Права автора раціоналізаторської пропозиції та їх захист

Автор раціоналізаторської пропозиції, як і будь-який інший суб'єкт права інтелектуальної власності, відповідно до чинного законодавства має певні особисті немайнові і майнові права.

До особистих немайнових прав автора раціоналізаторської пропозиції належать право авторства, право на ім'я, право на назву раціоналізаторської пропозиції, право на пріоритет. До майнових прав — право на винагороду.

Зміст особистих немайнових прав уже розкривався раніше, і тому немає потреби повторюватись. Що стосується права на винагороду, то воно має свої особливості. Раціоналізатор, подаючи заяву до підприємства про визнання поданої ним пропозиції раціоналізаторською, у разі визнання її такою вод­ночас передає підприємству і право на використання за певну винагороду. Розмір винагороди визначається відповідно до Тимчасового положення. Пункт 11 ч.3 Методичних реко­мендацій встановлює, що винагорода автору чи співавторам виплачується в порядку, передбаченому Тимчасовим поло­женням. Пункт 40 Методичних рекомендацій деталізує: якщо використання раціоналізаторської пропозиції дає певний еко­номічний ефект (прибуток), то складається розрахунок річної ефективності. Пропозиції, використання яких дає інший позитивний ефект, а не економічний, мають свою специфіку визначення розміру винагороди.

Відповідно до п. 53 Тимчасового положення право на вина­городу має автор чи співавтори раціоналізаторської пропози­ції протягом двох років від дати початку її використання на підприємстві, яке видало авторові свідоцтво на раціоналіза­торську пропозицію. Розмір винагороди визначається умовами договору між автором і підприємством і не може бути менше:

· 10 відсотків доходу, одержуваного щорічно підприємством від використання раціоналізаторської пропозиції;

· 2 відсотків від частки собівартості продукції (робіт і по­слуг), що припадає на раціоналізаторську пропозицію, корис­ний ефект від якої не впливає на одержання доходу.

Винагорода виплачується автору відповідно до договору, але не пізніше 3 місяців після закінчення кожного року вико­ристання раціоналізаторської пропозиції.

Автор раціоналізаторської пропозиції має право на захист своїх особистих немайнових і майнових прав. Особисті немай­нові права автора раціоналізаторської пропозиції захищаються в позовному порядку.

Автор має право на подання заяви на раціоналізаторську пропозицію. Але за наявності певних відхилень від встанов­лених вимог йому може бути відмовлено в прийнятті заяви до розгляду. Така відмова може бути оскаржена керівнику пі­дприємства, міністерства (відомства). Скарга має бути роз­глянута в 15-дснний строк. Тобто такі скарги розглядаються в адміністративному порядку.

Відмова у визнанні пропозиції раціоналізаторською або в прийнятті її до використання може бути оскаржена керівнику підприємства, міністерства (відомства) в тримісячний строк. Скарга мас бути розглянута зазначеними особами в місячний строк. У разі незгоди автора з прийнятим за його скаргою рішенням або якщо при розгляді скарги рішення не прийняте у зв'язку з недосягненням угоди між керівником підприємства І радою ТВР, автор може звернутися до суду. У такому ви­падку передбачено адміністративно-судовий порядок захисту прав автора раціоналізаторської пропозиції.

Усі інші спори, що виникають у зв'язку із використанням раціоналізаторської пропозиції, розглядаються в судовому порядку.

РОЗДІЛ 12. ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.

Загальні положення

Якщо є право інтелектуальної власності, то влас­ники цих прав повинні мати можливість забезпечити за­хист своїх прав, щоб запобіг­ти у подальшому їх порушенню і компенсувати втрати, що виникають унаслідок порушення цих прав.

Після того як об'єкт інтелектуальної власності ство­рений і охоронним документом закріплені на нього права, настає важливий етап у його життєвому циклі - включення в господарський оборот. Саме на цьому етапі об'єкт інте­лектуальної власності приносить правовласнику прибуток чи іншу користь, власне те, заради чого він і був створений. Однак, як тільки інформація про об'єкт інтелектуальної власності стає відомою несумлінним конкурентам, у них виникає спокуса використати його у своїх інтересах. При цьому порушник прав знаходиться в більш вигідних умо­вах, чим правовласник: він не несе витрат на стадії ство­рення та охорони об'єкта інтелектуальної власності. Крім того, він може мати готову виробничу базу для використан­ня об'єкта інтелектуальної власності, у той час, як право-власник повинен ще витратити час і ресурси на її створен­ня. Тому порушник прав може швидше випустити продук­цію з використанням об'єктів інтелектуальної власності і просунути її на ринок по більш низькій ціні, ніж власник прав об'єкта інтелектуальної власності. Такий розвиток подій не тільки порушує права конкретного правоволодільця, але має і серйозні наслідки для суспільства в цілому, уповільнюючи його соціальний і економічний розвиток і ускладнюючи цивілізоване співробітництво з іншими краї­нами.

У наш час фактор захисту прав здобуває особливо великого значення, тому що у зв'язку зі швидким розвитком технологій, з'явилася можливість порушення прав у таких обсягах, що були неможливі раніше. Тому без належної правоохоронної інфраструктури, що забезпечує як захист прав, так і обмеження можливості одержання аналогічних прав іншими, система охорони інтелектуальної власності не може бути ефективною.

Норми про захист прав на конкретні види інтелектуальної власності цивільно-правовими засобами були викладені у відповідних главах. Тут мова піде про захист права інтелекту­альної власності іншими галузями законодавства, а також про пільги, що надаються суб'єктам зазначених прав при їх захисті. Як правило, ці загальні норми стосуються усіх об'єктів права інтелектуальної власності.

Зокрема, право інтелектуальної власності захищається нор­мами кримінального права України. У Кримінальному кодексі України міститься, принаймні, дві статті, присвячені захисту права інтелектуальної власності (статті 136 і 137).

Стаття 136 "Порушення авторських прав" проголошує: "Випуск під своїм ім'ям або інше привласнення авторства на чужий твір науки, літератури та мистецтва, незаконне від­творення або розповсюдження такого твору — караються виправними роботами на строк до двох років або штрафом у розмірі від п'ятдесяти до ста двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати".

Порушення авторських прав переслідується у криміналь­ному порядку при вчиненні таких дій, що порушують суб'єк­тивні права автора чи особи, що має авторське право:

1) неза­конне використання і відтворення творів та об'єктів суміжних прав (контрафакція);

2) примушення до авторства;

3) при­власнення авторства (плагіат).

Поняття незаконневикористання творів та об'єктів суміжних прав (контрафакція)передбачає опублікування чи інше обнародування твору, його відтворення, розповсюд­ження, а також ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право чи суміжні права, примірників творів, фонограм, програм мовлення.

Примірники творів, фонограм, виготовлених і розповсюд­жених із порушенням авторського права і суміжних прав є контрафактними. Твір вважається використаним (обнароду­ваним), якщо він у тій чи іншій формі доведений до відома широкого загалу і став доступним для невизначеного кола осіб.

Примушення до авторствапередбачає психічний або фізичний вплив на автора з метою примусити його створити відповідний твір (погрозою убивства, заподіяння тілесних ушкоджень чи знищення майна щодо самого автора або щодо його близьких родичів). Це може бути і так зване примусове співавторство, коли автора шляхом погрози застосування фізичної сили, використання службової або іншої залежності примушують включити у співавтори осіб, які не брали участі в створенні зазначених об'єктів.

Привласнення авторства (плагіат)— це оприлюднення у повному обсязі або частково чужого твору під своїм ім'ям.

Об'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Мотиви порушення авторського права і суміжних прав не мають значення для кваліфікації злочину. Ними можуть бути корисливість, кар'єризм або інша особиста зацікавленість. Якщо ж привласнення авторства пов'язане з крадіжкою само­го твору (рукопис, креслення, картина), відповідальність настає за статтями 136 і 140 КК України.

Суб'єктом цього злочину може бути як службова, так і при­ватна особа, у тому числі і сам автор, якщо він приховав співавторство іншої особи.

Кримінальний кодекс України передбачає також кримі­нальну відповідальність за порушення прав промислової влас­ності.

Стаття 137 КК України проголошує: "Привласнення авторства на чужі відкриття, винахід, корисну модель, про­мисловий зразок чи раціоналізаторську пропозицію або розго­лошення без згоди автора змісту винаходу, корисної моделі чи промислового зразка до їх офіційної публікації карається виправними роботами строком до двох років або штрафом до тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати".

Кримінально-правовий захист патентних прав передба­чений у випадках злочинних посягань на суб'єктивні права авторів об'єктів промислової власності. Об'єктивна сторона цього злочину має такі форми:

а) привласнення авторства на чуже відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, раціоналізаторську пропозицію чи сорт рослин;

б) розголо­шення без згоди автора змісту відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка до їх офіційної публікації.

З об'єктивної сторони порушення патентних прав у формі привласнення авторства може бути вчинене шляхом обманно­го використання документів і матеріалів про відкриття, ви­нахід, корисну модель, промисловий зразок, раціоналізатор­ську пропозицію чи сорт рослин або авторства на користь особи, яка не брала участі у створенні зазначених об'єктів, або примушення до співавторства із зазначеною особою. Таке порушення може здійснюватися шляхом точного або в суттєвих рисах подібного відтворення чужого винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції.

Розголошення відкриття, винаходу, корисної моделі, про­мислового зразка, раціоналізаторської пропозиції чи сорту рослин — це порушення права автора на одержання патенту чи диплому. Це може бути розголошення без згоди автора до подання заявки до Установи ознак патентоспро­можності зазначених об'єктів, що позбавило автора можли­вості одержати диплом чи патент.

Порушення патентних прав вважається злочином, якщо воно вчинене умисно.

Суб'єктом злочину може бути як службова, так і приватна особа, у тому числі і сам автор, якщо він приховав співавтор­ство іншої особи.

Адміністративна відповідальність встановлена за неправомірне використання фірмового найменування, знака для това­рів і послуг або будь-якого іншого маркірування товару, неправомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтво­рення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені (абзац 1 ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адмі­ністративні правопорушення).

За зазначені порушення така сама відповідальність встанов­лена і Законом України "Про обмеження монополізму та не­допущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" (абзац 2 ст. 7).

Більш широке тлумачення порушення прав інтелектуальної власності дає Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р. Стаття 4 цього Закону визнає неправомірним використання без дозволу уповноваже­ної на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання (підприємця), який має пріоритет на їх використання. Відповідно до цього Закону не дозволяється копіювання зовнішнього вигляду виробу.

Заходи проти недобросовісної конкуренції передбачені також і Законом України "Про зовнішньоекономічну діяль­ність". Абзац 3 ч. 1 ст. 31 цього Закону встановлює відпові­дальність за незаконне використання або підробку фірмових назв, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг.

Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. будь-які об'єкти права інтелектуальної влас­ності визнає видом іноземного інвестування. Для цього Закон встановлює такі дві умови:

1) вартість прав на інтелектуальну власність підтверджена відповідно до законів (процедур) країни-інвестора в конвертованій валюті або міжнародними торговими звичаями;

2) зазначені права легалізовані на території України і підтверджені експертною оцінкою, вклю­чаючи авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо.

12.2. Дії, що визнаються порушенням права ін­телектуальної власності

Перераховані нижче дії, що вчинені без дозволу власника патенту на винахід або корисну модель, визна­ються порушенням його прав:

· виготовлення продукту із застосуванням запа­тентованого винаходу (корисної моделі), засто­сування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в циві­льний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

· застосування процесу, що охороняється патен­том, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняєть­ся без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Порушенням прав визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання та­кого виробу в зазначених цілях.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому ви­користані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Що стосується географічного зазначення походжен­ня товару, то порушенням прав визнається:

· нанесення його на товар або на етикетку;

· нанесення його на упаковку товару, застосуван­ня у рекламі;

· запис на бланках, рахунках та інших докумен­тах, що супроводжують товар.

Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару є:

· використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;

· використання зареєстрованого зазначення гео­графічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього за­значення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або геогра­фічне зазначення його походження використо­вується у перекладі або супроводжується сло­вами: "вид", "тип", "стиль", "марка", "імітація" тощо;

· використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке викори­стання вводить в оману споживачів щодо похо­дження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорі­дних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або е неправомірним використанням його репу­тації;

· використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової на­зви.

Вказані далі дії, вчинені без дозволу власника сві­доцтва на торговельну марку, визнаються порушенням його прав:

· нанесення знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до това­ру предмет, зберігання такого товару із зазна­ченим нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезен­ня);

· застосування його під час пропонування та на­дання будь-якої послуги, для якої знак зареєст­ровано;

· застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в до­менних іменах.

Знак визнається використаним, якщо його застосо­вано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Неправомірне (без дозволу автора) використання творів є порушенням прав автора. Посилання користува­ча твору на низький художній чи науковий рівень твору, на мету використання твору, на невеликий обсяг використан­ня твору тощо не можуть братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність користувача.

Вважається порушенням особистих немайнових прав автора оприлюднення твору без зазначення імені автора, ілюстрування твору, спотворення твору, зміна твору тощо.

Будь-яке відтворення чи використання твору без дозволу автора без виплати йому винагороди, є пору­шенням його виключних майнових прав.

Використання виконань творів шляхом публічного повідомлення виконань, фіксації їх на носії та розповсю­дження зафіксованих виконань без дозволу виконавця є порушенням його прав.

Категорії спорів

Суб'єкт, права якого порушені, може вимагати:

· визнання цього права;

· визнання правочину недійсним;

· припинення дії, яка порушує право;

· відновлення становища, яке існувало до пору­шення;

· примусове виконання обов'язку в натурі;

· зміни правовідношення;

· припинення правовідношення;

· відшкодування збитків та інші способи відшкоду­вання майнової шкоди;

· відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

· визнання незаконними рішення, дії чи бездіяль­ність органу державної влади або органу місце­вого самоврядування, їхніх посадових і службо­вих осіб.

Суд також може захистити право інте­лектуальної власності та інтереси власника прав об’єкта інтелектуальної власності, що охороняються законом, іншим цивільно-правовим способом, який встановлений договором чи законом.

Суперечки щодо інтелектуальної власності поділя­ються на дві групи.

До першої відносяться суперечки про визнання (чи невизнання) результату інтелектуальної дія­льності об'єктом інтелектуальної власності. Стосовно об'­єктів промислової власності це суперечки:

· пов'язані з відмовою у видачі патенту;

· по запереченнях третіх осіб проти видачі патен­ту;

· про визнання патенту недійсним.

До другої групи відносяться суперечки, що стосу­ються порушення прав:

· про заборону дій, що порушують права на па­тент;

· про відшкодування шкоди, заподіяної порушни­ком патентних прав;

· про визнання дій, що не порушують патент;

· про післякористування винаходів, пов'язане з укладанням чи використанням ліцензійних угод;

· про надання примусової ліцензії;

· про виплату винагороди автору роботодавцем;

· про компенсацію за використання винаходу дер­жавою тощо.

Поиск по сайту: