вони припускають, що низькі температури сприятливі для виживання і поширення вірусу.

Методика гігієнічної оцінки погоди заснована на визначенні та санітарній характеристиці основних чинників, які формують і характеризують погоду.

Для систематизації та оцінки різноманітності можливих поєднань погодоформуючих елементів у медицині застосовують спеціальні прикладні класифікації погоди. За класифікацією І.І. Григор’єва розрізняють 4 медичні типи погоди:

- дуже сприятливу,

- сприятливу

- погоду, що потребує посиленого медичного контролю,

- та погоду, що потребує суворого медичного контролю.

Учені припускають, що реакція на зовнішні подразники, в тому числі й на погоду, залежить від конституції людини.

Багато людей страждають від “фенної хвороби” ( фен – вітер), яка звичайно проявляється за день – два до початку вітрів і триває, доки вони не минуть. Прояви симптомів хвороби збігаються з аномальним підвищенням вмісту в крові і тканинах біологічно активної речовини серотоніну, який впливає на передачу сигналів від нервових клітин до ЦНС. Це може бути пов’язане зі змінами екологічних властивостей повітря, часто із високим вмістом позитивних іонів. Відомо, що атмосферні іони являють собою молекули або атоми, які мають дуже мало електронів. В атмосфері завжди є велика кількість іонів — близько 1000 негативних іонів і понад 1200 позитивних іонів на 1 см3 чистого зовнішнього повітря. Концентрації позитивних та негативних іонів дуже змінюються залежно від стану атмосфери і якраз є причинами захворювань. Одним із засобів уникнення фізичних та психологічних недуг, пов’язаних із погодою є спроба збільшення концентрації негативних іонів у навколишньому середовищі за рахунок різних типів генераторів негативних іонів.

Одними із найважливіших метеоелементів є температура і вологість. Для середньої здорової людини індекс комфорту чи дискомфорту в тиху погоду може бути виражений власне через температуру і відносну вологість повітря. В нормі температурою комфорту вважається температура повітря 18 – 23 градуси. В умовах низької відносної вологості більшості людей здається, що температура нижча, ніж насправді, і навпаки. Встановлено, що коли температура перевищує 38 градусів, більшості людей стає спекотно незалежно від рівня вологості. Коли відносна вологість перевищує за такої температури 30%, то умови можна назвати гнітючими. Температура 28оС стає гнітючою, якщо вологість перевищує 70%.

Подібні відчуття можна пояснити наступним чином. В умовах впливу підвищеної температури і вологості повітря віддача тепла з організму в навколишнє середовище ускладнена і може відбуватися тільки при напружені механізмів фізичної терморегуляції (тобто посилення потовиділення, розширення периферійних судин). При підвищенні температури навколишнього середовища до 33 ^оС, що відповідає температурі шкіри, віддача тепла за рахунок проведення стає неефективною і здійснюється лише за рахунок випаровування. Якщо є вологість повітря збільшується ускладнюється і цей шлях тепловіддачі — внаслідок чого можливе перегрівання організму.

Вплив високої температури на організм супроводжується пониженням уваги, порушенням точності і координації рухів, змінами імунологічної реактивності організму (у крові утворюються особливі антитіла — теплові аглютиніни і гемолізини, які викликають склеювання і загибель власних еритроцитів). Розвивається анемія, а також гіпоавитамінози по групам С і В (вітаміни втрачаються з потом).

Вплив низької температури навколишнього середовища також приводить до напруження системи терморегуляції. При тривалій дії низьких температур спостерігається переохолодження (гіпотермія). У стані гіпотермії спостерігаються пригнічення ЦНС, що понижує чутливість нервових клітин до нестачі кисню і подальшого пониження температури; послаблюється обмін речовин, що зменшує потребу у кисню, організм при цьому стає менш чутливий до інфекції і інтоксикації, нормально не функціонує імунна система, що може призвести врешті до загибелі організму.

Адаптація людського організму до температурного фактору відбувається у 3–х напрямах:

1. За рахунок загальних пристосувальних фізіологічних реакції, які пов’язані з функцією системи терморегуляції, тобто з механізмами хімічної і фізичної терморегуляції, що забезпечують здатність організму працювати в самих різних температурних умовах середовища.

2. У результаті спеціалізованих фізіологічних та анатомічних адаптивних реакцій, в основі яких лежать особливості генотипу.

3. Внаслідок культурних і соціальних адаптації, які пов’язані із забезпеченням людини житлом, теплом, системою вентиляції тощо.

Водночас, не останню роль у розвитку захворювань та психосоматичних розладів відіграють сезонні коливання температури. Особливо небезпечні для здоров’я населення несподівані підвищення температури. До них найбільш чутливі хворі на серцево–судинні захворювання та люди похилого віку, смертність яких за таких умов різко зростає.

На організм людини також суттєво впливає атмосферний тиск. Може виникнути так звана гірська хвороба. Вона розвивається в умовах високогір’я внаслідок падіння парціального тиску атмосферних газів, насамперед кисню. На висоті близько 3 тис. м н.р.м. насиченість гемоглобіну киснем забезпечується на 85%. В основі гірської хвороби лежить гіпоксія — нестача кисню у тканинах організму. При цьому виникає задишка, слабкість, запаморочення, головний біль, часто спостерігається і набряк легень, останнє може призвести до загибелі. На висоті 5 тис. м н.р.м. може настати коматозний стан: внаслідок гіпоксії мозку хворий непритомніє, порушується дихання та кровообіг, відбуваються глибокі зрушення в обміні речовин.

На людину впливає і зміна у атмосфері концентрації озону. Виснаження озонового шару призводить до підвищення рівня ультрафіолетового випромінювання і, як вже раніше вказувалось, може призвести до таких патологій, як рак шкіри, пригнічення імунної системи та катаракти. Великі концентрації озону в повітрі спричиняють отруєння людини (втома, роздратованість, задушливий кашель, запаморочення і т.п.).

Необхідно відмітити, що дія фізичних факторів навколишнього середовища не завжди є лише прямою, досить часто вони впливають на організм людини опосередковано. Наприклад, підвищення вмісту СО2 у повітрі змінює характер теплового випромінювання з атмосфери у космос, спричинюючи так званий парниковий ефект. Аналіз впливу процесу глобального потепління, яке відбувається на планеті, засвідчив вірогідний його зв’язок із поширеністю паразитів та збудників інших інфекційних захворювань. Підвищення температури у результаті потепління посилює біологічну активність і сприяє розмноженню переносників інфекційних хвороб — комарів, мух та ін.

Таким чином, основою впливу навколишнього середовища на організм людини є геліофізична активність, яка проявляється на Землі як безпосередньо (радіовипромінювання, інфрачервоне випромінювання Сонця та видиме світло), так і опосередковано (зміна метеочинників). Зовнішнє

середовище передусім впливає на нервову систему організму.

Поиск по сайту: