Баланс льоду та води в льодовиках

1) Живлення льодовика

Основним джерелом живлення є тверді опади і рідкі та гідрометеори. Опади дають до 80% живлення льодовиків.

2) Витратна частина льодовика обумовлюється таненням льоду.

Виділяють 3 види абляції: підльодовикова, внутрільодовикова, поверхнева.

Остання є головним видом.

Основною складовою абляції є танення що викликане Метеорологічними факторами.

Внутрільодовикова та підльодовикова абляція обумовлюється припливом тепла з грунту, та тертям окремих частин льодовика.

Абляція віражаться у масових чи об’ємних одиницях. А також в товщині шару абляції в мм/рік. Найбільший внесок у кругообіг води дають айсберги. Антарктида дає стік у розмірі 3,2 тис. км. за рік.

Гренландія і Арктичні острови – 700км кубічних. Гірські льодовики – 412.

3) Баланс льоду і води

До прибуткової частини рівняння відносять тверді та рідкі опади. Хуртовинне перенесення снігу, лавинне перенесення і сублімація водяної пари.

4)Швидкість руху льодовика незначна і вимірюється в см за добу чи м. за рік.

Тимчасове перенесення руху льодовика називається його подвижкою або серджем.

За швидкістю руху льодовики поділяються на 3 групи:

- швидкість руху 100-200м за рік

- 10-20 і більше км за рік

- пульсуючі льодовики до 100 м за добу.

У цій стадії тривала стадія накопичення льоду змінюється раптовою подвижкою.

Роль льодовиків у живлені та режимі річок

В цілому не велика і становить 1 % від загального об’єму річкового стоку який становить 43тис3км, але окремі малі ріки можуть майже повністю живитися від льодовиків.

Льодовик виконує регулюючу роль у стоці річок. Багаторічне регулювання стоку льодовиками полягає у тому що їх тала вода компенсує нестачу стоку річок у посушливі періоди.

Сезонні регуляції

Проявляються в умовах танення льодовиків у тепле півріччя та в посушливі роки, коли інші джерела живлення річок вичерпаються.

Дуже своєрідними є добові коливання стоку річок. Максимум спостерігається о 14-17 годині. Тобто зміщується на більш пізні терміни по відношенню до температури повітря.

Льодовики можуть також викликати і несприятливі явища такі як: повені та селі. Температура талої води біля льодовика = 0 градусів. Вода мало мінералізована. Переважають йони гідрокарбонат і кальцієві.

Води льодовиків можуть використовуватись у народному господарстві.

Гідрологія боліт

Походження та розповсюдження боліт на земній кулі.

Болото – збитково зволожена із застійним водним режимом ділянка землі на якій відбувається накопичення органічних речовин у вигляді не розкладених залишків рослин.

До боліт відносять лише ті ділянки, де товщина торфу переважає 30 см. Якщо шар менше то такі ділянки називають заболоченими землями.

Болота виникають внаслідок заболочення суші та заростання водойм.

Виділяють 2 основних види заболочення суші, це затоплення і підтоплення.

1) Затоплення територіально викликане 2 чинниками

А. Переважання опадів над випаровуванням в умовах не остатньої інфільтрації.

Б. затоплення територій поверхневими водами.

2) Підтоплення території пов’язане з підвищенням рівня грунтових вод викликаного штучними спорудами, водосховищами, зрошувальними системами…

Заростання або заболочення водойм спостерігається в умовах помірного і теплого клімату, і як правило починається з берегів.

На дні водойм осідають глинясті частки, залишки водних організмів, що поступово перетворюється в органічний мул, який називають сапропель.

Водойма міліє в ній поселяються вищі рослини, а неповний розклад органічних залишок приводить до утворення торфу і поступово водойми перетворюються в торф. На земній кулі болота є повсюдно в різних кліматичних зонах і на більшості континентах.

Загальна площа боліт – 2% в них зосереджено 0,03% прісних вод гідросфери.

Типи боліт

За Кацем болота поділяються на 2 великі групи:

- заболочені землі

- торф’яні болота

1.До заболочених земель відносять наступні типи боліт:

- трав’янисті болота арктичної тундри

- очеретяні болота лісостепу

- засолені болота напівпустель і пустель

- заболочені тропічні ліси

- Прісні і засолені приморські болота

- солоні мангрові болота.

2.До торф’яних боліт які більше приурочені до тундри лісової зони і лісостепу відносяться:

- Низинні болота – мають увігну форму що сприяють застійному характеру водного режиму, утворюється в пониженнях земної поверхні на узбережжях річок та озер.

До них відносять також заплавні та претирасні болота, а також болота в дельтах річок.

Найважливішою гідрологічною особливістю низинних боліт є наявність близько розташованих водойм, високий рівень грунтових вод і переважання у водному живленні поверхневих і грунтових вод які є постачальниками біогенних речовин.

- Верхові болота мають потужній шар торфу та опуклу поверхню. Відмінною рисою гідрологічного режиму верхових боліт є переважання у їх водного живлення опадів збіднених мінеральними речовинами.

Верхові болота розділяються на 2 етапи:

-лісові. Які вкриті килимом з фангового моху і сосною

- грядовомочажні – мають довгі гряди з купинами торфу і заростями трав’янистих рослин пост фангового фоху.

- перехідні. Мають плоску чи слабо опуклу поверхню і мезотрону рослинність, тобто помірного мінерального живлення.(Береза, сосна, постфанговий мох)

Поиск по сайту: