Водночас слід зазначити, що США не обмежувались лише запровадженням стимулів податкового характеру

Значна роль у реалізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій в країну належала заходам у сфері грошово-кредитної полі­тики. Такими, зокрема, можна вважати підвищення ставок за позикою, девальвацію долара, що забезпечило перенесення інозем­ними компаніями виробництва у США, формування правових підстав для створення міжнародних банківських відділень та здійснення міжнародних операцій з території США на тих самих умовах, що й їх філіям за кордоном [2, с. 350].

Надзвичайно корисним є досвід залучення іноземних інвес­тицій Великобританії.

Саме тут, як зазначають В.Г. Федоренко та А.Ф. Гойко, "... функціонують дочірні компанії майже всіх 100 най­більших американських корпорацій, філій провідних європейсь­ких транснаціональних корпорацій, а також японські заводи з ви­робництва електронних товарів. ... сконцентровано понад 40 % усіх американських активів у країнах ЄС.

Не менше половини японських вкладень в Європі так само припадає на Великобрита­нію. ... понад 500 іноземних банків мають у Лондоні свої відді­лення" [2, с. 351].

Такі результати досягнуті завдяки, зокрема: стимулюючій податковій системі, якій властива "відсутність по­датків на капіталовкладення в обладнання та НДДКР, а також їх зниження на 79 % на інвестиції в будівництво споруд"; наявності"системи державної конкурсної допомоги для найважливіших інвестиційних проектів, вартість яких щонайменше 0,5 млн. фунтів стерлінгів.

Максимальний розмір допомоги може становити по­ловину вартості проекту"; кредитуванню на пільгових умовах міс­цевими урядовими органами будівництва, що забезпечує покрит­тя до 90 % його вартості, а також наданню ними знижки на вар­тість земельних ділянок, частковому відшкодуванню витрат, пов'­язаних з необхідністю переміщення кадрів; створенню так званих "нових зон підприємництва", "зон вільних портів", "нових міст" з пільговими режимами оподаткування та безмитним експортом виробленої продукції [2, с. 35-352].

У Німеччині система стимулювання притоку іноземних ін­вестицій включає пільги по стимулюванню виробничих інвести­цій, заохочення малого і середнього бізнесу, розвитку пріоритет­них напрямів в економіці шляхом створення неоподатковуваного резервного фонду, звільнення від оподаткування низки промисло­вих підприємств, надання інвестиційних надбавок, запроваджен­ня особливих ставок амортизації основного капіталу [2, с. 352].

Французька система стимулювання іноземних інвесторів ба­зується на наданні останнім субсидій, які покривають до 25 % вар­тості всіх капіталовкладень у землю та обладнання, довгостроко­вих та дешевих пільгових кредитів, запровадженні преференцій­ного податкового режиму для підприємств, що функціонують у так званих зонах підприємництва тощо [2, с. 353].

Регіони України мають різні стартові можливості щодо еко­номічного зростання. Це, в свою чергу, зумовлює суттєві відмін­ності в масштабах їх податкоспроможності та вимагає застосу­вання регіонально диференційованого підходу при задіянні фі­нансових механізмів державного регулювання.

Держава, надаючи систематичну фінансову допомогу депресивним регіонам з метою забезпечення, перш за все, соціально-економічної стабільності, по­винна дбати і про підтримку регіонів пріоритетного розвитку, що мають усі можливості для прискореного зростання, однак через відсутність належних фінансових ресурсів неспроможні їх реалізувати.

Максимальне обмеження переліку податків, які входять до кошика доходів і враховуються при визначенні трансфері їй (згідно з положеннями Бюджетного кодексу), не сприяють зацікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні власної податкової бази і підриває основи фінансової стійкості регіонів. Органи місцевої влади недостатньо використовують можливості щодо збільшення власних доходів за рахунок місцевих податків і зборів, частка яких у структурі доходів місцевих бюджетів досить низька.

Тому для стимулювання динамічного зростання регіонів зни­ження міжрегіональних та внутрішньорегіональних диспропорцій у рівнях розвитку, подолання суперечностей у бюджетно-подат­ковій сфері необхідно активно впроваджувати стимулюючу регіо­нальну податкову політику, яка б сприяла зростанню власних до­ходів місцевих бюджетів, реальному зниженню податкового на­вантаження на суб'єкти господарювання, обґрунтованому приз­наченню податкових пільг, покращанню процесів адмініструван­ня податків [3].

Частково виправити ситуацію можна завдяки реалізації та­ких заходів:

- вжити послідовні та координовані заходи органів влади, які б забезпечували передбачуваність податкової системи та її

реформи для інвесторів, що в основному включає доступність до­стовірної інформації про запропоновані зміни в податковому за­конодавстві та додержання задекларованих намірів;-

- вжити заходи щодо дотримання на практиці принципів
державної регуляторної політики (доцільності, адекватності, ефективності, збалансованості, передбачуваності, прозорості та врахування громадської думки);

- вжити негайні заходи з виявлення розбіжностей між нормативними актами та підготувати законопроекти або прийняти підзаконні нормативні акти з метою врегулювання проблеми;

- залучати своєчасно професійну громадськість (юристів,
бухгалтерів тощо) до обговорення проектів нормативних актів з
податкових питань. Зокрема, вважаємо за доречне створення кон-
сультативно-дорадчого органу при Кабінеті Міністрів України з
питань податкової політики;

- закріпити у законодавстві більш чітко права платника по­
датку оскаржувати у судовому порядку податкові роз'яснення, а
також чіткіше визначити наслідки скасування або зміни податко­вого роз'яснення;

- створити єдину та повну базу податкових роз'яснень, яка
має бути доступна усім платникам податків;

- створити доступну базу судових рішень з податкових спо­
рів в рамках єдиної бази судових рішень;

- регулярно узагальнювати та систематизовувати практику
вирішення спорів з податкових питань вищими судовими інстанціями;

- не допускати існування суперечливої практики вирішення
спорів зі схожих питань;

- законодавчо розширити перелік місцевих податків і зборів
та повноважень органів місцевого самоврядування щодо їх запровадження і справляння;

- поширити практику надання радам права самостійно визначати перелік місцевих податків і зборів, які з найбільшою ефективністю будуть справлятися на відповідній території, та відмов­лятися від тих, що не мають відповідної бази оподаткування.

Поиск по сайту: