ГлосаріЙ основного понятійного апарату з Менеджменту

А.

АВТОРИТЕТ– загальновизнане значення, вплив, поважність (особи, організації, колективу, теорії тощо).

АДМІНІСТРАЦІЯ – державні органи, які здійснюють виконавчо-розпорядчі функції, забезпечують реалізацію законів та інших рішень законодавчих органів у загальнодержавному масштабі або в масштабі окремої сфери державного управління; керівний орган установи, організації, підприємства тощо.

АДМІНІСТРУВАННЯ – організаційно-розпорядча діяльність ме-неджерів, керівників та органів управління. Це здійснення управлінських функцій, розподіл, узгодження та координація, тобто аналог керівництва у дещо вужчому змісті.

АКТ – 1) вчинок, дія, окремий прояв якої-небудь діяльності. 2) Офіційний документ, який видається державним органом, посадовою особою в межах їхньої компетенції в установленій формі (закон, указ, постанова та ін.).

АКТИВ – 1) частина господарського балансу , що відображає на певну дату всі матеріальні цінності, кошти й боргові вимоги, належні підприємству або установі. 2) Найбільш діяльна, ініціативна, передова частина якої-небудь організації, колективу.

АКЦІОНЕР – юридична чи фізична особа, яка купує акції фірми, тобто цінні папери, що дають право на отримання відповідної частини прибутку – дивіденду.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО (АТ) – організація, статутний капітал якої сформовано за рахунок пайових внесків акціонерів шляхом придбання ними акцій цієї організації. АТбувають відкритого та закритого типу. Відкритий тип передбачає продаж акцій усім бажаю-чим, а закритий – розповсюдження акцій обмеженому колу осіб (наприклад, лише власним працівникам).

АПАРАТ УПРАВЛІННЯ – сукупність управлінців, які в межах певної організаційної структури управління здійснюють управлінські функції, розробляють методи менеджменту, приймають управлінські рішення та на засадах влади і лідерства впливають на підлеглих працівників; є складовою управлінської системи організації.

АУДИТ – незалежна зовнішня перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства, установи та доведення наслідків перевірки до зацікавлених користувачів. Визначається як процес зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів. Аудитор повинен підтвердити або заперечити достовірність фінансової звітності, яка публікується.

Б.

БАНК – кредитно-фінансова установа, яка зосереджує кошти і капіталовкладення, здійснює на комерційних засадах фінансування, кредитування, інвестування та розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів; регулює грошовий обіг у країні, в тому числі випуск (емісію) нових грошей.

БІРЖА – форма оптового ринку, постійно функціонуюча еко-номічна структура, де здійснюються угоди щодо купівлі-продажу цінних паперів (фондова), товарів, що мають ознаки біржового (товарна) та валют (валютна).

БІРЖА ПРАЦІ – державна установа, яка регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці. Б. п. також реєструє безробітних, надає допомогу стосовно працевлаштування.

БЮДЖЕТ – кошторис прибутків і видатків держави, підприємства, сім’ї або окремої особи за певний період.

1) З позиції виявлення майбутнього стану організації Б. є планом. 2) З позиції відображення діяльності підприємства чи його окремих підрозділів Б. є розписом надходжень та видатків, що повинні в ідеалі бути збалансованими. 3) З позиції реалізації контрольної функції менеджменту Б. є найважливішою складовою внутрішнього контролю, що характеризує формування та рівень цільового використання ресурсів організації. 4) З фінансової точки зору Б. є оперативним фінансовим планом, який відображає надходження та використання коштів для забезпечення функціонування організації.

БЮРОКРАТИЗМ – формальне виконання посадових обов’язків або ухилення від них апаратом управління, адміністрацією чи службовцями. Крайній прояв Б. – канцелярщина, зволікання, навмисне сповільнення справочинства.

БЮРОКРАТІЯ – влада чиновників; вузька привілейована, чиновницько-адміністративна каста в управлінському апараті, яка зосередила в своїх руках основні підойми влади.

В.

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (ВВП) –макроекономічний показник, що виражає сукупну вартість кінцевого продукту, створеного протягом року всередині країни.

ВАЛОВИЙ ДОХІД– залишок прибутку, отриманого від підприємницької діяльності після відрахування всіх витрат на її здійснення

ВАЛОВИЙ ПРИБУТОК– уся сума прибутку підприємства до здійснення платежів та відрахувань.

ВАЛЮТА – грошова одиниця, прийнята за основу грошової системи певної країни. Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, визначена в грошових одиницях інших країн.

ВИНАГОРОДА – те, що людина вважає цінним для себе та прагне отримати за затрачені зусилля та виконану роботу.

В. поділяються на: внутрішні – дає сам процес виконання роботи (відчуття досягнення бажаного результату, успіху, самоповаги, зміст і значимість виконаної роботи, компетенція, кваліфікованість, дружба та спілкування, взаємодопомога в колективі); та зовнішні – все те, що пропонується організацією за сумлінне та якісне виконання посадових обов’язків і досягнення бажаних результатів (заробітна плата, усі види доплат, пільг та преміальних, просування по службі, умови праці, символи службового статусу, престижу та ін.).

ВИТОРГ – гроші, одержані від продажу чого-небудь, доход торгових (комерційних) фірм.

ВІДОМСТВО – установа, яка керує певною галуззю чи сферою діяльності та є складовою системи органів державного управління.

ВІДЧУЖЕННЯ – соціальний процес, що характеризується перетворенням діяльності людини і результатів її на самостійну силу, яка панує над нею і ворожа їй. В. пов’язане з процесами суспільного поділу праці, приватною власністю, гіпертрофією державної власності, бюрократизацію політичних і управлінських відносин і виражається у пануванні уречевленої праці над живою, у перетворенні особистості на об’єкт маніпуляцій та експлуатації з боку влади, у розриві між людиною і суспільством, у соціально-психологічних феноменах (почутті ізоляції, самотності та ін.).

ВЛАДА – реальна можливість здійснювати свою волю в суспільному житті, можливість здійснювати реальний вплив на розвиток ситуації чи на поведінку інших людей з якоюсь метою, контролювати їх, брати на себе відповідальність. У загальному розумінні це – здатність і можливість справляти визначальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою волі, насильства, авторитету, права (політична влада, система державних органів).

Існує В. законодавча – система органів держави, які мають право ухвалювати закони (парламент); В. виконавча – система органів державного управління (уряд, міністерства та ін.); В. судова – система судових органів держави, які здійснюють правосуддя. Ці три В., згідно з теорією „поділу властей”, існують незалежно одна від одної, є видами державної В. Державна В.здійснюється за допомогою професійного апарату на певній території, на яку поширюється державний суверенітет, має можливість звертатися до засобів організованого й законодавчо виправданого насильства. Державна В. – ядро політичної В., що являє собою реальну спроможність класу, соціальної групи, політичного інституту, індивіда проводити свою волю в громадському житті, спираючись на систему установ, організацій, законів, політичних відносин та ідей.

ВЛАСНІСТЬ – 1) система відносин між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання, що історично змінюються і характеризують привласнення засобів виробництва та предметів споживання. У відношеннях В. провідна роль належить В. на засоби виробництва, оскільки вона визначає умови об’єднання двох вирішальних факторів виробництва – засобів виробництва й робочої сили. 2) Майно, що належить будь-кому з правом розпоряджатися й користуватися на свій розсуд.

ВПЛИВ – сила влади, авторитету, дій одного працівника (керівника), яка вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття тощо іншого працівника (підлеглого).

Г.

ГАРАНТ – держава, установа чи особа, що дає у чомусь гарантію, зобов’язується виконати щось.

ГАРАНТІЯ – запорука, умова, що забезпечує виконання взятих зобов’язань. Міжнародні Г. – сукупність правових принципів і засобів, що забезпечують додержання норм міжнародного права й виконання міжнародних зобов’язань.

ГРАФІК – спосіб наочного зображення стану й процесу виробни-чо-господарської діяльності за допомогою умовних позначень (крапок, ліній, фігур тощо). План роботи з точними показниками норм і часу її виконання.

ГРУПА (КОЛЕКТИВ) – дві й більше особи, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей (працівників) і одночасно перебуває під їхнім впливом.

ГРУПА ФІНАНСОВА –група з декількох підприємств, які об’єднали свої фінансові ресурси з єдиною метою та в спільних інтересах.

ГРУПОВЕ МИСЛЕННЯ – спосіб мислення людей, які надміру заангажовані внутрішньогруповими взаєминами, і прагнення яких до одностайності (спільної думки) бере гору над їхньою здатністю реалістично оцінювати альтернативні лінії поведінки.

ГУМАНІЗМ –1) ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; 2)принцип світогляду, у тому числі й моралі, в основі якого лежать переконаність у необмеженості можливостей людини та її здатності до самовдосконалення, вимога свободи й захисту достоїнства особи, ідея про право людини на щастя й про те, що задоволення її потреб та інтересів має бути кінцевою метою суспільства; 3) прогресивний рух епохи Відродження, спрямований на звільнення людини від ідейного застою феодалізму; сукупність поглядів на людину та її високе суспільне призначення.

Д

ДЕВАЛЬВАЦІЯ –1)проваджене урядом в законодавчому порядку зменшення золотого вмісту грошової одиниці, а також зниження курсу паперових грошей відносно золота або іноземної валюти.2)зниження вартості національної валюти, що здійснюється центральним банком за системи фіксованого валютного курсу

ДЕГРАДАЦІЯ – поступове погіршання, виродження, занепад, рух назад.

ДЕЛЕГУВАННЯ – передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання.

ДЕМОГРАФІЯ – наука, що вивчає населення – всі зміни його стану, розташування, види розселення та ін.

ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ – повернення державою націоналізованого майна попереднім власникам.

ДЕРЖАВА – основний апарат політичної влади в суспільстві. Виникла в результаті суспільного поділу праці, появи приватної власності і утворення класів.

Ознаками Д. є: 1) наявність особливої системи органів і установ (державний апарат), що здійснюють функції державної влади; 2) право, що закріплює певну систему норм, санкціонованих державою; 3) певна територія, на яку поширюється юрисдикція певної Д.

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ – кошторис доходів та видатків держави за певний період часу, складений із зазначенням джерел надходження державних доходів та напрямів, каналів витрачання коштів.

ДЕФІЦИТ – ситуація, коли попит перевищує пропозицію; бюд-жетний дефіцит – перевищення витрат над доходною частиною.

ДИВІДЕНД – частина прибутку, яка підлягає розподілу серед акціонерів певного підприємства залежно від виду та кількості акцій; доход на вкладений капітал, що розподіляється за підсумками фінансово-господарської діяльності підприємства.

ДИЛЕР – юридична чи фізична особа, що займається купівлею-продажем; уповноважений підприємством торговий агент, що пред-ставляє інтереси організації або проводить збутову діяльність у певному регіоні та отримує за це наперед обумовлену винагороду.

ДИПЛОМАТІЯ – 1) офіційна діяльність держав і урядів, міністрів закордонних справ, дипломатичних представництв за кордоном, делегацій на міжнародних конференціях щодо здійснення завдань і цілей держави у сфері зовнішньої політики, захисту прав та інтересів держави та її громадян за кордоном; 2) мистецтво ведення переговорів з метою врегулювання міжнародних конфліктів.

ДОГОВІР – взаємне зобов’язання, письмове або усне про права та обов’язки між державами, установами та окремими особами. У цивільному праві – угода двох або більше осіб (громадян чи юридичних осіб), спрямована на встановлення, зміну або припинення громадянських прав і обов’язків. Цим терміном нерідко познaчaють і громадянські правовідносини, що виникають з угоди, і документ, в якому викладено зміст Д., укладеного в письмовій формі.

ДОКУМЕНТ – 1) матеріальний носій (папір, відео-, кіно-, фотоплівка, магнітна стрічка, перфокарта тощо), що зберігає й передає в часі й просторі інформацію (тексти, зображення, звуки); 2) діловий папір, що засвідчує, підтверджує будь-які факти, права на щось; у політичному житті, що відбиває задуми, орієнтації та ін. Види політичних (державних) Д.: закони, конституції, укази, декрети, програми, маніфести, декларації, заяви, акти, інформаційні повідомлення, комюніке, директиви, постанови, рішення, гасла, заклики, договори, домовленості, угоди, доповіді, звіти, накази, тези, плани тощо. Приймаються, обнародуються (або не розголошуються) главами держав, парламентами, політичними партіями, громадськими рухами, між-народними організаціями тощо.

ДОХІД – кошти, отримані від реалізації товару, надання послуг; ціна, що множиться на обсяг реалізації (кількість проданих одиниць товару).

Е.

ЕКОНОМІЧНИЙ ПЛАН – комплексна модель (характеристика) основних показників, параметрів майбутнього стану окремих сфер підприємств, а також шляхів, способів і ресурсів, необхідних для досягнення наміченого.

ЕКСПАНСІЯ – розширення, поширення сфери панування монополістичних об’єднань, груп держав або держави, здійснюване як економічними (наприклад, вивезення капіталу, кабальні позики), так і позаекономічними методами (збройне захоплення, дипломатичний тиск). Е. воєнна – захоплення збройним шляхом чужих територій з метою політичного та економічного закабалення інших народів, зміцнення свого воєнно-стратегічного положення.

ЕКСПЛУАТАЦІЯ – поняття, що відбиває факт безплатного при-власнення чужої праці як економічну неминучість. За теорією К. Маркса, Е. полягає у привласненні додаткового продукту власниками виробництва. Додатковий продукт – різниця між тим, що створює робітник, і тим, що він одержує для збереження здатності до праці за певного суспільно-економічного ладу. Е. може існувати в умовах не тільки приватної, а й інших форм власності (колективної, державної).

ЕМБАРГО – заборона державою (арешт) ввезення іншими краї-нами чи вивезення з неї золота, іноземної валюти або окремих видів товарів (наприклад, зброї); затримання майна (суден, предметів воєнного озброєння тощо), що належить іноземній державі. У воєнний час – форма економічної блокади, у мирний – засіб економічного й фінансового тиску. Статут ООН передбачає можливість застосовувати Е. як колективний репресивний захід щодо держав, чиї дії становлять загрозу міжнародній безпеці.

ЕМАНСИПАЦІЯ – звільнення від залежності, приниження, одер-жання самостійності і рівноправ’я (наприклад, Е. жінок).

ЕТИКА – 1) наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей; 2) норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридичних і моральних правил, вимог, які людина ставить перед собою або яких від неї вимагають.

Є.

ЄДИНОНАЧАЛЬНІСТЬ – метод управління , коли все керівництво зосереджене в руках однієї особи. За такої системи керівник є одноосібним головою організації, який має право ухвалювати від імені своєї організації юридично обов’язкові рішення; він несе особисту, персональну відповідальність за діяльність очолюваної ним організації.

Ж

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ТОВАРУ – це час, протягом якого новий товар проектується, впроваджується у виробництво, завойовує частку ринку, насичує ринок і, зрештою, повністю витісняється більш сучасним товаром, який повніше задовольняє запити покупців. Найбільш важливими показниками, що характеризують Ж. ц. т., є зміна обсягу продажу й прибутку, одержаного від його реалізації. Коливання в об-сязі продажу й прибутку обумовлені стадіями, які об’єктивно можна віднести до періоду існування товару.

З.

ЗАВДАННЯ – наперед визначений, запланований для виконання обсяг роботи; види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлений термін.

ЗАКОН – нормативний акт вищого органу державної влади, прийнятий у встановленому конституцією порядку. З.має вищу юридичну силу щодо актів інших державних органів і громадських організацій.

ЗАКОН ВАРТОСТІ– загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєво сталі зв’язки між суспільно необхідною працею (затраченою на виробництво товару) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА – гілка влади, якій належить виняткова прерогатива видавати закони, встановлювати закони, обов’язкові для виконання на певній території, в конкретній сфері діяльності; система органів держави, що мають і реалізують право на ухвалення законів. З. в. реалізує себе у функції законодавства – діяльності відповідних уповноважених органів держави з видання законів.

ЗАКОНОМІРНІСТЬ – об’єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв’язок між предметами або процесами, що випливає з їхньої внутрішньої природи, сутності; основне положення якої-небудь науки, закон, що відображає причинно-наслідковий зв’язок між явищами.

ЗАКОНОДАВСТВО – 1) сукупність чинних законів держави в цілому або в якійсь галузі права (цивільне З., сімейне З. та ін.). У федеративних державах разом з федеральним З. існує і З. окремих суб’єктів федерації: штатів, земель, кантонів тощо; 2) діяльність вищих органів державної влади стосовно видання законів (або скасування, зміни їх).

І.

ІДЕОЛОГІЯ – система поглядів та ідей (політичних, правових, етнічних, релігійних, естетичних, філософських), за допомогою яких відбувається усвідомлення й оцінка ставлення людей одне до одного, до зовнішньої природної й соціальної дійсності, конкретних їх виявів. І. – це форма соціального самоусвідомлення суб’єктами суспільного життя. У ній відбувається визначення цілей і способів соціальної діяльності щодо реалізації потреб та інтересів груп людей.

ІНВЕСТИЦІЯ – грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що їх вкладають у різні види діяльності у виробничій та невиробничій сферах; одне із джерел фінансування підприємства, збільшення обсягу функціонуючого капіталу.

ІНВЕСТОР – фізична чи юридична особа, що вкладає власні кошти у розвиток підприємства і прагне отримати прибуток на вкладений капітал у вигляді дивіденду.

ІНФЛЯЦІЯ – переповнення сфери обігу паперовими грішми вна-слідок надмірного (порівняно з потребами у справжніх грошах – золоті) випуску їх. І. може бути результатом скорочення товарної маси в обігу при тій самій кількості випущених грошей. Виражається в скороченні забезпечення останніх у відношенні до золота, супроводжується зростанням цін і падінням реальної заробітної плати. Впливає на підвищення ринкової ціни золота, вартість життя, введення „плаваючих” курсів валют, зростання цін.

ІНФОРМАЦІЯ – сукупність повідомлень, які відображають конкретний аспект явища, події виробничо-господарської діяльності.

К.

КАДАСТР – систематизоване зведення відомостей, що складається періодично або шляхом постійних спостережень за відповідним об’єктом. Розрізняють К. податковий (перепис населення для оподаткування), водний (відомості про води країни) та ін. Особливе значення має земельний К., без даних якого неможливе обґрунтоване земельне оподаткування та проведення земельних реформ.

КАДРИ – основний склад працівників якої-небудь організації, підприємства.

КАПІТАЛ – 1) економічні ресурси, які знаходяться у розпоряд-женні власника фірми та їх використання ймовірно принесе прибуток у майбутньому; вартість активів компанії за відрахуванням боргових зобов’язань (чиста вартість активів компанії). Як правило, під капіталом розуміють власні кошти, що авансовані в бізнес. К. поділяється на власний, акціонерний, перманентний (постійний) та ін.

2) Сукупність економічних відносин, основу яких становлять стосунки власника засобів виробництва і найманих робітників. Сутнісною ознакою К. є додаткова вартість, що створюється працею найманих робітників понад вартість їхньої робочої сили. Іноді К. називають будь-яку велику грошову суму, що є основою будь-якої діяльності чи взагалі сукупність основних умов діяльності.

КАТАКЛІЗМ – руйнівний переворот, катастрофа.

КВОТА (частина, що належить кожному) – частина, норма. При пропорційній системі виборів виборча К. – кількість голосів, необхідна для обрання одного депутата в певному виборчому окрузі.

КОАЛІЦІЯ – об’єднання, союз, угода держав, політичних партій, профспілкових та інших організацій для досягнення спільних політичних, воєнних, економічних та інших цілей. Наприклад, угода кількох політичних партій про створення уряду з представників цих партій (так званий коаліційний уряд).

КОНВЕРСІЯ – 1) переведення промисловості й інших галузей економіки з виробництва воєнної продукції на цивільну або, навпаки, з цивільної – на виробництво воєнної; 2) обмін валюти даної країни на іноземні валюти без обмежень за всіма видами міжнародних операцій; 3) заміна раніше випущених облігацій державної позики новими облігаціями з метою зміни її умов.

КОНВЕНЦІЯ – міжнародний договір, угода між державами з будь-якого спеціального питання, наприклад К. про бактеріологічну зброю, про охорону авторських прав.

КОНКУРЕНЦІЯ – 1) притаманна товарному виробництву, заснованому на приватній власності на засоби виробництва, боротьба між приватними виробниками за більш вигідні умови виробництва та збуту товарів; 2) суперництво на будь-якій основі між окремими особами, що зацікавлені в досягненні однієї й тієї ж мети, кожний для себе особисто. За умов К. – наявності на ринку великої кількості незалежних покупців та продавців є можливість для покупців і продавців вільно виходити на ринок і залишати його.

КОНЦЕПЦІЯ – система поглядів, сукупність ідей, що визнача-ють суть задуму; певний спосіб розуміння, трактування будь-яких явищ, основна точка зору, керівна ідея для висвітлення їх. Передумова для створення теорії, що вимагає наукового обґрунтування і підтвердження практикою.

КОНФЛІКТ – зіткнення протилежних інтересів; серйозні розбіж-ності; гостра суперечка. Види К.: функціональні – тобто такі, що сприяють ефективній діяльності організацій, є позитивними за змістом, містять раціональне зерно та мають еволюційну направленість; дисфункціональні – паралізують нормальне функціонування організацій, обмежують перспективи розвитку, не сприяють максимально ефективному використанню власних та залучених ресурсів.

КОРПОРАЦІЯ – 1) договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегу-ванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників; 2) об’єднання, товариство, союз на основі приватно-групових цехових інтересів; сукупність осіб, які об’єдналися для досягнення певних цілей; є юридичною особою .

КОРУПЦІЯ – підкупність, продажність громадських і політичних діячів, посадових осіб. Злочин, що полягає у прямому використанні посадовою особою прав, пов’язаних з її посадою, з метою особистого збагачення.

КРЕАТИВНІСТЬ– творча, новаторська діяльність.

КРИЗА в суспільному розвитку – різкий перелом, період заго-стрення суперечностей у процесі розвитку суспільства, коли стикаються сили, що протистоять одна одній. Соціологія виділяє різновиди К. – політична, економічна, загальнонаціональна, регіональна, міждержавна та ін.

Л.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ – 1) дозволення діяльності організації, узако-нення її; надання юридичної сили акту, дії; 2) засвідчення підписів, наявних на документах. У міжнародному праві – засвідчення консулом підписів на документах, що виходять із закордонних установ.

ЛІДЕР – 1) особа чи група осіб, що йде першою в якому-небудь змаганні; 2) глава, керівник політичної партії, профспілки, громадського руху тощо.

ЛІДЕРСТВО – здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

ЛОГІСТИКА –у підприємницькій діяльності – контроль за рухом матеріалів на підприємстві: від надходження сировини до постачання готового товару споживачеві.

