У процесі вивчення джерел з історії стародавньої Персії необхідно виділити готуючись до семінарських занять головні, відомий напис Дарія І на Бехістунській скелі та роботу грецького історика V ст. до н.е. Геродота«Історія у дев’яти книгах», яка містить безліч цінних відомостей з історії Перської держави та греко-перських воїн. Університетськими студіями мають стати розвідки легендарних та історичних аріїв, Авести, усвідомлення її цивілізаційного значення. Вони будуть сприяти неформальному з’ясувані витоків та її утвердження.
У подальшому необхідно зосередитись на таких важливих питаннях, як становлення держави Ахеменідів, як імперії, причин її політичної кризи, шляхи її подолання. Досить виразними при цьому виступають політичні реалії приходу Дарія І до влади, шляхи її легітимізації. Вивчаючи його реформи, радимо розмежувати завойовницьку політику, методи та форми поневолення інших держав, зокрема, областей Середньої Азії, Фракії, Македонії, північно-західної частини Індії і засоби мирного врегулювання життя надзвичайно строкатого культурно-соціального населення. Зразки об’єктивного історичного аналізу як Сходу так і Еллади дає «батько історії» персофіла Геродот. Необхідно розглянути уривки із «Історію» Геродота, що дасть можливість студентам з’ясувати, яким чином була організована як експлуатація так і примирення підкорених персами областей. Відомості, приведені Геродотом з цих питань, доповнять напис про будівництво палацу в Сузах та уривок із «Економіки» Ксенофонта, грецького письменника кінця V – початку IV в. до н.е., який також предметно, зацікавлено досліджував культурну і державну традиції стародавніх персів, яка пересіклася з долею слов’янських народів.
Наступним етапом у процесі вивчення теми має стати розгляд власне реформ здійснених Дарієм І, зокрема в галузі управління та економіки (податково-грошова, військово-адміністративна) та аналіз їх наслідків і значення. При вивченні цього питання потрібно звернути увагу на те, що проведення реформ Дарієм І було зумовлене рядом причин, зокрема відсутність міцних зв'язків між частинами перського царства, проблемою подолання відчуження не тільки соціального, але й релігійно культурної. При цьому слід враховувати й те, що Дарій І не був впевнений у надійності своєї влади тому мусив вдатися до цих заходів з метою централізації влади в державі, вирішуючи зазначені проблеми переважно силовими, деспотичними методами. Критика останніх не повинна знецінити високий рівень організації, комунікативності життя небаченої за масштабами держави, свідоме прагнення Дарія І використати комерційні важелі, найдревнішу пошту, релігійну толерантність, залишаючись проповідником бога світла, добра. Радимо особливо вдумливо підійти до різноманітної літератури, яка висвітлює витоки та зміст найдревнішої пам’ятки духовної культури – Авести, яка мала вплив на всі світові релігії, ввібравши драматичний досвід взаємо існування різних форм життя, актуалізуючи проблему морального вибору людини, на рівні космологічних наслідків.
Навідь оглядове знайомство з різноманітними природніми та історичними умовами життя предків стародавніх персів дозволяє зрозуміти чому «батька історії» Геродота сучасники назвали персофілом. Звернення до витоків, військових та культурних перемог персів, переконало античного історика в тому, що вони акумулювали багату патріархальну культуру Стародавнього Сходу, як загальнолюдської архаїчної епохи. Її характеристику і передбачають питання семінарського заняття. Мова йде про спосіб иття зорієнтований на сакральне відношення до природи, світотворящих сил, драматизму дуалістичного вибору, традицію предків, авторитет теократичної, військової еліти.
Реферати:
1. Культурні досягнення стародавніх персів, скіфів.
2. Історико-культурний зміст зороастрійського віровчення та Авести.
Особливої уваги заслуговує «Авеста» – найдревніша пам’ятка духовної культури, яка складала основу взаємодії людей зі Світом, подібними собі спираючис на досвід колективного, історичного життя. Розкрити сильні і слабі сторони патріархальної традиції допоможе матеріал з історії усіх цивілізацій Стародавнього Сходу і в особливій мірі спільнот Середньої Азії, досвіду співіснування землеробського і кочового населення.