Самовиховання підлітків

Людина - істота унікальна і може сама себе поправляти, удосконалювати і виховувати. В якому ж віці слід звертатися до самовиховання, адже для нього необхідний певний рівень розвитку? Цим часом є підлітковий період - саме тоді спостерігається у дітей становлення цілеспрямованості, прояв самостійності і почуття власної гідності. Чим самостійніше дитина, тим більш творчо вона активна, впливаючи не тільки на зовнішній світ, а й на світ внутрішній. Розвиток під впливом зовнішніх сил і виховання перетворюється поступово в саморозвиток, основу якого складають самовиховання і самоосвіта. Усвідомлення школярами потреби в самовихованні відбувається, як правило, після п'ятого класу.

Головні мотиваційні лінії даного вікового періоду пов'язана активним прагненням до саморозвитку. Це і самовираження,; самопізнання, і самовиховання. Самовиховання стає можливим у перехідному віці завдяки тому, що у підлітків розвивається саморегуляція. Дуже розповсюдженим способом саморегуляції" сучасних підлітків є спрямованість на розвиток у самих себе вольових якостей. Загальна логіка такого розвитку проявляється наступним чином: від вміння керувати собою, концентрувати" зусилля, витримувати і витримувати великі навантаження до здатності керувати діяльністю і добиватися в ній необхідних результатів. За цією логікою змінюються і ускладнюються прийоми розвитку вольових рис. На початку даного віку підлітки по-доброму заздрять і перебувають у захваті від тих, хто володіє певними вольовими якостями. Надалі у підлітків з'являється бажання мати такі якості у себе і, насамкінець, у середині підліткового періоду вони приступають до самовиховання.

Найбільш активним періодом самовиховання у підлітків вважається вік від 13 до 15 років. Підліток претендує на визнання його дорослим, але в той же час відчуває свою обмеженість і намагається її приховати, демонструючи зовнішню незалежність або розв'язність. Усвідомлення цього протиріччя підштовхує його до роботи над собою. Підліток хоче не грати в дорослого, як це робить іноді молодший школяр, а бути їм, і хоче, щоб це визнавали інші. За допомогою самовиховання він прагне усунути недоліки у власній поведінці, усунути наявні слабкості, сформувати якості, які б дали йому право вважатися вольовим, вмілим і самостійним [22].

Під самовихованням розуміється планомірна робота над собою, спрямована на формування позитивних якостей, необхідних для активної діяльності і життя в суспільстві, на подолання негативних якостей, якщо вони є. Самовиховання поступово підводить учня до активізації і внутрішнього ухвалення ширшого круга прагнень, і, в першу чергу, прагнень культурних, розвиває смак до створення власної особи.

Самовиховання — це вищий етап виховного процесу, процес цілеспрямованої роботи над розвитком і самовдосконаленням людини від підліткового віку до зрілості. Самовиховання в інтелектуальній, духовній сфері — це самоосвіта. Самовиховання в морально-психологічній сфері полягає в самоконтролі за своїми недоліками і вадами характеру. Самовиховання у фізично-спортивній або в гігієнічній сфері полягає в тренуваннях, проведенні оздоровчих процедур, стеженні за своїм здоров'ям і зовнішністю, виконанні лікарських порад.

Якщо виховання може інколи здійснюватися незалежно від волі і бажання вихованця, то самовиховання як процес усвідомленого, цілеспрямованого і бажаного розвитку можливе лише в разі збігу сприятливих зовнішніх умов і певних внутрішніх передумов. Самовиховання - це певний тип ставлень, вчинків, дій до самого себе і власного майбутнього з точки зору відповідності певному ідеалу". Воно здійснюється в кожному вчинкові, у кожній ситуації. Визначення самовиховання як діяльності людини, спрямованої на зміну своєї поведінки та якостей, звичайно, досить широке і може стосуватися будь-якої форми самовиховання, тобто формування людиною як соціальне позитивних, так і соціальне негативних якостей (наприклад, таких, як індивідуалізм, жорстокість, що свідомо культивуються деякими людьми).

У середніх класах (VII-VIII кл.) зміст і форми самовиховання повинні будуватися зовсім по-іншому. Підлітковий вік — найскладніший і для самої дитини, і для тих, хто її виховує. Вплив дорослих на неї швидко зменшується, а вплив товаришів стає часто вирішальним для вироблення стилю власної поведінки, оформлення зовнішності, лексикону, звичок. Тому дітей потрібно зацікавити можливістю роботи над собою "по-дорослому", заняттями з прикладної психології, вечорами "Твої можливості, людино", "Мої загадки", "Який я є, яким я стану" тощо.

Пізніше можна починати заняття самопізнання, використати твори про себе, відвертий аналіз позитивних сторін і недоліків у колі друзів, класні збори "Поговоримо про кожного". Поступово самовиховання може стати захоплюючою справою.

У старшому шкільному віці (ІХ - ХІ кл.) самовиховання будується на розумінні учнями інтелектуальної та моральної значущості роботи над собою як провідної перспективи життєдіяльності. Спроби "зробити себе самому" за сучасних умов нерідко стоять вище за шкільну освіту, націлюють на самовиховання за обдуманою життєвою програмою.

Педагоги, класний керівник повинні консультувати кожного учня, рекомендувати художню і психологічну літературу, тактовно підказувати аутотренінг, розуміння самостримування і самопримусу.

Самопізнання, самоствердження немислимі без ідеалу, без взірця, який хвилює, захоплює, дивує, надихає дитину, підлітка, юнака, дівчину. Натхнення, захоплення ідеалом породжують прагнення бути добрим, пробуджують думки про самого себе, вчать бачити в собі добре й погане. Підліток починає свідомо випробовувати свої вольові й моральні сили, ніби перевіряючи себе.

Економічна криза в нашій країні призвела до погіршення економічного і соціального становища населення, що різко відобразилося на рівні вихованості молоді. Соціальна незахищеність батьків зростає. Вони все більше зосереджуються на подоланні матеріальних труднощів і все менше приділяють уваги дітям [25].

Брак уваги дорослих та численні телевізійні шоу і серіали, які не виконують ніяких виховних завдань, сприяють тому, що життєвою самоціллю нового покоління стає заможність, замість людяності та всебічної освіченості. Хоча сучасний світ, що характеризується швидкою мінливістю, вимагає від людей здатності до самоосвіти, самовиховання та вміння швидко орієнтуватися та пристосовуватися до змін в навколишньому світі.

Поиск по сайту: