Для повного уявлення ситуації на Україні щодо іноземного капіталовкладення треба розглянути детальний приклад, на якому можна побачити всі переваги та недоліки української політики, яка регулює інвестиції, а також зробити деякі висновки у майбутньому. Розглянемо взаємовідносини України та ближчого до неї розвинутого європейського сусіда – Польщі.
Останнім часом у співробітництві України та Польщі з’являються перші ознаки інвестиційно – виробничої моделі. Так, обсяг інвестицій з Польщі в українську економіку за 1994 – 1999рр. зріс у 6,5 раза, досягнувши у 1999р. 54,4 млн. дол.. З усіх варіантів вкладення капіталу польські бізнесмени віддають перевагу прямому інвестуванню, яке гарантує участь у прийнятті рішень і є менш ризикованим порівняно з придбанням акцій вже існуючих фірм, особливо коли врахувати невисокий рівень розвитку українського фондового ринку.
У 1999р. в Україні діяло 633 підприємства з польським капіталом, з них 478 – спільні, що становить близько 12% від усіх зареєстрованих СП. Проте для польських підприємств створення СП з українськими партнерами становить тільки 9, 68% загальної вартості всіх форм економічної співпраці, тим часом як експорт в Україну перевищує 45%. Вкрай низькою є роль обміну ноу – хау і технологіями (менше 2%) І саме на це слід звернути особливу увагу. Бо коли одна з головних цілей інвестицій – сприяння НТП – просто не працює, то про ефективність таких капіталовкладень можна говорити з великим сумнівом.
На жаль, і за обсягом ПІІ Польща поступилася іншим країнам: якщо у 1992р. вона за цим показником посідала 10 – те місце, то у 1999 – 14 – те. (46,2 млн. дол..) Це свідчить про спадаючий інтерес польських резидентів щодо України.
Детальний аналіз процесу залучення польських інвестицій в Україну дозволяє виявити ряд негативних тенденцій:
1. Низькі обсяги надходжень не відповідають дійсним можливостям. Так, потреби української економіки в іноземних інвестиціях, що оцінюються експертами в 40 – 50 млрд. дол.. станом на 1999 р. задовільне ні тільки на 6 – 7%, досягнувши 2781,1 млн. дол. ..При цьому Польща зробила незначний внесок у подолання інвестиційної напруженості в Україні порівняно з іншими інвесторами – США, Нідерландами, Німеччиною, Великобританією, Республікою Кореєю та Кіпром.
2. Галузева структура польських інвестицій не враховує пріоритетів української економіки. Так, обсяги фінансових вкладень з Польщі в українську промисловість становлять 30%, у сільське господарство – 0,7%, зате у сферах, що забезпечують швидкий обіг капіталу – торгівлі та громадському харчуванні, у фінансовому посередництві, - відповідно,21, 4 і 40,3% (таб.3)[10]
Інвестування, в основі якого лежить мотив максимізації поточного прибутку, не може справити позитивний вплив на довгострокове зростання економіки.
3. Середній розмір інвестицій у конкретні проекти надто низький, що унеможливлює кардинальне поліпшення загальної економічної ситуації. Ця тенденція, тісно пов’язана з попередньою, свідчить про небажання польських інвесторів вкладати великі суми в бізнес країни, що за рівнем ризику посідає 126 місце в світі (Польща - 42). Крім того, інвестування у великих обсягах передбачає довгостроковий і здебільшого виробничий характер фінансових вкладень, що в основному доступне великим ТНК, тим часом як серед польських інвесторів в Україну переважають малі та середні фірми.
4. Форма залучення польських інвестицій залишається недосконалою. Більшість інвестицій з Польщі здійснюється у вигляді нерухомого і рухомого майна, причому часто не найкращої якості. Це пояснюється тим, що ризик вкладення грошових активів у середовищі значної господарської та макроекономічної нестабільності оцінюється як високий. Результативність залучення польських інвестицій у формі створення СП також слабка: за даними НБУ, у 1998р. на території України діяло 170 виробничих українсько – польських СП.
5. Відносно висока концентрація польських інвестицій спостерігається лише в небагатьох регіонах України. Лідирує серед реципієнтів львівська область, яка відзначається сприятливим інвестиційним кліматом. У загальному обсягу іноземних інвестицій у Львівську область частка інвестицій з Польщі становить 18,5%. Досить значна частка польського капіталу направляється у Волинську область.
6. Незадовільною, є участь польських інвесторів у розвитку інноваційних процесів та освоєні високих технологій в Україні. Так. На 1 жовтня 2000р. у сферу інформаційно – обчислювального обслуговування надійшло 61,9 тис. дол.., а у народну освіту 0,07 тис. дол..
Насамперед, в Україні фактично відсутня система економічної безпеки для приватного підприємництва, в тому числі для іноземних інвесторів.
Фактором, який стримує надходження польських інвестицій, є також низький рівень економічної свободи в Україні, індекс якого за 5 – ти бальною системою становить 4,0
Однією з інституційних проблем, що безпосередньо впливає на іноземні інвестиції, є неефективність нашої фінансово – кредитної системи. Отже треба звернути увагу на залучення коштів у банківську систему. Станом на 2000р. в Україні налічувалося 28 банків з іноземним капіталом, з них 4 - з польським.
Циркулюванню капіталу на вищому рівні заважає відсутність достатньої кількості інституцій для страхування зовнішньо – економічних операцій, а також спільного страхового бізнесу. Це в свою чергу знижує інвестиційні потоки між країнами.
Приблизно таким станом характеризуються інвестиційні відносини Польщі та України і на сьогоднішній день. Нажаль негативні сторони іноземних капіталозалучень притаманні не тільки по відношення до Польщі, але до всіх країн, які на будь – яких засадах вносять свої кошти в економіку України. Тому дуже важливо налагодити ефективні зовнішні відносини з Польщею. Аналіз цих взаємовідносин дасть змогу не допустити тяжких помилок у майбутньому, стосовно інших, більш важливих в плані залучення капіталу для України країн.