МОДУЛЬ І. Інтелектуальна власність 4 страница

Ø Фонд патентної документації громадського користування (ФГК);

Ø Центр інвестиційно-інноваційних програм Національного інституту стратегічних досліджень;

Ø Український державний венчурний фонд - створюється[47].

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Державна система правової охорони інтелектуальної власності це – центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, сукупність наукових, експертних, інформаційних, освітніх та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності. Система законодавства України у сфері інтелектуальної власності є досить наповнена, та враховує світовий досвід.

Питання для самоконтролю

1. Для чого створені громадські обїеднання в сфері інтелектуальної власності?

2. Коли були прийняті перші закони, що встановлювали цивільно-правову охорону товарних знаків?

3. Коли Україна починає формування національної системи захисту авторського права?

4. На зміну чому в США прийшла патентна система?

5. На які етапи можна розбити історію виникнення та становлення системи правової охорони результатів інтелектуальної власності в Україні?

6. Охарактеризуйте коротко кожну з теорій права інтелектуальної власності: привілеїв, пропрієтарна, промислової власності, вічної промислової власності, рентна, договірна, деліктна, особова, виключних прав, виключних майнових прав.

7. Перелічьте декілька Всеукраїнських громадських обєднань.

8. Під час якиї подій у Франції були скасовані всі привілеї?

9. Чим займається Товариство винахідників і раціоналізаторів України?

10.Що ви знаєте про Статут Королеви Анни?

11.Що відноситься до сфери управління Державної служби інтелектуальної власності України?

12.Що є головним завданням державних інспекторів з питань інтелектуальної власності?

13.Що є головною функцією Укрпатенту?

14.Як виникало право інтелектуальної власності в різних країнах світу?

15.Яка історія виникнення торгової марки?

16.Яка мета у Всеукраїнської асоціації інтелектуальної власності (ВАІВ)?

17.Яка роль патентних повірених в Україні?

18.Яке основне завдання підприємства ДП «Інтелзахист»?

19.Який об’єкт інтелектуальної власності має найдавнішу історію?

20.Якими повноваженнями наділені Патентні повірені?

21.Які завдання покладені на Державну службу інтелектуальної власності України?

22.Які завдання поставлені перед інспекторами

23.Які задачи стоять перед Всеукраїнськими Асоціаціями з питань інтелектуальної власності?

24.Які можливості надавали привілеї?

25.Які функції покладені на Інститут інтелектуальної власності?

Завдання до самостійної роботи

3. Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни.

4. Підготуватися до семінарського заняття (доповідь, презентаційний виступ, есе).

Термінологічний словник ключових понять

Державна система правової охорони інтелектуальної власності це – центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, сукупність наукових, експертних, інформаційних, освітніх та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності.

Привілей - виключне право, перевага. Привілеями юридично, традиційно або фактично володіють окремі меншини суспільства - особи, групи, класи, організації; привілеї недоступні для більшості населення. В сучасному ринковому та приватному праві - назва патенту, до певного часу використовувалася в міжнародному ліцензійному, авторському праві.

Рекомендована література

5, 8-12, 15-17, 19, 28, 32, 36, 42, 43, 46- 48, 51, 59, 61-67, 70, 71, 74, 75, 79, 80, 85-91, 95, 102-107, 110, 111, 114, 116, 118, 119, 120-122, 125-127, 132, 134,

Тема 4. Міжнародні системи інтелектуальної власності

План вивчення теми

1. Міжнародні установи охорони інтелектуальної власності

2. Міжнародно-правові акти з питань інтелектуальної власності.

3. Всесвітні та регіональні договори у сфері інтелектуальної власності.

Навчальні цілі

Закріплення, поглиблення, систематизація знань про: міжнародні установи охорони інтелектуальної власності, Всесвітню організацію інтелектуальної власності, міжнародно-правові акти з питань інтелектуальної власності, всесвітні та регіональні договори у сфері інтелектуальної власності.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Охорона прав інтелектуальної власності потребує наявності спеціалізованих установ, як на національному, так і на міжнародному рівнях. Основою міжнародної системи інтелектуальної власності є низка договорів та угод, більшість з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності, а ще декілька – у сфері авторського права і суміжних прав (Додаток2).

Закони кожної окремої держави регулюють, як правило, дії, вчинені тількина території цієї держави. З метою гарантування охорони інтелектуальної власності своїх громадян в іноземних державах було запроваджено міжнародну охорону права інтелектуальної власності[32].

Колегією Державного департаменту інтелектуальної власності прийнято Концепцію розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009—2014 роки, В Концепцією затверджена Програма розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2010—2014 роки, спрямована на практичне виконання положень Концепції.

Законодавство у сфері інтелектуальної власності має розвиватися шляхом імплементації сучасних міжнародних норм та усунення розбіжностей, які існують у чинних редакціях спеціальних законів України, кодексах України та актах міжнародного законодавства, включаючи норми директив Ради ЄС та Європейського Парламенту. Програма розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні на 2010 – 2014 роки:

Директиви 2004/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 29 квітня 2004 року про забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності;

Директиви 98/44/ЄC Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 6 липня 1998 про правову охорону біотехнологічних винаходів;

Директиви 98/71/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 13 жовтня 1998 року про правову охорону промислових зразків;

Регламенту Ради ЄС 207/2009 від 26 лютого 2009 року про торговельну марку Європейського Співтовариства;

Директиви Ради Європейських Співтовариств 87/54/ЄЕС від 16 грудня 1986 року про правову охорону топографії напівпровідникових виробів;

Регламенту Ради ЄС № 510/2006 від 20 березня 2006 року про захист географічних зазначень та позначень походження сільськогосподарської продукції та продуктів харчування;

Директиви Ради Європейських Співтовариств 89/552/ЄЕС від 3 жовтня 1989 року про координацію певних положень, визначених законами, підзаконними актами, та адміністративних заходів у державах-членах, що стосуються здійснення діяльності з телевізійного мовлення;

Директиви Ради Європейських Співтовариств 91/250/ЄЕС 14 травня 1991 року про правову охорону комп’ютерних програм;

Директиви 93/83/ЄC від 27 вересня 1993 року Ради Європейських Співтовариств про узгодження деяких положень авторського права і суміжних прав за застосування їх до супутникового мовлення і кабельної ретрансляції;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 96/9/ЄС від 11 березня 1996 року про правову охорону баз даних;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2001/29/ЄС від 22 травня 2001 року про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2001/84/ЄЕС від 27 вересня 2001 року про право слідування на користь автора оригінального твору мистецтва;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2006/115/ЄС від 12 грудня 2006 року про право на прокат, право на позичку і деякі суміжні права у сфері інтелектуальної власності;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2006/116/ЄС від 12 грудня 2006 року про строк охорони авторських прав і певних суміжних прав.

Приєднання до міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності має здійснюватися в разі доцільності після всебічного й глибокого аналізу положень міжнародних договорів та прогнозування можливих позитивних і негативних наслідків такого приєднання. Вирішення зазначених питань потребує проведення наукових досліджень.

Програма[118] передбачає розвиток міжнародного співробітництва та участь України в здійсненні міжнародної політики з метою підвищення міжнародного іміджу нашої держави та впливу України на міжнародні процеси у сфері інтелектуальної власності:

1) забезпечення заходів щодо виконання міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності, учасницею яких є Україна;

2) участь у розробці сучасних принципів та норм міжнародного права у сфері інтелектуальної власності;

3) використання досвіду і ресурсів зарубіжних відомств і міжнародних організацій з метою підготовки і підвищення кваліфікації українських спеціалістів у сфері інтелектуальної власності;

4) розвиток двосторонніх зв’язків для вирішення питань про взаємне використання результатів пошуків та експертизи з метою скорочення трудовитрат експертів;

5) розвиток співробітництва з патентними відомствами інших держав, зокрема активізація обміну досвідом щодо захисту прав УЄФА під час проведення чемпіонатів з футболу;

6) сприяння діловому співробітництву з міжнародними державними та недержавними організаціями, установами іноземних держав з питань правової охорони інтелектуальної власності;

7) організація й проведення в Україні та за кордоном конференцій, семінарів, круглих столів, стажувань, тренінгів та інших заходів з питань правової охорони інтелектуальної власності за участю представників міжнародних організацій та іноземних відомств;

8) розвиток міжнародного співробітництва з питань освіти у сфері інтелектуальної власності:

- поглиблення співробітництва з Всесвітньою Академією ВОІВ, Академією ЄПВ та іншими освітніми організаціями;

- запровадження освітньої діяльності, пов’язаної з реалізацією міжнародних магістерських програм підготовки фахівців у сфері інтелектуальної власності;

- створення Міжнародного навчально-наукового центру з питань розвитку сфери інтелектуальної власності та забезпечення розвитку його правової та матеріально-технічної бази.

Розвитком та захистом інтелектуальної власності в усьому світі займається Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)[28].

Всесвітня організація інтелектуальної власності або ВОІВ (англ. World Intellectual Property Organization або WIPO)— одне зі спеціалізованих агентств ООН; створена у 1967 році з метою заохотити творчу діяльність та забезпечити захист інтелектуальної власності в усьому світі. Штаб-квартира цієї організації знаходиться у місті Женева, Швейцарія. Наразі Генеральним директором ВОІВ є Френсіс Гаррі[151].

Станом на 1 червня 2014 року ВОІВ нараховує 187 члени та адмініструє 23 міжнародні угоди.

Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності[28] визначає такі цілі ВОІВ, Організація має: сприяти охороні інтелектуальної власності в всьому світі шляхом співпраці держав й у відповідних випадках у взаємодії з будь-якої іншої міжнародної організацією; забезпечувати адміністративне співробітництво Союзів.

Основні функції ВОІВ визначає ст.4 Конвенції:

Ø сприяє розробці заходів, розрахованих на поліпшення охорони інтелектуальної власності в усьому світі і на гармонізацію національних законодавств у цій галузі;

Ø виконує адміністративні функції Паризького союзу, спеціальних Союзів, утворених у зв'язку з цим Союзом, і Бернського союзу може погодитися прийняти на себе адміністрацію по здійсненню будь-якого іншого міжнародного угоди, покликаного сприяти охороні інтелектуальної власності, або брати участь в такій адміністрації;

Ø сприяє укладенню міжнародних угод, покликаних сприяти охороні інтелектуальної власності;

Ø пропонує свою співпрацю державам, запитуючою юридико-технічну допомогу в області інтелектуальної власності;

Ø збирає і поширює інформацію, що відноситься до охорони інтелектуальної власності, здійснює і заохочує дослідження в цій області і публікує результати таких досліджень;

Ø забезпечує діяльність служб, що полегшують міжнародну охорону інтелектуальної власності та в відповідних випадках здійснює реєстрацію в цій області, а також публікує відомості, що стосуються даної реєстрації;

Ø вживає будь-які інші належні дії.

Україна є членом Договору ВОІВ з 6 березня 2002 р. Необхідність підписання ДАП була викликана у зв'язку з сучасними технологіями і не врегульованими раніше правами. Так, серед об'єктів, які охороняє авторське право є комп'ютерні програми незалежно від форми і способу їх втілення, компіляція даних або іншої інформації у будь-якій формі, що становлять собою результат інтелектуальної творчості. Договір розглядає права авторів право на розповсюдження, прокат і доведення творів до загального відома. Серед розділів Договору є розділ щодо захисту електронної інформації про управління правами. Мається на увазі інформація, що ідентифікує автора, твір, інформація про умови використання твору. З міжнародних джерел, які регулюють суміжні права, виділяють наступні. По-перше, це Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Україна є учасником Конвенції з 12 червня 2002 р. Римська конвенція встановлює національний режим охорони, охорону виконавців від дій, на які вони не давали згоди, охорону прав виробників фонограм і організацій ефірного мовлення. Конвенція встановлює строк охорони суміжних прав у 20 років з моменту, коли було зроблено запис, відбулося «живе» виконання або передача в ефір.

У 1972 р. було прийнято Женевську конвенцію[163] про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм. Конвенція є відкритою для всіх країн-учасниць ООН, Україна приєдналась до неї 18 лютого 2000 р. Конвенція передбачає обов'язок кожної учасниці охороняти інтереси виробника фонограм, який є громадянином іншої договірної держави. Таку охорону надають відповідно до законодавства в галузі авторського і суміжного права, законодавства про недобросовісну конкуренцію і кримінального права.

Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники, була прийнята у 1974 р.

Договір ВОІВ про виконання і фонограми (ДВФ) укладено 20 грудня 1996 р. Україна приєдналась до договору 20 травня 2002 р. Договір стосується прав інтелектуальної власності виконавців і виробників фонограм[32].

Паризька конвенція[51] про охорону промислової власності – перший міжнародно-правовий документ у сфері інтелектуальної власності. Перша редакція від 20 березня 1883 р. Конвенція переглядалася багато разів, останній раз у Женеві в лютому-березні 1984 р. На початок 2009 року учасниками Паризької конвенції є 173 держави, у тому числі й Україна. В країнах-учасниках Паризька конвенція діє під різними редакціями в залежності від того, який з її текстів був ратифікований країною. Учасники Конвенції утворюють так званий Міжнародний союз по охороні промислової власності (також відомий як Паризький союз). На сьогодні Паризька конвенція є основним міжнародно-правовим документом, який визначає засади всіх інших міжнародно-правових документів, що стосуються охорони промислової власності. Паризька конвенція визначила національний режим, за яким іноземний патентовласник в іноземній державі-учасниці користується тими самими правами, що і її власні громадяни. Патент все ж залишається таким, що має територіальний характер. Для одержання правової охорони промислової власності її об’єкт необхідно запатентувати в країні, де передбачається одержати його охорону[120].

Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) укладена в 1994 р. і є обов'язковою для всіх учасників Всесвітньої торгової організації. Угода ТРІПС[126] побудована на таких принципах:

Ø встановлення стандартів охорони і здійснення прав на інтелектуальну власність;

Ø надання національного режиму охорони;

Ø надання режиму найбільшого сприяння;

Ø дотримання міжнародних конвенцій щодо охорони прав інтелектуальної власності.

У країнах-учасницях ВТО встановлюються мінімальні стандарти на охорону й здійснення права інтелектуальної власності - об'єкти авторського і суміжного права, винаходи, промислові зразки, товарні знаки, географічні найменування, топології інтегральних мікросхем, комерційну таємницю. Угода встановлює чіткі стандарти захисту прав інтелектуальної власності й заходи щодо примусового виконання цих прав.

За роки незалежності в Україні розбудовано Державну систему правової охорони інтелектуальної власності[32].

У 2013 році Україна брала активну участь в роботі керівних та робочих органів ВОІВ. Зокрема, у роботі 51-ї серії засідань Асамблей керівних органів Всесвітньої організації інтелектуальної власності, в ході яких були обговоренні результати виконання програми та бюджету Організації у 2012-2013 рр., затверджені бюджет на 2014-2015 рр., звіти Комітету з питань розвитку та інтелектуальної власності, Постійного комітету з авторського права та суміжних прав, Консультаційного комітету із захисту прав, Міжурядового комітету з інтелектуальної власності, генетичних ресурсів, традиційних знань і фольклору, питань які стосуються Мадридського, Гаазького й Лісабонського союзів, союзу МПК та PCT. Україна та міжнародні організації. Постійне представництво, Всесвітньої організації інтелектуальної власності України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях, знаходиться у Женеві[219].

Питання для самоконтролю

1. В якому році і на якій Конвенції було засновано ВОІВ?

2. Де знаходиться Штаб-квартира ВОІВ?

3. Для чого в Україні було запроваджено міжнародну охорону права інтелектуальної власності?

4. Для чого Україні потрібен розвиток міжнародного співробітництва та участь в здійсненні міжнародної політики?

5. З якого часу Україна є членом Договору ВОІВ?

6. Коротко розкажіть зміст Конвенцій: Паризька, Бернська, Брюссельська, Женевська.

7. Коротко розкажіть зміст угод: Ліссабонська, Мадридська, Гаагська, Римська.

8. Перелічьте до яких Конвенцій приєдналась Україна.

9. Що є основою міжнародної системи інтелектуальної власності?

10.Як має здійснюватися приєднання України до міжнародних договорів у сфері інтелектуальної?

11.Як повинно розвиватися законодавство України у сфері інтелектуальної власності?

12.Яка організація і як саме займається розвитком та захистом інтелектуальної власності в усьому світі?

13.Які основні функції ВОІВ?

14.Які цілі ВОІВ визначає Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності?

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни.

2. Підготуватися до семінарського заняття (доповідь, презентаційний виступ, есе).

Термінологічний словник ключових понять

Імплементація - здійснення, виконання державою міжнародних правових норм. Кожна держава сама визначає методи і засоби імплементації. У міжнародному договорі також може бути передбачена необхідність видання закону чи іншого акта для його здійснення.

Конвенція - різновид міжнародного договору (угоди) між суб'єктами міжнародного права, що регулює між ними відносини через створення взаємних прав та обов'язків.

Рекомендована література

5, 10-12, 15-19, 28, 29, 32, 36, 40-42, 46, 47- 49, 51, 52, 55, 56, 59, 60, 63-67, 75, 101, 113, 118, 120, 122, 125-127, 131, 134, 219

Тема 5. Охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності

План вивчення теми

1. Немайнові права інтелектуальної власності.

2. Майнові права на об’єкти інтелектуальної власності.

3. Мета і принципи правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.

4. Процедури захисту прав інтелектуальної власності.

Навчальні цілі

Закріплення, поглиблення, систематизація знань про: мета і принципи правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, немайнові права інтелектуальної власності, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, процедури захисту прав інтелектуальної власності.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Гений — это 1 % вдохновения и 99 % пота.

Т. Эдисон ^[151]

Давно відомо, що творча інтелектуальна діяльність є однією з рушійних сил розвитку цивілізації. Рівень творчої діяльності у різних країнах неоднаковий. Рівень виробництва, економіки в цілому і, врешті-решт, добробуту людей визначається рівнем розвитку освіти, науки, техніки і культури. Невипадково захист прав інтелектуальної власності є конституційним обов'язком нашої держави. В об'єктивному розумінні право інтелектуальної власності - це сукупність правових норм, які врегульовують відносини щодо створення, використання та захисту об'єктів інтелектуальної власності. У суб'єктивному розумінні - це сукупність прав, які належать суб'єкту у зв'язку зі створенням і використанням об'єкта інтелектуальної власності[129].

Будь-яка власність має потребу в охороні. Інтелектуальна власність не є виключенням. Однак способи охорони права на об'єкти інтелектуальної власності відрізняються від таких для матеріальних об'єктів. Якщо матеріальний об'єкт власності досить помістити під «замок» чи приставити до нього охоронця, то для охорони об'єктів інтелектуальної власності такі засоби непридатні.

Основним способом охорони в цьому випадку є видача автору або іншому суб'єкту права об'єкта інтелектуальної власності охоронного документа: патенту чи свідоцтва. Охорона, яка надається інтелектуальній власності законами України, сприяє збільшенню кількості винаходів і раціоналізаторських пропозицій, росту інвестицій, розвитку науково-дослідної діяльності, що приводить до технічного прогресу, поліпшення якості промислової продукції, підвищення культурного рівня громадян. Суть охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності полягає в тім, що автор (розроблювач) об'єкта інтелектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що видається власнику об'єкта інтелектуальної власності[130].

В Україні прийнято багато нормативно-правових актів які регулюють відносини в галузі інтелектуальної власності та забезпечує охорону і захист прав на об'єкти інтелектуальної власності. (Додаток 1)

Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу України[132] право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності(ст.419, ЦКУ).

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (ст.421, ЦКУ).

Особистими немайновими правами інтелектуальної власності перелічені в ст. 423, ЦКУ (Додаток 4). Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом. Майновими правами інтелектуальної власності визначає ст.424 ЦКУ. Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом. Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених ЦКУ, іншим законом чи договором. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути припинені достроково у випадках, встановлених ЦКУ, іншим законом чи договором (ст.425, ЦКУ).

Інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Наприклад, Закон України «Про авторське право і суміжні права» визначає які особисті немайнові та майнові права належать автору художнього, літературного, музичного та наукового твору.

Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.

В Україні діє державна система правової охорони інтелектуальної власності. Державна служба інтелектуальної власності України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності. організовує проведення перевірок суб’єктів господарювання на предмет дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності; аналізує стан дотримання суб’єктами господарювання всіх форм власності вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності; здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на об’єкти права інтелектуальної власності у міжнародних організаціях відповідно до законодавства; організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності; реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності; забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав; здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на зазначення походження товарів у міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства; організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності; організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності; організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності; доручає закладам, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації виконувати окремі завдання, визначені Положенням про Державну службу інтелектуальної вланості України[75], іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності.

Перелік об'єктів інтелектуальної власності, яким за законом надано правову охорону, викладено у ст. 420 Цивільного Кодексу України[132]:

Ø літературні та художні твори;

Ø комп'ютерні програми;

Ø компіляції даних (бази даних);

Ø виконання;

Ø фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

Ø наукові відкриття;

Ø винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

Ø компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

Ø раціоналізаторські пропозиції;

Ø сорти рослин, породи тварин;

Ø комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

Ø комерційні таємниці.

Цей перелік не є вичерпними.

Практично для кожного об’єкту інтелектуальної власності як на рівні України (Додаток 1), так і на міжнародному рівні (Додаток 2) існують нормативно-правові акти (які мають різну юридичну силу), які охороняють особисті немайнові права і майнові права авторів, суб’єктів прав та їх правонаступників, пов'язаних із створенням, використанням та розпорядженням прав на певний об’єкт інтелектуальної власності.

Спеціальним законодавством в галузі інтелектуальної власності визначано правові засади охорони прав на об’єкт інтелектуальної власності в Україні та регулює відносини, що виникають у зв'язку з їх набуттям, використанням та захистом. Наприклад, законами визначено умови надання правової охорони об’єктам інтелектуальної власності, підстави для відмови в наданні правової охорони. Також, законами визначено способи захисту прав. Захист прав на об’єкт інтелектуальної власності здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням законів що регулюють відносини в галузі інтелектуальної власності. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про:

Поиск по сайту: