А продай, бабусю, бичка

Мета: розвивати виразність діалогічного мовлення, передавати інтонаційно діалог дієвих осіб. Вправляти в доборі якісних прикметників (дорогий, найдорожчий, найкращий).

Словник: бичок, половий, рябий, лисий, сірий.

Матеріали: атрибути бичків, хустка для бабусі, сумка для купця.

Хід заняття. Розігрується інсценівка, в якій беруть участь 7 дітей. Двоє дітей виконують роль "бабусі" і "куп­ця", інші - "бичків": половий, дорогий - пишний і гордий, рябий плохий - слабий, хворобливий, лисий - роботящий, сірий - теж працьовитий, прудкий, білий - теж любить пра­цювати.

Купець підходить до бабусі, позаду якої стоять бички.

- Та продай, бабусю, бичка!

- Якого, якого?

- Та того бичка полового ("бичок" виходить).

- Він у мене половий,

- Він у мене дорогий (показує, який він дорогий).

Цього не продам бичка.

Вихователь повинен звернути особливу увагу і на інто­націю, з якою промовляють репліки "купець" і "бабуся". У "купця" - тон прохання, у "бабусі" - м'яке, але впевнене пояснення, чому вона не продає бичка. Після того, як один раз програли гру, діти міняються ролями.

Другий варіант.

Хід гри. Цю своєрідну інсценівку грають двоє дітей: одна - за бабусю, друга - за купця.

- Та продай, бабусю, бичка! (2 р.)

- Якого? Якого?

- Та того бичка полового (2 р.).

- Він у мене половий, Він у мене дорогий - Цього не продам бичка!

- Та продай, бабусю, бичка ! (2 р.)

- Якого, якого?

- Та того бичка мурого (2 р.).

- Він у мене мурий-мурий,

- Нагодує свині й кури

- Цього не продам бичка!

- Та продай, бабусю, бичка! (2 р.)

- Якого? (2 р.)

- Та того бичка рябого (2 р.).

- Він у мене рябий-рябий,

- Він у мене плохий-плохий -

- Цього не продам!

- Та продай, бабусю, бичка! (2 р.)

- Якого? Якого?

- Та цього бичка лисого (2 р.).

- Він у мене лисий-лисий,

Перемиє - ложки й миски

- Цього не продам бичка!

- Та продай, бабусю, бичка! (2 р.)

- Якого? Якого?

- Та того бичка сірого (2 р.).

- Він у мене сірий-сірий,

Вимітає хату й сіни - Цього не продам бичка!

- Та продай, бабусю бичка! (2 р.)

- Якого? Якого?

- Та того бичка білого (2 р.)

- Він у мене білий-білий, Намолоте й перевіє -

Цього не продам бичка!

- Та продай бабусю бичка! (2 р.)

- Якого, якого?

- Та того бичка чорного (2 р.).

- Він у мене чорний-чорний.

- Він у мене добрий - добрий. Цього не продам бичка!

(Мурий - темно-сірий або сіро-бурий із плямами).

Панас

Мета: вчити складати репліки - відповіді на запитання.

Словник: квас, Панас.

Матеріал: хустинка.

Хід заняття: Вихователь веде бесіду з групою дітей (10-12 дітей).

- Діти, ви часто граєте в гру піжмурки? Сьогодні я роз­повім вам, як грали в цю гру ваші бабусі та дідусі, їм не по­добалося грати мовчки, тому придумували різні кумедні вислови та назвали її Панас. Послухайте.

- Панас! Панас! На чому стоїш?

- На камені.

- Що продаєш?

-Квас.

- Лови курей, та не нас!

Цими словами вони наголошували, що їх буде важко упіймати, ще важче ніж курку. А щоб було цікавіше, Па­насу зав'язують очі. Давайте спробуємо зараз з вами погра­ти в цю гру.

Вихователь пропонує дітям самим створити діалог з Панасом. Гра повторюється декілька разів з різними ва­ріантами реплік.

Імпровізований діалог.

- Панас! Панас! На чому стоїш?

- На пеньку.

- Що продаєш?

- Квас.

- Лови голубів, та не нас! Варіант гри:

- Одному з дітей зав'язують хусточкою очі, ставлять його біля порога і говорять:

Панас, Панас,

Не лови нас.

На тобі коробочку груш,

Та мене не воруши.

При цьому розбігаються. Якщо "Панас" когось піймає, міняється з ним ролями.

Кіт і миші

Мета: розвивати діалогічне мовлення, інтонаційно передавати окличні та питальні речення.

Словник: млин, копа, стіг.

Матеріали: кульки, атрибути із зображенням кота і миші.

Хід гри. Вихователь: Діти, сьогодні я вам розповім ці­каву історію:

- Жив собі лінивий кіт. І такий уже він був неповорот­кий, що миші сміялися з нього. От одного разу пішов кіт до комори - мишей ловити. А миші такі хитрющі! Вхопили одна одну за хвостики, передня вхопила за хвіст кота і стоять так ланцюжком (Вихователь показує іграшку, яку виготовив заздалегідь до більшої білої кулі "ланцюжком" за допомогою дроту прикріплені менші кульки - сірі).

Кіт запитує:

- А багато у стозі мишей?

- Копа.

- А не бояться кота?

- Ні.

- Кіт обернеться - мишу зловить,

- А млина з'їсть.

При цьому "кіт" намагається розвернутись і спіймати одну з "мишей", що стоїть у кінці ряду, але ряд виверта­ється у протилежний бік, відтягуючи й кота. Якщо котові вдається спіймати "мишку", він ставить її за собою. Гра продовжується.

Гуска

Мета: розвивати вміння інтонаційно передавати діалог дієвих осіб.

Словник: копати, кип'ятити, парити.

Матеріал: атрибути гусей.

Хід заняття. Інсценізація з двох персонажів: чоловік і гуска.

Вихователь: Одного разу пішла гуска зі своїми гусеня­тами пастись у садок, де росте соковита зелена трава. У саду сидів чоловік і щось копав. Гуска дуже занепокоїлась і роз­почала задавати чоловіку одне запитання за іншим:

- Що чоловіче копаєш?

- Ямку.

- Навіщо ямку?

- Вогонь запалити.

- Навіщо вогонь?

- Воду кип'ятити.

- Навіщо воду?

- Гуси парити.

- А де тії гуси?

- У Бога за дверима, в тебе за плечима.

- Лови їх.

Вихователь: Діти, а як ви думаєте, чому чоловік відпо­вів "У Бога за дверима, у тебе за плечима"? Цими словами він підкреслює, що якби гуси були в Бога за дверима, то їм нічого б не загрожувало (у народі ще й по-іншому кажуть: "у Бога за пазухою"), а гуси не в Бога за дверима, а в гуски за плечима, отже, їх можна спіймати.

Вихователь пропонує двом дітям придумати запитання, які гуска задавала чоловіку (При цьому ще раз повторює послідовність дії чоловіка). Двоє дітей створюють діалог, інші їм допомагають, підказують. Дітям пропонується організувати гру. Гра повторюється декілька разів, змі­нюючи персонажів.

Кицька

Мета: закріплювати вміння передавати діалог дієвих осіб.

Словник: млин, кицька, житечко, молоти, дукати.

Матеріал: настільний театр: зображення кицьки та господині.

Хід гри. Вихователь за допомогою настільного театру робить невелику інсценівку: будиночок, господиня, киця. "В одному будинку жила собі господиня і була в неї маленька киця. Киця любила грати на подвір'ї, у садочку, часто бігала в лісок. Одного дня кицька довго не поверталася. Господиня захвилювалась і розпочала пошуки, та все да­ремно, кицьки ніде не було. Аж ось у вечері приходить киць­ка. Господиня запитує:

- Де ти, кицько,ходила?

- У млині сиділа.

- Що там кицько, робила?

- Житечко молола.

- Що ти, кицько, заробила?

- Шапочку дукатів.

- Що ти, кицько, купила?

- Бубликів багато.

- З ким ти бублики поїла?

- З гостями у свято. Няв-няв".

Вихователь пропонує дітям самим про інсценувати за допомогою настільного театру. За бажанням діти грають у "кицьку" самостійно, виконуючи взяті на себе ролі без нас­тільного театру. Пропонується створювати імпровізовані діалоги.

Редька

Мета: закріплювати навички діалогічного мовлення. Вправлятися у вживанні наказової та окличної форм діє­слова.

Словник: редька, посади, посапай, підгорни, прополи.

Матеріали: картинка із зображенням редьки та серія картинок, із зображенням процесу вирощування редьки.

Хід заняття. Вихователь: Діти, послухайте, що я вам розповім. "Жила-була баба, дуже розумна і працьовита. А сусідка її була дуже лінива. Вона нічого не робила, а лише просила все в баби. І вирішила баба привчити сусідку до праці. Одного разу приходить сусідка і просить:

- Бабо, дай редьки!

- Скопай свою редьку (Сусідка скопала).

- Бабо, дай редьки!

- Посади собі (садить).

- Бабо, дай редьки!

- Підгорни собі (Підгортає).

- Бабо, дай редьки! Прополи собі (Прополює).

- Бабо, дай редьки!

- Вирви собі.

Так, сусідка обробила свою грядку і виростила редьку.