М.

МАКРОЕКОНОМІКА – система взаємозв’язків різних галузей і сфер промисловості, сільського господарства; економічна наука, що вивчає взаємозв’язки й пропорції розвитку народного господарства в цілому та окремих його галузей.

МАКСИМАЛІЗМ – доведення вимог до крайності, до надмірності. М. може бути властивістю не тільки окремих особистостей, а й цілих соціальних верств, демографічних груп.

МАРКЕТИНГ – система організації господарської діяльності та управління нею, яка орієнтується на вимоги ринку, максимально мож-ливе задоволення потреб і запитів споживачів. У широкому аспекті під маркетингом розуміють також науку, систему знань про організацію виробництва й управління ним в умовах гострої конкуренції та необхідності першочергового врахування вимог споживачів.

МЕНЕДЖЕР – керівник, директор, завідувач, адміністратор, функціонер, словом, найманий професійний управлінець, член керівного складу фірми, підприємства, банку, який володіє виконавчою владою і не є власником компанії. Це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні ідеї господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон’юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

МЕНЕДЖМЕНТ – управління (прогнозування, планування, регулювання, контроль) виробництвом на базі застосування сучасних методів, форм, принципів і структур управління для досягнення поставленої мети (підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку та ін.). Тип раціонального управління в умовах ліберальної економіки. Його ознаки: опора на економічні механізми управління, врахування людського чинника, професійність, маркетинг, використання стратегічного аналізу, гнучкість організаційних форм, інноваційність.

МЕТОДОЛОГІЯ („шлях дослідження й пізнання”) – 1) сукупність пізнавальних засобів, методів, прийомів, що застосовуються в науці відповідно до специфіки об’єкта її пізнання; 2) стратегія наукового пошуку, що спирається на усвідомлення завдань, методів проведення його, програмних установок, ціннісних характеристик, нормативів і регуляторів предметної галузі, що вивчається.

МІКРОЕКОНОМІКА – 1) система виробничих підприємств і підприємств послуг, що безпосередньо задовольняють потреби населення в товарах і послугах; 2) розділ економіки, що займається дослідженням сукупності дій, переваг, уподобань та виборів, здійснених порівняно дрібними економічними одиницями; прийняття господарських рішень на рівні управління підприємством, фірмою чи окремим структурним підрозділом.

МОДЕЛЬ – 1) зразок якого-небудь нового виробу, взірцевий примірник чогось; 2) тип, марка конструкції; 3) зразок, що відтворює імітує будову й дію якого-небудь об’єкта, використовується для одержання нових знань про об’єкт.

МОДЕРНІЗАЦІЯ – оновлення, надання сучасного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог. М. не пов’язана з докорінними змінами її об’єкта. М. виробництва – зміна, удосконалення виробництва, що відповідає сучасним вимогам. В історичних творах М. – перенесення сучасних понять, термінології та ін. на окрему епоху, якій вони не властиві.

МОНОПОЛІЯ – 1) виключне право (виробництва, торгівлі, промислу тощо), що належить одній особі, групі осіб або державі; взагалі, виключне право на будь-що (наприклад, М.держави на виробництво й продаж горілки); 2) об’єднання великих підприємців, що виникло на основі концентрації та централізації виробництва і дозволяє впливати у своїх інтересах на ринок. Безконтрольна М. у будь-якій соціальній сфері веде до застою.

МОРАТОРІЙ – призупинення якої-небудь діяльності, тимчасова відмова від чого-небудь, заборона; відстрочка виконання зобов’язань, встановлена спеціальними актами державної влади на певний строк або до закінчення певних надзвичайних подій (наприклад, війни, стихійні лиха); особливий вид М. – на ядерні вибухи.

МОТИВАЦІЯ – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось; процес спонукання, стимулювання себе чи інших (окремої людини чи груп людей) до цілеспрямованої поведінки або до виконання певних дій, що направлені на досягнення власної мети або цілей організації. М. можна визначити, як сили, що змушують людей поводитися певним чином.

Н.

НАДБАВКИ – додаткові виплати працівникам за високу професійну майстерність, високі досягнення в праці, вислугу років (військовим та працівникам правоохоронних органів); виконання особливо важливої чи особливо термінової роботи; знання й використання в роботі іноземних мов; класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів); роботу в умовах режимних обмежень тощо.

НАЦІОНАЛІЗМ – 1) рух за збереження, розвиток національних традицій, культури, мови, літератури, мистецтва; 2) ідеологія, політика у питанні про відносини між націями, що ґрунтуються на визнанні пріоритету національного чинника в суспільному розвитку, на потребі підпорядкування всієї діяльності суспільства тільки загальнонаціональним інтересам.

НАЧАЛЬНИК – посадова особа, яка очолює що-небудь, керує, є завідувачем якогось підрозділу організації.

О.

ОБ’ЄКТИВНІСТЬ – 1) неупередженість; 2) що належить до об’єкта, до об’єктивного, не залежить від суб’єкта, існує поза й незалежно від свідомості людини.

ОБЩИНА – 1) (у широкому розумінні) – найрізноманітніші спільності; міські комуни, сільські товариства, земляцтва, релігійні, професійні об’єднання та ін.); 2) об’єднання людей на підставі колективного володіння засобами виробництва й повного або часткового самоврядування, наприклад сімейна, родова та ін. Причиною розпаду О. стало соціально-класове розшарування всередині їх; 3) у деяких країнах (Болгарія) – низова адміністративно-територіальна одиниця.

ОПОЗИЦІЯ – 1) протидія, опір, протиставлення своїх поглядів, своєї політики іншим поглядам, іншій політиці; 2) партія чи група, що виступає всупереч думці більшості або пануючій думці, веде політику протидії (наприклад, парламентська О., внутрішня О.).

ОРГАНІЗАЦІЯ – 1) об’єднання людей, суспільних груп, держав на базі спільних інтересів, мети, програми дій тощо. 2) Система, створена для досягнення комерційних або некомерційних цілей. О. поділяють на комерційні та некомерційні. Комерційні О. – це господарські товариства, виробничі кооперативи, державні та муніципальні унітарні організації. Некомерційні О. створюють у формі споживчих кооперативів, громадських і релігійних організацій (об’єднань, фондів та установ).

П.

ПАРЛАМЕНТАРИЗМ – система державної влади, при якій чітко поділені функції законодавчих і виконавчих органів, за при-вілейованого становищі парламенту.

ПАРТНЕРСТВО – об’єднання двох чи більше людей (сторін), що діють як співвласники на підставі договору (домовленості, кон-тракту), що не йде в розріз з чинним законодавством.

ПЕРСОНАЛ– особовий склад організації за професійними чи службовими прикметами.

ПЕТИЦІЯ – письмове, переважно колективне клопотання, що подається громадянами главі держави або вищим органам влади. У буденному житті термін П. вживається з іронічним відтінком для позначення багатослівного і пишномовного звертання до властей.

ПІДПРИЄМНИЦТВО– господарська діяльність підприємця, особливий, творчий тип господарювання (економічної поведінки), якому притаманне новаторство, пошук ефективних способів викори-стання ресурсів, активність та прагнення до нових перспектив, можливостей, творче ставлення до ризику.

ПІДПРИЄМЕЦЬ– людина, що здійснює бізнес, розпочинає нове діло, реалізує певні нововведення, вкладає власні кошти в розвиток підприємства і зважується на ризик, долає протидію зовнішнього середовища, регулює процес створення нового, несе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та задоволення від досягнень; розвиває власну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів (своїх та позичених) і залучення матеріальних цінностей.

ПЛАНУВАННЯ – процес формування цілей, визначення пріо-ритетів, засобів і методів їх досягнення. План – результат планування, мотивована модель дій, створена на основі кон’юнктурного прогнозу економічного середовища і поставленої мети.

ПОКУПЦІ – споживачі, користувачі, посередницькі чи торгові організації, фізичні та юридичні особи, що придбають продукцію для власних потреб чи з метою будь-якого іншого використання.

ПОЗИЦІЯ – точка зору, ставлення до будь-якого питання, що визначає характер дій і поведінку. Вибір П. означає усвідомлений вибір, світоглядну й моральну орієнтацію особистості. Вибір П. як суб’єк-тивний акт так чи інакше зазнає впливу об’єктивного суспільного становища особистості.

ПОТРЕБА– це фізіологічне чи психологічне відчуття нестачі у чомусь або у комусь, переконання у тому, що чогось чи когось бракує. П. є мотивами до дій. П. поділяються на первинні та вторинні. Первинні мають фізіологічний характер і як правило вроджені, генетичні, закладені природою. Без їх реалізації людина не може існувати (їжа, сон, наявність притулку та ін.). Вони майже однакові, спільні для різних людей. Вторинні П. психологічного походження. Вони мають чітко виражений індивідуальний характер. В кожної людини свої, притаманні лише їй моральні якості, запити, індивідуальні властивості, що набуваються з досвідом (П. в спілкуванні, контакті, дружбі, повазі; прагнення та можливості їх реалізації).

ПРАВИЛО – принцип, яким керуються в житті, праці, поведінці

ПРИБУТОК – сума, яка складає різницю між доходом і витратами.

ПРИМУС – зумовлена кимось або чимось необхідність діяти певним способом незалежно або всупереч бажанню. У сфері суспільних відносин П. є формою П. політичного, у тому числі військового та економічного.

ПРОПОЗИЦІЯ – випуск продукції, робіт або послуг унаслідок намагання задовольнити попит, задоволення певної потреби, надання продукції з визначеними споживчими якостями; бажання та здатність продавця пропонувати товари для продажу на ринку.

ПРОДАВЦІ – організації, структурні підрозділи чи приватні осо-би, що виконують функції, які безпосередньо чи частково пов’язані зі збутом продукції.

Р.

РЕВІЗІЯ– 1) перевірка правильності й законності діяльності підприємства, установи, організації або службової особи. 2) Документальний контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, фірми та дотриманням чинного законодавства з фінансових питань, достовірності обліку та звітності, викриття недостач, розтрат і підробок, попередження фінансових зловживань.

РЕКЛАМА – популяризація товарів, послуг тощо з метою привернуть увагу покупців, споживачів, замовників. Поширення відомостей про кого- що-небудь для створення популярності.

РЕСУРСИ– природні, сировинні, матеріальні, фінансові та інші цінності, які можуть бути використані організаціями для створення товарів, надання послуг, одержання певних результатів.

РЕФОРМА – перетворення, зміна, нововведення, перебудова будь-якої сторони суспільного життя (порядків, інститутів, установ), що не руйнує основ існуючої соціально-політичної структури і суспільного ладу. В історичному плані Р. соціальна – протистоїть поняттю соціальної революції.

РИЗИК – небезпека виникнення непередбачуваних втрат у зв’яз-ку зі зміною умов функціонування та певними несприятливими обставинами.

РИНОК – система соціально-економічних відносин, що виникають у зв’язку з купівлею-продажем товарів і формують попит, пропозицію і ціни на них. Функціонування Р.підпорядковане двом основним законам: закону вартості й закону попиту та пропозиції, згідно з якими на рівень цін впливають затрати суспільно необхідної праці, а також платоспроможний попит на товар та рівень його виробництва. Розвинений Р. становлять: Р.товарів (споживчий), Р. засобів виробництва, Р. робочої сили, Р. цінних паперів.

РОЗЦІНКА – величина заробітної плати за одиницю виготовленої продукції.

С.

СИСТЕМА – сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів, яка має на меті досягнення певних цілей та ґрунтується на принципах самоорганізації, синергії та розвитку.

СПОЖИВАЧ – фізична чи юридична особа, яка використовує, споживає продукцію (товари, роботи, послуги) виробничої діяльності як інших виробників, так і власні

Т.

ТАБУ – 1) яка-небудь заборона; 2) система заборон на певні дії (користування якимись предметами, вживання слів та ін.), порушення яких, за забобонними уявленнями, буде покаране надприродними силами. Т. регламентували найважливіші сторони життя людини. Забезпечували дотримання шлюбних норм. Пережитки Т. зберігаються в усіх релігіях.

ТЕХНОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ – процес реалізації конкретних функцій менеджменту (управління виробництвом, фінансами, збутом, зовнішньоекономічною діяльністю тощо) шляхом застосування загальних функцій менеджменту (планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання).

ТОВАР – будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу; все те, що може задовольнити потребу і пропонується на ринку для продажу. Існує два види товару: а) споживчі товари – що призначаються до безпосереднього використання; б) товари виробничого призначення –придбаються з метою використання у виробництві іншої продукції чи послуг, для господарської діяльності чи для продажу іншим споживачам.

ТОТАЛІТАРИЗМ – система насильницького політичного панування, що характеризується повним підкоренням суспільства, його економічного, соціального, ідеологічного і навіть буденного життя владі пануючої еліти, організованої у цілісний воєнно-бюрокра-тичний апарат й очолюваної лідером. Для тоталітарних режимів характерні особливі ідеології, тобто комплекси ідей, що обґрунтовують право цих режимів на існування. У політичній сферіТ. відповідає монополізації влади. Відбувається зрощення правлячої партії з державним апаратом, забороняються всі інші політичні партії та громадські організації, не підпорядковані правлячій партії, применшується роль права, закону. Тоталітарні режими застосовують терор як засіб внутрішньої політики і мілітаризації суспільства.

У.

УНІТАРНИЙ –об’єднаний, єдиний, який становить собою одне ціле; спрямований на об’єднання, який об’єднує.

УПРАВЛІННЯ – цілеспрямована дія, що погоджує спільну працю людей; цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин.

УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ – директивний акт цілеспрямованої дії на об’єкт управління. Створюється на аналізі достовірних даних, які характеризують конкретну управлінську ситуацію, визначає мету і містить програму її досягнення. Приймається повноважним керівником у рамках надання йому прав з урахуванням чинного законодавства. Класифікується за різними ознаками: часу управління (стратегічне, тактичне й оперативне), ступеню участі колективу, спеціалістів (індивідуальне і колективне), змісту управлінського процесу (соціальне, економічне, організаційне, технічне). Технологія прийняття У. р. містить такі основні етапи: підготовку рішення (вияв і аналіз управлінської ситуації), прийняття рішення (оцінку альтернативних рішень і вибір серед них єдиного), реалізацію рішення (організацію виконання).

УРЯД – вищий орган виконавчої влади (Рада Міністрів, Кабінет Міністрів). З організаційної точки зору У. є сукупністю органів центральної влади, які мають розпорядчі права, що поширюються на всю країну.

Ф.

ФАВОРИТИЗМ – висування, призначення на високі посади улюбленців, осіб, які користуються прихильністю правителя, впливової особи, дістають від неї різні привілеї і, в свою чергу, впливають на неї.

ФІРМА – будь-яка організаційно-господарська одиниця, що здійснює підприємницьку діяльність у галузі промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту, сервісу, побутового обслуговування, індустрії відпочинку, в наданні послуг або кваліфікованих порад, виконанні робіт чи будь-якій іншій сфері діяльності, яка прагне досягти ко-мерційних цілей та користується правами юридичної особи. Ф. класифікуються залежно від:

• виду та характеру діяльності;

• правового положення (юридичного статусу);

• форми організації;

• характеру власності;

• належності капіталу та контролю;

• сфери діяльності;

• інші ознаки (ринки, виробництво, технології, типи організації).

ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ – зміст управлінської діяльності, який дає змогу здійснювати управлінські дії. Загальні функції управління – нормування, планування, організація, координація, регулювання, мотивація, контроль, облік, аналіз – охоплюють цикл управління і пронизують усі конкретні функції, які виконують керівники, спеціалісти та інші співробітники. Зовнішні функції управління спрямовані на реалізацію зв’язків організації з суміжними та вищими органами. Внутрішні функції управління виникають усередині й між управлінськими підрозділами організації як одного, так і різних рівнів управління.

Х.

ХАРАКТЕР – це сукупність постійних психологічних властивостей, що визначають лінію поведінки, індивідуальні особливості конкретної людини, її реакцію на ситуацію, ділові якості, вимогливість до себе та інших тощо.

ХАРАКТЕРИСТИКА – систематизоване усне чи письмове викладення найважливіших розпізнавальних властивостей і якостей особистості чи колективу; звичайно передбачає викладення ставлення до праці та форм спілкування. Характеристика як службовий документ складається з короткого опису трудового шляху особи, її ділових, ідейно-політичних і моральних якостей, трудової та громадської активності.

Ц.

ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ – керування чим-небудь з єдиного центру; зосередження більшої частини державних функцій у віданні центральних установ.

ЦЕНТРАЛІЗМ – система управління, основана на принципі підпорядкування місцевих установ (органів) вищим, при цьому всією системою керують з одного центру.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ – 1) рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий тією або іншою суспільно-економічною формацією, а також ступінь і характер розвитку культури певних епох і народів; сукупність виявів досягнутого ступеня суспільного розвитку; 3) ступінь суспільного розвитку, наступна за варварством (Л. Морган, Ф. Енгельс); 4) в деяких теоріях епоха деградації й занепаду на противагу цілісності, органічності культури.

ЦІЛЬ – певний конкретний визначений стан чи бажаний результат, якого прагне досягти організація, група людей чи окрема особа.

