Як співвідносяться права інтелектуальної власності авторів?

Що таке інтелектуальна власність, як об’єкт правової охорони?

Захист прав інтелектуальної власності є конституційним обов'язком нашої держави. Відповідно до ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Нагальна необхідність ефективної охорони інтелектуальної власності для України зумовлюється обраною нею стратегією побудови цивілізованих ринкових відносин, забезпеченням соціальної орієнтації економіки та інноваційного соціально-економі­чного розвитку, що має спиратися, насамперед, на активізацію власного інтелекту­ального потенціалу.

Україна вже є учасницею більшості (15 з 26) з універсальних міжнародних конвенцій і договорів у сфері охорони інтелектуальної власності. Це свідчить про її інтелектуа­льне прогресуюче входження до світових структур, які регулюють власність. Про те, така участь все ще є не достатньою. Головною проблемою є від сутність участі України в СОТ та Угоді ТРІПС, а також уряді нових конвенцій і договорів. Це знач­ною мірою пов'язано з недостатньо відпрацьованою базою відносно інтелектуальної власності в правовому аспекті.

Цивільний кодекс України (книга четверта) присвячено визначенню та охороні виключних прав інтелектуальної власності. Законодавство про право інтелектуальної власності - це система правових норм про особисті немайнові і майнові права на всі ті результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них об'єкти, що визнаються й охороняються законом.

Відповідно до Конвенції, якою була заснована Всесвітня організація інтелектуальної власності у 1967 р. у Стокгольмі, інтелектуальна власність об'єднує права, що належать до:

• літературних, художніх і наукових здобутків;

•• виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телевізійних передач;

•• винаходів у всіх галузях людської діяльності;

•• наукових відкриттів;

•• промислових зразків;

•• товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень;

•• захисту від недобросовісної конкуренції;

всі інші права, що належать до інтелектуальної власності у

виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Кожен громадянин має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності. До цих прав можуть бути застосовані як загальні способи захисту цивільних прав, передбачені ст. 16 ЦК України, зокрема визнання права, припинення дії, яка його порушує, відшкодування збитків тощо, так і специфічні - лише для прав інтелектуальної власності. При цьому суд може постановити рішення про:

•1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню
права інтелектуальної власності та збереження відповідних дока зів;

•2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів,
імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

•3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або
введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної
власності;

Але все ж таки, питання правової охорони інтелектуальної творчості належно не відображені в нормативних документах нашої держави.

Актуальність питань охорони інтелектуальної власності зумовлюється також необ­хідністю забезпечення умов добросовісної конкуренції у будь-якій сфері національ­ної економіки (не лише пов'язаній з наукою і високими технологіями). Без цього не­можливо забезпечити права власних громадян як споживачів, боротися з фальсифі­кацією споживчих товарів, що часто маскуються товарними знаками відомих фірм.

Як співвідносяться права інтелектуальної власності авторів?

гідно із Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) поняття інтелектуальної власності включає промислову власність, що головним чином охоплює винаходи, товарні знаки і промислові зразки, і авторське право, яке стосується літературних, музичних, художніх, фотографічних і аудіовізуальних творів.
Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузі.
Загальні засади охорони права громадян на творчу діяльність містяться в ст. 41 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Стаття 54 Конституції гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Отже, держава гарантує захист інтелектуальної власності авторських прав громадян, їх моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з інтелектуальною діяльністю.
Конкретною правовою основою здійснення і захисту інтелектуальної власності в Україні є низка спеціальних законів: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки»,. «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» та ін.
Відповідно до українського законодавства інтелектуальна власність – це підгалузь цивільного права, яка складаеться з чотирьох інститутів:

1. Авторське право та суміжні права.
2. Патентне право.
3. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту.
4. Правова охорона нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності.

Авторське право надає авторам та іншим творцям інтелектуальних творів у галузі літератури, музики або мистецтва певні права, що дозволяють або забороняють протягом певного обмеженого у часі періоду ті або інші види використання власних творів. У широкому сенсі авторське право включає в себе положення про охорону авторського права в точному змісті цього слова, а також охорону так званих «суміжних прав».

Для інтелектуальної власності характерна двоїста природа:

1. інтелектуальна власність закріплює виключне право автора на використання літературного твору, винаходу, корисної моделі та інших об’єктів (тобто майнові права);
2. інтелектуальна власність закріплює моральні права автора: право на ім’я (особисті немайнові права).

Установлення права інтелектуальної власності охоплює два етапи: виникнення права інтелектуальної власності (первинне виникнення); набуття права інтелектуальної власності (вторинне виникнення). При первинному виникненні права інтелектуальної власності йдеться про встановлення права інтелектуальної власності вперше, адже раніше його не існувало. Це створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, яке супроводжується легітимними діями творця у необхідних випадках.
У випадку набуття права інтелектуальної власності, воно виникає з підстав, що мають вторинний характер. Зокрема стати власником такого права можна в результаті отримання необхідних документів, правонаступництва, передання автором майнових прав інтелектуальної власності іншій особі тощо (ст. 427 Цивільного кодексу України).

Суб’єкти права інтелектуальної власності – це особи, яким можуть належати особисті немайнові та майнові права на об’єкти інтелектуальної власності. Суб’єктами права інтелектуальної власності є два види суб’єктів:
1) автор (творець) об’єкта права інтелектуальної власності;
2) інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.
Автор – це особа, в результаті інтелектуальної, творчої діяльності якої створені об’єкти права інтелектуальної власності. Автори не обмежені вимогами до їх віку, стану здоров’я, дієздатності тощо. Творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні, так і неповнолітні особи.
Слід звернути увагу на те, що «творча правосуб’єктність» не збігається із загальною цивільною дієздатністю, яка за загальним правом настає з досягненням фізичною особою 18 років. Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути частково дієздатна, обмежено дієздатна або недієздатна особа. Інша річ, що здійснювати майнові права така особа може лише за допомогою інших осіб (батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника тощо).
Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути держава, яка в особі своїх державних органів здійснює такі функції:

1. регулює правовідносини в галузі інтелектуальної власності (створення нових нормативних актів);
2. охороняє правовідносини інтелектуальної власності (діяльність суду, прокуратури, міліції, створення відповідних нормативних актів і реалізація державної політики);
3. здійснює стимулювання творчої, винахідницької діяльності громадян;
4. вирішує суперечки в галузі правової охорони інтелектуальної власності і захищає права, інтереси суб’єктів через суди;
5. реєструє (веде облік) об’єктів інтелектуальної власності.

Поиск по сайту: