Тема: Профілактика і лікування генетичних хвороб

1. Профілактика генетичних хвороб

2. Медико-генетичне консультування.

3. Генетичний скринінг.

1. Встановлено, що більше 40% спонтанних абортів і близько 10% мертвонароджень обумовлено генетичними аномаліями. Патологія, супроводжуюча дисбаланс генетичного матеріалу, викликає різні аномалії розвитку у носіїв і може бути пов'язана не лише з множинними вродженими вадами розвитку, але і з розумовою і фізичною відсталістю, порушеннями статевого розвитку, безплідді і не виношуванні вагітності. Частота генетичної патології серед новонароджених достатньо висока і складає близько 4%. Причому 82,2% обумовлені de novo мутаціями, у зв'язку з чим, вірогідність народження дитини з генетичною патологією є в будь-якій сім'ї, незалежно від фонового ризику. Лікування більшості таких пацієнтів поки що малоефективне, а прогноз несприятливий. Тому в сучасних умовах інтенсивно розвиваються методи пренатальної діагностики, а їх використання в практичній охороні здоров'я дозволяє попередити народження дітей з важкою патологією.

В даний час в Україні і багатьох країнах пренатальна діагностика стала невід’ємним компонентом акушерської допомоги і гене­тичних служб. Завдяки досягненням ультразвукової діагностики і ДНК-технології фахівцям сьогодні удається діагностувати більше 600 генетичних аномалій плоду.

В даний час у розпорядженні фахівців є обширний арсенал як прямих, так і непрямих методів допологової діагностики.

1. Непрямі методи – обстеження вагітної: акушерсько-гінекологічне; медико-генетичне (генеалогічне, цитогенетичне, молекулярно-біологічне); бактеріологічне, імунологічне, сірологічне; біохімічні методи (скринуючі тести на вміст у крові фетопротеїну, естрадіолу, хоріонічного гонадотропіну і інші).

2. Прямі методи – безпосереднє дослідження стану плоду. До них відносяться неінвазивні методи: ультразвукове сканування, електрокардіографія, рентгенографія та інші; інвазивні методи біопсія хоріону (трансвагінальна, трансабдомінальна) при терміні вагітності 8-10 тижнів; плацентоцентез – другий триместр вагітності; амніоцентез (ранній – 12-14 тижнів, загальноприйнятий – 18-20 тижнів вагітності) [5, 15, 38].

При використанні непрямих методів про стан плоду судять за біохімічними змінами у крові і сечі вагітної, а також за результатами акушерсько-гінекологічного, медико-генетичного і імунологічних досліджень. При прямих методах діагностики об'єктом вивчення є безпосередньо плід. Прямі методи підрозділяються на неінвазивні і інвазивні, коли діагностика проводиться на матеріалі плоду (амніотична рідина, біоптати хоріону і плаценти, пуповинна кров).

У всіх вагітних зазвичай визначають рівень фетопротеїну у сироватці крові і виконують ультразвукове дослідження плоду. Отримані результати дозволяють віднести вагітних до групи високого ризику за народжуваністю дітей з генетичною аномалією, які підлягають діагностиці інвазивними методами. У групу високого ризику також потрапляють всі вагітні 35 років і старше, жінки із звичними викиднями в ранні терміни вагітності і або т і, що вже народили дітей або сім'ї, що мають членів, із спадковою патологією або здорових, але таких, що є носіями хромосомних перебудов. Таких вагітних неодмінно направляють для діагностики стану плоду вже в першому триместрі вагітності в медико-генетичні центри пренатальної діагностики.

Важливу інформацію про здоров'я плоду та ризик появи генетичної аномалії батьки майбутньої дитини можуть отримати в медико-генетичній консультації, де при необхідності виконують цито- і молекулярно-генетичні та інші дослідження, а також бактеріологічне і імунологічне обстеження жінки на інфекцію.

2.Останніми роками розроблена методика діагностики спадкових захворювань на молекулярному рівні на підставі генної інженерії. Молекулярний зонд отримують з ДНК здорової людини. Для цього виділяють невелику кількість хромосомної ДНК лімфоцита здорової людини. Розрізають її рестриктазами на фрагменти, визначають в них послідовних нуклеотидів. Те ж проводять і з молекулою ДНК обстежуваного. Потім проводять гібридизацію фрагментів здорової людини і обстежуваного. Якщо ДНК обстежуваного не змінена, то станеться гібридизація гомологічних фрагментів. Якщо є зміни, то гібридизація не станеться. Після цього проводять електрофорез і по відхиленню гібридологічних смуг судять про дефект в молекулі ДНК. Такі дослідження проводять в сім'ях, де є захворювання з пізнім проявом патологічного гена (хорея Гентінгтона, розумова відсталість, обумовлена ламкістю Х хромосоми), а також, для того, щоб виявити гетерозиготних носіїв патологічних генів (гемофілія, міопатія Дюшенна і інших)

3.У виникненнi будь-якого захворювання, навiть iнфекцiйного, генетична конституцiя органiзму має важливе значения. Сучасна медицина вмiє успiшно боротися з багатьма iнфекцiйними хворобами шляхом вакцинації і терапевтичного втручання. Деякi з них, зокрема вiспа, лiквiдованi. У зв’язку з цим частка ендогенних (спадкових) хвороб у за гальнiй структурi захворюваностi населения збiльшуетъся. У високорозвинутих краінах до 25 % лiкарняних лiжок зайнятi пацiентами iз спадковою патологiею. За даними Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров’я 4—5 % дiтей народжуються з важкими вродженими дефектами, а не значнi аномалiї спостерiгаються в 10—15 % новонароджених.

Велика кiлькiсть вроджених аномалiй викликана дефектами генiв i хромосом. Зараз вiдомо близько 2500 спадкових хвороб. Спiльними зусиллями генетики, бiохiмiї, цитологї і медицини з’ясованi молекулярнi й цитологiчнi причини багатьох iз них. Пiзнання молекулярних причин хвороб дае змогу втручатися у iх протiкання через дiету чи медикаменти, звести до мiнiмуму несприятливий вплив спадково зумовлених дефектiв обмiну, проводити профiлактичнi заходи.

Завдяки розумiнню етiології спадкових захворювань і вивченню характеру успадкування виникла нова форма медичного обслуговування населення медико-генетичнi коксультацiї дають статистичний прогноз народження здорового чи дефектного потомства. Надiйнiсть і практична цiннiсть прогнозу зросли завдяки розробцi методiв виявлення гетерози готних носiїв шкiдливих рецесивних генiв та методiв дородової дiагностики, якi дають змоту виявити в дво-тримисячному плодi цитологiчнi й бiохiмiчнi аномалiї. Це запобiгае небажаним наслiдкам, бо данi генетичното прогнозу враховуються пацiентами і впливають на планування сiм’ї.

Розвиток генної iнженерi сповнює надiєю, що, можливо, виникне нова галузь медицини — генотерапiя, завдяки якiй можна буде виправляти або замiнювати дефектнi частини генетичного апарату.

Найбiльше заспокоєння у 80-х роках викликали такi фактори антропiчного походження, як пестициди, важкi метали, дiоксиди вуглецю i сiрки, розливи нафти і стiчнi води промислових пiдприємств. Все це впливае не лише на здоров’я людей, а й супроводжуеться також негативни генетичними наслiдками. На сьогоднi речі якi мають реальну чи потенцiйну мутагенну активнiсть, зустрічаються на кожному кроцi. У промисловостi, наприклад, використовують дiетилсульфат, етиленiмiн, 3-пропiалактон та iншi речовини; у сiльському тосгюдарствi — пестицидй (гербiциди, iнсектициди, фунгiциди, акарициди); мутагенну активнiсть мають харчовi добавки і барвники, аерозольнi лаки, косметичнi засоби і навiть лiки.

Хiмiзацiя призвела до випуску величезної кiлькостi речовин (загальною чисельнiстю до 4,3 млн). Окремi продукти хiмиї нiколи не зустрiчалися в бiосферi. Чимало пестицидiв мають тривалий перiод напiврозпаду, високу токсичнiсть i мутагеннiсть. Так, оранжевий реактив, який широко застосовувався для дефолiацiї лiсiв пiд час вiйни в індокитаї, мае у своєму складi такi мутагеннi сполуки: 2,4- дихлорфеноксиоцтову кислоту (2,4-Д), 2, ксиоцтову кислоту (2,4,5-Т) i дiоксин. Препарат 2,4-Д використовується як гербiцид.

Надмiрне застосуваиня азотних добрив призводить до накопичення у продукції нітратів якi перетворюються в нітріти — сполуки, що мають мутагенну активність.

У кислому середовищi шлунка з нiтритiв та амiносполук утворюються нiтрозосполуки, якi належать до класу супермутатенiв лiки (актиномiцин, амiноптерин, гiкан тон) теж спричийяi 3 1979 р. усi лiки рекомен дуються до виробництв iх ретельного генетико-то сикологiчного дослiдження.

Генетиками, цитологія i токсикологами розробленi тест-системи для скринiнгу (просiювання, перевiрки) великої кiлькостi сполук і виявлення мутагенiв. У цiй роботi використовуються рiзнi об’екти і критерії об’екти ви користовують мiкроорганiзми, рослини, культури клiтин тварин і людини, дрозофiлу, мишей тощо. Критерiями мутагенної активностi служать геннi мутацiї, хромосомнi перебудови, частота нерозходження хромосом у мiтозi. Тести з використанням мiкроорганiзмiв прості швидкi, чутливi, але найадекватнiшими є тест-системи, якi базуються на культурi клiтин людини.

Вченi довели, що підвищеня природного радiоактивного фону несе за собою велику небезпеку для майбутнiх поколiнь. Вивчення впливу радiацiї на мутацiйний процес засвiдчило, що цей фiзичний фактор не мае порогової дози навiть найменшi дози збiльшують ймовiрнiсть виникнення мутацiй. Пiдвищення частоти мутацiй небезпечне не стiльки в iндивiдуальному планi, скiльки в планi збiльшення генетичного тягаря в популяцiї.

Так, опромiнення одного з членiв подружжя дозою, яка подвоюе частоту мутацiй (1—1,5 Гр), незначно пiдвищить ймовiрність народження хворої дитини (з 4—5 % до 5— б %). Проте якщо таку дозу одержить населения цiлого регiону, число спадкових захворювань у популяції через поколiння подвоюється.

IЦо ж чекае жителiв забруднених радiонуклiдами районiв України? Важко вiдповiсти на це запитання, тому що генетичнi наслiдки впливу хронiчного опромiнення людей малими дозами радiацiї вивченi ще недостатньо.

В окремих районах Бразилiї та Пiвденної Індiї (штат Керала) фон радiацiї в 10-100 разiв перевищуе нормальний рiвень. Це зумовлено наявнiстю в грунтi торiю і радiю.

У Бразилії було проведено дослiдження хромосом 12 тис. жителiв, що зазнали тривалого опромiнення. В культурах лiмфоцитiв цих людей було виявлено рiзноманiтнi хромосомнi порушення.

Серед 12 918 жителiв штату Керала було виявлено 12 суб′єктів з хворобою Дауна, 12 — з важкою розумовою вiдсталiстю і вадами розвитку і 11 з важкою розумовою вiдсталiстю без додаткових вад розвитку. Серед 5 939 кон трольних iндивiдiв не виявили жодного з синдромом Дауна, і був лише один пацiєнт з важкою розумовою вiдсталiстю і вадами розвитку i два з розумовою вiдсталiстю без iнших клiнiчних симптомiв.

У двох районах Янцюанського округу Китаю, де фон радiацiї втричi вищий, нiж у контрольнiй мiсцевостi, до слiджували популяцiю чисельнiстю 80 тис. чоловiк. Вивчалися родини, якi мешкали в цих районах протягом шести поколiнь i бiльше.

Цi дослiдження не виявили в данiй популяції збiльшення смертностi вiд раку або пiдвищено частоти народження дiтей з певними генетичними дефектами порiвняно з контролем. Однак спостерiгалося незначне збiльшення числа пацiентiв, хворих на синдром Дауна, що, можливо, зумовлювалося iншими причинами.

Частота хромосомних аномалiй в лiмфоцитах людей, що мешкали в умовах високого радiацiйного фону, була вищою, нiж у людей контрольної групи.

Згiдно з оцiнками Наукового комiтету по дiї атомної радiацiї, створеного при ООН, тривале опромiнення з по тужнiстю дози 1 Гр на поколiння (для людини — 30 рокiв) призведе до 2 000 випадкiв генетичних захворювань на кожен мильйон живих новонароджених серед дiтей тих, хто зазнав такого опромiнення.

Тривале опромiнення населения дозою 1 Гр скорочуе перiод працездатностi на 50 000 рокiв i тривалiсть життя — на 50 000 рокiв на кожен мiльйон живонароджених серед першого опромiненого поколiння; при опромiненнi кiлькох поколiнь цi самi параметри збiльшуються в 5— 6 разiв.

Наведенi данi засвiдчують, що вивчення генетичних наслiдкiв Чорнобильської катастрофи є актуальним i довго тривалим завданням сучасної науки.

Численнi дослiдження свiдчать про мутагенну і канцерогенну дiю окремих отрутохiмiкатiв.

Розробка питанъ генетики імунітету сприяє виведенню сортiв з комплексною стiйкiстю до шкiдникiв збудників захворювань. Це сприяє зменшенню кiлькостi пестицидiв, якi застосовують.

Досягненя крiобiологiї i генетики роблять можливим эбереження генофонду диких рослин і тварин шляхбм глибокого (—196 С) заморожування (крiоконсервацiТ) Їхнiх клiтин (сперматозоонiв, яйцеклiтин, клiтин тiла, зародкiв). Можна сподiватися, що генофонд рiдкiсни і зникаючих видiв, а також цiнних мiсцевих порiд тварин, якi витiсняються, буде зберiгатися в законсервованому станi сотнi рокiв і використовуватимється в майбутньому.

Генетика робить вкладу бiотехнологiю. Біотехнологiя — це iнтегроване застосування бiохiмiї, i бiологiї, генетики та iнженерних наук у виробничих процесах з використанням мiкроорганiзмiв, культур тваринних і рослинних клiтин, а також ферментiв. Основою бiотехнологiї є промислова мiкробiологiя. В наш час вiдомо понад сто тисяч видiв мiкроорганiзмiв, але промислова мiкробiологiя використовуе мiєерну їх частину. Сучасна бiотехнологiчна промисловiсть випускае бiльше сотнi найменувань продукцiї і використовуе для одержання антибiотикiв, вiтамiнiв, жирiв, бiлкiв, тощо штами мiкроорганiзмiв, якi зазнали докорiнного селекцi йно-генетичного полiпшення.

За останнi два десятирiччя бiотехнологiя збагатилася новим напрямом — генною iнженерією яка дозволяе цiлеспрямовано змінювати генотип і конструювати бажанi форми. Геноiнженерними методами створенi штами кишковоi палички, якi синтезують гормон росту людини, соматостатин, iнсулiн, iнтерферон та iншi бiлки тваринного походження. Генна iнженерiя збiльшила перелiк продукт якi випускаються промисловою мiкробiологiею.

Вченi проводять перспективнi роботи по трансплантацii (пересадцi) зародкiв з метою одержання великої кiлькостi нащадкiв вiд генетично цiнних корiв та iнших тварин. Практика свiдчить, що шляхом трансплантацiї можна одержати вiд однiеї корови до 60 телят за рiк. Проводяться дослiдження по розробцi методiв генетичного копiювання тварии. Отже, генетичнi знання знайшли застосування в рiзних галузях людської дiяльностi i стали важливиы фактором науково-технiчного прогресу.

· Допомога викладачу при додаванні матеріалу

Конец формы

Поиск по сайту: