2. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.
3. Національне та міжнародне законодавство з питань охорони об’єктів інтелектуальної власності.
4. Система органів управління охорони інтелектуальної власності
Поняття і значення інтелектуальної власності.
У найширшому розумінні інтелектуальна власність означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності людей в промисловій, науковій, літературній і художній сферах. У звичайному розумінні – це права на результати творчої праці. Звертаємо увагу, що під інтелектуальною власністю розуміють не результат інтелектуальної діяльності людини як такий, а право на нього. Право не можна відчути на дотик. Отже, нематеріальна власність є нематеріальним об’єктом.
У сучасному світі об’єкти інтелектуальної власності, а точніше – об’єкти права інтелектуальної власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, комерційна таємниця, комп’ютерні програми, бази даних, твори науки, літератури і мистецтва тощо, відіграють значну роль у забезпеченні конкурентноздатності товарів та послуг і стають, таким чином, вирішальним фактором економічного розвитку. Введені у господарський обіг, вони приносять підприємству додатковий прибуток, значно підвищують конкурентоспроможність товарів і послуг.
Об’єкти інтелектуальної власності можуть виступати також як самостійний товар.
Право інтелектуальної власності (ст. 418 ЦК України) – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності
Право інтелектуальної власності має суттєві особливості:
1. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності.
немайнові права –
майнові права –
– право авторства
– право володіти
– право на ім’я
– право використовувати
– право на недоторканість товару
– право розпоряджатися
Немайнові права невідокремлені від суб’єкта права, а майнові відокремлені.
2. Право інтелектуальної власності обмежені у часі (право власності на об’єкт зникає, коли закінчується термін дії патенту чи свідоцтво).
3. Право інтелектуальної власності обмежене територіально (патент виданий на території України на території іншої держави не діє).
4. Об’єкти права інтелектуальної власності можуть бути відокремленими чи невідокремленими від суб’єкта (наприклад, відокремлені – винахід, право на рукопис; невідокремлені – інтелектуальні здібності, гудвіл).
Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.
Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), укладена в Стокгольмі 14 липня 1967 р. (стаття 2 [уііі]), відзначає, що «інтелектуальна власність включає права, які стосуються:
(1) літературних, художніх і наукових творів;
(2) виступів виконавців, фонограм і програм ефірного мовлення;
(3) винаходів у всіх галузях людської діяльності;
(4) наукових відкриттів;
(5) промислових зразків;
(6) товарних знаків, знаків обслуговування і торгових найменувань і позначень;
(7) припинення недобросовісної конкуренції
і всіх інших прав, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловості, науковій, літературній або художній галузях».
Згідно зі Ст. 420 Цивільного Кодексу України «Об’єкти права інтелектуальної власності» до об’єктів інтелектуальної власності відносяться:
1) літературні та художні твори;
2) комп’ютерні програми;
3) компіляції даних (бази даних);
4) виконання;
5) фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
11) комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
12) комерційні таємниці.
Звичайно цей перелік не є вичерпним. Можуть з’явитись нові результати науково-технічної творчості, які будуть визнані об’єктами права.
Традиційно об’єкти інтелектуальна власність на підставі спільних ознакподіляється (рис. 1) на:
− об’єкти промислової власності;
− об’єкти авторського права.
Промислова власність це система правових норм, що регулюють на основі юридичної рівності сторін суспільні відносини в економічному і духовному визнанні винаходів, корисних моделей, промислових зразків та інших об’єктів технічної творчості, а також відносини, що виникають в результаті їх використання Крім того, поняття промислова власність включає боротьбу проти недобросовісної конкуренції.
Авторське право цесукупність правових норм, що регулюють відносини, пов’язані зі створенням творів науки, літератури та мистецтва.
Рис. 1. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності
Суб’єктами права інтелектуальної власності є
- автор наукових, літературних, художніх творів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, топографія інтегральних мікросхем, раціоналізаторських пропозицій, сортів рослин і порід тварин – фізична особа, творчою працею якої створено об’єкт інтелектуальної власності.
Автором може бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави або особа без громадянства. Громадяни можуть бути авторами незалежно від віку. Інколи малолітні автори вносять цінні пропозиції, які використовуються у виробництві. Досить часто суб’єктом може бути не один автор, а декілька, тобто винахід створено спільною творчою працею кількох співавторів. Але співавторство має місце лише тоді, коли воно набуває творчого характеру. Надання технічної допомоги автору іншими особами не є співавторством (наприклад, консультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи).
− правонаступник автора – особа (фізична або юридична), до якої право переходить за законом;
− власник охоронного документу (правовласник) – особа, яка володіє охоронним документ, що засвідчує право власності на об’єкт інтелектуальної власності.
Роботодавець стає суб’єктом права власності, коли автор знаходиться з ним у трудових відносинах за договором найму.
− виконавці творів, виробники фонограм та організації мовлення;
− власники науково-технічної та іншої інформації, що має комерційну цінність;
− власники знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань та інших позначень комерційного характеру;
− представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) – особа, яка діє за дорученням заявника і надає правову допомогу у сфері охорони інтелектуальної власності.