Фактори навколишнього середовища

Природа інтелекту.

„Будь – яка розумна людина знає, що таке інтелект...Це те, чого немає у інших! „Із цього жартівливого висловлювання стає ясно, що визначень інтелекту, мабуть, не менше, ніж людей які намагаються такі визначення сформувати.

Дуже довго існувало дві думки відносно інтелекту. Згідно першому з них, інтелект – риса сугубо спадкова: або людина народжується розумною, або ні. У відповідності ж з іншою точкою зору інтелект пов'язаний із швидкістю сприйняття або реагування на зовнішні стимули.

Ще 1916 р. Німецький астроном Бессель стверджував, що він може визначити рівень інтелекту своїх співробітників по швидкості їх реакції на світловий спалах.

В 1884 р. англійський вчений Гальтон пред'явив серію тестів особам, що відвідували Лондонську виставку. Гальтон був переконаний, що представники визначених сімей біологічно і інтелектуально вище інших людей, а також, що жінки в цьому відношенні явно поступаються чоловікам. На виставці вчений запропонував 10 000 людей піддатись різноманітним вимірам (ріст, округлість голови та ін.) і випробуванням (різного роду тестам на зорове розрізнення і м'язову силу). Але до його великого здивування, за цими даними видатні діячі науки не відрізнялися від простих смертних. Більш того, Гальтону довелося констатувати, що в жінок більшість показників були кращими, ніж у чоловіків

Між тим вчені, які розробили перші тести на інтелект ( наприклад, Бінет,Сімон,1905 р.), розглядали цю властивість більш широко. На їх думку, людина, що володіє інтелектом, - це той , що „правильно судить, розуміє і мислить; це той хто завдяки своєму „здоровому глузду" і „ ініціативності" може „ пристосовуватись до обставин життя".

На початку нашого століття, в 1904 р., вчений Спірмен прийшов до висновку, що він може, виходячи з поведінки індивідуума, виділити якийсь „генеральний" фактор інтелекту, який він назвав фактором С. Але не можна було не визначити, що при вирішенні арифметичної задачі, ремонті двигуна або при вивченні іноземної мови мозок працює по-різному .

Отже, з точки зору Спірмена, кожна людина характеризується визначеним рівнем загального інтелекту, від якого залежить, як ця людина адаптується до навколишнього середовища. Крім цього, у всіх людей спостерігаються в різній ступені розвинені специфічні здібності, що проявляються у вирішенні конкретних задач такої адаптації.

Більшість психологів зрозуміли, що уявлення про єдиний інтелект не зовсім відповідає дійсності і не відображає всієї різноманітності задач, які виникають при адаптації до навколишнього світу. Кожна людина в повсякденному житті діє по-своєму, і її інтелект при цьому проявляється в її перцептивних, мнемічних, мовних, розрахункових і інших здібностях.

Вчений Торстоун (1938 р.) за допомогою статистичних методів дослідив ці різноманітні сторони загального інтелекту, які він назвав первинними розумовими потенціалами. Вчений виділив сім таких потенціалів:

1)рахункова здатність, тобто здатність оперувати числами і виконувати арифметичні дії;

2)вербальну (словесну) гнучкість, тобто, легкість, з якою людина може пояснювати, використовувати найбільш доступні і зрозумілі слова;

3)вербальне сприйняття, тобто здатність розуміти і усну, і письмову мову;

4)просторову орієнтацію, або здатність уявляти собі різноманітні предмети і форми в просторі;

5)пам'ять, що виступає сукупністю інформації, що набута мозком керує поведінкою;

6)здібність до роздумів;

7)швидкість сприйняття схожого або різного в предметах, зображеннях, а також в їх деталях.(1)

Деякі психологи, наприклад Гілфорд (1959 р.), виділили до 120 факторів інтелекту, виходячи із того, для яких розумових операцій вони потрібні, до яких результатів приводять ці операції і який їх зміст (він може бути образним, символічним, семантичним або поведінковим

На думку деяких психологів, одні задачі вимагають конкретного, а інші – абстрактного інтелекту. Конкретний, або практичний інтелект допомагає нам вирішувати повсякденні проблеми і орієнтуватись в наших взаємовідносинах з різними предметами. В зв'язку з цим вчений Йенсен (1969 р.) відносив до першого рівня інтелекту так звані асоціативні здібності, що дозволяють використати визначені навики або знання і взагалі інформацію, що зберігається в пам'яті. Що ж стосується абстрактного інтелекту, то за допомогою нього ми оперуємо словами і поняттям. Йенсен відносить абстрактний інтелект до другого рівня інтелекту – рівня когнітивних здібностей. На думку Йенсена, співвідношення між цими двома рівнями у кожної людини визначається спадковими факторами.

Розвиток інтелекту.

На думку вченого Кеттела, у кожного із нас вже з народження спостерігається потенціальний, або „ рідкий" інтелект. Саме він лежить в основі нашої здатності до мислення, абстрагування і роздумів. Приблизно до 20 років цей інтелект досягає найбільшого розквіту. З іншого боку формується „ кристалічний" інтелект, що складається з різноманітних навиків і знань ( лінгвістичних, математичних і соціальних та інших), які ми набуваємо по мірі накопичення життєвого досвіду.

Потенціальний інтерес – це сукупність вроджених здібностей, що використовуються індивідуумом для вирішення проблем адаптації до навколишнього середовища. „ Кристалічний" же інтелект формується саме при вирішенні цих проблем і вимагає розвитку одних здібностей за рахунок інших, а також набуття конкретних навиків

Вчених Хебб з дещо інших позицій висуває уявлення про інтелекти А і Б. Інтелект А – це такий потенціал який створюється в момент зачаття і слугує основою для розвитку інтелектуальних здібностей особистості. Що ж стосується інтелекту В, то він формується в результаті взаємодії цього потенціального інтелекту з навколишнім середовищем. Оцінити можна тільки цей „ результативний" інтелект, спостерігаючи, як здійснює розумові операції індивідуум. Тому ми ніколи не зможемо дізнатись, що являв собою інтелект А. В кращому випадку, на думку вченого Хебба, ми могли б лише приблизно оцінити цей інтелект, якщо б знали, що індивідуум вже з перших хвилин життя знаходився в ідеальних умовах, що забезпечували всебічний розвиток спадкового потенціалу, що зазвичай, нездійсненно.

Розвиток інтелекту залежить від тих же факторів, що й розвиток інших функцій організму, тобто від генетичних і інших вроджених факторів, з одного боку, і від навколишнього середовища – з іншого боку.

Генетичні фактори являють той потенціал, який дитина отримує з спадковою інформацією від своїх батьків. Саме цей потенціал слугує основою для тих можливостей, які будуть використані організмом його росту і дозрівання для ефективної взаємодії з навколишнім середовищем. Про ці генетичні фактори майже нічого невідомо. В сотнях тисяч генів, що розташовані в хромосомах, криється багато загадок. До цих пір були виявлені лише деякі із цих генів, що відповідають за ряд фізичних ознак організму або обумовлюють грубі дефекти його розвитку.

В більшості випадків про наявність або відсутність того чи іншого генетичного фактору можна говорити тільки після народження дитини. Крім, того ми не знаємо про те, обумовлена чи та, чи інша здібність окремими генами або їх сполученнями; і нам невідомо, як відбувається формування цих здібностей на рівні фізіології нервової системи.

Єдине, що ми мабуть знаємо, - це те, що у визначеній ступені від таких факторів залежить напрям інтелектуального розвитку індивідуума. Але якщо ми з впевненістю можемо стверджувати, що людині передаються по спадковості якійсь інтелектуальні механізми або „сировина" для їх побудови, то це ще не значить, що індивідуум наслідує визначений рівень „чистого інтелекту", в залежний від його рівнів у батьків.

Інші вроджені фактори – це такі фактори, які діють під час розвитку організма від моменту запліднення яйцеклітини сперматозоїдом до народження. До них можуть відносить хромосомні аномалії, що виникають ще до запліднення; неповноцінне харчування або хвороби матері під час вагітності; а також споживання нею лікарських і інших речовин, шкідливих для плоду.

Під час пренатального (внутріутробного) розвитку дитини живе практично «одним життям» з матір'ю. тому сильні порушення фізичної і психічної рівноваги у матері в цей час можуть надавати впливу, навіть необоротного, на реалізацію генетичного потенціалу дитини і ускладнити подальшу її взаємодію з навколишнім середовищем.

Деякі хромосомні аномалії передаються по спадковості, але багато з них пов'язані з будь-яким порушенням в процесі утворення сперматозоїда або яйцеклітини. Це стосується, насамперед хвороби Дауна, а також деяких аномалій, пов'язана з набором полових хромосом. [6]

Лише у 3-4% випадків хвороба Дауна передається по спадковості. В інших випадках, головним фактором хвороби є немолодий вік батьків. В середньому вона зустрічається у однієї із 700 дітей, якщо мати не старше 25 років, то вірогідність цієї хвороби складає 1/2000, а якщо їй більше 45 років – 1/40. відомо, одначе, що в одному випадку із чотирьох хвороба Дауна пов'язана з аномалією сперматогенеза у немолодого батька. У дітей з такою хворобою спостерігається дебільність легкого ступеня, яка частково компенсується їх великою товарискістю. Що ж стосується аномалій, пов'язаних з патологією полових хромосом, то вони обумовлені тим, що в ядрі заплідненої яйцеклітини або відсутня одна хромосома Х або Y, або існує зайва полова хромосома того чи іншого типу. Подібні аномалії не тільки призводять до зміни полових ознак, але і найчастіше всього супроводжуються затримкою розумового розвитку, яка нерідко може бути причиною розумової відсталості. [8]

Різноманітні хвороби, що виникають під час вагітності, можуть пагубно відобразитись достатньо згадати такі хвороби, як діабет, сифіліс, краснуха. Відомо, наприклад, що у матері краснуха протікає легко, але при зараженні нею в перші місяці вагітності вона призводить до необоротних дефектів зору, слуху і особливо інтелектуальних функцій у дитини.

Фактори навколишнього середовища.

З яким би потенціалом не народилася б дитина, очевидно, що необхідні йому для виживання форми інтелектуальної поведінки зможуть розвиватись і вдосконалюватись лише при контакті з тим середовищем, з яким вона буде взаємодіяти все життя. Дійсно, якщо на початку життя інтелектуальні функції визначаються тільки спадковими факторами, то дуже швидко ситуація стає іншою. Вже починаючи з року або двох років дитина набуває здатності більш чи менш ефективно взаємодіяти із своїм соціальним і фізичним оточенням. При цьому все більш і більш складні обставини і ситуації, в які вона потрапляє, можуть впливати вирішальними для ходу її подальшого життя.

Харчування

Серйозна недостатність харчування дитини, особливо сильно виявляється в перші шість місяців. Але якщо в подальшому дитина починає нормально харчуватися і жити в стабільних умовах з достатньою психічною стимуляцією, то вона вже до 4-5 років може наздогнати в своєму розвитку ровесників, що одержували нормальне харчування з моменту народження.

Психічна стимуляція:

Вона вже з перших місяців життя може мати вирішальне значення для інтелектуального розвитку дитини – може бути, навіть більше, ніж правильне харчування або фізичний догляд. Якщо діти зростали у батьків, які постійно стимулювали їх психіку, даючи їм можливість спілкуватись з різними людьми, маніпулювати з різними предметами і засвоювати нові навики, то вони розвивались гармонійно і неуклінно прогресували.

В 1967 році вчений Хебер і його колеги відібрали для вивчення 40 новонароджених негритятїз самих неблагополучних околиць Мілуокі (штат Міссурі). У їх матерів були явні інтелектуальні дефекти, а батьків в більшості випадків в сім'ї не було. Половина цих дітей була залишена із своїми матерями без будь-якого втручання експерементаторів; а 20 інших дітей виховувались за спеціальною програмою, в ході якої їх сім'ї отримали рекомендації по догляду за дітьми, а також постійну професіональну допомогу. У віці 2,5 роки ці діти були взяті в заклади, де вони до вступу в школу (в 6 років) отримували спеціальну освіту із розрахунку 35 годин в неділю.[7] Через 3 роки Хебер протестував всіх дітей, виявилось,що ті із них, які виховувались за спеціальною програмою, одержали бали більш високі або такі ж, як звичайні діти їх віку (незалежно від кольору шкіри). Що ж стосується дітей, які залишились в сім'ї і слугували контрольною групою, то їх інтелектуальний рівень був значно нижче середнього: в і Q (коефіцієнтні інтелектуальності) між дослідною і контрольною групою складала 20-30 балів.

Здоров'я — найбільший дар природи. Людина отримала від природи надзвичайно досконалий організм прекрасної форми, з універсальною стійкістю до труднощів життя — холоду і спеки, ран і отрут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. На жаль, не всі однаково наділені даром здоров'я. З роками здоров'я все слабшає, а хвороб стає все більше. Кожна людина являє собою єдність двох протилежностей — здоров'я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість перебуває в так званому третьому стані — проміжному між здоров'ям та захворюванням. Організм бореться з захворюваннями, наслідки цієї боротьби залежать від величини резервів здоров'я.

2.Усім відомо, що здоров'я — найголовніше багатство людини, адже лише здорова людина може почуватися веселою, щасливою, а повною сил та енергії. Найбільше прислів'їв складається саме про

здоров'я. "Без здоров'я нема щастя", "Здоров'я не купиш", "Гроші загубив — нічого не загубив, здоров'я загубив — усе загубив". Так, для людини дуже важливо мати міцне здоров'я. Тільки здорова людина може повноцінно працювати і повноцінно відпочивати. Лише здорова людина може здобути освіту, опанувати цікаву професію, принести користь державі, із задоволенням та на повну силу працювати в обраній галузі. Тільки здорова, всебічно розвинена, освічена людина здатна керувати своєю долею та впливати на розвиток своєї країни, саме тому формуванню здоров'я потрібно приділяти багато уваги з самого початку життя.

Яким буде здоров'я, а потім усе життя, залежить від тебе самого. Кожна людина сама обирає, яким спортом їй займатися, які страви вживати, які звички мати. Від самої людини залежить, наскільки уважно буде вона ставитися до самопочуття, чи буде приділяти увагу сигналам, які подає організм.

Кожен обов'язково має пам'ятати, що його здоров'я — це здоров'я усієї його родини. Неможливо виростити здорову дитину у тій родині, де батьки не приділяють достатньо уваги здоровому способу життя.

Спосіб життя є найважливішою умовою формування здоров'я тому, що поняття "здоров'я" не обмежується лише відсутністю хвороб. Здоровою можна назвати людину, яка правильно харчується, активно рухається, доглядає за своїм тілом, не має шкідливих звичок. Здорова людина повинна також мати стабільну психіку, розуміти свої почуття і правильно висловлювати свої думки, постійно набувати нових знань і вміти їх застосовувати, вільно та без конфліктів спілкуватися з оточуючими.

Усі ці риси не даються людині від народження, вони формуються протягом життя, особливо активно — у дитинстві. Головна роль у формуванні здорового способу життя, надбанні корисних звичок, повноцінному розвитку дитини належить батькам. Лише тоді, коли усі члени родини одностайні у дотриманні здорового способу життя, можна говорити про формування та виховання здорової дитини.

Усі повинні знати, що таке здоровий спосіб життя, які його складові. Саме тому правила здорового способу життя вивчають на уроках, на позакласних та шкільних заходах, обговорюють на батьківських зборах.

Формулою здорового способу життя можна вважати таку формулу: "Зберегти, розвивати, відновлювати".

Перша складова — зберегти — означає поводитися так, щоб не зашкодити своєму здоров'ю: уникати небезпечних ситуацій, запобігати шкідливим звичкам, не вживати зіпсованої та шкідливої їжі. Виконання цієї складової дитиною неможливе без участі дорослих.

У рекламі кожен продукт подається надзвичайно смачним, привабливим, корисним. Маленьким дітям і школярам необхідно пояснювати, що не завжди треба вірити рекламі. Слід розказати, яку шкоду здоров'ю може завдати той чи інший продукт, а найкращим прикладом і найкращим доказом буде той факт, що батьки самі не стануть уживати таку їжу.

Підліткам треба пояснити, які наслідки має вживання сигарет і алкогольних напоїв. Пиво — не найкращий засіб для тамування спраги, це алкогольний напій. Його вживання має ті ж самі наслідки, що і вживання горілки чи міцного вина. І що шкода від так званих "легких" алкогольних напоїв для дитячого організму навіть набагато більша, ніж для організму дорослої людини.

Недостатньо лише зберігати здоров'я, виключити шкідливі звички та погану їжу. Здоров'я треба підтримувати, працюючи над розвитком своїх здібностей і можливостей.

Тренуванням можна вдосконалити можливості тіла: навчитися швидше бігати, вище стрибати, дальше плавати. А як приємно та вдвічі корисніше робити все це разом зі старшими членами сім'ї: є стимул, є з чим порівняти свої досягнення, є на кого рівнятися! Лише у тій родині, де активному розвитку здоров'я приділяється достатньо уваги, батьки є справжнім прикладом для своїх дітей.

Батьки можуть навчити дітей не лише вдосконалювати своє тіло, а й поважати самого себе та інших людей. Треба знати норми і правила громадського життя; застосовувати знання у житті; уміти приймати виважені рішення; зважати на почуття і потреби інших людей; слухати і говорити; відстоювати свої права, шануючи права інших. Набуття усіх цих життєвих навичок, виховання стійких моральних принципів — важлива складова нашого здоров'я.

На жаль, ми живемо у такому світі, де неможливо захиститися від усіх загроз, хвороб і негараздів. Як би не намагалася людина дотримуватися здорового способу життя, її можуть спіткати хвороби і травми, розчарування та неприємності. Тому наступною складовою здорового способу життя є вміння відновлювати здоров'я, правильно поводитися тоді, коли ти захворів або отримав травму.

Це означає, по-перше, уміти вчасно виявити ознаки поганого самопочуття, по-друге, уміти надати невідкладну допомогу постраждалому і самому собі, по-третє, правильно поводитися під час хвороби, прислухатися до порад лікаря. На цьому етапі також не обійтися без допомоги дорослих членів родини.

Не викликає сумніву той факт, що за здоров'я кожної людини несе відповідальність і вона сама, і члени її родини, і держава, яка, завдяки відповідним законам та програмам, створює дітям умови для повноцінного розумового, фізичного, морального, духовного і соціального розвитку.

Можна впевнено сказати, що я не тільки за здорову родину, а й за здорову країну. Здоров'я держави — це здоров'я міста, здоров'я родини, здоров'я кожної окремої людини.

3.У первісній картині світу важливе місце посідали уявлення про єдність людини з природою, її подібність із тваринами. Ці уявлення стали вихідною базою для розвитку біологічних і медичних знань.

З поглибленням спеціалізації галузей відтворюючого господарства закладалися практичні основи для нових видів діяльності: ветеринарії, агротехніки, гідротехніки — нових розділів раціональних знань. Досвід мисливців і збирачів було покладено в основу суспільної й особистої гігієни, санітарії, застосування засобів рослинного походження (трави, корені, квіти, плоди, кора дерев та ін.) з лікувальною метою. .

Значне поширення керамічного посуду сприяло використанню лікувальних відварів, які складалися за все більш складними рецептами. З розвитком скотарства пов'язане використання молока не тільки для харчових, але й для лікувальних цілей. Емпіричні пошуки в цій галузі були неможливі без найпростіших експериментів, які стосувалися і біології, і хімії. Так було закладено основи біохімії.

Завдяки удосконаленню процесів виплавки металів, способів їх очищення та виготовлення сплавів з потрібними властивостями первісна хірургія отримала більш досконалі металеві інструменти: скальпель, ланцет, металевий ніж (замість кам'яного), щипці, затискачі (замість дерев'яних). Усе це сприяло прогресу практичної медицини" в активі якої були не тільки найпростіші хірургічні операції, наприклад, кровопускання й зшивання вен, але й голковколювання, масаж, фізіотерапевтичні процедури, диетика. Основою лікування залишалася народна медицина, але застосування її засобів поступово зосереджувалося в руках вузького кола професійних лікарів.

Становлення професійної медицини в умовах розкладання первісного суспільства поєднувалося з ритуально-магічними діями. У виборі лікарів і шаманів не було істотної переваги тих чи інших — це відповідало, в кінцевому підсумку, загальній атмосфері еволюції духовної культури в ранньокласових суспільствах.

Поиск по сайту: