Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

СІМ ЦАРІВ ДРЕВНЬОГО РИМУ



 

Ромул і Тіт Тацій

Палатинский пагорб, на якому Ромул заснував своє місто, мав чотирикутну форму Відповідно були побудовані і древні стіни, складені з кам'яних брил, вирубаних на схилах самого пагорба. Тому і саме місто називали "квадратним Римом".

Запанувавши в Римі, Ромул, дотримуючись звичаїв вождів сусідніх племен, зокрема багатих етруських царів, вирішив обставити свій престол розкішшю і блиском. Він мав почет особливих охоронців, які називалися лікторами. Кожен ліктор носив в'язанку різок із сокирою усередині. За наказом царя, ліктори хапали винного, сікли його різками, а за особливо тяжкий злочин відразу відтинали голову. Цар з'являвся перед народом у пурпурному плащі, з жезлом у руках, оточений лікторами і наближеними.

Ромул був далекоглядним і розумним правителем. Бажаючи зміцнити могутність заснованого ним міста, він розділив усіхжителів, здатних носити зброю, на загони з 3000 піхотинців і 300 вершників. Кожен такий загін називався легіоном. Зі ста найбільш авторитетних громадян Ромул утворив раду старійшин, названу сенатом1. Членів сенату називали патриціями2. Вони відрізнялися від простого люду, найчастіше зовсім незаможного, який стікався в нове місто звідусіль. Для того, щоб зміцнити зв'язки з сусідніми племенами, Ро-мул направляв до них посольства з пропозиціями укласти шлюби жінок цих племен з його підданими. Однак сусіди, вважаючи римлян незаможними втікачами, відмовлялися видавати своїх дівчат за цей "підозрілий набрід". Але хитромудрий Ромул вирішив стояти на своєму і залучити до себе жінок під приводом свята, на яке були скликані жителі сусідніх міст і поселень. Ромул велів пустити чутки про те, що на його землі знайдено закопаний вівтар бога Посейдона. Були принесені щедрі жертви й улаштовані ігри і кінні змагання. Найчисленнішими з гостей були сабіни, які привели на свято своїх дружин і дочок. Сам Ро-мул, який сидів у пурпурному плащі, повинен був подати умовний знак воїнам: піднявшись, згорнути плащ і знову накинути його на плечі. Безліч римлян не зводили очей з царя і, за його сигналом, з криками кинулися до сабінянок, забираючи їх з собою. Ніхто не переслідував сабінів, які рятувалися втечею. I хоча сабіни намагалися домовитися про повернення викрадених дочок, Ромул відмовився це зробити. Він запропонував сабінам переселитися до нього в Рим. Тоді обурені сабіни почали готуватися до походу на місто.

Вони рушили під орудою Тіта Тація. Але шлях їм перетнули укріплення на Капітолійському пагорбі, де знаходилася римська варта. Сабіни змогли здолати їх, підкупивши дочку начальника варти – Тарпею. У сабінів був звичай носити на лівій руці важкі золоті браслети. Тарпея, спокусившись дорогоцінними прикрасами, погодилася відкрити уночі ворота, зажадавши від Тація те, що його воїни носять на лівій руці. Тацій погодився, але, зневажаючи зрадництво, велів своїм воїнам вчинити як він – кинути у Тарпею не тільки золотий браслет, але і важкого щита, припасованого до лівої руки. У такий спосіб зрадницю закидали золотими прикрасами і важкими щитами. Тарпею поховали на одній зі скель Капітолійського пагорба, яка була названа Тарпейською, стала місцем страти – з неї скидали засуджених на смерть злочинців.

Після того як сабіни взяли укріплення, Ромул, не тямлячи себе від люті, викликав Тіта Тація на бій. Почалася запекла битва, точилася сутичка за сутичкою. Ромул був поранений каменем у голову і, знесилений, ледь не впав на землю, не спроможний продовжувати бій. Римляни злякалися і кинулися бігти до Палатинського пагорба. Даремно Ромул, зібравши останні сили, кинувся воїнам навперейми, намагаючись повернути їх обличчям до ворога. У розпачі він простяг руки до неба і громовим голосом заволав до Юпітера, бла-гаючи його повернути римлянам мужність і врятувати Рим від загибелі. Юпітер присоромив воїнів-втікачів і вселив відвагу в їхні серця. Вони зупинилися, зімкнули ряди і знову відкинули сабінів1. У цей час сталася подія, несподівана як для римлян, так і для їхніх ворогів. Наче натхненні божеством, із благаннями, сльозами, криками, притискаючи до грудей немовлят, ковзаючи по крові полеглих воїнів, з пагорбів спустилися викрадені римлянами сабінянки. Вони кинулися до воїнів, благаючи їх, батьків своїх дітей, пожаліти малолітніх дітей, що неминуче посиротіють, якщо ця жорстока битва продовжуватиметься. Одна із сабінянок, Герсилія, була особливо красномовна у своїх благаннях і докорах. Решта жінок, схвильованих, у сльозах, прекрасних у своєму обуренні і розпачі, сміливо перепиняли шлях звитяжцям, і їм удалося зупинити кровопролиття. Римляни і сабіни уклали мир. Було прийняте рішення про спільне правління, військами почали командувати Ромул і Тіт Тацій. Сабіняни переселилися в Рим. У такий спосіб подвоїлося число жителів міста, патриціїв і воїнів у легіонах. Жінки почали користуватися особливою повагою – їм поступалися дорогою, ніхто не насмілювався у їхній присутності говорити непристойності, залучати їх до суду за обвинуваченням в убивстві. Діти їхні мали право носити на шиї прикрасу-буллу. На честь жінок, які героїчно поклали кінець війні, було улаштоване особливе свято – матроналії.

Обидва царі, і Ромул і Тіт Тацій, поважали один одного і правили в повній злагоді. За час їхнього спільного правління Рим значно розрісся, одержавши велику кількість славних перемог над сусідніми племенами. Ромул, який виявив себе видатним воєначальником, не руйнував зайняті міста, а перетворював їх на римські поселення, відправляючи туди для проживання своїх підданих. Після смерті Тіта Тація Ромул став правити Римом одноосібно. Однак зросла могутність зробила Ромула зарозумілим, що було нестерпним не тільки для народу, але і для сенаторів, думки яких він перестав дослухатися. Коли в Альба-Лонзі помер його дід, цар Нумітор, Ромул мав стати спадкоємцем, він надав її жителям право самим розпоряджатися своїми справами і лише щорічно призначав їм намісника. Тоді сенаторам Риму спало на думку, що вони і самі можуть обійтися без одновладдя ца-ря. До того ж, Ромул образив їх своїм свавіллям, поділивши захоплені у війні з етрусками землі між воїнами, не тільки не порадившись із сенаторами, але взагалі не ставлячи їх до відома. Це викликало таке обурення в сенаті, що, коли Ромул раптово і таємно зник, народ почав хвилюватися й обвинувачувати сенаторів у вбивстві царя. Оскільки зникнення Ромула сталося під час бурі, яка налетіла раптово і супроводжувалася сонячним затемненням, глибокою пітьмою і перекатами грози, то один із сенаторів, найближчий друг Ромула, з’явився на форумі перед усім народом і поклявся, що він дорогою зустрів Ромула, прекрасного, у сяючих обладунках, який повідомив йому, що, з волі безсмертних богів, довго проживши на землі і заснувавши велике місто, він, Ромул, знову повернувся на небеса і буде тепер милостивим до римлян божеством Квірином, під заступництвом якого Рим досягне небувалої могутності1.

1.В пам’ять про цю подію Ромул побудував храм Юпітера-Статора (Той, що зупиняє) на тому місці, де римські воїни, зупинившись, відкинули сабінів.

Від лат. senex - старий. Від лат. pater - батько.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.