Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Методичні рекомендації до семінарських занять



 

Підготовка до семінарського заняття має базуватися на вивченні та систематизації ключових понять “інтелектуальна власність” та “право інтелектуальної власності”.

Інтелектуальна власність у звичайному розумінні - це права на результати творчої праці. Права не можливо сприймати на дотик, тому інтелектуальна власність є не матеріальною.

Право інтелектуальної власності - це система правових норм, що регулюють відносини у суспільстві у зв’язку зі створенням, використанням й охорони результатів інтелектуальної діяльності людей.

Особливістю права інтелектуальної власності є те, що воно складається з двох гілок: особистого немайнового права творця на створений ним конкретний результат інтелектуальної праці та майнового права на цей результат (об’єкт права):

- особисте немайнове право належить тільки творцю, тобто фізичній особі. До нього відносяться: право на визнання людини творцем (автором, виконавцем тощо), право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності та інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом стосовно певного об’єкта права інтелектуальної власності. Це право є невід’ємним від автора і діє без обмежень у часі.

- майнове право може належати як творцю (автору) так і іншій фізичній або юридичній особі, тобто воно є від’ємним як від людини, так і від підприємства. До нього відносяться: право на використання об’єкта права інтелектуальної власності, виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності та інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Крім того, майнове право має часові та територіальні обмеження.

Необхідно загострити увагу на тому, що система правової охорони інтелектуальної власності в Україні почала складатися після набуття нею незалежності. Не можна вважати її створення завершеним. Як сама інтелектуальна, творча діяльність перебуває у постійній динаміці, так і її система правової охорони також перебуває у постійному розвитку.

Основу законодавчої бази України у сфері інтелектуальної власності складають:

- Конституція України (ст. 41, 42);

- Кодекси України: Цивільний кодекс (Книга 4 “Право інтелектуальної власності” та Книга 5 “Зобов’язувальне право”), Цивільний процесуальний кодекс, Господарський кодекс, Кримінально - процесуальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, Митний кодекс;

- Спеціальні закони України: “Про авторське право і суміжні права”, “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Про охорону прав на корисні зразки”, “Про охорону прав на сорти рослин”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про захист від економічної конкуренції”, “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм”, “Про особливості держаного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”.

Окремі норми, що стосуються інтелектуальної власності, містяться в багатьох інших законах України.

У разі коли необхідно врегулювати спори щодо прав на об’єкти права інтелектуальної власності між фізичними або юридичними особами України та іноземних держав, верховенство перед національними законами мають міжнародні договори, до яких приєдналась Україна.

Необхідно зрозуміти відмінність між об’єктами та суб’єктами права інтелектуальної власності. У книзі ІV “Право інтелектуальної власності” Цивільного кодексу України визначені об’єкти права інтелектуальної власності, які залежно від сфери застосування умовно можна розділити на три групи:

- до першої групи відносяться об’єкти промислової власності. Вони мають таку назву тому, що застосовуються, головним чином у промисловості.

- до другої групи відносяться штучно виділені, так звані нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності, що використовуються не тільки у промисловості.

- третю групу складають об’єкти авторського права і суміжних прав. Ця група має значні відмінності від об’єктів промислової власності як у процесі набуття прав, так і за строк їхньої дії.

На відміну від об’єктів авторського права, права виконавців творів, виробників фонограм і аудіограм, а також організацій мовлення – відносяться до суміжних прав, суміжних з авторськими правами.

Суб’єкти права інтелектуальної власності прийнято поділяти на дві основні групи:

- перша група – це творці інтелектуальної власності, фізичні особи – люди чиєю творчою працею створюється інтелектуальна власність, автори творів у галузі науки, літератури та мистецтва, а також будь-яких науково-технічних досягнень.

- друга група – це, як фізичні, так і юридичні особи, які самі не створювали об’єкти права інтелектуальної власності, але вони стали суб’єктами цього права в силу закону або договору, тобто це заявники, роботодавці та правонаступники.

Суб’єктами права інтелектуальної власності можуть бути також спадкоємці та інші фізичні та юридичні особи, до яких право переходить в силу закону або договору, а також держава.

Слід звернути увагу на термін дії майнових прав інтелектуальної власності. Так, наприклад, майнове право на винахід діє протягом тільки 20 років, а на торговельну марку (знак для товарів і послуг) – 10 років з правом подовження кожного разу ще на 10 років. На літературні та художні твори це право діє протягом життя автора і 70 років після його смерті тощо.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.