Недоліки методу застосування блювотних засобів

· Іпекакуану не можна застосовувати, якщо протягом найближчої півгодини може розвинутися кома.

· Іпекакуана неефективна при отруєнні аміназином (протиблювотним засобом).

· Апоморфін викликає гіпотензію, пригнічення дихального центру, центральної нервової системи з порушенням свідомості, надає адитивний ефект у поєднанні з нейротропними засобами

N.B.!Мимовільний або штучно викликаний блювотний рефлекс небезпечний при отруєннях припікальними рідинами (кислотами, лугами),так як повторне проходження кислоти або лугу по стравоходу посилить його опік і при випадковій аспірації викличе опік дихальних шляхів!

При стаціонарному лікуванні проводять такі маніпуляційні методи :

1.Промивання кишечника за допомогою прямого зондування та введення спеціальних розчинів (кишковий лаваж) .

2. Метод форсованого діурезу

3.Гіпербарична оксигенація показана для лікування гострих екзогенних отруєнь:

- Чадним газом,

- Метгемоглобіноутворюючими речовинами.

Гіпербарична оксигенація протипоказана при :

- Гострих отруєннях фосфорорганічними сполуками;

- Етиленгліколем та іншими отрутами, біотрансформація яких відбувається за типом окислення з летальним синтезом і утворенням більш токсичних метаболітів;

- Декомпенсований екзотоксичний шок, що вимагає проведення реанімаційних заходів.

4. Методи штучної детоксикації (розведення і заміщення, діаліз і фільтрація, сорбція та ін.).

4.1. Розведення (гемодилюція) крові

4.2. Заміщення крові (лімфи)

4.3. Діаліз і фільтрація крові (лімфи)

4.4. Сорбція

5.Плазмаферез детоксикаційний.

6. Ультрафіолетова фізіогемотерапія (УФГТ) - метод впливу квантового випромінювання на систему крові.

7.Електромагнітна фізіогемотерапія (ЕМФГТ)

8.Хіміогемотерапія

3. ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ, ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА ТА НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ.

ОТРУЄННЯ ЧАДНИМ ГАЗОМ

Чадний газ (монооксид вуглецю — CO) утворюється при неповному згоранні речовин, що містять вуглець. Якщо при згоранні речовин, які містять вуглець, з будь-яких причин обмежується надходження кисню, у вогнищі горіння починає утворюватися чадний газ. Газ безбарвний і без запаху, смаку. У воді майже не розчиняється, горить синім полум'ям.

Етіологія. Отруєння чадним газом посідає перше місце серед інгаляційних побутових отруєнь. Усі побутові отруєння чадним газом умовно можна поділити на три групи (Е.А. Лужников, 1994):

- отруєння вихлопними газами автомобіля; спостерігається, як правило, у холодну пору року і трапляється при працюючому двигуні автомобіля в погано вентильованому гаражі;

- «чадіння» у побуті; трапляються в приміщеннях з пічним опаленням при несправних димарях або при передчасному закритті пічної заслінки;

- отруєння на пожежах у осіб, що перебувають в закритих і задимлених приміщеннях (найчастіше діти), або у працівників пожежних команд за відсутності засобів індивідуального захисту.

Допустима концентрація монооксиду вуглецю в повітрі робочих приміщень — 20 мг/м³, при більш високих концентраціях робота без спеціальних респіраторів заборонена.

Патогенез. Токсична дія чадного газу зумовлена високою спорідненістю до заліза гемоглобіну (у 300 разів перевищує його спорідненість до кисню). Чадний газ, замінюючи кисень у його з'єднанні з гемоглобіном, утворює патологічну сполуку — карбоксигемоглобін, нездатний переносити кисень, що формує гіпоксію гемічного (транспортного) характеру.

Висока спорідненість оксиду вуглецю до заліза зумовлює вступання його до реакції з тканинним дихальним ферментом, що містить двовалентне залізо,а це спричинює порушення тканинного дихання, окисно-відновних процесів і формування тканинної гіпоксії.

Клінічна картина. Клінічно виділяють три ступені отруєння:

1. Легкий ступінь. З'являються головний біль у скроневій і лобовій ді­лянках, часто оперізувального характеру (симптом обруча), запаморочення, нудота. Виникають блювання, незначне порушення зору. Хворі скаржаться на утруднене дихання, першіння в горлі, сухий кашель, неприємні відчуття у ді­лянці серця. Втрата свідомості не спостерігається. Уміст карб оксигемоглобіну в крові становить 15—ЗО % .

2. Середній ступінь. Виникають нудота, утруднене дихання, відчуття нестачі повітря, задишка. Порушення психічної активності виявляється збу­дженням або оглушенням, аж до коми. З'являються патологічні рефлекси, міоз, анізокорія. Гіперемія шкіри обличчя. Обов'язкова наявність хоча б ко­роткочасної втрати свідомості від 1—2 до 20 хв. Уміст карбоксигемоглобіну в крові — 30—40 % .

3. Тяжкий ступінь. Коматозний стан різної глибини і тривалості від декількох годин до діб і більше. Спостерігаються судоми, патологічні рефлекси, парези, паралічі. Звертають на себе увагу шкірні покриви постраждалого: на місці виникнення події вони можуть бути яскраво-червоного кольору, під час поступлення до стаціонару в стані вираженої гіпоксії їх забарвлення змінюється на ціанотичне. За рахунок розвитку гострого риноларингіту і трахеобронхіту розвивається порушення дихання, аж до зупинки. Серцево-судинна система — ознаки гострої лівошлуночкової недостатності. Зміни на ЕКГ не є специфічними; здебільшого це ознаки гіпоксії міокарда і порушення коронарного кровообігу: знижується зубецьR у всіх відведеннях, інтервалS—Т зміщується від ізолінії, зубецьТ стає двофазним або негативним. У крові — метаболічний ацидоз. Уміст карбоксигемоглобіну в крові — 50—60 %.

Для отруєнь чадним газом середнього і тяжкого ступеня характерним ускладненням є швидкий розвиток бульозних дерматитів і ішемічних полінев­ритів, що з'являються через 10—15 год. після отруєння.

Лабораторна діагностика полягає в кількісному і якісному визначенні вмісту карбоксигемоглобіну в крові.

Смертельна доза - незворотє ураження кори головного мозку розвивається у хворих з рівнем карбоксигемоглобіну вище 60%.

Поиск по сайту: