Види емоційного реагування

До цих пір є великі труднощі у виділенні різних видів емоційного реагування, чому багато в чому сприяє термінологічна плутанина. На думку В.К. Вілюнаса, це є свідченням того, що «феноменологічний матеріал, пояснити який покликана теорія емоцій, не має виразно окреслених ознак, які могли б забезпечити певне єдине вихідне його групування і впорядкування» (1984, с. 5).

Вілюнас відзначає, що можна виділити два основні підходи в поглядах на емоційне реагування. В одному випадку воно не є чимось специфічним і, супроводячи кожний психічний процес, виконує універсальну роль (Вундт, Грот, 1879-1880; Рубінштейн, 1999). В іншому випадку емоційне реагування розглядається як самостійний феномен, окремий механізм реагування і регуляції, який означає, що у нормальному протіканні існування тварини і людини відбулися якісь відхилення (Сартр, 1984; Симонов, 1966). Близька до цього і точка зору А. У. Вальдмана та ін. (1976), які відзначають, що внутрішні сигнали організму викликають зрушення емоційності в позитивному або негативному напрямах в тому випадку, якщо вони виходять за межі звичайних значень. Таким чином, порушення внутрішнього гомеостазу приводить до появи емоційного реагування. А це свідчить на користь того, що емоційне реагування є самостійним феноменом.

З урахуванням приведених вище (розд.1.2) характеристик емоційного реагування у вітчизняній психології традиційно виділяють наступні їхні класи: емоційний тон відчуттів, емоції (включаючи афекти), настрої.

Правда, є і інші підходи. С. Л. Рубінштейн (1957), наприклад, писав, що афективні процеси розділяються на: 1) прагнення, потяги, бажання і 2) емоції, почуття. Таким чином, в розряд афективних в нього попали і мотиваційні утворення. Виправданням цьому може бути тільки те, що в них представлений і емоційний компонент. Але тоді є небезпека, що будь-яке психологічне утворення буде зараховане до емоційних процесів.

Інший і більш продуктивний, на мій погляд, підхід є у В.М. Смірнова і А І. Трохачева (1974), які виділяють емоційні реакції і емоційні стани.

Емоційні реакції(гнів, радість, туга, страх) поділяються ними на емоційний відгук, емоційний спалах і емоційний вибух (афект). Емоційний відгук є, на думку авторів, найдинамічнішим і постійним явищем емоційного життя людини, відображаючи швидкі і неглибокі перемикання в системах відносин людини до рутинних змін ситуацій буденного життя. Інтенсивність і тривалість емоційного відгуку не велика, і він не здатний істотно змінити емоційний стан людини.

Наявність таких миттєвих реакцій була зафіксована Е. Хаггардом і К. Айзексом (1966). Вони відкрили існування «короткочасних виразів» обличчя, що полягають в сильній зміні виразу обличчя в межах 1/8 – 1/5 с. при пред'явленні в розмові скрутних для випробовуваного питань.

Більш вираженою інтенсивністю, напруженістю і тривалістю переживання, характеризується емоційний спалах, який здатний змінити емоційний стан, але не пов'язаний з втратою самовладання. Емоційний вибух характеризується емоційною реакцією великої інтенсивності, що бурхливо розвивається, з послабленням вольового контролю над поведінкою і полегшеним переходом в дію. Це короткочасне явище, після якого наступає упадок сил або навіть повна байдужість, сонливість.

Емоційні стани,згідно В. М. Смірнову і А. І. Трохачеву, є емоційною складовою психічних станів. Емоційна складова близька до емоційного тонусу (настрою).

Багато фізіологів, що займаються вивченням емоцій тварин, говорить про емоційну поведінку як про комплекс цілеспрямованих, складних поведінкових виявів певного біологічного змісту (наприклад, Вальдман і ін., 1976). В якості прикладу приводиться агресивно-оборонна поведінка, сексуальна поведінка і ін.

Доцільно об'єднати традиційну класифікацію видів емоційної реакції з класифікацією Смірнова і Трохачева, оскільки вони не суперечать, а доповнюють один одного (мал. 1.1), у зв'язку з цим встає питання про те, що теорія диференціальних емоцій, розроблена С. Томкінсом і К. Ізардом і говоряча про те, що існує ряд окремих емоцій, кожна з яких розглядається окремо від іншої як самостійний емоційно-мотиваційний процес, повинна трансформуватися в концепцію диференціальних емоційних реакцій, в яку перша теорія ввійде складовою частиною, що стосується тільки одного виду упередженої реакції — емоцій.

Поиск по сайту: