Слід пригадати, що охоронний документ (патент чи свідоцтво) України діють тільки на території України.Для того, щоб ОІВ охоронявся в інших країнах, заявник повинен отримати охорону в кожній із цих країн.
Для полегшення одержання правової охорони об’єктів промислової власності за межами своєї держави, у 1883 р. була підписана Паризька конвенція про охорону промислової власності. Ця конвенція встановлює положення, що відносяться до винаходів, торговельних марок, промислових зразків, фірмових найменувань, найменувань місць походження і вказівок походження, а також до несумлінної конкуренції.
Існує два способи одержання міжнародного патенту на винахід (корисну модель):
1 – подача звичайної заявки до Укрпатенту, потім протягом 3 місяців – у відомство держави, де є намір отримати патент (у кожну країну окремо);
2 – подача міжнародної заявки до Укрпатенту (у декілька країн одночасно).
За першим способом, до подання заявки на одержання охоронного документа на винахід (корисну модель) в орган іноземної держави, заявник зобов’язаний подати заявку до Укрпатенту і повідомити його про наміри здійснити таке патентування. У разі відсутності заборони протягом 3 місяців від дати надходження цього повідомлення до Укрпатенту, заявку на одержання патенту на винахід (корисну модель) можна подати до відповідного органу іноземної держави.
Існує ще порядок патентування винаходу (корисної моделі) шляхом подання до Укрпатенту міжнародної заявки за процедурою Договору про патентну кооперацію (РСТ).У цьому випадку патент буде дійсним одночасно у декількох державах. Патентування за кордоном здійснюється, як правило, через посередника – патентного повіреного України.
Громадяни України також мають право зареєструвати торговельну марку за кордоном. Існують два варіанти реєстрації товарних знаків в інших державах:
1 – шляхом звертання в Патентне відомство кожної держави;
2 – шляхом використання процедури Мадридської Угоди і Мадридського Протоколу.
У першому випадку, необхідно буде оплатити гонорари патентним повіреним цих держав, послуги перекладача і дотримувати вимоги і термінів, установлених законодавством кожної держави (наприклад, термін реєстрації на Україні складає 2 і більше років), зате при цьому не потрібно національної реєстрації товарного знаку.
У другому випадку, за процедурою Мадридської угоди та Мадридського Протоколу, потрібна національна реєстрація товарного знака, зате оформляється єдина заявка, не треба залучати патентних повірених і перекладачів, стандартний термін розгляду (близько 1 року), немає необхідності дотримувати вимоги кожної країни.
При патентуванні за кордоном слід додержуватися норм міжнародних угод у сфері промислової власності, до яких приєдналася Україна.
Охорона авторських прав за кордоном здійснюється відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, що була підписана у 1886 р., до якої приєдналася Україна. В основу Бернської конвенції покладено три принципи: національного режиму, автоматичної охорони та незалежності охорони.
Принцип національного режиму полягає в тому, що твори, створені в одній країні-учасниці, повинні отримувати в інших країнах-учасницях таку ж охорону, яка надається в цих країнах творам своїх громадян. Принцип автоматичної охорони означає, що охорона за національним режимом надається автоматично без будь-яких формальних умов реєстрації тощо. Принцип незалежності охорони полягає в тому, що охорона надається в країнах-учасницях незалежно від наявності охорони в країнах походження твору.
Міжнародна охорона суміжних прав здійснюється на підставі Римської конвенції, яка була підписана у 1961 р. За цією Конвенцією охороняються права виконавців (протидія фіксації та прямій передачі в ефір чи доведенню до загального відома їх виконань без згоди виконавця), права виробників фонограм (дозволяти чи забороняти відтворення фонограм, а також увезення та розповсюдження примірників без їх дозволу), права організацій мовлення (дозволяти чи забороняти ретрансляцію, фіксацію і відтворення їхніх програм).
Основним принципом Римської конвенції є принцип національного режиму. Так, виконання охороняється за національним режимом країни-члена, якщо воно мало місце в іншій країні, що домовляється. Охорона фонограми надається за національним режимом країни-члена за умови, якщо виробник фонограм є громадянином іншої країни, що домовляється; перший запис звуку зроблено в іншій країні, що домовляється; фонограма вперше опублікована в країні, що домовляється. Кожна країна, що домовляється, надає організації мовлення національний режим за умови, якщо штаб-квартира організації мовлення знаходиться в іншій країні-члені або якщо передачу в ефір здійснено за допомогою передавача, що знаходиться в іншій країні-члені Римської конвенції.