Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Проблеми охорони природи



 

Управління якістю навколишнього середовища впливову роль відіграє позиція громадськості щодо можливого порушення екологічної рівноваги і врахування об'єктивних економічних чинників. Мається на увазі процедура погодження напрямів розв'язання екологічних проблем місцевою адміністрацією з громадськими екологічними структурами з метою комплексної оцінки впливу на навколишнє середовище і прийняття компромісного рішення заради задоволення інтересів усіх учасників цієї процедури. Розглянемо особливості державного регулювання екологічної діяльності деякими країнами світу.

Державне регулювання екологічної діяльності в США відбувається завдяки Агенції з охорони навколишнього середовища (1970), керівник якої безпосередньо підпорядковується Президенту країни. Крім Агенції екологічні функції виконують відомства федерального уряду: адміністративно-бюджетне управління (питання фінансування національних і галузевих програм екологічного призначення); міністерство внутрішніх справ (консервативна охорона природних об'єктів); національне управління з питань освоєння океану і атмосфери (зокрема метеослужба і геодезичні дослідження); міністерство транспорту (охорона прибережних морських вод); міністерство сільського господарства (використання пестицидів, попередження деградації земель) та ін.

Найвищим координаційним Центром програми охорони навколишнього середовища і природи в США є Президентська Рада з питань якості навколишнього середовища, яка щороку готує Президенту відповідні звіти. Після їх розгляду Президент направляє доповіді до Конгресу з метою розробки законодавчих пропозицій. У свою чергу Президентська Рада отримує від федеральних відомств висновки щодо можливого впливу запропонованих заходів, координує відповідні плани, контролює діяльність всіх підрозділів контролю і спостережень, готує рекомендації Президенту щодо поліпшення стану навколишнього середовища. Під впливом дії Агенції в Конгресі США налічується близько 20 комітетів, які аналізують і розробляють проекти законів з охорони довкілля.

Дещо інша система існує у Франції, побудована по вертикалі: міністерства - міжвідомчі управління. Функціонально міністерства поділені на органи регулювання і органи загального «невтручання», до яких належить Міністерство охорони природи і навколишнього середовища. Призначення міністерства полягає у тому, щоб розробляти і впроваджувати загальні екологічні рішення, здійснювати міжвідомчу координацію і сприяти інформаційному забезпеченню охорони природи.

Для Франції характерним є децентралізований підхід до екологічного управління, який здійснюється трьома підрозділами центрального уряду. По-перше, це Верховний комітет з навколишнього середовища; по-друге, міжвідомча рада з питань охорони природи і навколишнього середовища; по-третє, національна рада охорони природи, яка займається організацією заповідної справи і підпорядковується Міністерству охорони природні і навколишнього середовища. Крім того, значний обсяг роботи виконують департаменти, територіальні місцеві і приватні установи, які займаються погоджуванням і координуванням інтересів промисловців, аграріїв і місцевого населення.

Відповідно до законодавства Великобританії діє порядок погодження діяльності органів місцевої влади з басейновими інспекціями, оскільки територіальний поділ країни не збігається з басейнами основних річок. Місцеві органи наділені повноваженнями стосовно оцінки екологічного стану водних ресурсів контролю за використанням води і скидання стічних вод, здійснення моніторингу якості водних ресурсів.

Завдяки громадській організації Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) ще у 1962 р. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй прийняла резолюцію «Економічний розвиток і охорона природи», яка започаткувала міжнародні принципи співробітництва в сфері охорони природи. У 1967 р. на XXII сесії Генеральної асамблеї ООН вперше було поставлене питання щодо скликання спеціальної Асамблеї ООН з навколишнього середовища. Враховуючи існуючі можливості, МСОП головну увагу приділяв поширенню природоохоронних знань і освіти в галузі охорони природи. На Конференції в Парижі у 1968 р. він був представлений саме комісією в галузі освіти. МСОП брав участь і у підготовці Секретаріатом ООН доповіді «Навчальні, інформаційні, соціальні і культурні аспекти проблем навколишнього середовища» для першої Міжнародної Конференції з навколишнього середовища, яка відбулася в Стокгольмі у 1972 р. У доповіді констатувалося: найновіший підхід до вирішення проблем освіти і навчання може бути представлений аксіомою: час чіткого розмежування дисциплін канув у минуле. Люди дедалі більше розуміють необхідність такої освіти, яка б на основі багатосторонніх досліджень сприяла б всебічному розумінню безперервної зміни світу, який вони налаштовані поліпшити.

Стокгольмська конференція прийняла Декларацію і проголосила, що саме людина зобов'язана захищати і поліпшувати навколишнє середовище заради сучасного і майбутнього поколінь. Конференція визнала права людини на свободу, рівність і необхідні умови існування у середовищі і закликала відмовитись від політики апартеїду, расової дискримінації та інших форм пригноблення і панування. Розглядались освітянські, інформативні, соціальні, культурні аспекти проблем навколишнього середовища, планування розвитку населених пунктів, управління ними і якістю навколишнього середовища. Було створено спеціальну Програму ООН з навколишнього середовища, яка сприяла захисту морського простору від забруднення, охороні генофонду, боротьбі зі спустеленням, розміщенню промисловості з урахуванням охорони навколишнього середовища, поліпшенню використання природних ресурсів, збереженню екологічних умов у населених пунктах, охороні здоров'я населення тощо.

Значний резонанс отримала праця американських учених на чолі з Д. Медоузом «Межа зростання» на замовлення громадської організації «Римський клуб», який очолив А. Печчеі. Автори дослідження побудували «модель світу», основу якої склали п'ять головних тенденцій світового розвитку: темпи індустріалізації, зростання населення, забезпеченість продуктами харчування, виснаження не відтворювальних природних ресурсів і погіршення стану навколишнього середовища. Саме навколишнього середовища, а не стану справ у сфері охорони природи. У підсумку вчені отримали результати, які мали попереджувальний характер. А саме:

за умов, якщо сучасні тенденції зростання населення світу, розвитку промисловості, виробництва продуктів харчування, забруднення навколишнього середовища, виснаження природних ресурсів надалі залишатимуться приблизно на тому самому рівні, межа зростанню економіки, можливо, проявиться у наступному столітті, внаслідок чого правомірною можна розглядати тенденцію до скорочення чисельності людей на планеті і падіння промислового виробництва;

існує можливість зміни негативних тенденцій зростання і досягнення умов певної екологічної та економічної стабільності або сталості, що матиме надзвичайно важливе значення для майбутніх поколінь: стан глобальної рівноваги потребує таких дій, що матиме місце задоволення головних матеріальних потреб людини, і водночас усі матимуть рівні можливості для реалізації власного потенціалу;

якщо у світі буде прийнято рішення саме за цим сценарієм і чим швидше почнеться його реалізація, суспільство може отримати шанси на успіх.

Саме ці постулати і було покладено у заключний документ Стокгольмської (1972) міжурядової конференції, які у наступному десятилітті отримали небачене раніше поширення. Фактично почався екологічний «бум» у всіх розвинених країнах світу.

 

Висновки

 

Деградація навколишнього середовища посилюється у всьому світі. За цією ознакою один день на Землі оцінюється таким чином:

щоденно в атмосферу як продукт діяльності промисловості і транспорту надходить 60 млн т «парникових газів»;

щоденно винищується 55 тис. га тропічних лісів;

щороку внаслідок забруднення Світового океану гине 220 тис. т риби;

щоденно губиться і зникає від 10 до 20 видів тваринного і рослинного світу.

Отже, спостерігається деградація і забруднення навколишнього середовища не окремої країни або регіону, а світу в цілому. Особливо це позначається на потеплінні клімату, випаданні кислотних опадів, скороченні площ лісів, біологічному різноманітті, скороченні ріллі, поступовій обмеженості не відновлювальних природних ресурсів, нерозв'язанні проблем харчування, зростанні кількості населення тощо.

Події останнього десятиріччя свідчать про те, що питання довкілля з розгляду науково-теоретичних переходять у ранг пріоритетів національної і міжнародної політики. Це дає підстави сподіватись, що перше століття нового тисячоліття стане століттям екології.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.