Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Система зміцнення конкурентних позицій туристичного сектору України



 

Постановка проблеми. Потужний туристичний потік в Україну в 2008 р. та незначні економічні вигоди від туристичної діяльності свідчить про неефективне позиціонування туристичного сектору, відірваність культури від програм пріоритетного розвитку та розбалансованість туристичної пропозиції . Статистичні дані Всесвітньої організації туризму ООН про співвідношення туристичного потоку й туристичних надходжень дозволяють зробити припущення , що переважна більшість відвідувачів під час подорожі користувалися тільки мінімальним набором туристичної пропозиції: розміщення та харчування.

Неспроможність українського ланцюга пропозиції отримувати економічні вигоди від туристичної діяльності вимагає перегляду постулатів, на яких базується поточна індустрія України. На національному рівні потрібно розробити програми з ліквідації деструктивності та перепон розвитку й сформувати концепції ефективної реалізації наявного туристичного потенціалу на міжнародному ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості розвитку туристичного сектору країни досліджено у працях Г.О. Ворошилової [1], С.М. Васильченка[2], В.П. Гречаника [2], О.М. Кальченко[3], І.В. Свиди [7], Л.В. Харченко [10]; зарубіжний досвід висвітлено у працях Б.В. Шупіка [11].

Невирішені частини проблеми. Переважна більшість наукових досліджень, присвячених проблемам туристичної конкурентоспроможності України на міжнародних теренах, спрямована на вивчення рекреаційно-культурного спадку або окремих її частин. При цьому комплексний підхід до вивчення конкурентних позицій України в системі туристичних послуг майже відсутній. Прогалин дослідження також стосуються і наукових розробок та пропозицій щодо покращення конкурентного позиціонування України.

Основні результати дослідження. Основні проблеми в становленні туристичної галузі криються в питаннях централізації та децентралізації управління , інформаційному вакуумі, сезонності туристичної пропозиції, природо-екологічному стані, становленні і розвитку туристичної та супутніх інфраструктур. Комплексний підхід і виважений SWOT- аналіз з урахуванням усіх особливостей розвитку регіонів дасть змогу реально оцінити внесок тієї чи іншої галузі в економіку України та її значимість. Насамперед потрібно провести аналіз тих галузей, що мають негативний вплив на розвиток туристичної пропозиції та галузі в цілому. Такий підхід робить можливим виділення зон, що не відповідають туристичним проблемам (екологічна забрудненість, надмірна завантаженість території об’єктами не туристичного значення) та зони пріоритетного розвитку [5, 45]. Динаміка та преференції туристичного потоку дозволяють виокремити періоди сезонності, а останні тенденції свідчать про поступове збільшення ваги розважально-рекреаційного та ділового туризму і зменшення питомої ваги лікувального туризму. Тому завдання України полягає в тому, щоб створити конкурентний туристичний продукт, орієнтовний на цілорічне споживання й задоволення потреб туристичного потоку. Такий підхід формуватиме постійний й рівномірний туристичний потік та дозволить отримувати постійні фінансові надходження, продовжити перебування туристів і зменшити навантаження під час високого сезону. Для реалізації такої стратегії особлива увага має приділятися якісним додатковим цілорічним послугам, створенню інфраструктури протягом усього року з урахуванням періоду дощів та ожеледеці.

Зважаючи на аналітичні дані, можна зробити висновок про необхідність створення спеціалізованих зон відповідно до потреб туристичного потоку й територіальних особливостей регіонів. Даний підхід дозволить більш рівномірно й раціонально використовувати наявні туристичні ресурси: лікувальні та спортивно-оздоровчі локалізувати переважно в зонах, віддалених від основних рекреаційно-розважальних центрів , а курортно-рекреаційні та ділового призначення – на популярних напрямках. Зміна акцентів туристичної пропозиції дозволяє вирішити питання браку територіального ресурсу, тому стратегії розвитку туристичної індустрії регіонів мають враховувати чинник навантаження на регіон, співвідношення фінансової, економічної вигоди та можливих екологічних наслідків, бо, як відомо, екологічна складова природного ресурса є довгостроковим активом й запорукою подальшого розвитку з орієнтацією на довгострокову перспективу в майбутньому [9]. Районування туристичної пропозиції також вимагає врахування екологічної складової території. Елемент екологічної небезпеки зменшує привабливість регіону як туристичної атракції, а в деяких випадках суттєво обмежує реалізацію туристичного потенціалу. Такі регіони потребують особливого підходу до можливості розкриття та реалізації туристичного потенціалу, що, як правило, проявляється в формуванні вузько спеціалізованого туристичного продукту наукового, екологічно-антропогенного (негативний вплив), ділового спрямування. Основний ухил має робитись на якість послуг і програми мінімізації антропогенного впливу й відновлення екологічного стану, заходи щодо запобігання забрудненню. Особливу увагу проблемам забруднення потрібно приділити в м. Київ, а також м. Одеса.

Вирішити проблему охорони й збереження природного середовища разом із підтримкою туристичної привабливості території допоможе міжнародний досвід створення національних парків. Комплексний підхід до практики створення національних парків використаний у розробці, запропонованій науковцями Таврійського національного університету. Даний проект включає не тільки міжнародний досвід, а й передбачає використання інноваційних підходів до реалізації інвестиційної комплексності туристичного продукту [6]. Сучасні тенденції розвитку туризму й популяризація тенденцій спорідненості з природою змінили направленість формування турів на екологічне спрямування. Для розвитку туризму й задоволення вимог туристичного попиту потрібно створювати туристичні продукти, що задовольняли би потреби туристів. Для цього потрібно нововведення, інвестиції, налагодження механізмів кооперації у сфері надання туристичних послуг. Такий підхід дозволить не тільки задовольнити потреби туристів, а й підняти соціальний рівень життя населення, що є запорукою здорової економіки країни.

Вирішення основних екологічних проблем галузі дозволяє визначити основні напрямки подальшого розвитку:

· необхідність запровадження додатових стягнень за природокористування;

· визначення та встановлення рівнів екологічного навантаження по кожному окремо взятому регіону;

· залучення інноваційних технологій у процес розвитку галузі.

Головна мета розвитку туристичного комплексу – це формування конкурентного міжнародного туристичного потенціалу та інноваційних впроваджень. Як показує міжнародна практика, ефективне отримання економічних вигод від розвитку туристичної індустрії спостерігається тільки у випадку створення комплексного туристичного продукту та передбачає не тільки отримання економічних бонусів, якісний розвиток усіх супутніх інфраструктур, а й гармонійне поєднання з еколого-соціально-культурними чинниками та створенням сприятливої атмосфери гостинності. Наразі інвестиційний клімат в Україні оцінюється як несприятливий. Розвиток туризму вимагає вирішення проблем адміністративно-управлінського характеру, нормативно-регуляторного характеру, матеріально-технічної туристичної бази, інформаційного забезпечення галузі, фінансово-економічного характеру. Введення інноваційних підходів у вирішення даних проблем дозволить швидко й ефективно досягнути бажаного результату.

Інноваційний підхід до створення спеціалізованих рекреаційних вільних зон у районах пріоритетного розвитку може стати одним із рушійних важелів розвитку не тільки туризму, але й дозволить залучити іноземну валюту, вирішити низку економічних, соціальних та екологічних проблем: розширення та відновлення матеріально-ресурсної бази, зменшення безробіття, покращення рівня життя, налагодження взаємодії всіх інфраструктур, захист і збереження навколишнього середовища. З огляду на відсутність вітчизняного досвіду у створенні рекреаційних вільних зон, доцільно буде, використовуючи зарубіжний досвід, організовувати пілотні проекти на базі локальних зон (на зразок кластерних зон). Ю.В.Слива, О.В.Мішина та А.А.Корінькова пропонують з метою розбудови туристичної складової Криму створювати туристичні й курортно-рекреаційні вільні економічні зони в межах сформованих рекреаційних зон, які вже мають сформовану туристичну інфраструктуру [8]. Такий підхід є неефективним та орієнтований на досягнення короткострокових цілей, тому що може спровокувати перевантаженість вже функціонуючих регіонів замість розкриття потенціалу інших територій. Слід підкреслити, що туристично-рекреаційні зони мають створюватися на базі нових перспективних напрямків з метою розбудови регіону й залучення інвестицій. Такий підхід дозволить швидко ліквідувати перепони на шляху розвитку туризму та підвищити загальну економічну привабливість території . За рахунок інвестицій буде відбуватися розбудова вигідної транспортної інфраструктури та зв’язку, розширення готельно-ресторанних і курортних закладів, а також відновлення й збереження історико-туристичної спадщини.

Інноваційні процеси в туризмі повинні передбачити [4, 66]:

· створення сприятливого законодавчого підґрунтя для імплементації інноваційних процесів у туризмі;

· формування туристичних кластерів і забезпечення інтерактивної взаємодії з усіма учасниками процесу через створення мережі центрів сприяння інноваціям інформаційного, фінансового , юридичного, бізнесового, маркетингового, освітнього характеру;

· запровадження фінансового інструментарію для стимуляції інноваційної діяльності (фонди, гранти, програми, міжнародні проекти);

· підтримку інноваційних заходів на рівні держави;

· підтримку наукових проектів у розрізі розкриття інноваційно-інвестиційного потенціалу територій;

· сприяння розвитку потенційних туристичних територій.

Ще одним важливим завданням є проведення інвентаризації всіх об’єктів, що потребують відновлення чи реконструкції. Потрібно створити базу не тільки з реєстром закладів туристичного спрямування, але й туристичну базу пам’яток культури, архітектури, історії. Під ці об’єкти треба розробити цікаві та туристично привабливі інвестиційні проекти із застосуванням сучасних інноваційних підходів до заощадження ресурсів і збереження навколишнього середовища, створити умови, сприятливі для інвестиційної діяльності. З метою найбільш повної реалізації всього туристичного потенціалу України та міжнародної конкурентоспроможності на ринку туристичних послуг потрібно здійснити низку заходів, спрямованих на реструктуризацію санаторно-курортного фонду з метою генерації високоякісного медичного персоналу і сучасного технічного забезпечення для надання якісних медичних послуг з реабілітації й лікування в період міжсезоння, а також супутніх послуг у період вираженої сезонності. Також потребує переформування структура санаторних закладів, що сприятиме ефективній активній діяльності в період міжсезоння, підвищенню якості послуг, підняттю рівня сервісу до міжнародних стандартів. Підвищення рівня комфортності та розвиток супутніх інфраструктур має відбуватися також у потенційних регіонах і спеціалізуватись на комплексному забезпеченні туристичним продуктом із залученням усіх доступних ресурсів (клімат, мінеральні води, грязі, море, гори, історико-культурна спадщина). Саме курорти комплексного спрямування і якісними стандартами можуть стати стимулом для залучення туристичного потоку із Західної Європи.

Розвиток зеленого туризму в Україні є сучасним та ефективним інструментом розвитку сільських територій , що дозволяє не тільки розкрити туристичний потенціал, а й збільшити зайнятість населення, створити додаткові робочі місця, підвищити рівень життя, стимулювати розвиток бізнес-активності та малого бізнесу в сільських районах, інфраструктури села, підвищити культурно-освітній рівень місцевого населення, зберегти навколишнє середовище й культурну спадщину, збільшити надходження до бюджету. Контроль за діяльністю та розвитком сільського туризму в Україні на державному рівні повинен мати скоординований характер: питання безпосередньо туристичного характеру мають відноситись до повноважень Міністерства культури і туризму України, загальний розвиток сільських територій повинен здійснюватись Міністерством аграрної політики України, а розвиток бізнес-активності має перебувати під егідою Міністерства економічного розвитку в рамках програми розвитку в рамках програми розвитку підприємництва.

Стратегічні концепції розвитку туристичної індустрії України мають бути спрямовані на:

· збільшення міжнародного туристичного потоку в Україну та розвиток/популяризацію внутрішнього туризму;

· максимальне задоволення потреб міжнародного туристичного потоку;

· відповідність якості послуг і туристичних продуктів міжнародним стандартам;

· введення інноваційних технологій з метою оптимізації, раціоналізації технологічних процесів і збереження й захисту навколишнього середовища;

· задоволення сучасних постулатів сталого розвитку;

· залучення й ефективного використання рекреаційних фондів і туристичного потенціалу;

· вирішення соціальних та економічних питань шляхом залучення трудового ресурсу в процес забезпечення індустрії туризму;

· забезпечення гармонійного розвитку територій і стимуляція подальшого розвитку.

Зменшення негативних проявів низки чинників і вирішення більшості проблем можна досягти за допомогою заходів, що відносяться до урядових повноважень:

· вдосконалення правової бази розвитку туристичної бази розвитку туристичної галузі та її інфраструктури через прийняття відповідних нормативно-правових актів;

· розроблення програми розвитку туризму і курортів на короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий періоди з виділенням пріоритетів;

· забезпечення належної туристичної інфраструктури до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу;

· створення сприятливих умов для залучення інвестицій та запровадження реальних механізмів стимулювання будівництва і реконструкції об’єктів туристичної й курортно-рекреаційної інфраструктури;

· створення належних умов для розвитку іноземного та внутрішнього туризму;

· гармонізація національних стандартів якості відповідно до міжнародних стандартів і підвищення якості наявних туристичних послуг;

· сприяння розвитку потенційних туристичних центрів;

· стимулювання перспективних напрямків туризму у межах сталого розвитку;

· сприяння розвитку готельного бізнесу;

· створення єдиної бази обліку туристичних ресурсів України та забезпечення контролю над їх раціональним використанням й охороною;

· проведення перманентного аналізу міжнародного ринку туристичних послуг;

· створення та розповсюдження на міжнародному й внутрішні ньому ринках ознайомлювальної інформації про Україну, її туристичні можливості;

· проведення заходів щодо зміцнення позитивного іміджу України й формування ефективної маркетингової стратегії на основних зарубіжних ринках;

· розширення міжнародного туристичного співробітництва на двосторонньому та багатосторонньому рівнях, у тому числі з відповідними державними органами зарубіжних країн і міжнародними туристичними організаціями;

· поглиблення євро інтеграційних процесів у галузі туризму;

· стимулювання розвитку туризму в депресивних регіонах, сприяння створенню додаткових робочих місць і розширенню тимчасової зайнятості у туристичній сфері;

· створення безпечних умов для здійснення туристичної подорожі, особистої безпеки туристів, надання їм оперативної медичної, технічної й правової допомоги.

 

Пропозиції та рекомендації щодо підвищення ефективності функціонування туристичного комплексу України:

· системність підходів у реалізації стратегії розвитку у галузі;

· розробка планів розвитку туризму територій;

· запровадження податкових пільг для суб’єктів туристичної діяльності зонах потенційного розвитку;

· розвиток фінансового інструментарію в розрізі доступності пільгового кредитування на потреби розвитку туристичної діяльності;

· просування туристичного продукту України як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках;

· брендування України як туристичної атракції;

· функціонування мережі інформаційно-туристичних бюро в місцях скупчення потенційних туристів (метро, вокзали, центральні площі);

· створення сприятливого середовища для виведення бізнесу з тіні;

· запровадження статті видатків до державного бюджету на розвиток туристичної інфраструктури та покращення супутніх інфраструктур (щось на зразок кумулятивної статті на пропорційні основі відповідно до нагальності вирішення проблем з обов’язковою звітністю про витрати та досягнуті результати з широким розголосом у масах. До комісії з оцінки залучати представників опозиційного уряду);

· визначення територій пріоритетного розвитку з урахуванням тенденцій міжнародного ринку туризму для подальшого впровадження інвестиційних проектів;

· популяризація волонтерства, створення ініціативних груп просвітницької спрямованості з метою висвітлення ролі туризму серед місцевого населення;

· орієнтація навчальних програм на практичний досвід і реалізацію туристичного потенціалу;

· підвищення культури туристів і міжетнічної терпимості через висвітлення національних та релігійних особливостей окремих регіонів, розробку пізнавальних маршрутів;

· розвиток інфраструктури для людей з обмеженими можливостями й особливими потребами;

· вдосконалення процедури затвердження курортів локального та державного значення;

· створення єдиного уніфікованого реєстру туристичних ресурсів України;

· запровадження диференційованих норм екологічного навантаження й введення збору за природокористування рекреаційним ресурсом;

· створення уніфікованої електронної туристичної бази, повного туристичного довідника для учасників ланцюга туристичної пропозиції;

· розширення сфери додаткових послуг на селі;

· створення бренду сільського туризму.

Висновок.

Перспективи розвитку рекреації та туризму в Україні зумовлюються дією широкого спектра природних, історико-культурних, соціальних, економічних та політичних факторів, які мають чітко виражену регіональну специфіку. Крім цього, особливості сучасної ситуації полягають у тому, що формування високорозвиненої національної індустрії рекреації та туризму та її інтеграція в світовий ринок туристично-рекреаційних послуг пов'язані з необхідність розв'язання гострих соціально-економічних проблем в період трансформації суспільно-економічних відносин. Зокрема при плануванні подальшого розвитку рекреаційного комплексу в основу повинна бути покладена ідея природно - історично - етнографічної рекреації, що базується на найбільш раціональному використанні територіального поєднання природних умов, ресурсів та історичних, архітектурних пам'яток краю.

Стратегічна концепція міжнародної конкурентності індустрії туризму полягає в генерації цілісного (комплексного) туристичного продукту, що утворюється внаслідок симбіозу державної культурної, екологічної , соціально-економічної та інвестиційної політик.

Стратегічні концепції розвитку туризму мають базуватись на таких принципах сучасного розвитку:

· сталий розвиток (збалансоване поєднання розвитку економічного напрямку, захисту навколишнього середовища та підвищення соціального рівня);

· конкурентність (співвідношення адекватної пропорції ціна-якість);

· культурна спадщина (збереження та відновлення етнічних і національних особливостей регіонів, що дозволяє більш чітко позиціонувати Україну на міжнародному ринку туристичних послуг);

· рівномірність (впровадження програм розвитку та залучення інноваційних підходів у комплексі з інноваційним капіталом дозволяє рівномірно розподілити навантаження туристичного потоку, сформувати спеціалізовані курорти залежно від туристичної мети).

Для задоволення цього принципу необхідно проаналізувати географію та споживчий попит туристичних потоків і сформувати пропозиції щодо більш рівномірного розподілу туристичного потоку.

Передумови ефективного менеджменту створюються через реалізацію поетапного консолідованого плану розвитку регіонів, створення туристичних кластерів, розробку та реалізацію інвестиційних проектів із залученням новітніх технологій.

Перелік використаної літератури:

 

1. Бережна О.О.: «Стан і проблеми розвитку рекреаційно-оздоровчого комплексу України в період переходу до ринкових відносин» // Економіка України - №4, 2003

2. Бобираєва О.В.: «Рекреація в системі розширеного суспільного відтворення» // Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка - Випуск 55, 2002

3. Бобираєва О.В.: «Становлення і розвиток сфери рекреаційних послуг як напрям інтеграції до світового господарства» // Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка - Випуск 57, 2009

4. Ґудзь П.: «Економічна ефективність використання природних рекреаційних ресурсів» // Регіональна економіка - №4, 2000

5. Живицький О., Тараканов М.: «Проблеми і перспективи створення курортно-рекреаційних ВЕЗ в українському Причорномор'ї» // Економіка України - №1, 1997

6. Жученко В.: «Розвиток туристсько-рекреаційної діяльності на Україні: передумови та перспективи» // Регіональні перспективи - №1 (14), 2001

7. Мацола В.І.: «Рекреаційно-туристичний комплекс України» - Львів, 1999.

8. Бондаренко М.П. Система зміцнення конкурентних позицій туристичного сектору України// Актуальні проблеми економіки 2011., №9, с. 66-74.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.