Вихователь пропонує дітям самостійно відтворити зав­дання, які давала баба за допомогою серії картинок (прикріплю­ються на фланелеграф). Якщо діти правильно визначають, то поряд з'являється наступна картинка із іншими завдан­нями. Після цього дітям пропонується пограти в цю гру.

Ходить гарбуз

Мета: закріплення діалогічних умінь у дітей.

Словник: гарбуз, диня, морквиця, біб.

Матеріал: атрибути овочів.

Хід заняття. Вихователь розповідає:

- На одному городі росло багато овочів і фруктів. Це була велика і дружна сім'я. Ось і вирішив гарбуз обійти всіх родичів, подивитись, як вони живуть та що роблять.

Гра проводиться у вигляді інсценівки, в якій беруть участь: гарбуз, диня, 3 огірочки, морквиця, 3 бурячки, ба­раболя, квасоля, біб. Слова ведучого спочатку виконує ви­хователь. Ролі овочів розподіляють між дітьми. Пояснюють, що на кожне запитання гарбуза ті, до кого звертаються, повинні відповісти: "Іще живі, ще здорові всі родичі гар­бузові". А гарбуз повинен запитати: "Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?". Старий біб відповідає не так, як інші. "Я здержав увесь рід. Ой, ти гарбуз, ти перистий, із чим тебе будем їсти? На це гарбуз відповідає: "Миску пшона, кусок сала - ось до мене вся приправа".

Вихователь пояснює зміст слів "свояк", "господиня", "рід", "здержав", "перистий", "приправа". Стежить, щоб ді­ти відповідали вчасно, користувалися відповідною мімікою і жестами. Всі "овочі" своїм виглядом і поведінкою повинні підкреслювати, що вони живі і здорові. Крім того потрібно підкреслити особливості свого "овочі": диня товста та поважна, огірочки маленькі і веселі тощо. Вихователь пропо­нує дітям за бажанням змінювати репліки, не відходячи від змісту гри.

Хід гри. Діти обирають собі назву городини, яка зга­дується в пісні ("диня", "огірки", "буряк" тощо.), а одна з гурту стає за "гарбуза". Співаючи пісню, діти поволі висту­пають з гурту. Спочатку "гарбуз" підходить до "дині", а потім до "огірків", "буряків" тощо, доки не обійде всіх. Останній стовпчик співають жваво, побравшись за руки і ставши в коло, а "гарбуз" усередині пританцьовує.

Ходить гарбуз по городу, 1

Питається свого роду: 1 Двічі

"А чи живі, чи здорові 1

Всі родичі гарбузові?" 1

Обізвалась жовта диня, 1

Гарбузова господиня: 1 Двічі

"Іще живі, ще здорові 1

Всі родичі гарбузові". 1

Обізвались огірочки, 1

Гарбузові сини й дочки: 1 Двічі

"Іще живі, ще здорові 1

Всі родичі гарбузові". 1

Обізвались буряки, 1

Гарбузові свояки: 1 Двічі

"Іще живі, ще здорові 1

Всі родичі гарбузові". 1

Обізвалась бараболя, 1

А за нею і квасоля: 1 Двічі

"Іще живі, ще здорові 1

Всі родичі гарбузові". 1

Обізвалась морквиця, 1

Гарбузова сестриця: 1 Двічі

"Іще живі, ще здорові 1

Всі родичі гарбузові". 1

Обізвався старий біб: 1

"Я здержав увесь рід! 1 Двічі

Іще живі, ще здорові 1

Всі родичі гарбузові". 1

"Ой ти гарбуз, ти перістий 1

Із чим тебе будем їсти?" 1 Двічі

"Миску пшона, шматок сала, 1

От до мене вся приправа". 1

Дзвін

Мета: вправляти дітей в самостійному придумуванні реплік, використовуючи різні тиші запитань.

Словник: попові, дякові, паламареві.

Хід заняття. Вихователь звертається до дітей. - Діти, ви чули коли-небудь, як дзвонять дзвони? їх дзвін чути дуже далеко. У давнину за допомогою дзвонів людям повідомля­ли про важливі події, які відбувалися. Сьогодні я пропоную вам пограти в гру, яка так і називається "Дзвін". Для того, щоб грати, вам потрібно стати в коло і взятися за руки. Хтось один - "дзвін", стоїть у середині. Він заплющує очі ру­ками, підходить до дітей і запитує: "Чиї це ворота?" Кожен повинен придумати свою відповідь на це запитання, щоб не повторюватися. Ворота можуть бути попові, дякові, паламареві, кумові, братові тощо. (Діти називають ще ва­ріанти). "Дзвін" просить, щоб його пустили, проте ніхто не пускає. Після цього "дзвін" б'ється у чиїсь ворота, пробую­чи прорватися. Коли прорветься, то ті двоє, чиї ворота він прорвав, наздоганяють його. Перед тим, як прорватися,

дзвін гукає: "Бий, дзвонне, бий! Хмару розбий!" Як ви думає­те, що означають слова "хмару розбий!"? (Звільни шлях).

Хід гри. Грає десять і більше дітей. Стають у коло, три­маючись за руки, один всередині - "дзвін". Він схиляється, закриває руками обличчя і запитує:

- Чиї це ворота?

- Попові.

- А це чиї?

- Паламареві.

- А це чиї?

- Старостві.

- А це чиї?

- Кумові.

- А це чиї?

- Перепеличчині.

І коли є ще учасники, імпровізують ще щось. Дзвін підходить на якісь ворота і просить:

- Пустіть мене!

- Не пустим!

Іде до протилежного боку:

- Пустіть мене!

- Не пустим!

Підходить навхрест ще до двох-трьох воріт, і скрізь те саме.

- Не пустим!

- Бий дзвонне, бий!

Хмару розбий! - співає дзвін і з силою б'ється у ворота в усіх напрямах, поки прорветься, бо його намагаються не пустити. Проривається і тікає. Двоє, ті, де прорвався, бі­жать доганяти. Хто піймає, той буде "дзвоном", і гра почи­нається спочатку.

Фарби

Мета: розвивати діалогічне мовлення; вправляти дітей у вживанні прийменників, використовуючи різні типи запитань.

Хід гри: Вихователь розповідає: У давнину діти часто збиралися на подвір'ї. Вони грали в різноманітні цікаві ігри. Серед них була гра "Фарби". Давайте спробуємо і ми в неї пограти.

Вихователь розподіляє між дітьми ролі "Діда" і "Баби". Роль "мамки" залишає собі. Дід і Баба виходять за двері, а мамка пошепки кожному визначає фарбу. Щоб інші не чули.

Коли фарби всі визначені, приходить Дід і Баба.

- Дзінь, дзінь!

- Хто прийшов?

-Дід.

- За чим прийшов?

- За фарбою.

- За якою?

- За зеленою.

- Вибирай собі.

- Оця.

- Бери.

Бере фарбу і одводить вбік. Знову підходить.

- Дзінь, дзінь!

- Хто прийшов?

- Дід.

- По що?

- По фарбу.

- По яку?

- По червону.

- Вибирай собі.

- Оця!

- Ні. Не вгадав.

Тоді підходить Баба. Гра починається спочатку.

Вийшли в поле косарі

Мета: збагатити словник дітей словами: косарі, коса, лезо; виразом "гей, ну те, косарі".

Матеріал: картинки із зображенням коси і косарів; довгі палички для косарів.

Хід гри. Вихователь показує дітям картинки, пояснює слова "коса", "косарі", косити. Починають грати. Слова про­мовляє перший раз вихователь, а надалі всі діти. Пояснює хід гри. Косарі стають один за одним трьома або чотирма пара­лельними рядками по 3-4 особи в кожному, зберігаючи відстань довгої палички - "коси". Решта дітей (якщо косарів обрано не всіх) оточують дієвих осіб широким розірваним колом і починають пісню:

Вийшли в поле косарі,

Косять ранком на зорі,

- Гей, ну те, косарі,

Бо не рано почали,

Так багато утяли.

Під час співу першого стовпчика косарі, поклавши палички на плечі, ходять звичайним кроком по колу -"полю" (два кроки на такт), ніби ще не дійшли до того місця, звідки почали "роботу". Наприкінці стовпчика всі беруть палички обома руками - лівою (пальцями вгору) за кінець, а правою (пальцями вниз) біля середини і тримають так, щоб лівий край був проти грудей, а правий звисав направо вниз.

До обіду покосили,

Гострі коси потупили.

- Гей, ну те, косарі,

Бо не рано почали,

- Хоч не рано почали,

Так багато утяли.

З початком другого стовпчика дієві особи вдають, що косять: на кожну першу долю такту ліву ногу виставляють на крок вперед і одночасно над землею описують нижнім кінцем палички справа наліво широке замашне півколо.

На кожну другу долю такту праву ногу приставляють носком до п'яти лівої ноги, а паличку відводять широким півколом направо назад і так рухаються до кінця стовпчика.

По обіді спочивали,

Потім коси поклепали,

- Гей, ну те, косарі,

Бо не рано почали,

- Хоч не рано почали,

Так багато утяли.

На третій стовпчик косарі гострять "коси": опускають палички одним кінцем на землю, лівою рукою беруться за верхній кінець, а тоді ритмічно водять у повітрі правою рукою від верхнього кінця направо - вбік, немов, бруском по лезу.

Ігри і вправи

Поиск по сайту: