Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Договір ВОІВ з авторського права

Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (Рада ТРІПС)

Створена 1995 р. разом із створенням СОТ. Головне завдання Ради – нагляд за дотриманням державами-членами СОТ положень ТРІПС. В своїй діяльності Рада тісно співпрацює із ВОІС.

 

2.

1. Договори універсального характеру

До таких договорів на сьогоднішній день можна віднести лише ТРІПС

Угода про торговельні аспекти права інтелектуальної власності відноситься до обов’язкових для прийняття договорів в системі СОТ.

ТРІПС встановлює мінімальний обсяг прав та зобов’язань членів СОТ щодо прав ІВ:

1. Зобов’язує членів СОТ виконувати суттєві положення Паризькою, Бернською, Римською конвенціями та Договором з інтелектуальної власності стосовно інтегральних мікросхем.

2. Багато положень ТРІПС заповнюють прогалини в існуючих договорах з ІВ, проте не вдалося дійти компромісу щодо усіх моментів.

3. Встановлюється ефективний механізм розв’язання спорів між державами в разі порушення норм ТРІПС.

4. Політика «різних швидкостей» тобто можливість незастосування певних положень ТРІПС до країн, що розвиваються від 1 до 10 років із дня вступу до СОТ.

5. !!! Кожна країна-член має застосувати національний режим та режим найбільшого сприяння в сфері захисту прав інтелектуальної власності. З цією метою члени СОТ доповідають Раді ТРІПС про закони та підзаконні акти з питань ІІ, які Рада надсилає країнам-учасникам СОТ для відповідних коментарів.

 

2. Договори в сфері авторського права

Бернська конвенція про охорону художніх і літературних творів, укладена в Парижі 1886 р. Переглядалася 7 разів, останній раз – 1971 р. Розповсюджується на літературні, художні, наукові і архітектурні твори.

Конвенцією засновується союз держав з метою захисту авторських прав. Система Бернської конвенції базується на 4-х принципах:

1. Надання принципу національного режиму, за яким автори і твори мають отримувати в державі такий самий режим охорони, як і твори і автори цієї держави.

2. Принцип автоматичного захисту. Тобто надання захисту не має обумовлюватись виконанням певних формальностей. (реєстрація, депонування)

3. Принцип захисту незалежно від рівня захисту в країні походження твору, що дозволяє авторам з країн, що не є учасниками Бернського союзу, отримувати захист в цьому союзі одночасно опублікувавши (30 днів) свою роботу в одній із країн-членів Бернської конвенції.

4. Принцип загальних правил – тобто встановлення певних мінімальних гарантій і правил щодо охоронюваних творів. Строк захисту – життя автора + 50 років.

 

Міжнародна конвенція з охорони прав виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного мовлення (Римська конвенція)

Укладена 1961 р. Є компромісом між інтересами виконавців, виробників і розповсюджувачів фонограм.

Виконавці захищаються від несанкціонованого запису їх творів та від використання записів виконавців з іншою метою, аніж погоджено із виконавцем. Виробникам надається захист від прямої або опосередкованої репродукції фонограм. Розповсюджувачам надається захист від несанкціонованих дій щодо запису їх трансляцій, від ретрансляцій.

Також розповсюджувачі, що використовують твори мають сплачувати єдиний розмір гонорару виробнику або виконавцю або одночасно обом. Проте протиріччя держав призвели до того, що конвенція дозволяє зробити заперечу вальну застереження до цього положення.

 

Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Женевська конвенція)

Укладена 1971 р. Держави мають надавати відповідний захист виробникам протягом щонайменше 20 років із дня початку виробництва. Засоби захисту – на усмотрение держав.

 

Конвенція про розповсюдження несущих програми сигналів, що передаються через супутники (Конвенція про супутники)

Укладена 1974 р. Невелика кількість учасників 23. Встановлює зобов’язання держави попереджувати несанкціоновану передачу на її території чи за її межі несучих програми сигнали через супутники. Засоби – також на держави.

 

Договір ВОІВ з авторського права

Прийнятий 1996 р. на конференції країн – учасників Бернського союзу з метою розповсюдження положень Бернської конвенції на комп’ютерні програми і бази і захисту права власності на ці програми і бази даних. Не набула чинності.

 

3. Договори з промислової власності

Конвенція про охорону промислової власності 1880 р. (Паризька конвенція). На сьогоднішній день кількість ратифікацій досягла 153.

Конвенцією створюється «союз» держав, що є відповідальним за захист прав промислової власності. Серед обов’язків держав-членів – брати участь в періодичних зборах з метою перегляду положень Конвенції. Загалом – 10 раз переглядалася.

Паризька конвенція встановлює 3 основних принципи:

1. Принцип національного режиму

2. Принцип пріоритетного права

3. Принцип загальних правил

Принцип національного режиму означає однакову поводження як з власними громадянами так і з громадянами інших держав стосовно захисту прав промислової власності.

Принцип пріоритетного права означає можливість після подання позову в одній державі-учасниці протягом 12 місяців подати позов в іншій державі-учасниці. Другий позов буде вважатися таким, що поданий в день подання першого позову.

Принцип загальних правил встановлює:

А) держава-учасник Конвенції не може відмовитися від захисту прав промислової власності за тієї обставини, що винахід не використовується в промисловому виробництві цієї держави;

Б) держава-учасник має захищати торгові марки без вимоги про їх реєстрацію у відповідних органах цієї держави;

В) Держава має переслідувати незаконне використання торгових марок

Д) кожна держава-учасник має сприяти здоровій конкуренції.

Крім того, Конвенція залишає за країнами-учасниками право встановлювати вимоги на національному рівні щодо подання заявки, реєстрації, періоду дії та обсягу патентів та інших форм промислової власності.

 

Договір про інтелектуальну власність відносно інтегральних мікросхем 1989 р. (Вашингтонський договір). Як і Паризька конвенція, цей договір встановлює принципи національного режиму та загальних правил щодо незаконного копіювання та імпорту контрабандних партій інтегральних мікросхем.

Цей договір не набув чинності, проте всі держави-учасниці СОТ мають дотримуватись положень цього договору.

 

Договір про патентну кооперацію 1970 р. Встановлює єдиний механізм подання на реєстрацію патенту, дія якого буде однаковою в усіх країнах-учасниках. Заявки подаються до національного патентного органу, який передає їх до пошукових систем на міжнародному рівні для визначення новизни винаходу. Мета договору – уникнення повторювання патентування і встановлення єдиної патентної установи. Близько 100 держав – учасниць.

 

Мадридська угода про санкції за неправдиві та неправильні позначення походження виробів 1891 р. Накладає зобов’язання на учасників забороняти імпорт або вилучати імпорт товарів, на яких зазначене неправильне або неправдиве позначення походження товарів. 31 держава-учасник.

 

Договір про патентне право 1994 р. Мета – спростити систему реєстрації торгових марок як на національному так і на міжнародному рівнях. Термін поновлення реєстрації торгових марок визначений в 10 років. На сьогоднішній день – 22 держави-учасниці.


3. СНД

Угода про заходи з охорони промислової власності та створення Міждержавної ради з питань охорони промислової власності 1993 р. Україна: 1993 р.

Угода про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав 1993 р. (Набуття чинності для України: 1995 р.).

Угода про взаємне забезпечення збереження міждержавних секретів у галузі правової охорони винаходів (Мінськ, 1999) Україна – 1999.

Угода про заходи щодо попередження та припинення використання неправдивих товарних знаків та географічних зазначень. 1999 р. Україна – 2000.

Угода про співробітництво по припиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності 1998 р. Україна – 2000 р.

 

4. Двосторонні угоди про захист прав інтелектуальної власності. Російська Федерація, Республіка Білорусь, Республіка Узбекистан, Грузія, Азербайджанська Республіка, Республіка Молдова, Китай.

 

5. Стандарти ВОІВ

Стандарти ВОІВ є нормативними документами, що стосуються інформації та документації промислової власності та містять правила і рекомендації щодо уніфікованих методів представлення патентної інформації на різних носіях.

Стандартами ВОІВ регламентуються: форма та зміст патентних документів; правила їх індексування, класифікування та кодування; зміст та структура офіційних бюлетенів і покажчиків до них; характеристики матеріальних носіїв інформації тощо.

Застосування стандартів патентними відомствами сприяє гармонізації та уніфікації патентної документації, забезпечує більш ефективне міжнародне співробітництво в сфері патентної документації та стандартизації, полегшує міжнародний обмін, сприяє подоланню мовного бар’єру. Зокрема, користувачам Фонду патентної документації громадського користування (ФГК) знання чинних редакцій стандартів допоможе зорієнтуватися під час пошуку та аналізу патентної документації країн світу.

Координування робіт щодо розроблення та перегляду стандартів у рамках ВОІВ здійснює Постійний комітет з інформаційних технологій, який також затверджує стандарти на своїх пленарних сесіях.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.