Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Стаття 176. Виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення 4 страница



е) про осіб, уповноважених представляти організацію.

Стаття 49. Функції організацій колективного управління

1. Організації колективного управління повинні виконувати від
імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на
основі одержаних від них повноважень такі функції:

а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти
авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час
укладання договору;

б) укладати договори про використання прав, переданих в
управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням
статей 31-33 цього Закону;

в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за
використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав
суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких
вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього
Закону; ( Підпункт "в" частини першої статті 49 в редакції Закону
N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством,
необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація,
в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів
авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних
повноважень та доручення цих суб'єктів. ( Підпункт "г" частини
першої статті 49 в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від
22.05.2003 )

( Підпункт "д" частини першої статті 49 виключено на підставі
Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

2. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не
передали організаціям колективного управління повноважень на
управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди,
мають право вимагати від організацій колективного управління, які
таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних
прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення
своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання,
які надаються організаціями колективного управління шляхом
укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

3. Організації колективного управління мають право
резервувати на своєму рахунку суми незапитаної винагороди, що
надійшла їм від осіб, які використовують об'єкти авторського права
і (або) суміжних прав. Після трьох років від дня надходження на
рахунок організації колективного управління відповідних сум суми
незапитаної винагороди можуть бути використані для чергових виплат
суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав або спрямовані
на інші цілі, передбачені їх статутами, в інтересах суб'єктів
авторського права і суміжних прав.

Розділ V

ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Стаття 50. Порушення авторського права і суміжних прав

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає
підстави для судового захисту, є:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті
немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав,
визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права,
визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням
передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень
майнових прав;

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних
прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію
України, вивезення з митної території України і розповсюдження
контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних
програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій
мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або
частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього
твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які
мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у
тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм,
програм мовлення;

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського
права і (або) суміжних прав;

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів
захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема
виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і
застосування засобів для такого обходу;

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в
електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів
авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює
таке управління;

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з
метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського
права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів
авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена
інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Стаття 51. Порядок захисту авторського права і суміжних прав

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів
авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку,
встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним
законодавством.

Стаття 52. Способи цивільно-правового захисту авторського
права і суміжних прав

1. За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав
суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися
в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх
компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або)
суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні
передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів
суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з
обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і
(або) документів про управління правами чи створенні загрози
неправомірного використання об'єктів авторського права і (або)
суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і
майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав
суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:

а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі
забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права
чи створюють загрозу їх порушення; ( Підпункт "а" абзацу другого
частини першої статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав
та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або)
суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової)
шкоди;

г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної
шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого
порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або)
суміжних прав, або виплату компенсацій;

д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення
авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення
митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну
територію України чи з її митної території контрафактні примірники
творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів
захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень,
складів, технологічних процесів і господарських операцій,
пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і
відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи
загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в
засобах масової інформації даних про допущені порушення
авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих
порушень;

ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або)
суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб,
задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників
творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних
засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;

з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством
заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних
прав.

2. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої
порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням
розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського
права і (або) суміжних прав;

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних
прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від
10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування
збитків або стягнення доходу;

д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок,
випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення
їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних
примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та
обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і
відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення
тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення
авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що
створюють загрозу порушення цих прав;

е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або)
суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у
виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та
об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про
канали розповсюдження.

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані
особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної
(немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення,
майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське
право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який
могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права
якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати,
понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою
допомоги адвоката.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість
відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у
встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір
компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри
відповідача.

3. Суд може постановити рішення про накладення на порушника
штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь
позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до
Державного бюджету України.

4. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію
всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи
програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені
або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних
прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це
стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних
стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких
відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм
мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для
їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів
захисту.

За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у
тому числі комп'ютерні програми і бази даних), фонограм,
відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом
авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено,
можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої
передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а
матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення
контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням
виручених коштів до Державного бюджету України.

Стаття 53. Способи забезпечення позову у справах
про порушення авторського права і суміжних прав

1. До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово
має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є
достатні підстави вважати, що він є порушником авторського права і
(або) суміжних прав, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду
певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в
майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше
передбачене цим Законом використання, а також транспортування,
зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг
примірників творів, у тому числі комп'ютерних програм і баз даних,
а також записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення,
щодо яких припускається, що вони є контрафактними, і засобів
обходу технічних засобів захисту.

2. За наявності достатніх даних про вчинення такого порушення
авторського права і (або) суміжних прав, за яке відповідно до
закону передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання,
слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення
розшуку і накладення арешту на:

а) примірники творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз
даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення,
щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також засоби
обходження технічних засобів захисту;

б) матеріали й обладнання, призначені для їх виготовлення і
відтворення;

в) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути
доказом вчинення протиправних дій.

3. У разі, якщо відповідач по справі порушення авторського
права і (або) суміжних прав відмовляє у доступі до необхідної
інформації чи не забезпечує її надання у прийнятний строк, робить
перешкоди у здійсненні судових процедур, або з метою збереження
відповідних доказів щодо інкримінованого порушення, особливо у
випадку, коли будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди
особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, або коли є
очевидний ризик того, що доказ буде знищено, суд або суддя
одноособово мають право за заявою заявника застосувати тимчасові
заходи до пред'явлення позову або до початку розгляду справи за
участю іншої сторони (відповідача) шляхом:

а) винесення ухвали про огляд приміщень, в яких, як
припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням
авторського права і (або) суміжних прав;

б) накладення арешту і вилучення всіх примірників творів (у
тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних виконань,
фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що
вони є контрафактними, засобів обходження технічних засобів
захисту, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для
їх виготовлення і відтворення;

в) накладення арешту і вилучення рахунків та інших
документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують або
створюють загрозу порушення (чи підтверджують наміри вчинення
порушення) авторського права і (або) суміжних прав.

Заява про застосування тимчасових заходів розглядається
тільки за участю заявника у дводенний строк з дня її подання.

Ухвала суду про застосування тимчасового заходу підлягає
негайному виконанню органом державної виконавчої служби за участю
заявника.

До прийняття ухвали про застосування тимчасових заходів,
зазначених в абзаці першому цієї частини, суд має право вимагати
від заявника обгрунтування того, що він є суб'єктом авторського
права і (або) суміжних прав і що ці права порушені або
невідворотно будуть порушені, а також видати заявнику судову
ухвалу щодо внесення застави або еквівалентної гарантії,
достатньої для того, щоб запобігти зловживанню тимчасовим заходом.
Застава полягає у внесенні на депозит суду заявником чи іншими
особами грошей чи передачі інших матеріальних цінностей. Розмір
застави (гарантії) визначається судом з урахуванням обставин
справи, але не повинен бути меншим від 100 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян і не більшим від розміру заявленої
шкоди.

У разі застосування визначених в абзаці першому цієї частини
тимчасових заходів відповідач має право вимагати їх зміни чи
скасування, а заявник зобов'язаний подати позов до суду про захист
порушених авторських чи суміжних прав не пізніше 15 календарних
днів від дня застосування тимчасового заходу.

Застава повертається повністю заявникові при відмові суду у
прийнятті позову до розгляду чи задоволенні позову повністю або
частково. У противному разі застава звертається на виконання
рішення про компенсацію шкоди відповідачеві, завданої
застосуванням тимчасових заходів.

При скасуванні визначених в абзаці першому цієї частини
тимчасових заходів або якщо при розгляді справи з'ясується
відсутність факту порушення чи загрози порушення авторського права
і (або) суміжних прав, суд має право на клопотання відповідача
прийняти судове рішення щодо надання відповідачу належної
компенсації позивачем за будь-яку шкоду, завдану цими заходами.

Розділ VI

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і
застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним
чинності.

2. Кабінету Міністрів України у чотиримісячний строк з дня
набрання чинності цим Законом подати до Верховної Ради України
свої пропозиції щодо внесення змін до законів України у зв'язку з
прийняттям цього Закону, а також прийняти необхідні
нормативно-правові акти і привести свої нормативно-правові акти у
відповідність із цим Законом.

3. До приведення законодавства України у відповідність із цим
Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Установити, що починаючи з дня набрання чинності цим
Законом строки охорони авторського права, передбачені статтею 28 і
частинами першою і другою статті 44 цього Закону, застосовуються у
всіх випадках, коли 50-річний строк дії авторського права після
смерті автора або строк дії суміжних прав не закінчився до дня
набрання чинності цим Законом.

5. Установити, що цей Закон застосовується до виконань і
фонограм, створених чи вперше опублікованих до дня набрання
чинності цим Законом, якщо на цей день не минуло 50 років після їх
першого запису або опублікування.

6. Установити, що об'єкти авторського права і суміжних прав,
які є предметом міжнародного договору, до якого Україна
приєдналася і згоду на обов'язковість якого дала Верховна Рада
України, і які створені чи вперше опубліковані до дня набрання
чинності цим Законом, підлягають захисту за цим Законом від дня
набрання ним чинності, якщо на цей день зазначені об'єкти не стали
суспільним надбанням в країні походження у зв'язку із закінченням
строку їх охорони в цій країні.

7. Визнати такою, що втратила чинність, Постанову Верховної
Ради України від 23 грудня 1993 року "Про порядок введення в дію
Закону України "Про авторське право і суміжні права" ( 3793-12 )
(Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 13, ст. 65).

8. У статті 2 Закону України "Про приєднання України до
Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів
(Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня
1979 року)" ( 189/95-ВР ) (Відомості Верховної Ради України,
1995 р., N 21, ст. 155) виключити слова "повідомивши при цьому, що
дія зазначеної Конвенції не поширюється на твори, які на дату
набрання чинності цією Конвенцією для України вже є на її
території суспільним надбанням".

9. Доручити Міністерству закордонних справ України повідомити
Генеральному директорові Всесвітньої організації інтелектуальної
власності про те, що стаття 18 Бернської конвенції про охорону
літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня
1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року) від дня набрання чинності
цим Законом діє на території України в повному обсязі.

10. Доповнити абзац другий Закону України "Про приєднання
України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від
незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року"
( 738-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 32, ст.
265) реченням такого змісту: "З метою виконання вимог зазначеної
Конвенції поширити, на взаємній основі, національний режим захисту
суміжних прав, передбачений Законом України "Про авторське право і
суміжні права" ( 3792-12 ), на виробників фонограм з країн -
учасниць Конвенції та їхні фонограми, якщо строк охорони цих
фонограм не закінчився в країні походження".

11. Доручити Міністерству закордонних справ України
повідомити Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй про
доповнення Закону України "Про приєднання України до Конвенції про
охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення
їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року".

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 23 грудня 1993 року
N 3792-XII З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про охорону прав на знаки для товарів і послуг

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 7, ст. 36 )

{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 3771-XII ( 3771-12 ) від 23.12.93, ВВР, 1994, N 7, ст. 37 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 751-XIV ( 751-14 ) від 16.06.99, ВВР, 1999, N 32, ст.266
N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 8, ст.37
N 2783-III ( 2783-14 ) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.51
N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114
N 34-IV ( 34-15 ) від 04.07.2002, ВВР, 2002, N 35, ст.256 N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271 N 254-VI ( 254-17 ) від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 23, ст.217 }


{ У тексті Закону слово "Відомство" замінено словом
"Установа" у відповідних відмінках із Законом
N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000 }


Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з
набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і
послуг (далі - знак) в Україні.


Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення

У цьому Законі нижченаведене вживається у такому значенні: Установа - центральний орган виконавчої влади з питань
правової охорони інтелектуальної власності; ( Абзац другий
статті 1 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000 ) особа - фізична або юридична особа; ( Абзац третій статті 1
із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від
22.05.2003 ) знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб
відрізняються від товарів і послуг інших осіб; ( Абзац четвертий
статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV
( 850-15 ) від 22.05.2003 ) свідоцтво - свідоцтво України на знак для товарів і послуг; зареєстрований знак - знак, на який видано свідоцтво; заявка - сукупність документів, необхідних для видачі
свідоцтва; заявник - особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в
іншому встановленому законом порядку; ( Абзац восьмий статті 1 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від
22.05.2003 ) пріоритет заявки (пріоритет) - першість у поданні заявки; дата пріоритету - дата подання заявки до Установи чи до
відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про
охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет; Реєстр - Державний реєстр свідоцтв України на знаки для
товарів і послуг; Апеляційна палата - колегіальний орган Установи для розгляду
заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об'єкти
інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її
компетенції цим Законом; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із
Законом N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000, із змінами,
внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) заклад експертизи - уповноважений Установою державний заклад
(підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи
заявок; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 2188-III
( 2188-14 ) від 21.12.2000 ) державна система правової охорони інтелектуальної власності -
Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх,
інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних
закладів, що входять до сфери управління Установи; ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 ) доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації
комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті; ( Статтю 1 доповнено абзацом
згідно із Законом N 34-IV ( 34-15 ) від 04.07.2002 ) МКТП - Міжнародна класифікація товарів і послуг для
реєстрації знаків. ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом
N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на
знаки для товарів і послуг

1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері
охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого: організовує приймання заявок, проведення їх експертизи,
приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх
державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для
товарів і послуг; здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони
інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань
охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних
організаціях відповідно до чинного законодавства; приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у
межах своїх повноважень; організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері
правової охорони інтелектуальної власності; організовує науково-дослідні роботи з удосконалення
законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони
інтелектуальної власності; організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної
системи правової охорони інтелектуальної власності; доручає закладам, що входять до державної системи правової
охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації
виконувати окремі завдання, визначені цим Законом, Положенням про
Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової
охорони інтелектуальної власності; виконує інші функції відповідно до Положення про неї,
затвердженого в установленому порядку. 2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок
коштів Державного бюджету України.( Стаття 2 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 )

Стаття 3. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила,
ніж ті, що передбачені законодавством України про знаки, то
застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Права іноземних та інших осіб

1. Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з
особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до
міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності. 2. Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне
місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою
реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з
Положенням про представників у справах інтелектуальної власності
( 545-94-п ), яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Р о з д і л II

ПРАВОВА ОХОРОНА ЗНАКІВ

Стаття 5. Умови надання правової охорони

1. Правова охорона надається знаку, який не суперечить
публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не
поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони,
встановлені цим Законом.

2. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка
комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема,
слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні
елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка
комбінація таких позначень.

3. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк
дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до
Установи і продовжується Установою за клопотанням власника
свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку,
встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок
продовження строку дії свідоцтва встановлюється Установою.

Дія свідоцтва припиняється достроково за умов, викладених у
статті 18 цього Закону.

4. Обсяг правової охорони, що надається, визначається
зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до
Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією
внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і
послуг.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.