Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Виплив мiсяць серед неба,



Наче жовта диня,

Чи нас пустить серед ночi

Добра господиня?

Щоб у вашiм добрiм свiтi

Квiти розквiтали.

Щоби вашi днi прийдешнi

Ще кращими стали.

Хай вам, добра господиня,

Роки йдуть поволi,

Щоб зазнали ви у свiтi

Хорошої долi.

(Зап. у м.Теребовлi, 1978 р., від посівальників.)

 

Пiсля цих привiтань господар або господиня запрошують гурт до оселi. Ватага (береза) вихо-дить посеред гурту, тричi стукає об долiвку зiркою (нижнiм кiнцем держака), мовить:

– Ми завiтали до вас, щоб привiтати оселю та її господарiв з Рiздвом Христовим та з насту-паючим Новим Роком!

– Дякуємо за увагу, – вiдповiдають господарi.

Ватага змахує рукою, i дуже багатоголосся наповнює хату:

Прийшли щедрувати

До Вашої хати.

Тут живе господар –

Багатства володар.

Щедрий вечiр,

Добрий вечiр!

А його багатство

– золотiї руки.

Щедрий вечiр,

Добрий вечiр!

Це вiтання господаревi, а господинi iнша колядка:

А в дядька Iвана гарная жона:

У Хату ввiйшла, як зоря зiйшла.

На дворi ходить, як мiсяць сходить,

За стiл сiдає, як золото сяє...

 

Не обминають колядники дiтей:

Ой у полi овес рясний,

– Ти Василю, Василечку,

Там Василько коня пасе.

Вiзьми мене пiд вуздечку

Пасе, пасе, припасає,

Та поїдеш до дiвчини...

Кiнь до нього промовляє:

 

Пропоновані колядки побутують у досліджуваній місцевості з кінця XIX ст.

 

В рiздвянi свята колядники i дiти спiвають свiтськi й релiгiйного змiсту колядки та щедрiвки. Подається колядка “Як Iсус родився”. Колядка близька до лiтературного походження. В регiонi побутує недавно:

Як Iсус родився,

А прибiгли дiти,

То не мав кожушка,

Кожух йому дали,

Нi шапчини, нi чобiток,

I в чобiтки, i в шапчину,

Змерз в нiжки i вушка.

Iсусика вбрали...

(Зап. у с.Оришківці, 1987 р. Від О.Білан, 1968 р.н.)

 

Потiм ватага виводить на середину коляд-никiв, якi стоять пiвколом, i спiває:

Добрий вечiр тобi, пане господарю!

Гурт вiдповiдає урочистим приспiвом:

Радуйся! Ой радуйся, земле,

Син Божий народився!

Ватага продовжує:

Застеляйте столи,

Та все килимами.

Та кладiть калачi

З ярої пшеницi,

Бо прийдуть до тебе

Три празники в гостi.

А той перший празник

– Святеє Рiздво. (то Різдво Христове)

А той другий празник

– Святого Василя.

А той третiй празник

– Святе Водохреща.

 

Співаки присвячують новорiчнi пiснi чи не кожному представнику з усього розмаїття професiй, адже народ створив безлiч колядок, щедрiвок всiм i кожнiй зокрема людинi. Завiтавши до оселi вчителя, співають йому “Щедрівку вчителя”:

З Новим Роком,вчителю дорогий,

Щоб Ви стiльки вивчили дiточок,

Ми Вам поспiваємо в Рiк Новий!

Як на небi ясному зiрочок...

(Зап. у с.3астiноче, 1987 р. Від С.Верхоляк 1952 р.н.)

Господарi запрошують присутнiх до столу. Колядники дякують, але не сiдають за стіл у хаті, бо ще треба обiйти iншi хати. Виходячи з оселi, спiвають:

I в вас, i в нас,

Хай буде гаразд!

Слава нашим господарям,

Що б ви i ми

Щасливi були!

Що так гречно нас приймали,

або:

Медом-пивом пригощали...

 

Вкiнцi вiдвiдин вiншують кожну родину i запрошують у свiй гурт нових колядникiв. Поданий взiрець вiншування пiдтверджує цю традицiю:

А ми тi новини

По людях розносим,

I вас, пани-господарi,

На коляду просим !

Ой пiдемо, пани-браття,

Вiд хати до хати.

I по селах та мiстечках

Заколядувати !

Усiм людям на Вкраїнi

Здоров’я мiцного,

Щастя земного,

– Долi доброї,

Щиро побажати !

 

(Зап. м. Теребовля, 1995 р. Від І.Фірмана, 1948 р.н.)

 

Обряди та звичаї зимових свят на Теребовлянщинi, корiння яких також сягає в давнину, багатi на колядки та щедрiвки. Це передусiм пiснi величально-побажального характеру. Вони прославляють господаря, господиню та їхню родину в рiзних сюжетних ситуацiях хлiборобської працi. Завершуються щедрiвки побажаннями сiмейного щастя, здоров’я, доброго врожаю та достатку, а молодим – щасливого одруження.

Краса щедрiвок та колядок Теребовлянського краю розкривається у життєрадiсному настрої, щиростi побажань, у символiцi уподiбнення персонажiв до добрих сил природи, в емоцiйно забарвлених приспiвках. 0кремi щедрiвки спiваються вдовам. Романтичною пiднесенiстю з мотивами кохання вiдзначаються щедрiвки для хлопцiв та дiвчат.

Цi урочистостi виходять за стiни храмiв i набувають всенародного характеру, єднаючи схiд i захiд. Адже цi свята – це не лише вчорашнiй день життя i побуту українцiв, це скарбниця духовної культури, на якiй базується сучасна звичаєвiсть.

Усна народна творчiсть є класичним прикладом єдностi мiж всiма українськими землями. Спiльнiсть мови та звичаїв завжди була тою живо­творною силою, що формувала наш народ, зберегла в часи лихоліть. Не випадково в Українi iснує повiр’я, що духи всiх дiтей на Святий Вечiр злiтаються до своїх матерiв на таємну вечерю... Звичаєвий обряд “Святої Вечерi” символiчно об’єднує людей, котрi належать до одного роду-племенi – українцiв.

Традицiйна рiздвяно-новорiчна обрядовiсть Надзбруччя, вiдзначається надзвичайною багатоманiтнiстю i виражала споконвiчне прагнення нацiї забезпечити щастя й добробут, вiдвести зло, передбачити майбутнє i вплинути на нього. Свята сприяли i сприяють зближенню i згуртуванню людей в одну велику родину, усвiдомленню себе як єдиного кровного i духовного органiзму. Вони й сьогоднi допомагають гуртуватись – кожною сiм’єю, селом, мiстом – усiм людом. До цього ведуть споконвiчнi iдеали, виплеканi в неперевершених своєю святковiстю, красою, добром i любов’ю в обрядах, звичаях i традицiях, народному колядуваннi i щедруваннi. Тут предковiчнi думи нашої землi, тi неписанi закони, якими керуються у всiх справах.

Колядки мають довшi й коротшi приспiвки-рефрени, при чому вiршi не сполучаються у строфи: кожний вiрш разом iз рефреном творить для себе ритмiчну й мелодичну цiлiсть, неначе строфу, тим то й рима в колядках слабо розвинена; її заступають, здебiльшого, асонанси. Майже всi колядки мають розмiр 5+5, що визначається великою правильнiстю вже в найдавнiшому записi української колядки з 1863 р. Помiтна рiч, що колядковий розмiр зустрiчається i в билинах, хоч у останнiх буває вiн у невиробленiй формi, з хитанням в числi складiв.

Назва “щедрiвки” стоїть у зв’язку з “щедрим”, тобто багатим вечором, що замикає рiздвяний цикл святкiв. Однак, теперiшнi колядки i щедрiвки покриваються своїм змiстом i розмiром, за винятком групи щедрiвок, складених вiршем 4+4, якого не зустрiчаємо в колядках (цей вiрш типовий для пiвденно-слов’янських колядок). О.Потебня в одній праці відмічав: “…малорусские колядки и щедровки сходные по содержанию, по размеру, могут быть разграничены лишь очень не точно, именно тем, что колядок размера 4+4 почти нет. За пределами Южной Руси нет и самого термина “щедровка. ”… Малорусская коляда, рождественская величальная песня и затем – самое главное, самый обряд с такими песнями” [5].

Богдан Стельмах

ЩЕДРІВКА ДЛЯ МІСЯЦІВ

 

Щедрували зірниченьки (Щедрий вечір! Добрий рік!)

Щоб зимових місяченьків та й ніхто не врік,

Бо зимові місяці усі троє – молодці:

День і ніч біліють, снігом землю гріють.

 

Щедрували зірниченьки (Щедрий вечір! Добрий рік!)

Щоб весняних місяченьків та й ніхто не врік,

Бо весняні місяці усі троє – молодці:

Цвітом зацвітають, землю прикрашають.

 

Щедрували зірниченьки (Щедрий вечір! Добрий рік!)

Щоби літніх місяченьків та й ніхто не врік,

Бо ті літні місяці усі троє – молодці:

Пшеницями зріють, хлібом багатіють.

 

Щедрували зірниченьки (Щедрий вечір! Добрий рік!)

Щоб осінніх місяченьків та й ніхто не врік,

Бо осінні місяці усі троє – молодці:

Гомонять садами повнять світ плодами.

Розглядаючи композиційну структуру колядки відмітимо, що вона має чотири самостійні частини: заспів, власне коляду, поколядь (поспів). Такі колядки мають класичну форму. Її центр – власне коляда, а всі інші частини доповнюють прикрашають, слугують своєрідним обрамленням.

Заспів – звернення до господаря за дозволом колядувати - заспівує “береза”.

Коляда – величальна пісня, яка в архаїчні часи прославляла сонце, землю, воду. В процесі довговікового життя цього жанру це обрамлення стало майже самостійним варіантом, яке легко супроводить коляду і без будь-якого сюжету. Часто ці доповнення при колядуванні опускають, проте це не на шкоді самим колядам. Свідченням сказаного є те, що у ХIХ-ХХ ст. записано велику кількість зразків коляд в різних етнорегіонах України, якї здавна співали без заспіву й поколяді. У деяких місцевостях поколядь відривалась від власне коляди й існувала, як самостійний взірець, як віншування або привітання.

Рiзниця виявляється ще й у тiм, що “колядують” звичайно парубки, “щедрують” – дiвчата й дiти. А у наш час колядують й щедрують вiд малого до старого i обидвi статтi людей по усій досліджуваній місцевості.


 

ЛІТЕРАТУРА

1. Педагогiка народознавства./ Cпроба концепцiї // Освiта, 1990, 27 липня.

2. Основи нацiонального виховання. Концептуальнi положення - Ч.1 (За заг. ред. В.Кузя, Ю.Руденка, З.Сергiйчука). - К.: 1993. - С. 7-8.

3. А. Пономарьов, Л. Артюк та iншi. Українська минувшина. Iлюст. етн. довiдник. - К.: 1993.- С.162.

4. Ф.Колесса. Усна словеснiсть / Пiдгот. до друку Б.Луканюк, О.Смоляк. - Тернопiль: Пiдручники та посiбники, 1996. - С.6-11.

5. О.Потебня // Обьяснения малорусских народных песен. Т. 2. Колядки и щедровки. – Варшава, 1887.

 

ЗМІСТ

Вступ

Зимовий цикл В.Губ’як

Сценарії

Зимовий фольклор краю

Віншування

Загадки

 

 

 

 

 

Де Снігурочки домівка, Чарівна звучить щедрівка.

Всюди у годину гожу Спів лунає за версту —

Прославляють Матір Божу, Вишню Діву Пресвяту.Хто в душі зберіг надію, Рясно дякує Марії.

 

 

Круг ялинки на галяві

Танці, сміх, пісні, забави,

Ігри з вечора до ранку

Тут циганка і коза

Водять гонами Маланку.

Де ще є така краса,

Все блага Господня ласка,

Що дарує диво-казку?


Добродушні як ніколи

Збіглися звірята в коло —

Лапка в теплій лапці — ну ж бо!

Крок за кроком до ладу

Завели таночок дружби.

Місяць грає на дуду,

Із Різдвом вітає радо

Славну лісову громаду

 

Добродушні як ніколи Збіглися звірята в коло —

Лапка в теплій лапці — ну ж бо! Крок за кроком до ладу

Завели таночок дружби. Місяць грає на дуду, Із Різдвом вітає радо Славну лісову громаду

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.