Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Законодавство України про інтелектуальну власність



 

Становлення національного законодавства про інтелектуальну власність стало можливим лише з набуттям Україною незалежності. Цьому сприяло прийняття Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України, якою було проголошено, що Україна самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах. Відповідно до цієї Декларації весь економічний та науково-технічний потенціал, створений на території України, проголошується власністю народу, матеріальною основою суверенітету України і використовується з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб громадян України. Декларацію було прийнято Верховною Радою 16 липня 1990 р.

3 серпня 1990 р. Верховна Рада прийняла Закон „Про економічну самостійність Української РСР”. У ньому було задекларовано, що весь економічний, науковий і технічний потенціал, розташований на території України, складає власність народу України і є основою її економічної самостійності.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України проголосила Акт проголошення незалежності України та створення самостійної держави – України.

Завдяки цьому були закладені підвалини створення своєї національної правової системи, у тому числі національного законодавства про інтелектуальну власність.

Законодавство України з питань інтелектуальної власності базується на Конституції України, Цивільному кодексі України та законах України стосовно правової охорони об’єктів інтелектуальної власності

Законодавство України, яке містить норми щодо охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, умовно можна поділити на такі блоки:

1. Загальне законодавство:

- Конституція України;

- Цивільний кодекс України;

- Цивільний процесуальний кодекс Ук­раїни;

- Кримінальний кодекс України;

- Кримінально-процесуальний кодекс України;

- Митний кодекс України;

- Господарський процесуальний кодекс України;

- Кодекс законів про працю України.

2. Спеціальне законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності:

- Закон України «Про охорону прав на винаходи»;

- Закон України «Про корисні моделі, промислові зразки»;

- Закон України «Про знаки для товарів і послуг»;

- Закон України «Про топографії інтег­ральних мікросхем»;

- Закон України «Про сорти рослин»;

- Закон України «Про охорону автор­ського права і суміжних прав» тощо.

3. Митне законодавство:

- Митний кодекс та інші нормативно-правові акти з цих питань.

Крім того, підзаконні акти — постанови Кабінету Міністрів України, укази та розпо­рядження Президента тощо.

Основні засади інтелектуальної діяльності закладені в чинній Конституції України.

Стаття 54 Конституції гарантує свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Держава створює матеріальні умови, надає підтримку добровільним товариствам і творчим спілкам. Право автора на свій витвір закріплено цією ж статтею Конституції України:

„Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом”.

Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність є день прийняття Закону України „Про власність” – 7 лютого 1991 р. Цим Законом результати інтелектуальної власності вперше були визнані об'єктами права власності.

Першим нормативним актом, який започаткував створення законодавства про промислову власність, було затверджене Указом Президента України „Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні” від 18 вересня 1992 р. Із прийняттям законів України про промислову власність зазначене положення втратило свою чинність.

13 грудня 1991 р. прийнято Закон України „Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності”. Цей Закон визначає загальні правові засади науково-технічної діяльності в Україні.

25 червня 1993 р. був прийнятий Закон України „Про науково-технічну інформацію”. Він встановив правові засади створення і користування науково-технічною інформацією, а також визнав науково-технічну інформацію товаром і об’єктом права інтелектуальної власності

21 квітня 1993 р. прийнято Закон України „Про охорону прав на сорти рослин”, який регулює відносини, що виникають у зв’язку з одержанням, використанням, захистом, відчуженням і припиненням дії права щодо сортів рослин в Україні.

Але основним джерелом права інтелектуальної власності є пакет законів, прийнятих у грудні 1993 р.: „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, „Про охорону прав на промислові зразки”, „ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, „Про племінне тваринництво”, „Про авторське право і суміжні права”.

Основним законом, що регулює правовідносини в сфері авторських і суміжних прав, став Закон України "Про авторське право і суміжні права" (23 грудня 1993 року). В 1993 році прийнято також Закони України „Про видавничу діяльність”, „Про телебачення і радіомовлення”.

Питання правової охорони прав авторів знайшли своє відображення також у постановах Кабінету Міністрів України, серед яких: "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва" (1994 р.) та "Про державну реєстрацію прав автора на добутки науки, літератури і мистецтва" (2003 р.), а також у нормативних актах Державного підприємства "Українське агентство з авторських і суміжних правах".

19 січня 1995 р. Верховна Рада України своє постановою затвердила „Положення про порядок оформлення та використання прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що становлять державну таємницю”.

В липні 1995 р. затверджено інструкції про порядок видачі патентів України на винаходи та промислові зразки, що охороняються охоронними документами СРСР.

На протязі 1996 - 2003 рр. було прийнято Закони України:

„Про захист від недобросовісної конкуренції”, „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем”, „Про охорону прав на зазначення походження товарів”, „Про внесення змін до Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм”, „Про внесення змін до Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності”.

Завершальним акордом у розбудові законодавства України у сфері інтелектуальної власності стало прийняття у 2003 році Верховною Радою України Цивільного кодексу України (діє з 1 січня 2004 р.), в якому питанням інтелектуальної власності приділено значну увагу (книга IV Цивільного кодексу має назву "Право інтелектуальної власності").

На розвиток законодавства про інтелектуальну власність Державним Департаментом інтелектуальної власності України (ДДІВ) було розроблено і прийнято ряд відомчих актів, які регулюють діяльність ДДІВ з оформлення прав на об’єкти промислової власності.

Важливим джерелом права інтелектуальної власності є міжнародні конвенції і договори, до яких приєдналась Україна. Передусім Україна вступила до Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), членами якої є понад 150 країн світу.

Законом України від 31 травня 1995 р. Україна приєдналась до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Законом України від 27 січня 1995 р. Верховна Рада України ратифікувала Угоду про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав країн СНД. В червні 1999 р. Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.

Україна оголосила чинними на своїй території Паризьку конвенцію про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р., Договір про патентну кооперацію (РСТ), прийнятий 19 червня 1970 р.

Уряд України заявив, що бере на себе обов’язки, які випливають із зазначених Конвенції, Угоди і Договору по відношенню до території України.

У жовтні 1994 р. Україна підписала Договір про законодавство по товарних знаках, який ратифікований Верховною Радою у жовтні 1995 р.

Таким чином, в Україні вже створена законодавча база, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.