МОДУЛЬ І. Інтелектуальна власність 8 страница

За незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю (ст. 231 ККУ), розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232 ККУ) кримінальна відповідальність настає у разі якщо це причинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності.

Істотною шкодою вважається шкода, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків які в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо зробити розрахунки відповідно до визначеної підпункта 169.1.1, пункту 169.1, статті 169, розділу IV Податкового кодексу для відповідного року (169.1.1. у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць (для 2014 р. - 1218 грн.)), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. То істотна шкода має розмір:

1218, 00 х 100 = 121800 грн.

Ø Цивільно-правовим захистом прав інтелектуальної власності є передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушеного права інтелектуальної власності, припинення порушення, а також майновий вплив на порушника. Так, ст. 15 ЦКУ(Додаток 4) встановлено право на захист цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 ЦКУ.

Також, Цивільний кодекс України передбачає захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування (ст.17), захист цивільних прав нотаріусом (ст.18), самозахист цивільних прав (ст.19) та здійснення права на захист (ст.20)

Поряд з цивільно-правовим захистом прав інтелектуальної власності у сучасній юридичній літературі вирізняють господарсько-правовий захист, порушених прав інтелектуальної власності.

Основна мета цивільно-правової, господарсько-правової, кримінальної відповідальності є превентивна (попереджальна) дія до недопущення порушень у сфері прав на обїекти інтелектуальної власності.

Якщо розглядти захист прав інтелектуальної власності відповідно до Митного законодавства, то глава 57, розділу XIV Митного кодексу України[39] встановлює заходи органів доходів і зборів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України.

Будь-яка особа, яка вважає, що її права на об’єкт інтелектуальної власності порушені має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за охороною свого права і захистити його відповідним способом, передбаченим законом.

При цьому, важливо розуміти, що основним аргументом, доказовою базою про порушене право – є докази.

Відповідно до ЦПКУ[133] доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст.57).

Доказами в кримінальному провадженні , відповідно до Кримінального процесуального кодексу України[31] є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст.84, КПКУ).

Тому, наявність охоронного документа - пате­нту чи свідоцтва, є важливим доказом у відстоюванні своїх порушених прав або визнання права.

Форма захисту права залежить від ряду факторів - специфіки прав, які підлягають захисту чи охороні; складності чи, навпаки, простоти правовідносин і прав, які належить захищати, рівня розвитку демократичних процесів у суспільстві, правових традицій.

Чинне законодавство України передбачає судову, громадську, адміністративну, нотаріальну форми захисту та самозахист цивільних прав і законних інтересів громадян і організацій.

Громадська форма захисту права передбачає розв'язання спору між суб'єктами уповноваженими громадськими організаціями (профспілками, комісіями по трудових спорах тощо). Різновидом громадської форми захисту є третейські суди, які не наділені судовою владою, оскільки не здійснюють правосуддя, а створюються для розгляду і вирішення конкретної справи в цивільних і господарських правовідносинах.

Закон України «Про третейські суди»[117] регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (ст.1).

Законодавство, яке застосовується третейськими судами при вирішенні спорів це Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти та міжнародні договори України. Третейський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором України, застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює певні спірні відносини, третейські суди застосовують законодавство, яке регулює подібні відносини, а за відсутності такого третейські суди застосовують аналогію права чи керуються торговими та іншими звичаями, якщо останні за своїм характером та змістом властиві таким спірним відносинам (ст.11).

В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи (ст.7).

Для передачі спору на вирішення третейським судом сторони підписують угоду.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (ст.12).

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону (ст.3).

Третейський суд утворюється та діє на принципах (ст.4):

Ø законності;

Ø незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові;

Ø рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом;

Ø змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

Ø обов'язковості для сторін рішень третейського суду;

Ø добровільності утворення третейського суду;

Ø добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі;

Ø арбітрування;

Ø самоврядування третейських суддів;

Ø всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів;

Ø сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (ст.5)

Відповідно до ст.2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»[100] - «Третейський суд» визначено як одноособовий арбітр або колегія арбітрів. Цей Закон виходить з визнання корисності арбітражу (третейського суду) як методу, що широко застосовується для вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі, і необхідності комплексного врегулювання міжнародного комерційного арбітражу в законодавчому порядку; враховує положення про такий арбітраж, які є в міжнародних договорах України, а також в типовому законі, прийнятому в 1985 році Комісією ООН з права міжнародної торгівлі і схваленому Генеральною Асамблеєю ООН для можливого використання державами у своєму законодавстві.

На міжнародному рівні була створена, для побудови міжнародної системи захисту прав інтелектуальної власності, Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 році на стокгольмській Конвенції «Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності». 1974 ВОІВ стала спеціалізованим агентством ООН.

Станом на 21 черня 2014 року ВОІВ нараховує 187 держав-членів ВОІВ[52] та адмініструє 26 міжнародних договорів включаючи Конвенції ВОІВ.

Штаб-квартира цієї організації знаходиться у місті Женева, Швейцарія. Наразі Генеральним директором ВОІВ є Френсіс Гаррі. У вересні 2000 на засіданні Генеральною асамблею ВОІВ 26 квітня встановлено як Міжнародний день інтелектуальної власності, який відзначається щороку.

Ст.2 Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності визначає

(iii) «Паризька конвенція» означає Конвенцію про охорону промислової власності, підписаної 20 березня 1883 року включно будь-яку з її переглянутих редакцій;

(iv) «Бернська конвенція» означає Конвенцію про охорону літературних і художніх творів, підписану 9 вересня 1886, включаючи будь-яку з її переглянутих редакцій;

(v) «Паризький союз» означає Міжнародний союз, утворений Паризької конвенції;

(Vi) «Бернський союз» означає Міжнародний союз, утворений Бернською конвенцією;

(Vii) «Союзи» означають Паризький союз, спеціальні спілок та спеціальні Угоди, укладені у зв'язку з цим Союзом, Бернський союз, а також будь-яке інше міжнародне угоду, покликану сприяти охороні інтелектуальної власності, адміністрацію щодо здійснення якої Організація прийняла на себе у відповідності зі статтею 4 (iii);

(Viii) «інтелектуальна власність» включає права, які стосуються:

Ø літературних, художніх і наукових творів,

Ø виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо-і телевізійних передач,

Ø винаходів у всіх областях людської діяльності, -

Ø науковим відкриттям,

Ø промисловим зразкам,

Ø товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових

Ø найменувань та комерційних позначень,

Ø захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, що стосуються інтелектуальної діяльності в виробничої, наукової, літературної та художньої областях.

Організація має цілі (ст.3):

Ø сприяти охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва держав та у відповідних випадках у взаємодії з будь-якої іншої міжнародної організацією;

Ø забезпечувати адміністративне співробітництво Союзів.

Функции ВОІВ визначені в ст. 4 Конвенції.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про правонаступництво України» [111] від 12.09.1991 № 1543-XII Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. За ст.7. Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Як правонаступник колишнього СРСР, Постановою Верховної Ради в травні 1993 року Україна підтвердила свою участь у Всесвітній конвенції про авторське право 1971 року, взявши на себе зобов'язання охороняти в Україні твори зарубіжних авторів, починаючи ще з 1973 року - часу приєднання СРСР до цієї конвенції. У травні 1995 року Україна приєдналася до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, що дало змогу забезпечити ефективний захист прав вітчизняних та зарубіжних авторів (на території України конвенція набрала чинності 25.10.1995р.). У червні 1999 року Україна приєдналася до Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення фонограм. До того ж, у січні 1999 року Верховна Рада України ратифікувала Угоду про співпрацю в галузі авторського права і суміжних прав у рамках країн СНД. Тільки у вересні 2001 року наша держава приєдналася ще до трьох конвенцій, що визначають міжнародні стандарти з охорони авторських і суміжних прав. Про це свідчать такі нормативно-правові акти, як Закони України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення», «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми», «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право». Неохопленою системою національного законодавства залишилися Брюссельська конвенція (Конвенція про супутники) 1974 року та FRT 1989 року, але це - справа часу. З економічної точки зору про намагання України якнайшвидше витіснити з внутрішнього та зовнішнього ринку низькопробну піратську продукцію і тим самим наблизитися до Договору з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (Договору ТРІПС) свідчить новий законодавчий акт - Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування». Проте прийняття цого документа деякою мірою є примусовим, оскільки в разі його відсутності в законодавчій базі нашої держави США обіцяли у вигляді торговельних санкцій ввести нові митні тарифи на продукцію, експортовану з України[161].

У 1994 році була підписана Угода про заснування Світової організації торгівлі[125], члени Світової організації торгівлі (СОТ) підписали Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS).

Відповідно до частини ІІІ , розділу І цієї Угоди члени повинні гарантувати, що процедури щодо захисту прав інтелектуальної власності, передбачаються їхнім законодавством з тим, щоб дозволити ефективні заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності, яка підлягає під цю Угоду, включаючи термінові заходи, спрямовані на запобігання порушень та заходи, що стримують від подальших порушень. Ці процедури повинні застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення бар'єрів для законної торгівлі та забезпечити гарантії проти їх зловживань.

Розділ ІІ Угоди встановлює цивільно-правові та адміністративні процедури і засоби правового захисту.

Угода про створення СОТ та TRIPS набрала чинності для України: 16.05.2008. Відповідно до ст. 9. Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У 2004 р. Європейським Союзом було прийнято Директиву 2004/48/ЄС про забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності тау 2003 р. нову редакцію Регламенту щодо митних дій стосовно товарів з підозрою на порушення певних прав інтелектуальної власності № 1383/2003. Роль директиви є провідною в уніфікації цивільно-правових способів захисту прав інтелектуальної власності у Європі, розповсюджуючи на більшість держав-членів способи, механізми захисту, що раніше успішно застосовувалися лише у певних країнах - такі як попередні заходи та заходи з забезпечення доказів, особливо до подання заяви про розгляд справи по суті; способи відшкодування; можливість судів постановляти певні виправні, альтернативні рішення, рішення з заборони; забезпечення права на інформацію тощо. Директивою були суттєво розвинуті положення ТРІПС щодо способів відшкодування шкоди, заподіяної у випадку порушення прав інтелектуальної власності, зокрема, визначено можливість сплати компенсації та її розміру; компетенції суду стосовно прийняття рішень з знищення контрафактних товарів, судової заборони; прав суду вимагати від порушника інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні товарів і послуг, що порушують його права тощо. Право застосовувати заходи, процедури та засоби захисту за Директивою розповсюджується на суб'єктів прав інтелектуальної власності; інших осіб, які мають право на використання цих прав, зокрема ліцензіатів; організації колективного управління правами інтелектуальної власності; професійні організації з захисту прав, що представляють суб'єктів прав інтелектуальної власності (ст. 4)[41].

Необхідність винайдення ефективних шляхів захисту прав інтелектуальної власності в Інтернет-середовищі призвело до ряду ініціатив Європейської комісії щодо утворення в ЄС системи розповсюдження аудіовізуальних творів он-лайн (2011), підготовки проекту Директиви про колективне управління авторським правом (2012), що передбачає, зокрема, багато територіальне в межах ЄС ліцензування прав на музичні твори для використання он-лайн. Передбачається перегляд Директиви 2004/48/ЄС з метою запровадження більш ефективних засобів захисту прав інтелектуальної власності у мережі Інтернет. Система митного контролю контрафактної продукції було започаткована в ЄС у 1986 р. Постійний моніторинг та оцінка її діяльності з боку Європейської комісії, прийняття з врахування практики застосування двох нових редакцій регламентів щодо митного контролю, а також обговорення щорічних звітів про виявлений контрафакт та нові тенденції переміщення піратської продукції призвело до виділення митного контролю в один з основних засобів боротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності.

Євразійське економічне співтовариство. В рамках Євразійського економічного співтовариства 9 грудня 2010 р. урядами Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації було підписано Угоду про єдині принципи регулювання у сфері охорони та захисту прав інтелектуальної власності та 21 травня 2010 р. Угоду про єдиний торгівельний реєстр об'єктів інтелектуальної власності держав-членів Митного союзу. Передбачено запровадження заходів з протидії обороту контрафактної продукції, порушень прав інтелектуальної власності у мережі Інтернет, ведення єдиного митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності. Передбачається укладання договору про координацію дій щодо захисту прав на результати інтелектуальної діяльності. Митним кодексом Митного союзу (глава 46) визначені особливості митних процедур відносно товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, що охоплює уніфіковані вимоги стосовно строку митних дій - до 2 років, ведення митного реєстру інтелектуальної власності, визначення процедур призупинення та звільнення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності; вимоги щодо забезпечення інформацією, взяття зразків тощо[41].

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що на сьогодні в Україні сформована законодавча й організаційна системи державних органів, які прямо або опосе­редковано забезпечують захист прав у сфері інтелектуаль­ної власності. Законодавство України ґрунтується на принципах міжнародного законодавства з питань захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності здійснюється на регіональному та міжнародному рівнях.

Питання для самоконтролю

1. Від чого залежить форма захисту права на об’єкт інтелектуальної власності?

2. Державний захист прав інтелектуальної власності?

3. Для чого була підписана Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS)?

4. Для чого на міжнародному рівні була створена Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)?

5. Митного кодексу України (МКУ) встановлює заходи органів доходів і зборів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України?

6. Міжнародні установи з захисту прав інтелектуальної власності?

7. На яких принципах основується Третейський суд у воїй діяльності?

8. Процедури національного та міжнародного захисту прав інтелектуальної власності?

9. Третейське правосуддя як спосіб захисту прав інтелектуальної власності?

10.У сфері захисту прав на промислові зразки що визначає Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»?

11.Форми захисту прав інтелектуальної власності?

12.Що було прийнято Європейським Союзом у 2004 р.?

13.Що визначає Закон України «Про авторське право і суміжні права» у сфері захисту авторських і суміжних прав?

14.Що гарантує громадянам Конституція у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності?

15.Що може вимагати суб'єкт, права якого порушені, при розгляді спорів?

16.Що підтверджує Україна відповідно до Закону України «Про правонаступництво України»?

17.Що регулює Закон України «Про третейські суди»?

18.Що являється доказами в кримінальному провадженні?

19. Що являється доказами відповідно до Цивільно-процесуального кодексу України?

20.Як за Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено «Третейський суд»?

21.Як Законом України і як здійснюється захист прав на винаходи і корисні моделі»?

22.Як здійснюється захист прав відповідно до Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»?

23.Як здійснюється захист права на комерційну таємницю?

24.Як здійснюється захист права на об’єкт інтелектуальної власності?

25. Як здійснюється захист цивільних прав нотаріусом?

26.Як здійснюється захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування?

27.Як здійснюється самозахист цивільних прав та як Ви розумієте здійснення права на захист цвільних прав?

28.Яка захисна дія, на право інтелектуальної власності, міжнародного Закону «Модельний закон про охорону прав на наукові відкриття»?

29.Яка основна мета цивільно-правової, господарсько-правової, кримінальної відповідальності?

30.Яка роль Положення «Про Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні» у захисті прав на промислову власність та раціоналізаторську пропозицію?

31. Яке завданням третейського суду?

32. Який захист від недобросовісної конкуренції передбачено Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції»?

33.Який захист прав встановлено Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»?

34.Який захист прав на торгову марку передбачено Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»?

35.Який зхист прав визначає Закон України «Про охорону прав на сорти рослин»?

36.Який суд є різновидом громадської форми захисту?

37.Які заходи органів доходів і зборів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України встановлює Митного кодекс України?

38.Які права в галузі інтелектуальної власності гарантує Загальна декларація прав людини?

39.Які правомочності встановлює гл.16: Господарського Кодексу України?

40.Яку форми захисту прав на володіння, використання та розпорядження об’єктами інтелектуальної власності надає чинне законодавство України?

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни.

2. Підготуватися до семінарського заняття (доповідь, презентаційний виступ, есе).

Термінологічний словник ключових понять

Арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Захист права інтелектуальної власності — це сукупність заходів, спрямованих на встановлення та визнання прав інтелектуальної власності у разі їх порушення, оспорення чи невизнання. Захист права інтелектуальної власності може бути здійснено в кримінально-правовому, адміністративно-правовому та цивільно-правовому порядку.

Неправомірним використанням комерційної таємниці - впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу власника комерційної таємниці неправомірно здобутої інформації, яка складає комерційну таємницю.

Неправомірним збиранням інформації, яка складає комерційну таємницю - вважається добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди власнику комерційної таємниці.

Розголошенням комерційної таємниці - ознайомлення іншої особи без згоди власника комерційної таємниці особою, якій було надано доступ до комерційної таємниці або ця інформація стала відома у зв’язку з виконанням трудових, посадових, службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди власнику комерційної таємниці.

Світова організація торгівлі (СОТ) (англ. World Trade Organization, WTO) - це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 159 країн.

Схилянням до розголошення комерційної таємниці - спонукання особи, якій був наданий допуск до комерційної таємниці в установленому порядку або комерційна таємниця стала відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків до розкриття цієї комерційної таємниці, якщо це завдало чи могло завдати шкоди власнику комерційної таємниці.

Третейське правосуддя - третейське судочинство є демократичним альтернативним способом захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб та вирішення конфліктів, що виникають між суб'єктами правовідносин, яке ґрунтується на приватному волевиявленні осіб та здійснюється без втручання держави.

Третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Рекомендована література

2, 5, 9, 10-16, 18, 19, 23-32, 35, 36, 39-43, 47, 48, 51, 52, 54-56, 58, 59, 60-69, 71, 75, 78, 96, 97, 100, 102-107, 114-120, 124-134

Плани та методичні рекомендації до семінарських занять

Поиск по сайту: