Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Невідкладна медична допомога на догоспітальному етапі



· Невідкладна медична допомога на догоспітальному етапіполягає в одяганні протигазу, вдиханні протидимної суміші, найшвидшому винесенні за межі хімічного осередку; у разі рефлекторної зупинки дихання проводять штучну вентиляцію легень. Якщо немає протигазу, то накладається ватно-марлева пов'язка, змочена 2 % розчином соди.

· при подразненні кон'юнктиви (сполучна оболонка) і верхніх дихальних шляхів — промивання очей водою, вдихання протидимної суміші; вдихання кисню протягом 5—10 хв; ін'єкції під шкіру 1 мл кордіаміну, содові інгаляції.

· при набряку легень — оксигенотерапія з вдиханням парів спирту, уведення внутрішньовенно розчину глюкози і розчину кальцію хлориду, ін'єкція кордіаміну внутрішньом'язово.

ОТРУЄННЯ АМІАКОМ.

Аміак використовується для виробництва азотної кислоти, аміачного до­брива, соди, в органічному синтезі, як холодоагент у холодильних установках. Аміак чинить як місцеву, так і загальнорезорбтивну дію. Ознаками загально-токсичної дії є слинотеча, нудота, головний біль, пітливість, біль за грудниною, позиви до сечовипускання. Короткочасна дія аміаку зумовлює різке по­дразнення очей, верхніх дихальних шляхів, що може спричинити рефлекторну зупинку дихання і серця та раптову смерть. При високих концентраціях — набряк губ і кон'юнктиви, кашель з пінистим мокротинням, ціаноз, тахі­кардію. Виникає асфіксія внаслідок набряку гортані, через кілька годин мож­ливий розвиток набряку легень. У тяжких випадках можуть бути судоми. При потраплянні нашатирного спирту всередину — різкий біль у глотці, за ходом стравоходу, у шлунку, значна слинотеча, кров'янисте блювання, колапс.

Надання медичної допомоги. Аміак і його похідні несприятливо діють як на верхні дихальні шляхи, так і на весь організм.

Вплив аміаку на стан органів дихання вивчений недостатньо. Аміак і аміачна вода (22—25 % водний розчин аміаку) широко застосовуються в сіль­ському господарстві як азотні добрива в рільництві і в технології виробництва кормів. Вони нерідко є фактором ризику ушкодження органів дихання у працівників тваринницьких і птахівницьких ферм, теплиць, складів з аміаком, а також у водіїв аміаковозів, моряків судів-газовозів.

При концентраціях, що перевищують допустимі (20 мг/м3), виявлена по­дразнювальна дія аміаку на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, що знижує бар'єрні властивості і призводить до підвищеної сприйнятливості до гострих респіраторних інфекцій (ГРВІ), прогресування хронічних патологічних процесів, пригнічення рухової активності миготливого епітелію.

Гострі отруєння аміаком при промислових аваріях. Переважним шляхом дії хімічних речовин при гострих отруєннях у побуті і при суїцидальних спробах є пероральний, а інгаляційний не перевищує 3—5 % від загальної кількості випадків.

Разом з тим в багатьох містах розташована значна кількість середніх і великих промислових об'єктів різного призначення, технологічні процеси на яких допускають виникнення аварійних ситуацій, а саме:

· незадовільний технічний стан підприємств;

· порушення технологічних процесів;

· незадовільна кваліфікація персоналу;

· повсякденне порушення технічних норм і правил експлуатації;

· розміщення підприємств підвищеної вибухонебезпечності в зонах житлової забудови з порушенням параметрів санітарно-захисних зон;

· відсутність ефективних заходів із захисту персоналу і населення.

Специфічних ефектів при потраплянні аміаку в організм в літературі не описано. При інгаляційному надходженні газоподібний аміак — подразнювальна отрута.

Клініко-токсикологічна оцінка аміаку ґрунтується на таких даних:

· фізико-хімічні властивості;

· шляхи надходження, розподілу, метаболізму і виведення з організму;

· межі токсичності;

· основний механізм дії і патогенез отруєнь;

· клінічна картина отруєнь;

· клінічна оцінка токсичності;

· токсиметрична оцінка отруєнь;

· морфологія отруєнь;

· невідкладна допомога тощо.

Клінічна оцінка токсичності інгаляційної дії аміаку має такі ступені:

1. Отруєння легкого ступеня тяжкості (0,012—0,07 г/м3). З'являється характерний запах. Скарги на зниження працездатності, головний біль, пога­ний сон і апетит, підвищену дратівливість, зниження або втрату чутливості нюхового аналізатора, неврастенію, відчуття сухості в носі, подразнення сли­зових оболонок носа, глотки, трахеї, сухий кашель; можливі набряк слизових оболонок гортані і трахеї, спазм повік, сльозотеча.

Об'єктивно: збільшення хвилинного об'єму легень, зниження біоелек­тричної активності головного мозку. Підвищення активності глутамінопіро-виноградної трансамінази і зниження рівня вітаміну С в крові, зменшення ви­ділення сечовини, збільшення потреби у вітамінах групи В.

Перебіг отруєння загалом сприятливий. Симптоматика через 2—3 тиж. без залишкових явищ зникає.

2. Отруєння середнього ступеня тяжкості (> 0,07—0,7 г/м3). Симптоматологія тісно пов'язана з роз'їдаючою дією аміаку на поверхні, що зазнають хімічної агресії. Хворі скаржаться на печіння в роті і горлі, що утруднює дихання і створює відчуття неминучої смерті. З'являються кров'янисті виділення з носа, утруднення мови, дихання і кашлю.

Очні симптоми характеризуються спазмом повік, рясною сльозотечею і гі­перемією кон'юнктив.

В окремих випадках рогівка втрачає прозорість, а на сполучній оболонці повік з'являються пухирці. Через кілька годин розвивається ціанотичність, шкірні покриви і слизові оболонки набувають набряклого вигляду і покри­ваються пухирцями. Пухирці збільшуються, зливаються і розриваються, з них витікає серозно-геморагічна рідина. ЛОР-дослідження виявляє гостре глотково-трахеальне запалення. При аускультації легень вислуховуються вологі хрипи і свист при видиху. Протягом 48—70 год після отруєння стан хворого поліпшується. Зменшуються відчуття стиснення грудної клітки і утруднення дихання. У мокротинні виявляють сліди некротичного матеріалу, хоч кількість його та напади кашлю зменшуються. При рентгенологічному дослідженні легень — окремі ділянки ателектазів і ущільнень, що зникають за декілька днів.

3. Отруєння тяжкого ступеня (> 0,71—1,50 г/м3). Високі концентрації зумовлюють значну сльозотечу і біль в очах, задуху, сильні напади кашлю, запаморочення, біль у шлунку, блювання, затримку сечі. Отруєння такого ступеня перебігає на тлі різкого зменшення легеневої вентиляції, гострої ем­фіземи легень, збільшення печінки, ацидозу, підвищення глутаміноксалатної і глутамінпіруватної активності. Уже через кілька хвилин після масивної дії аміаку настає м'язова слабкість з підвищеною рефлекторною збудливістю, виникають тетанічні судоми; різко знижується поріг слуху, від чого сильний звук спричинює новий напад судом. Після дії дуже високих концентрацій по­ терпілі іноді сильно збуджені, перебувають у стані буйного марення, не здатні стояти. Спостерігаються різкі розлади дихання і кровообігу; у найближчий час (іноді в перші хвилини) після отруєння може виникнути смерть від серцевої слабкості або зупинки дихання у фазі вдиху при спазмі голосової щілини. Частіше смерть настає через декілька годин або днів після нещасного випадку від набряку гортані або легень. У багатьох випадках причиною загибелі є запалення бронхів або дихальних шляхів. Можливий хімічний опік очей і верхніх дихальних шляхів.

4. Смертельний результат при дії протягом 30 хв (1,75—3,15 г/м3). Зупинка дихання.

5. Миттєва смерть (3,5 г/м3і більше). Зупинка дихання.

У разі аварії з виділенням газоподібного аміаку осередок аварії за медичними критеріями належить до нестійкого і швидкодіючого. Заражена хмара поширюється у верхніх шарах атмосфери. При цьому слід враховувати вста­новлену за клінічними даними чутливість людини до дії аміаку залежно від рівня концентрації і часу експозиції, а також зміни його працездатності.

Для захисту використовують ізолювальні і фільтрувальні протигази марок КДМ, респіратор РПГ-67КД, за їх відсутності — ватно-марлеву пов'язку, змочену 5 % розчином лимонної кислоти, захисний костюм, гумові чоботи, ру­кавички.

· Невідкладна медична допомога надогоспітальному етапі

Невідкладна медична допомога надогоспітальному етапів осередку ураження (здійснюється як само- і взаємодопомога) полягає у промиванні очей і обличчя водою, одяганні проти­газа або ватно-марлевої пов'язки, змоченої 5 % розчином лимонної кислоти; промиванні водою відкритих ділянок шкіри. Негайна евакуація з осередку.

Долікарська допомога в осередку ураження (проводять санітарні дружини) передбачає розшук уражених; надягання протигаза, якщо немає, — ватно-марлевої пов'язки, змоченої 5 % розчином лимонної кислоти; промивання очей й обличчя водою, уражених ділянок шкіри (рясно). Термінова евакуація уражених з осередку на ношах.

Перша лікарська допомога в місцях збору уражених включає такі заходи: зняття протигаза, звільнення від тісного одягу, зігрівання, при різкому болю в очах закапування 2 % розчину новокаїну; оброблення уражених ділянок шкіри 5 % розчином лимонної, оцтової або соляної кислот; при сильному болю — введення наркотичних анальгетиків (наприклад, фентаніл, морфін) внутрішньом'язово, при спазмі голосової щілини — тепло на ділянку шиї, спазмолітики (наприклад, папаверин, платифілін); в екстрених випадках — виконання трахеотомії; при зупинці дихання — штучне дихання, інгаляції кисню. Негайна евакуація до лікувального закладу.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.