ЦІНА – грошовий еквівалент вартості; основний інструмент, що впливає на попит та пропозицію. Зокрема, попит знаходиться в оберненій залежності від цін: з підвищенням ціни продукції попит на неї, як правило, скорочується, і навпаки.

Ш.

ШТАБНИЙ ПЕРСОНАЛ В ОРГАНІЗАЦІЇ – спеціалісти, покликані підвищувати ефективність роботи менеджерів лінійних підрозділів. Водночас необхідно рахуватися з обмеженими можливостями штабних спеціалістів, що не дозволяє їм брати на себе функції прийняття рішень. Існує небезпека того, що вони можуть мати значний вплив і захочуть взяти на себе відповідальність за прийняття рішень, що є прерогативою лінійних керівників.

Ю.

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – дотримання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, положень тощо, які визначають межі, норми, засади функціонування організацій.

ЮРИДИЧНА ОСОБА – організація, підприємство, установа, окрема людина, що мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових прав і виконувати обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді, арбітражі або в третейську суді; має закінчений бухгалтерський баланс, розрахунковий рахунок у банку, власну печатку, пройшла державну реєстрацію і має свій код у державному реєстрі. Юридичні особи приватного права – це об’єднання осіб і об’єднання капіталів, зареєстровані як фірми, незалежно від характеру діяльності, характеру власності, належності капіталу та контролю. Юридичні особи публічного права – державні органи, установи та організації, торгові та промислові палати, спілки підприємців, що підприємницькою діяльністю не займаються.

Я.

ЯРМАРКИ ВАКАНСІЙ ПРАЦІВНИКІВ І НАВЧАЛЬНИХ МІСЦЬ – заходи, які організовує державна служба зайнятості разом з роботодавцями, навчальними центрами й недержавними біржами праці (молодіжною, біржею праці для військовослужбовців). Такі ярмарки здійснюються у різних формах: загальноміські (один раз на квартал), районні (на базі великих організацій міста), ярмарки-презентації спеціалістів. Відвідувачі таких ярмарків мають можливість без посередників зустрітися з представниками кадрових служб та адміністрацією організацій і підібрати собі прийнятну роботу чи місце навчання як шляхом безпосереднього контакту з роботодавцями й представниками навчальних закладів, так і через комп’ютерні банки вакансій працівників і навчальних місць. До послуг відвідувачів – кваліфіковані юристи, консультанти з питань профорієнтації, профвідбору, працевлаштування. Ефективність ярмарок вакансій досить висока: значна частина відвідувачів знаходять потрібну роботу, а роботодавці – робочу силу.

ЯРМАРОК ВАКАНСІЙ – збори представників різних організацій, що періодично влаштовуються з метою отримання чи пропонування інформації про вакансії, які є або можуть з’явитися, а також умови укладення контрактів для робітників і службовців, окреслення соціальних пільг та гарантій, які надаються працівникам.

ВИСНОВКИ

Національне законодавство України зобов'язує суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності формалізовувати торговельні операції з іноземними партнерами шляхом укладення контрактів купівлі-продажу (договорів) виключно у письмовій формі, що є також підставою для здійснення митного, валютного та податкового видів контролю. Необхідно пам'ятати, що норми законодавства наголошують на виключному праві укладення будь-яких договорів (контрактів) на розсуд резидента України з інопартнером, а визнання зовнішньоекономічної угоди недійсною може бути здійснено тільки за рішенням суду. Водночас норми державного регулювання визначають більш жорсткі правила щодо змісту та умов виконання угод, чим і потрібно керуватися під час планування, узгодження та здійснення торговельних операцій.

Таким чином, першим ризиком при укладенні зовнішньоторговельної угоди є вибір її змісту. Обрання за змістом та характером угоди, що суттєво відрізняється від розглянутих, стане джерелом ризиків невиконання контракту й призведе до витрат часу на приведення умов контракту у відповідність з чинним національним законодавством. Спроби здійснити митне оформлення товару за такими неправильно укладеними контрактами або надати доручення банку на купівлю/переказ валюти на користь інопартнера викличуть негативну реакцію зазначених контролюючих структур, що у свою чергу призведе до невиконання зобов'язань за контрактом та необхідності відшкодування збитків контрагенту.

Укладення контракту передбачає визначення предмета угоди, тобто об'єкта купівлі-продажу, міни, переробки чи оренди. Невизначеність або "розмитість" опису товару не дасть змоги визначитись із ціновою політикою угоди та вартісними показниками товару, конкретизувати його якісні показники, поставити вимоги до пакування та маркування тощо. Товар по можливості повинен бути зазначений у відповідному розділі контракту таким чином, щоб дати можливість обом контрагентам та представникам контролюючих державних служб відрізнити його від аналогічних чи подібних товарів та мати певні, притаманні лише йому ознаки, що виключить ризики придбати товари-замінники неналежної якості.

Комунікація – це процес передавання інформації від однієї особи до іншої (інших). Комунікаціями (спілкуванням) пронизана вся система управління організацією. Метою комунікації є розуміння, осмислення переданої інформації.

Комунікаційним називають процес, у ході якого дві чи більше особи обмінюються і осмислюють отриману інформацію, мета якої полягає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї. Отже, елементами комунікаційного процесу в першу чергу є особи, що обмінюються інформацією – відправник та отримувач.Комунікаційний процес вважається завершеним, коли отримувач показав своє розуміння інформації відправнику.

Комунікації можуть відбуватися різними методами – письмово, усно, за допомогою невербальних сигналів (жестів, міміки тощо) та за допомогою різних каналів – бесіда віч-на-віч, по телефону, виступ на конференції, повідомлення листом чи електронними засобами зв'язку тощо. Кожен із методів та каналів має свої переваги і недоліки, що і обумовлює сфери їх використання.

Поиск по сайту: