У сфері інтелектуальної власності. Існують дві, взаємопов’язані причини, які спонукають уряди країн розробляти

Існують дві, взаємопов’язані причини, які спонукають уряди країн розробляти, приймати і удосконалювати закони, спрямовані на охорону об’єктів інтелектуальної власності. Одна з них – необхідність законним чином забезпечити моральні та економічні права авторів на результати їх інтелектуальної діяльності, інша – прагнення стимулювати в рамках держави творчу активність людей, поширення, застосування та заохочення чесної торгівлі інтелектуальними продуктами, що сприяє економічному і соціальному розвитку країн.

Наприклад, право на отримання патенту на винахід стимулює вкладання коштів і зосередження інтелектуальних здібностей людських ресурсів в галузі досліджень і розробок; надання патенту стимулює вкладання коштів в промислове застосування інтелектуального продукту - винаходу; офіційна публікація патенту розширює всесвітній фонд патентної інформації, її збереження і передачу наступним поколінням.

Сфера суспільних відносин, що складаються у сфері інтелектуальної власності, урегульована величезною кількістю нормативно-правових актів, які поділяються на:

· міжнародні акти;

· вітчизняні закони;

· підзаконні нормативно-правові акти;

· документи судової практики.

Розвиток виробництва, зростання обсягів світової торгівлі та обміну досягненнями науки і техніки вимагали більш високого ступеня правового регулювання міжнародних відносин у сфері інтелектуальної власності. Завдяки цьому, на початку ХХ століття у світі склалася певна система міжнародних угод у сфері охорони авторських та патентних прав.

Сьогодні основою міжнародної системи інтелектуальної власності є 22 угоди, 16 з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності, а 6 – у сфері авторського права.

Приведемо найбільш важливі з цих угод, назви яких пояснюють їх призначення.

· Паризька конвенція з охорони промислової власності 1883 року, учасниками якої є 136 країн, стала першою найважливішою подією у створенні загальної системи охорони інтелектуальної власності.

· Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів 1886 року, до якої приєдналося 117 країн.

· Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891 року, число учасників якої налічує 46 країн.

· Вашингтонський договір про патентну кооперацію (Договір РСТ) 1970 року.

· Всесвітня конвенція з авторського права 1952 року.

· Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1947 року,яка об’єднувала 128 членів, а з 1994 року увійшла до СОТ.

· Договір ВОІВ з авторського права 1996 року.

· Женевська конвенція 1971 року з охорони інтересів виробників фонограм від незаконного відтворювання їхніх фонограм.

· Женевський договір 1999 року про закони щодо товарних знаків.

· Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

Адмініструє ці угоди Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), заснована у 1967 році у Стокгольмі як спеціалізована установа ООН, яка об’єднує майже 180 держав та займається:

· розробкою міжнародних угод і проектів з гармонізації національних законодавств

· забезпеченням міжнародної реєстрації об'єктів інтелектуальної власності

· збиранням і поширенням інформації про об'єкти інтелектуальної власності різних країн

На сьогоднішній день Україною ратифіковані 18 угод з 22-х.

Переваги від запровадження і дотримання міжнародних домовленостей продемонструємо наступним прикладом. Якщо патентовласник бажає отримати правову охорону в декількох країнах, він повинен отримувати патенти в кожній із них окремо. Однак, завдяки ВОІВ, з цього правила існують і винятки, а саме:

· у сфері охорони прав на винаходи діє європейський патент, що видається Європейським патентним відомством (м. Мюнхен) і охоплює 17 країн;

· у сфері охорони товарних знаків існує міжнародна реєстрація товарів та послуг, яка поширюється на 34 країни;

· у сфері охорони промислових зразків діє міжнародне депонування їх зразків, яке поширюється на 21 країну.

Світова організація торгівлі (СОТ)єміжнародною організацією, яка утворена у1994 роціідіє за 28 угодами. Членами цієї організації є 141 країна, ще близько 30 ведуть переговори щодо вступу до неї. Головна мета СОТ полягає в розробці системи правових норм міжнародної торгівлі та контроль за її дотриманням.

Країни-члени СОТ взаємодіють у рамках торгівельної системи, згідно з якою кожна країна-учасник отримує гарантії справедливого відношення до експорту її товарів і послуг на ринки інших країн. При цьому, вона зобов'язується забезпечувати такі ж умови для імпорту на своїх ринках для інших країн-учасників.

Справедливе відношення реалізується шляхом застосування, так званого „режиму найбільшого сприяння”, згідно з яким країна забезпечує однакові умови торгівлі всім учасникам, а імпорт не може піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку на користь вітчизняних товарів. Окрім застосування такого режиму, більш вільний доступ на внутрішні ринки забезпечується шляхом скасування обмежень на імпорт (квот).

Основні правила і принципи СОТ відображені в багатосторонніх торгівельних угодах, якими врегульовані суперечки щодо торгівельної політики. Правова структура СОТ ґрунтується на трьох угодах, які визначають її базові принципи:ГАТТ (товари), ГАТС (послуги) і ТРІПС (інтелектуальна власність).

Як бачимо, завдання щодо гармонізації національного законодавства з інтелектуальної власності до міжнародних стандартів, захисту прав власників інтелектуальних продуктів є дуже актуальними та потребують негайного вирішення.

СРСР (і Україна в його складі) вступили до ВОІВ з моменту її заснування – у 1967 році. Однак СРСР “Закон про власність” з'явився тільки через довгі 23 роки. Сьогодні ж в Україні сформована певна законодавча база з охорони інтелектуальної власності та відбувається процес поступової гармонізації останньої з діючим європейським законодавством.

Низка правових актів України у сфері інтелектуальної власності, які складають основу діючого комплексу законів, включає:

· Цивільний кодекс України. Книга 4 “Право інтелектуальної власності”

· Закон України “Про авторське право і суміжні права”

· Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі“

· Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів”

· Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг“

· Закон України “Про охорону прав на промислові зразки“

· Закон України “Про наукову та науково-технічну експертизу “

· Закон України “Про інноваційну діяльність”

· Закон України “Про інвестиції”

· Закон України “Про підприємництво”

Поиск по сайту: