Клініка кардіогенного шоку

- Загострені риси обличчя;

- Сірувато-блідий з ціанотичним відтінком колір шкірних покривів;

- Шкіра покрита холодним липким потом;

- Адинамія, загальмованість, байдужість, не реагує на оточуючих;

- Пульс частий, ниткоподібний, іноді не прощупується, часто аритмічний;

- АТ падає нижче 90-80 мм рт.ст.;

- Пульсовий тиск нижче 20 мм рт.ст.;

-Немає ефекту після зняття больового синдрому та застосування кисню;

- Анурія або олігоурія менше 20-30 мл/год.

У ранній період інфаркту міокарда, коли скорочувальна здатність серця мало знижена і при периферійній ділятації кровотік прискорюється - кінцівки залишаються теплі (на відміну від істинного кардіогенного шоку).

У розвитку пізнього шоку з периферичної вазоконстрикцією відіграє роль істотне падіння пропульсивної функції серця (розміри некрозу лівого шлуночка перевищують 40%).

Критерії тяжкості шоку:

1. Тривалість існування

2. Ступінь зниження АТ

3. Реакція на пресорні аміни

4. Виразність порушень кислотно-основної рівноваги

5. Значна олігоурії.

Ступінь тяжкості та клінічні ознаки кардіогенного шоку:

Диференціальний діагноз гіповолемічного і гипокінетичного

варіантів кардіогенного шоку:

А. План обстеження хворого

(рекомендації проф. Г.В. Дзяка, 2002):

1. Анамнез і фізикальне обстеження

2. Реєстрація ЕКГ у 12-ти відведеннях і додаткових правосторонніх відведеннях V₃R – V₅R.

3. Постійний моніторинг ЕКГ

4. Лабораторні дані в межах стаціонара:

- Загальний аналіз крові

- Рівень тромбоцитів

- Коагулограма

- Електроліти крові

- Сечовина

- Креатинін

- Глюкоза крові

- Серцеві біохімічні маркери

- Печінкові проби

5. Пульсоксиметрія, газовий склад капілярної та артеріальної крові, рівень лактату в крові

6. Рентгенограма органів грудної клітини

7. Постійне артеріальна канюля для моніторингу системного кров'яного тиску і забору артеріальної крові для визначення газів крові

8. Облік обсягу інфузій, кількість виділеної сечі й інших втрат рідини

9. При необхідності - катетеризація серця і коронарографія, якщо передбачається гостра реваскуляризація інфаркту міокарда

Б. План лікування

1. Оксигенотерапія, знеболення.

2. За відсутності гіповолемії пробно струменево в/взастосування кристалоїдів (ізотонічний розчин натрію хлориду) 250 мл.

3. При гіперволемії або після адекватної в/в інфузіїпризначення препаратів для серцево-судинної «підтримки» (допамін, добутамін, норадреналін) з метою досягнення стабільного клініко–гемодинамічного статусу.

4. При можливості хворому з гострим інфарктом міокарда, який ускладнений кардіогенним шоком, виконується ургентна коронарна реваскуляризація.

5. Якщо катетеризацію серця, коронарографію і реваскуляризацию провести хворому неможливо, тоді призначається тромболітична терапія.

6. При відсутності відповіді організму на застосування інфузійної терапії та препаратів для серцево-судинної «підтримки» у хворих серцевою недостатністю застосовується внутрішньоаортальна балонна контрпульсація.

7. Хворим з кардіогенний шоком, вираженої мітральної регургітацією і розривом міжшлуночкової перегородки з метою гемодинамічної стабілізації для проведення хірургічного втручання виконується внутрішньоаортальна балонна контрпульсація.

NB! Внутрішньоаортальної балонна контрпульсація протипоказана при наступних станах:

- Розшаровуюча аневризма аорти

- Виражена аортальна недостатність

- Геморагічний діатез

- Важка тромбоцитопенія

- Хворі , які не відповідають на терапію кардіального шоку

- Коли є незворотна причина шоку

- Хворі з термінальною стадією хронічної серцевої недостатності

Поиск по сайту: