Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Студентська преса 30-хрр



В історії молодіжної преси студентська преса 30-х рр. посідає більш помітне місце у суспільному житті. В політично-публіцистичний лексикон того часу увійшло словосполучення "студенти 30-х років". Старша генерація, не зв'язана з націоналістичним рухом, вживала його у негативному сенсі. Чимало різножанрових публікацій стосуються цієї проблеми і допомагають з'ясувати місце, значення, тенденції студентського руху та його преси 30-х рр. Це .публікації у "Студентському шляху", "Ділі", "Новому часі", «Меті", "Громадському голосі", "Новій зорі".

Під час листопадових демонстрацій 1929 р. проти москвофільства і радянофільства були сутички із поліцією. Багатьох учасників заарештували. Усе це прискорило організаційний процес. 15 грудня 1929 р. відбулася І Краєва студентська конференція. На ній було вибрано Центральний студентський комітет. Цей орган повинен був підготувати Конгрес західноукраїнського студентства.

На конференції студентство зробило свій вибір: перейшло від професійних справ до утворення ідеологічних організацій, до політичної діяльності.

Як розвиток рішень конференції появилася одноднівка "Студентський шлях". "Студентський вістник", що виходив у Празі, був відірваний від життя у краю. Він лише частково міг задовольняти потреби студентського руху. "І тому саме студентське життя видвигає вже сьогодні конечність видавати краєвий орган, якого ціллю було б: стежити за всіма проявами життя українського студентства передусім в краю, а далі й закордоном; скріплювати зв'язки між поодинокими студентськими краєвими й закордонними організаціями та загалом українського студентства; обговорювати професійні справи українського студентства та звертати увагу на всі його хиби й недостачі; з'ясовувати становище українського студентства в суспільній структурі та затіснювати його зв'язки з українським громадянством; порушувати всі пекучі питання нашої сучасності та бути повним і всебічним інформатором українського студентського руху". Одноднівка "Студентський шлях" вміщувала статті: "Роль студентства в житті західноукраїнських земель" В. Янева, "Завдання студентської організації"" СІ Охримовича, "На шлях народної праці" М. Дужого, "Оезідегаіа" Л. Гаращак, "ЦЕСУС та його значення в житті українського студентства" Р. Зубика, "Корпорації як нова форма організації студентів у нас" А.Мілянича, "До питання двох генерацій" А. Фіголя, спогад Яр. С. "День перед смертю" про Адама Коцка; була рубрика "Хроніка".

Вплив "Студентського шляху" можна порівняти з впливом на початку століття "Молодої України", щоправда, з тією різницею, що старше покоління на початку 30-х рр. ставилося до студентської молоді. Вона започаткувала новий період в студентському житті — далеко важчий від попереднього та вічно незакінчений, період вияву ідеї назверх, період роботи". "Студентський шлях" вміщував інформацію про життя і діяльність українських студентів та їх організацій в інших державах.

"Студентський шлях" активізував студентство як важливий чинник суспільно-політичного життя; утвердив націоналістичний світогляд; координував діяльність студентських структур, взаємодію із нестудентськими організаціями; інформував про студентське життя. В одноднівці "Студентський шлях" В. Янів писав: "...В сучасну пору українському студентству треба бути по словах євангелія цим квасним тістом, на котрому виросте нове й здорове життя". Цю тему журнал порушував часто.

Публіцисти "Студентського шляху" захищали позицію молоді, нове сприймання життя, що стало реальним фактом дійсності.

Щоб зміцнити зв'язок з усіма осередками студій і громадської діяльності українського студентства, а також урізноманітнити й поглибити зміст журналу, редакція "Студентського шляху" створила мережу власних кореспондентів. У ч. 9-Ю за 1932 р. було вміщено "Правильник кореспондентів, що визначав обов'язки кореспондентів журналу. Вони поділялися на три категорії: 1) кореспонденти поза межами польської держави; 2) кореспонденти із високошкільних осередків Польщі; 3) кореспонденти із повітів на українській етнічній території. Кореспондентів за межами Польщі були представниками українського студентства в краю, а тому їхня діяльність була не лише журналістською. Кореспонденти отримували відповідне посвідчення. З огляду на великі компетенції кореспондентів, головний редактор призначав їх на певний час, після якого мала бути своєрідна атестація. А на початку 1933 р. було започатковано ще одну новинку: періодичні засідання редакційної колегії "Студентського шляху". У тих засіданнях брали участь не лише ті, хто вже виступав на сторінках журналу, але й потенціальні автори, ті, хто мав відповідні задатки. На засідання запрошували і сторонніх людей.

Усе. це значно активізувало роботу "Студентського шляху" і зробило Його одним із "...найкращих , найповажніших, найтриваліших і найцінніших чинників, сцементовуючих і консолідуючих наше студентське життя".

1933 р."Студентський шлях" продовжував висвітлювати різноманітні пРоблеми студентського життя. Лише як її відлуння проблеми "батьків і дітей" сприймається публікація

На сторінках "Студентського шляху" переважала суспільно-політична проблематика, а не "студентська", не "професійна".

Польська поліція пильно стежила за перебігом молодіжного руху і студентського зокрема. Репресії проти української молоді посилилися після утворення ОУН.

У липні 1935 р. почав виходити "Студентський вістник", "неперіодичне видання студентського кружка "Рідної школи" ім. П. Могили", відповідальним редактором цього видання був В.Кох. Після перерви студентство знову мало свій друкований орган, на сторінках якого виступали автори, відомі читачам завдяки публікаціям у "Студентському шляху" (З.Коссак, О.Ольжич, М.Дужий, В.Габрусевич, З.Кравців). Появилися нові імена — Ж. Процишин, Р. Лісовий, Б. Катамай, Р. Ільницький, Б. Данилевич. Багато публікацій підписано криптонімами. До березня 1937 р. вийшло три випуски.

У травні 1936р. почався Львівський процес над С.Бандерою та іншими пРовідними діячами ОУН в краю. Процес був резонансний. Навіть польські к°ла і преса, що не стояли на шовіністських позиція, змушені були по-іншому подивитися на "українську справу". Цей процес ще яскравіше продемонстрував готовність молодого покоління до боротьби. Піднеслися духом навіть ті, хто на попередньому процесі зламався. відображав поточних подій, хоча підтекст найважливіших публікацій був очевидний.

Загалом же треба сказати, що незважаючи на цікаві публікації, навіть на появу в двох останніх випусках рубрики "Із студентського життя", "Студентський вістник" так і залишився скорше збірником статей.

Наприкінці грудня 1936р. відбувся V краєвий студентський конгрес, рішення якого свідчили, що криза у студентському русі минає. 1 березня 1937р. почали виходити "Студентські вісті", інформативний бюлетень, що його видавала на правах рукопису статистична комісія при редакційній колегії "Студентського вістника". Редакційний комітет відзначав у статті "У дорогу!", що студентське життя знову стає важливим відтинком національного життя [48], а тому є потреба реєструвати постійно і систематично всі його прояви. Справді, на його сторінках можна прочитати інформацію про діяльність різноманітних студентських товариств, організацій. Але життя "Студентських вістей" було короткочасним.

Наступне і останнє студентське видання міжвоєнної доби появилося влітку 1938р. Це був теж "Студентський вістник". Видавцем і відповідальним редактором його був Б.Томків, але редагував журнал М.Прокоп. Журнал був продовженням "Студентського шляху" і прагнув стати трибуною студентства, таким виданням, яке б не обмежувалося вирішенням лише професійних питань і вузьких життєвих проблем.

 

Більшовицька преса.

 

Революційна преса нового типу, створена В. І. Леніним, більшовицькою партією. До неї належать періодичні видання центральних органів партії і місцевих більшовицьких організацій; а в широкому розумінні - вся парт. преса (листівки, прокламації, брошури, книги) з часу появи більшовизму. Спираючись на традиції марксистської періодики в Зх. Європі, зокрема, на досвід роботи К. Маркса і Ф. Енгельса в "Новій Рейнській газеті", В. І. Ленін у нових істор. умовах розвинув принципи революц. преси, визначив її роль і значення в політ. вихованні трудящих мас, у створенні марксистської партії робітн. класу. Висока ідейність, войовнича партійність, принциповість, правдивість і народність, високий теоретичний рівень - усі ці ленінські принципи Б. п. дали їй змогу стати не тільки колективним пропагандистом і агітатором, а й колективним організатором. Формування Б. п. нерозривно пов'язане з робітн. рухом, з історією Комуністичної партії Радянського Союзу. Літ.-видавнича діяльність перших марксистських орг-цій у Росії жорстоко переслідувалася царизмом. З цим пов'язаний ряд особливостей Б. п.: короткочасність виходу, часті зміни назв легальних періодичних видань, підставні дані місця і часу нелегальних видань, однойменність різних органів та ін. Безцензурні видання Б. п. друкувались у підпільних друкарнях РСДРП, а також за кордоном. Друкування, зберігання, транспортування та розповсюдження нелегальної революц. л-ри доручалося досвідченим професіональним революціонерам. Безпосереднім попередником Б. п. були періодичні видання революц. соціал-демократії кін. 19 - поч. 20 ст. (газ. "Рабочий" Благоєва групи, 1885; "Вперед", Київ, 1896; "С.-Петербургский рабочий листок", 1897; "Робочая газета", Київ., 1897, та ін.). Першою заг.-рос. нелегальною марксистською газетою була створена В. І. Леніним 1900 за кордоном "Искра", яка відіграла вирішальну роль у згуртуванні розрізнених с.-д. орг-цій в єдину революц. партію. II з'їзд РСДРП (1903) визнав "Искру" центр. органом партії. З № 52 газету прибрали до своїх рук меншовики. Це змусило В. І. Леніна вийти з складу редакції "Искры" і почати підготовку видання нового друкованого центр. органу партії. Під впливом ленінської "Искры" активізувалася видавнича діяльність місц. орг-цій РСДРП

(Баку, Тифліс, Нижній Новгород, Перм та ін.). Кілька газет іскрівського напряму вийшло на Україні ("Харьковский пролетарий", "Киевский социал-демократический листок", "Летучие листки" Катеринославського і Луганського к-тів, "Південно-революційної групи соціал-демократів в Одесі).

Б. п. мобілізовувала маси на боротьбу проти царизму в роки першої рос. революції 1905-07. Осн. друкованим органом більшовиків стала спочатку газ. "Вперёд" (грудень 1904 - травень 1905, Женева). За рішенням III з'їзду РСДРП з 14 (27).V 1905 замість газ. "Вперед" почала виходити газ. "Пролетарий" - центр. орган партії. Після з'їзду ЦК РСДРП організував нелегальне видання в Росії газ. "Рабочий" і "Летучих листков ЦК РСДРП". Нелегальні більшовицькі газети видавались також парт. к-тами в Москві, Казані, Ризі та ін. містах. Під час революції 1905-07 більшовики дістали можливість випускати легальні видання. У Петербурзі видавалася перша легальна робітн. газ. "Новая жизнь" (1905), яка після повернення В. І. Леніна з еміграції на поч. листопада почала виходити під його безпосереднім керівництвом як центр. орган партії. Легальні більшовицькі газети видавали в Москві, Тифлісі, Читі, Красноярську. Незважаючи на репресії після придушення грудневих збройних повстань 1905, протягом 1906 - 1-ї пол. 1907 у Петербурзі виходили легальні більшовицькі газети "Волна", "Вперёд", "Эхо", "Новый луч", "Рабочая молва", "Наше эхо" і "Труд", у Москві - "Светоч", "Свободное слово", "Вопросы дня" та "Истина", в Києві - "Работник" (для першого номера В. І. Ленін надіслав статтю "Напередодні"), у Катеринославі - "Южная Русь", у Луганську - "Донецкий колокол" та ін. У Петербурзі видавалися наук.-літ. і політ. журнал "Вестник жизни", щотижневики "Тернии труда", "Простые речи" і "Зрение". В умовах відступу революції більшовики відновлювали нелегальну пресу. Першою нелегальною газетою цього періоду була газ. "Партийные известия" - орган Об'єднаного ЦК РСДРП (1906). Після IV (Об'єднавчого) з'їзду РСДРП центр. органом більшовиків стала нелегальна газ. "Пролетарий". У 1906-08 редакція "Пролетария" видавала нелегальну масову газ. "Вперёд", розраховану на рядових робітників. Велику популярність мала нелегальна газ. "Казарма", яка була фактично центр. органом військ. орг-ції РСДРП. При активній участі більшовиків на Україні виходили солдатські газети: "Жизнь солдата" (Катеринослав, 1906-07), "Голос солдата" (Київ, 1906) та ін. Б. п. відіграла важливу роль у політ. вихованні робітн. мас, залученні до революц. боротьби селян, солдатів, демократичної інтелігенції, у створенні політ. армії революції. Після поразки революції 1905-07 царська влада, переслідуючи більшовиків, посилила боротьбу і проти їхньої ідейної зброї - Б. п. Але її видання не припинилося. Вже в липні 1907 у Петербурзі почали виходити "Известия ЦК РСДРП", 1909 за кордоном - газ. "Социал-демократ" - центр. орган РСДРП. В 1907-08 нелегально видавалися газети "Железнодорожный пролетарий" (Київ), "Борьба" (Миколаїв), "Одесский рабочий" і "Рабочий" (Севастополь) та ін. Хоч виходили вони недовго і не завжди регулярно, пропагандистське значення їх було вагомим. Б. п. у період реакції 1907-10 стала надійною опорою В. І. Леніна в боротьбі за збереження і зміцнення нелегальної політ. партії робітн. класу.

Нове пожвавлення Б. п. було пов'язане з піднесенням революц. руху 1910-14. Велике значення в політ. вихованні робітн. мас мала в цей час "Рабочая газета", організована В. І. Леніним. У кінці 1910 більшовикам разом з меншовиками-партійцями вдалося налагодити в Петербурзі випуск легальної парт. газ. "Звезда", в Москві більшовики видавали легальний філос. та сусп.-екон. журн. "Мысль", а після його розгрому поліцією з грудня 1911 - в Петербурзі легальний марксистський журн. "Просвещение". Величезну роль в історії партії і Б. п. відіграла створена В. І. Леніним легальна масова робітн. газ. "Правда", перший номер якої вийшов у Петербурзі 22.IV (5.V) 1912. "Правда" відкрила нову епоху в історії Б. п., стала якісно новою газетою - газетою робітників, які були її кореспондентами, видавали її на власні кошти. Вона була, по суті, легальним бойовим штабом нелегальної більшовицької партії і відіграла виняткову роль у зміцненні низових парт. орг-цій і груп, у політ. вихованні пролет. мас, залученні кращих представників робітн. класу до парт. лав, у дальшому піднесенні революц. робітн. руху. День виходу в світ першого номера "Правды" став днем Б. п. і відзначається щороку як знаменна дата в житті партії і рад. народу. Ідейний вплив "Правды" визначав напрям легальних газет і журналів: "Вопросы страхования" (Петербург), "Работница" (Петербург), "Наш путь" (Москва) та ін. У період першої світової війни майже всі легальні періодичні більшовицькі видання було заборонено. В жовтні 1914 В. І. Ленін за кордоном відновив видання центр. органу більшовиків -газ. "Социал-демократ". Не припинялася видавнича діяльність місц. більшовицьких орг-цій, нелегально виходили "Пролетарский голос" (Петроград), "Южная правда" (Катеринославська губ.), "Голос социал-демократа" (Харків), "Правда труда" (Донбас), "Пролетарий" (Катеринослав) та ін. Однак усі вони видавалися нерегулярно. Після перемоги Лютневої бурж.-демократичної революції 1917 більшовицька партія вийшла з підпілля. В березні 1917 відновилося видання "Правды", яка згуртовувала маси навколо партії, мобілізовувала їх на боротьбу проти бурж. Тимчасового уряду, за перемогу соціалістичної революції. Ряд газет більшовицьких орг-цій виходив на місцях. Видавалися військ. газети і газети для селян: "Солдатская правда", "Окопная правда", "Деревенская беднота" (Петроград) та ін. З березня по жовтень 1917 більшовицькі к-ти та військові орг-ції при них випускали на Україні 12 газет, зокрема "Пролетарий" (Харків), "Голос социал-демократа" (Київ), "Донецкий пролетарий" (Луганськ), "Звезда" (Катеринослав), "Голос пролетария" (Одеса), "Молот" (Полтава), "Пролетарское знамя" (Миколаїв ).

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.