Розподіл об’єктів господарювання за ступенем ризику їхньої господарської діяльності

В Україні щорічно виникає понад тисячу надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, в яких гинуть і страждають люди а матеріальні збитки складають мільярди гривень. Забезпечення безпеки в природному і техногенному середовищі потребує значних матеріальних витрат, тому для країни з перехідною економікою важливого значення набуває питання їх оптимізації. Гостро постає питання про те, який рівень безпеки є достатнім, тобто забезпечує досягнення безпеки з мінімальними витратами. Відповідь на це питання значною мірою обумовлює темпи та масштаби економічних і соціальних перетворень в Україні, національну безпеку.

Науково обґрунтовану відповідь можна дати тільки тоді, коли є відповідна методологія дослідження безпеки. Тому необхідно встановити «міру» або шкалу, за допомогою якої можна було б кількісно виміряти різні види небезпеки: від загроз аварій на підприємствах до природних катастроф або результатів повсякденної діяльності людей. Така шкала повинна давати можливість порівнювати ці види загроз між собою і відповідно визначати рівень безпеки – міру захищеності людини та навколишнього середовища.

& 1. Загальний аналіз ризику в життєдіяльності людини

Україна відноситься до країн з високим рівнем ризику техногенних аварій і катастроф. Найбільша кількість потенційно небезпечних об’єктів експлуатується в таких галузях як хімічна та оборонна промисловість, енергетика, транспорт, будівництво. В сучасних умовах існування промисловості у більшості технологічного устаткування термін експлуатації давно закінчився. При цьому під впливом умов експлуатації виникли суттєві зміни вихідних технічних параметрів матеріалу конструкцій, які старіють, піддаються корозії тощо. Крім того, внаслідок вимушеного простою, устаткування не має систематичного контролю, огляду і ремонту. У зв’язку з цим подальша експлуатація таких об’єктів викликає підвищену небезпеку і потребує їх ідентифікації і декларування, а при віднесенні об’єктів до підвищено небезпечних об’єктів (ПНО) включення їх до Державного реєстру ПНО за рішенням Держнаглядохоронпраці.

З поняттям ризику часто пов'язують уявлення про можливі події чи події, що загрожують. Тому існує точка зору, що такої події треба уникнути за будь-яку ціну. Проте, з будь-якою господарською діяльністю пов`язаний певний шкідливий вплив, результатом якого можуть бути зміни адаптаційно-компенсаторних можливостей організму чи загибель для людини, виникнення несприятливих наслідків для навколишнього середовища та виробничо-побутової сфери.

«Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів...» має основи щодо декларування безпеки та експлуатації ПНО, розробки заходів запобігання аварій, локалізації їх розвитку та оцінки масштабів наслідків.

Ризик– це міра: очікуваної невдачі, неблагополуччя в діяльності й існуванні; небезпеки, пов'язаної з погіршенням здоров'я людини, змінами в довкіллі, матеріальними витратами.

Ризик – це усвідомлена можливість небезпеки, або ж ймовірність небезпеки, яка визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу.

У сучасних умовах основною державною і суспільною проблемою є забезпечення безпеки життєдіяльності населення, збереження головної цінності держави – їхнього здоров’я і життя громадян суспільства. Ідентифікація ризику, загроз і шкоди залежить від ситуації, рівня інформованості та культурних передумов.

За джерелом небезпеки ризики можуть бути техногенні або природні.

Техногенний ризиквиникає у зв'язку з аваріями на АЕС, танкерах, небезпечних хімічних виробництвах, руйнуванням гребель водосховищ та іншого. Отже, причинами аварій є інтенсивність технологічних процесів, висока концентрація виробництва, ресурсоємність і багатовідходність технологій, слабке обладнання очисними утилізаційними пристроями.

Природний ризик пов'язаний з імовірністю проявлення багатьох несприятливих природних явищ.

В обох випадках необхідно урахувати особливості геологічного устрою (властивості надр, наявність чи відсутність порушень та інше), рельєфу (наприклад, посилення ризику забруднення в низовинах), ландшафтів (ступінь їх стійкості до техногенних навантажень). Необхідно також ураховувати сусідство цінних і унікальних природних об'єктів.

В залежності від виду техногенного/природного джерела ризики класифікуються:

- внутрішній ризик (пов’язаний з функціонуванням підприємства);

- зовнішній ризик (не пов’язаний з функціонуванням підприємства);

- зовнішній ризик (пов’язаний із зовнішнім середовищем і не залежить від функціонування підприємства);

- людський чинник (ризик, пов’язаний із помилками людини).

& 2. Окремі види ризиків та їх характеристика. Концепція прийнятного ризику

У виробничих умовах розрізняють індивідуальний і колективний (груповий) ризик.

Ризику може піддаватися одна людина, такий ризик називається індивідуальний, або група людей – тоді ризик визначається як колективний (груповий) ризик. Ризик для суспільства кількісно визначається кількістю людей, які загинули під час конкретного інциденту за одиницю часу (наприклад, протягом року). Індивідуальний ризик характеризується відношенням кількості загиблих на рік з певної причини до чисельності всього населення чи чисельності тієї групи осіб, які піддаються певному чиннику ризику. Ризик для життєдіяльності, очевидно, повинен бути інтегральним (зведеним) показником, що враховує вагомість кожного окремого чинника ризику і його кількісне значення.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику травматизму зі смертельними наслідками під час пожеж. Відповідно до статистичних даних за 2010 р. в Україні загинули 2819 чоловік. Наразитись на смертельну небезпеку під час пожежі практично міг кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто N = 46 000 000 осіб. Відтак, числове значення загального ризику смертельних випадків в пожежах 2010 р. становило:

R = 2819 /46 000 000 = 0,000061 =0,061 • 10^-3= 61 • 10^-6

З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, в побутовій сфері загинули в 2007 р. 61 особи.

Прикладом індивідуального ризику може буде розрахунок числа людей, що загинули за певний період часу при гірських обвалах. Це число необхідно віднести до числа людей, які проживають у потенційно небезпечній місцевості. Для визначення рівня індивідуального ризику необхідно врахувати природу нещасного випадку, долю часу знаходження «в зоні ризику» і місце проживання людини, яка ризикує.

Нехай дехто А проживає в невеликому селі (300 мешканців). Статистичні дані за останні 50 років стверджують що з числа жителів села 10 чоловік загинуло, 200 постраждало, чисельність населення за цей період практично не змінювалась. Мешканець А цього села 40 год. в тиждень працює в найближчому місті, на 4 тижні в рік виїжджає у відпустку, 2 тижні проводить у відрядженнях, решту часу проводить в селі. Індивідуальний ризик загинути для жителя А складає:

R =(10 ·46 ·128) / (50 · 300 ·52 ·168)= 0,00045 = 4,5 ·10 ^-4

Індивідуальний ризик стати жертвою нещасного випадку будь-якої степені важкості для А складає:

R =[(10 +200) ·46 ·128] / (50 · 300 ·52 ·168)= 0,0095 = 9,5 ·10 ^-3

Де: 10(осіб) – число людей, які загинули при гірських обвалах;

200 (осіб) – число постраждалих при гірських обвалах;

300 (осіб) – число жителів села;

50 (років) – період часу, за який відома статистика;

52 (тижні) – число тижнів у році;

46 = 52-4-2 (тижні) – к-сть тижнів коли житель А проводить в селі;

168 = 24 · 7 (год) – к-сть годин в тижні;

128 = 168 – 40 (год) – к-сть годин в тижні коли житель А загрожує небезпека.

Класифікації джерел небезпек та рівнів ризику загибелі людини за даними літературних джерел наведено в табл. 5.1.

Ризик поділяють за:

˗ часом впливу – короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий,

˗ частотою впливу – разовий, періодичний та постійний,

˗ масштабами впливу – локальний чи глобальний.

Терміном «безпека» позначається такий стан об’єкта, за якого ризик для нього чи від нього не перевищує деякого прийнятного рівня.

Прийнятний ризик та безпека.Ризик єкритерієм реалізації небезпеки. Він визначається ймовірністю проявлення небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки (в небезпечній зоні).

Нескінченно малий («нульовий») ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і, навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

Таблиця 5.1.

Поиск по сайту: