Тема 2.Характеристика прав інтелектуальної власності 3 страница

По-третє, декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов:

- інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;

- зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;

- інформація, одержана в результаті декомпіляції, може вико- ристовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право.

По-четверте, спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування.

Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, якій належить авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім'ї попередньо правомірно оприлюднені твори, крім:

- творів архітектури у формі будівель і споруд;

- комп'ютерних програм, за винятком випадків, передбачених ст. 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права»;

- репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригіна- льних творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, пе- редбачених статтями 22 і 23 Закону України «Про авторське право і суміжні права»;

- творів, виконання яких зафіксовані у фонограмах, відеогра- мах та їх примірниках.

Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора твору.

У світі існує кілька різних підходів (режимів) щодо охорони особистих немайнових прав авторів. Так, необмежений строк дії особистих немайнових прав закріплений у національних законодавствах тих країн, які є послідовниками французької моделі охорони авторських прав (Франція, Колумбія, Мексика, Перу, Алжир, Україна та ін.). В інших країнах реалізовується концепція, згідно з якою після закінчення строку дії прав майнового характеру особисті немайнові права перестають залежати від приватного права, а твори переходять у суспільне надбання, тому в Німеччині, Гватемалі, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії строк охорони особистих немайнових прав автора дорівнює строку охорони майнових прав. У тих країнах, в яких правова система побудована на звичаєвому праві, строк охорони особистих немайнових авторських прав дорівнює життю автора, тобто припиняється зі смертю автора.

В Україні строк дії особистих немайнових прав автора є без- строковим і виникає від дня створення твору. Безстроковий строк охорони авторського права стосується таких немайнових прав автора, як право авторства, право на ім'я, захист цілісності та недоторканості твору (захист репутації автора).

Строк правової охорони майнових авторських прав має свої часові межі. Авторське право на твір починає діяти від дня створення твору. В Україні авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків оприлюднення анонімних творів, творів під псевдонімом і творів, створених у співавторстві. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів встановила, що строк дії правової охорони творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, закінчується через 50 років після того, як твір був правомірно опублікований. Але, якщо прийнятий автором псевдонім не залишає сумніву щодо його особи, строком дії правової охорони такого твору є строк, передбачений для звичайних творів. Якщо автор твору, що опублікований анонімно або під псевдонімом, розкриє свою особу впродовж зазначеного строку, то застосовується строк дії правової охорони для звичайних творів. Згідно з Угодою ТРІПС у тих випадках, коли строк дії правової охорони твору визначається на іншій підставі, ніж життя фізичної особи, він становить не менше 50 років після закінчення календарного року, в якому за згодою автора твір був опублікований, або, за відсутності такого дозволеного опублікування, впродовж 50 років із часу створення такого твору, тобто 50 років після закінчення календарного року, в якому цей твір був створений. Строк дії майнових прав інтелектуальної власності на твори, створені у співавторстві, ста- новить життя співавторів і 70 років після смерті останнього співав- тора. У разі коли весь твір публікується (оприлюднюється) не вод- ночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору. Строк дії авторського права на твори посмертно реабілітованих авторів становить 70 років із дати, наступної після їх реабілітації. Строк дії авторського права на твір, уперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, становить 70 років від дати його правомірного опублікування. Будь-яка особа, яка після закінчення строку дії авторського права на неоприлюднений твір уперше його оприлюднює, користується правовою охороною цього твору, що є рівноцінною охороні майнових прав автора. Строк дії цих прав становить 25 років від часу, коли твір був уперше оприлюднений. Строк дії авторського права на твір, який визначається життям автора та 70 роками після його смерті, закінчується 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце зазначені вище юридичні факт.

Як правовий наслідок закінчення строку дії майнових прав інтелектуальної власності на твір передбачено перехід твору до суспільного надбання. Суспільне надбання розуміється у двох значеннях — широкому та вузькому. Так, у широкому розумінні суспільне надбання — це можливість для вільного використання будь-якою особою об'єктів авторського права. У вузькому розумінні суспільне надбання — це наявність деяких об'єктів авторського права, які ніколи не мали правової охорони і (або) правова охорона на які перестала діяти у зв'язку з закінченням строку її дії.

До об'єктів авторського права, які перейшли до суспільного надбання, відповідно до норм національного законодавства про авторське право належать:

1) об'єкти, які не підлягають правовій охороні за нормами національного законодавства про авторське право, проте відповідно до законодавства інших країн ці об'єкти можуть набути правової охорони, наприклад, державна символіка та відзнаки — прапор, герб, гімн, ордени та ін.;

2) об'єкти авторського права, що створені у країнах, які не приєдналися до міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав, членом яких є Україна.

3) об'єкти авторського права, строк дії майнових прав інтелек- туальної власності на які закінчився. Тобто твори науки, літератури і мистецтва переходять у суспільне надбання через 70 років після смерті автора. Об'єкти авторського права, строк дії майнових прав інтелектуальної власності на які закінчився, можуть бути використані будь-якою особою за умови додержання особистих немайнових прав авторів цих об'єктів;

4) об'єкти авторського права, які до закінчення строку дії майнових прав інтелектуальної власності на них добровільно були передані суб'єктами авторського права у суспільне надбання;

5) об'єкти авторського права, які можна вільно використовувати за наявності деяких умов. Тут мова йде про вільне використання творів, на які ще не закінчився строк дії правової охорони та на використання яких не потрібно одержувати дозвіл від автора, а також сплачувати автору авторську винагороду. Але при вільному використанні твору необхідно додержуватись особистих немайнових прав автора, тобто зазначати ім'я автора та джерело запозичення.

Для того, щоб твір набув правової охорони на території України, необхідно виконати такі умови:

- твір повинен знаходитися і бути вираженим в об'єктивній формі на території України;

- автором твору або особою, якій належить авторське право на цей твір, має бути фізична особа, яка є громадянином України або не є її громадянином, однак має постійне місце проживання на території України, чи юридична особа, яка має постійне місцезнаходження на території України;

- твір був уперше оприлюднений на території України або був уперше оприлюднений за межами України, але після цього протягом 30 днів був оприлюднений на території України.

В усіх інших випадках твір не буде мати правової охорони на території України, а перейде до суспільного надбання.

2. Існують три різновиди суміжних прав: права виконавців на їх виконання, права виробників фонограм і відеограм на їхні фонограми і відеограми, а також права організацій мовлення на їх радіо- і телевізійні програми. Охорона суміжних прав передбачає захист прав тих, хто допомагає авторам творів довести до відома широкої аудиторії творчий задум автора або іншим способом поширювати його твори.

Суміжні права закріплені такими документами:

- Міжнародною конвенцією про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римської конвенції) від 25 жовтня 1961 р.;

- Женевською конвенцією про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (1971);

- Брюссельською конвенцією про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники (1974);

- Договір ВОІВ про виконання і фонограми (1996);

- Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) (1994).

Суттєвою особливістю більшості суміжних прав є їх похідність і залежність від прав творців. Лише в тих випадках, коли виконується, записується на фонограму або передається в ефір чи по кабелю не охоронюваний законом твір або об'єкт, який взагалі не є результатом творчої діяльності, суміжні права мають самостійний характер.

Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм). У разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачене договором. У разі, коли виконавець під час першої фіксації виконання безпосередньо дозволить виробнику фонограми чи виробнику відеограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробнику фонограми виключне право на розповсюдження фонограми, відеограми та їх примірників способом першого продажу або іншої передачі у власність чи у володіння, а також способом здавання у прокат та іншої передачі.

Таким юридичним фактом зазвичай виступає договір, укладений між правоволодільцями різних видів суміжних прав. Специфіка полягає в тому, що закон в імперативній формі зазначає, що при укладанні договору окремі права переходять від одного суб'єкта суміжних прав до іншого, не надаючи учасникам договору можливості інакше вирішити питання. Для виникнення і здійснення суміжних прав чинне українське законодавство не вимагає дотримання будь-яких формальностей. Права виробника фонограми і виконавця породжує сам факт створення відповідного звукозапису. Разом із тим володілець суміжних прав для сповіщення третіх осіб про свої права і запобігання їх порушенню може використовувати знак охорони суміжних прав, який вміщується на кожному примірнику фонограми і (або) на кожній упаковці, що містить її.

Таким знаком прийнято передбачений Римською конвенцією знак охорони, який складається з трьох елементів:

- латинської літери «Р», обведеної колом ®;

- імені (найменування) володільця виключних суміжних прав;

- року першого опублікування фонограми.

Відсутність знака охорони не позбавляє володільця суміжного права можливості його захисту, але в низці випадків обтяжує процес доказу при його порушенні.

Коло конкретних правоможностей, якими володіють носії суміжних прав, дещо вужче від того кола прав, які належать авторам творів. При цьому виконавці творів, чия діяльність має творчий характер, мають як особисті немайнові, так і майнові права. Права виробників фонограм, організацій мовлення, чий внесок є технічним, охоплюють собою лише майнову сферу. Суттєво звужені часові межі дії суміжних прав - майнові права охороняються протягом 50 років від дати першого виконання (права виконавців), першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого запису, якщо вони не були опубліковані (права виробників фонограм і відеограм), першої передачі в ефір або по кабелю (права організацій мовлення). Обчислення зазначеного 50-річного строку починається з 1 січня року, наступного за роком, коли мав місце юридичний факт, що став підставою для початку спливу строку.

До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах установленого законом строку.

Суміжні права виконавця визнаються, якщо:

- виконавець є громадянином України;

- виконання вперше мало місце на території України;

- виконання записане на фонограму, яку охороняє закон;

- виконання, не записане на фонограму, включене до передачі мовлення, яку охороняє закон.

Права виробника фонограми або відеограми охороняють, якщо:

- виробник фонограми або відеограми є громадянином України або юридичною особою, що має офіційне місцезнаходження на території України;

- фонограма або відеограма вперше опублікована на території України.

За організаціями мовлення суміжні права визнають, коли вони мають офіційне місцезнаходження на території України та здійснюють трансляцію за допомогою передавачів, розташованих на території України.

Суміжні права іноземних фізичних і юридичних осіб визнають на території України відповідно до міжнародних договорів України.

Об'єктом охорони прав виконавців є особистий виступ виконавця. Виступ виконавця полягає в реалізації твору, який уже створений автором і включає всю сукупність його елементів. Під виконавцями за міжнародними стандартми розуміються актори, співаки, музиканти, танцюристи, керівники інструментальних або вокальних ансамблів та інші особи, які грають роль, співають, читають, декламують, грають або будь-яким іншим чином беруть участь у виконанні літературних і художніх творів. Не є виконавцями літературних або художніх творів, наприклад артисти вар'єте і цирку (еквілібристи, повітряні акробати, акробати, клоуни, фокусники, ілюзіоністи), а також артисти, зайняті у допоміжних ролях, які не виконують творчу роботу (статисти та інші допоміжні учасники спектаклю), а також ті, хто виконує технічні функції (робітники сцени, реквізитори тощо).

Відповідно до українського законодавства виконавцем є актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично- драматичних творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань.

Виконавцем може бути лише фізична особа, вік і стан дієздатності якої не мають значення. За малолітніх і недієздатних виконавців права здійснюються їх законними представниками. Щодо виконань, які здійснюються різними штучно створеними механізмами або тваринами, виконавські права набувають їх творці або дресирувальники. Охороняються результати виконавської діяльності як професіоналів, так і любителів. Якщо виконавців твору декілька, вони здійснюють належні їм права лише за взаємною згодою. Реалізація прав великих колективів виконавців, наприклад хорів, оркестрів, театральних труп тощо, здійснюється їх диригентами, режисерами, солістами, керівниками трупи. У разі запрошення відомого диригента або соліста, необхідна згода на використання виконання, наприклад запису виконання, як від колективу виконавців в особі уповноваженого представника колективу, так і від запрошеної особи. За виконавцями чинне законодавство визнає як особисті немайнові, так і майнові права.

Зазвичай законодавства визнають за виконавцями право на ім'я і право на захист виконання від будь-якого спотворення або іншого посягання, здатного завдати шкоди честі та гідності виконавця. Право на ім'я означає можливість виконавця вимагати, щоб за будь-якого використання його творчої інтерпретації твору згадувалося його справжнє або вигадане ім'я, яке не повинно спотворюватися. Право на ім'я не може відчужуватися і охороняється безстроково. Право на захист виконання від спотворення схоже на право автора на захист репутації. Будь-які поправки, зміни, доповнення, які дозволяє зробити сучасна техніка, можуть вноситися тільки за згоди виконавця. Виконавцеві належать виключні права на використання його виконання відповідно до закону.

Виключне право виконавця на використання виконання означає право здійснювати, дозволяти або забороняти такі дії:

- сповіщати виконання без використання запису виконання шляхом передачі за допомогою безпроводових засобів, по проводах (кабелю) або за допомогою інших аналогічних засобів (право на передачу незаписаного виконання);

- записувати раніше не записане виконання (право на запис);

- відтворювати запис виконання (право на відтворення). Зазначене право застосовують, якщо: оригінальний запис був здійснений без згоди автора; відтворення здійснене для цілей, відмінних від тих, на які виконавець дав свою згоду; виготовлення оригінального запису було дозволене на підставі обмеження прав виконавця, а відтворення запису здійснене для іншої мети;

- розповсюджувати оригінал або примірники запису виконання будь-яким способом, у тому числі шляхом продажу (право на розповсюдження);

- здавати у прокат оригінал або примірники запису виконання (право на здавання у прокат);

- сповіщати запис виконання шляхом передачі за допомогою безпроводових засобів, по проводах (кабелю) або за допомогою інших аналогічних засобів (право на передачу запису виконання);

- доводити до загального відома запис виконання (право на доведення до загального відома запису виконання);

- ретранслювати виконання або запис виконання (право на ре- трансляцію). Якщо оригінал або примірники запису виконання правомірно введені в цивільний оборот шляхом їхнього продажу, допускається їх подальше розповсюдження без згоди виконавця і виплати винагороди (вичерпання прав виконавця).

Виключні права виконавця можна передавати за договором іншим особам. Дозволи на використання виконань дає виконавець, а при виконанні колективом виконавців — уповноважений представник колективу виконавців шляхом укладання письмового договору. Розмір і порядок обчислення винагороди за використання встановлює договір виконавця або уповноваженого представника колективу виконавців із користувачем, а якщо збір винагороди здійснюють організації управління майновими правами на колективній основі - у договорах, укладених такими організаціями з користувачами. Розмір винагороди за використання виконання не може бути нижчим за мінімальні ставки, затверджені Кабінетом Міністрів України.

Укладення договору між виконавцем і виробником аудіовізуального твору про створення аудіовізуального твору тягне за собою передання виконавцем прав виробникові аудіовізуального твору. Надання виконавцем таких прав обмежується використанням аудіовізуального твору і, якщо в договорі не встановлено інше, не передбачає прав на окреме використання звуку або зображення, зафіксованих в аудіовізуальному творі. Права виконавця на одержання винагороди є невідчужуваними і переходять тільки до спадкоємців виконавця на строк дії прав виконавця.

Охороні підлягають будь-які фонограми незалежно від їх матеріальної форми, якості запису, а також того, чи зафіксоване на фонограмі охоронюване законом виконання творчого твору чи здійснений запис різних звукових ефектів, голосів тварин, співу птахів тощо. За відсутності доказів іншого виробником фонограми, відеограми визнається та фізична або юридична особа, ім'я або найменування якої позначене на цій фонограмі, відеограмі або на їх упаковці. Оскільки виготовлення фонограми, відеограми є технічною, а не творчою діяльністю, за їх виробником визнаються лише майнові права. Виробнику фонограми або відеограми належать виключні права на використання його фонограми або відеограми відповідно до закону. Охорона, надавана фонограмам або відеограмам, жодним чином не зачіпає і не завдає шкоди охороні авторських прав на твори науки, літератури та мистецтва, а також охороні прав виконавців на виконання. Виключні права виробника фонограми або відеограми на використання фонограми або відеограми означають право здійснювати, дозволяти або забороняти такі дії:

- відтворювати фонограму (право на відтворення);

- розповсюджувати оригінал або примірники фонограми будь- яким способом, у тому числі шляхом продажу (право на розповсюдження);

- здавати у прокат оригінал або примірники фонограми, у тому числі після їх розповсюдження, здійснюваного виробником фонограми або за його згодою (право на здавання у прокат). Право на здавання у прокат оригіналу або примірників фонограми належить виробнику фонограми незалежно від права власності на оригінал або примірники;

- імпортувати примірники фонограми з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу володільця виключних прав на фонограму (право на імпорт);

- сповіщати фонограму шляхом передачі за допомогою безпроводових засобів, по проводах (кабелю) чи за допомогою аналогічних засобів (право на передачу в ефір або по кабелю);

- доводити фонограму до загального відома (право на доведення до загального відома);

- переробляти або будь-яким іншим способом змінювати фонограму (право на переробку).

Слід розрізняти передачі організацій мовлення як об'єкти суміжних прав і передачі в ефір або по кабелю творів як об'єктів авторського права. Передачі, призначені для виходу в ефір або сповіщення для загального відома по кабелю, є результатом організаційних, фінансових і технічних зусиль організацій мовлення, спрямованих на створення відносно цілісних і завершених інформаційних блоків, адресованих певній аудиторії глядачів і (або) слухачів. До передач можуть входити і творчі твори, права на використання яких організації мовлення придбали у встановленому законом порядку. Як правило, передачі створюються самими організаціями мовлення за допомогою діяльності їх працівників у межах одержаного від організації службового завдання. Передачі можуть готуватися і особами, які є самостійними суб'єктами цивільного права і діють на підставі одержаних замовлень та за рахунок коштів організацій-замовників. Можлива й ініціативна підготовка передач, права на використання яких передаються організації мовлення. Хоча основна практична потреба в особливій правовій охороні прав організацій мовлення виникає з моменту випуску передачі в ефір або сповіщення для загального відома по кабелю, самі передачі стають об'єктами правової охорони з моменту їх створення.

Нарівні з передачами як об'єктами суміжних прав організації мовлення передають в ефір або по кабелю творчі твори, права на використання яких придбані ними у встановленому законом порядку. Жодних особливих суміжних прав у організацій мовлення при цьому, як правило, не виникає, бо в цьому разі відсутній додатковий об'єкт правової охорони, крім самого твору. У тих же випадках, коли передача твору в ефір або по кабелю супроводжується додатковими сюжетами, коментарями, інтерв'ю тощо, в організацій мовлення можуть виникнути особливі суміжні права на саму передачу, однією зі складових якої є творчий твір.

Виключні права організації мовлення на використання її передачі означають право здійснювати, дозволяти або забороняти такі дії:

- ретранслювати передачу (організація мовлення може дозволити іншій організації мовлення ретранслювати передачу одночасно із трансляцією цієї передачі першою організацією мовлення). Право першої організації мовлення застосовують незалеж- но від того, здійснюється перша передача з живого виконання або із запису;

- записувати передачу (запис передачі за певних умов приводить до появи або суміжного права на фонограму чи відеограму, або авторського права на звукозапис чи відеозапис). Якщо передача створена за замовленням і коштом організації мовлення, суміжні права виникають у організації мовлення в момент випуску передачі - це будуть первинні права організації мовлення. На записи майбутніх, ще не переданих передач суміжні права на передачі не виникають. Оскільки щодо записів майбутніх передач можуть виникати фонограмні права й авторські права на звукозаписи та відеозаписи, саме ці права можуть бути об'єктами договорів про відступлення прав на записи, підготовлені для радіо та телебачення;

- відтворювати запис передачі (відтворенням є виготовлення одного або більше примірників запису передачі або її частини (прямо або непрямо, тимчасово або постійно) у будь-якій матеріальній формі (на будь-якому матеріальному носії). Право на відтворення не поширюється на випадки, коли запис передачі був здійснений за згодою організації мовлення (якщо організація мовлення дала дозвіл на запис її передачі, дозволу на відтворення цієї передачі не вимагають); відтворення передачі здійснюють із тією самою метою, з якою був здійснений запис короткострокового користування;

- розповсюджувати оригінал або примірники запису передачі, у тому числі шляхом продажу (вичерпання права на розповсюдження запису передачі відбувається тоді, коли запис передачі з дозволу організації мовлення був уведений в цивільний оборот шляхом продажу або іншим способом);

- доводити до загального відома запис передачі (організація мовлення має виключне право дозволяти робити записи своїх передач доступними для публіки);

- публічно сповіщати передачу в місцях із платним входом - сповіщення передачі іншою організацією мовлення (ретрансляція оригінальної передачі) або в місцях із платним входом (перегляд телевізійної передачі або прослуховування радіопередачі в таких місцях, як ресторани, кафе, дискотеки тощо).

Установлені Законом випадки вільного використання об'єктів суміжних прав полягають у такому.

По-перше, дозволяється вільне використання виконання, передачі в ефір або по кабелю та їх записів, а також відтворення фонограм, відеограм для включення до огляду про політичні події невеликих уривків із виконань, фонограми, відеограми, передачі в ефір або по кабелю. Метою огляду або репортажу є інформування публіки про події, а не доведення до її відома виконання, фонограми, відеограми, передачі в ефір або по кабелю. Тому у відповідному огляді або репортажі можуть подаватися лише уривки, які стають побаченими або почутими під час висвітлення поточних подій.

По-друге, можливе використання невеликих уривків із виконання, фонограми, відеограми, передачі в ефір або по кабелю для цитування за умови, що таке цитування здійснюється з інформаційною метою. Під невеликим уривком закон розуміє таку частину виконання, фонограми, відеограми або передачі, яка є необхідною і разом із тим достатньою для того, щоб публіка одержала уявлення про той об'єкт суміжного права, відомості про який доводяться до неї шляхом цитування. Поняттям «інформаційна мета» не охоплюється практика використання цитат із чужих творів і об'єктів суміжних прав, за якої цитати включаються до інших об'єктів суміжних прав із художньою метою.

По-третє, об'єкти суміжних прав можуть використовуватися будь-якими зацікавленими особами з метою навчання або наукового дослідження.

По-четверте, дозволяється без згоди виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації ефірного або кабельного мовлення використання передачі в ефір або по кабелю та її запису, а також відтворення фонограми, відеограми в особистих цілях.

По-п'яте, дозволяється визначене законом використання фоно- грам або відеограм, опублікованих із комерційною метою, без дозволу правоволодільців, але з виплатою їм винагороди.

Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені вище відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

- професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

- обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

- обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Розміри відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися вироб- никами та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники — у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Поиск по сайту: