Інженерні (технічні) рішення з охорони праці

Поліпшення умов і охорони праціу ТзОВ щ о відповідає інтересам не тільки безпосередньо працівників, а й підприємства та всього суспільства в цілому, в умовах ринку тісно пов’язано з економічним стимулюванням роботодавців.

Стимулювання заходів щодо охорони праці здійснюється згідно з розділом ІV «Стимулювання охорони праці» Закону України «Про охорону праці». Так, ст. 25 «Економічне стимулювання охорони праці» визначає, що до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки й поліпшення умов праці.

Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, накреслений чинним законодавством про оподаткування.

Економічне стимулювання націлено насамперед на посилення діяльності та заінтересованості підприємств у поліпшенні умов праці на робочих місцях, а також підвищення економічної відповідальності власників (адміністрації) підприємств за шкоду, заподіяну несприятливими умовами праці.

Необхідність розробки й застосування економічних методів (економічного механізму) впливу на охорону праці, стимулювання всіх осіб та підрозділів, які беруть участь у виробничих процесах, забезпечують і формують рівень безпечного виконання робіт, спричинена неефективністю чинних нині на підприємствах адміністративних форм і методів управління, оскільки останні не пов’язують стан охорони праці з оцінкою кінцевих результатів загальногосподарської діяльності окремих колективів та підрозділів, з виконанням конкретними особами посадових чи функціональних обов’язків. Враховуючи це, вимогам охорони праці слід надати економічну інтерпретацію, поєднати показники оцінки результатів діяльності з економічними важелями впливу на порушників правил і норм. Необхідно створити ефективну систему стимулювання та мотивації організації й виконання безпечних трудових процесів на основі економічної відповідальності.

На практиці під економічним регулюванням розуміють матеріальну (фінансову) заінтересованість і відповідальність підрозділів, служб та відділів (організаторів і керівників виробництв) за створення умов для безпечної праці, з одного боку, й додержання встановлених норм і правил, роботу без травм і аварій безпосередніх виконавців — з другого. Питання полягає лише в тому, як виконати це практично, як конкретно змусити економіку працювати на безпеку.

З ухваленням Закону «Про охорону праці» та підзаконних актів виникла реальна можливість переходу до нових форм мотивації організації та безпечного виконання робіт передусім за допомогою економічного механізму на основі цільових методів. Економіко-цільовий підхід на виробничому рівні передбачає :

- умови й порядок взаємного пред’явлення економічних санкцій (претензій, позовів) до виконавців щодо відшкодування заподіяної шкоди внаслідок порушення правил безпеки та до посадових осіб (за нестворення нормативних умов для безпечного виконання робіт);

- поєднання економічних показників діяльності підрозділів і посадових осіб зі станом охорони праці та виконанням (невиконанням) цільових завдань;

- встановлення оплати праці з урахуванням необхідності додержання в процесі виробничої діяльності норм і правил безпеки;

- встановлення відповідних доплат за роботу в шкідливих та небезпечних умовах;

- стимулювання (заохочення) підрозділів і працівників за роботу без травм, аварій, професійних захворювань, за високий рівень організації роботи в галузі охорони праці, як це передбачає ст. 29 Закону.

Досвід розвинутих країн у галузі охорони праці свідчить про те, що поліпшенню умов праці сприяють заходи:

1. податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці;

2. диференціювання страхових внесків залежно від частоти й тяжкості травматизму і професійних захворювань;

3. впровадження санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов охорони праці.

Для оцінки результатів проведення заходів щодо поліпшення умов та охорони праці на ТзОВ «Орлекс» згідно з методиками, запропоновані чотири групи показників:

- зміна стану умов і охорони праці;

- соціальні;

- соціально-економічні;

- економічні.

Зміна стану умов і охорони праці характеризується підвищенням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних показників.

Підвищення рівня безпеки праці супроводжується збільшенням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приведених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів.

Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризується зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниженням рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості.

Зростання психофізіологічних показників визначається скороченням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі монотонності праці.

Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним компонуванням робочих місць та машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.

Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і після впровадження заходів, а також порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям, гранично допустимим рівням або заданим рівням. Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог.

Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці визначаються наступними показниками:

- збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами), й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці;

- зниженням рівня виробничого травматизму;

- зменшенням кількості випадків професійної захворюваності, пов’язаною з незадовільними умовами праці;

- скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;

- зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Для оцінки соціальних результатів можуть використовуватися також інші показники ступені задоволення працею та її престижності тощо. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок, зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві.

Розрахунок ефективності охорони праці в ТзОВ «Орлекс» представимо в таблиці 4.16.

Таблиця 4.16

Розрахунок економічної ефективності охорони праці в

ТзОВ «ОРлекс»

1. Порівняльна економічна ефективність заходів для попередження нещасних випадків (Е):

Е = Q – Ен( К2 – К1),

де Q — річ на економія внаслідок зниження виробничого травматизму і окремих статей собівартості;

Е_н — нормативний коефіцієнт ефективності заходів охорони праці, Е_н= 0,08;

К₁, К₂ — витрати для впровадження заходів для попередження нещасних випад­ків за попередній і звітний роки.

2. Річна економія, Q:

Q = М_Н1 –Мн2,

де М_Н1 - М_Н2, — матеріальні наслідки виробничого травматизму в попередньому і звітному роках.

Матеріальні наслідки травматизму:

М_нн= Д_*S*Ф,

де Д_Т — кількість людино-днів непрацездатності в потерпілих з втратою праце­здатності на 1 день і більше, тимчасова непрацездатність яких закінчилась у звітному році;

S — середня денна заробітна плата одного працівника;

Ф — коефіцієнт матеріальних наслідків (страхові внески, штрафи, матеріальні втрати);

2.Крім того, в зв'язку з нещасним випадком потерпілий позбавлений можливості виробляти матеріальні цінності.

Умовні річні втрати додаткового продукту У_в можуть бути визначені

У_в=(Д_Т +Д1+ Д_С)-S,

Де Д1 — кількість людино-днів непрацездатності за рік внаслідок інвалідності;

Д_С — кількість людино-днів у році, які недопрацьовані через смертельні випадки.

Загальна сума матеріальних наслідків від нещасних випадків з урахуванням умовних витрат додаткового продукту за рік:

М_Н = Д_Т – S * Ф + S{Д_Т + Д₁ +Д_С) = S [Д_Т (Ф + 1)+Д_І+Д_С).

Економічна ефективність заходів з охорони праці:

Е = Q - Е_Н(К₂ - К).

Термін окупності витрат на охорону праці:

T =К2 / Q.

Економічна ефективність заходів:

Т=Q /К₂.

Розрахуємо коефіцієнт економічної ефективності ТзОВ «Орлекс»

1. Матеріальні наслідки травматизму за рік:

М_Н1 = 5 * 10* 2 = 0,1 тис. грн.

М_Н2 = 15 * 10 * 2 = 0,3тис. грн.

2. Умовні втрати додаткового продукту:

У_В1 = 10 * (5 + 33 + 29) = 0,670 тис. грн.

У_В2= 10 * (15 + 28) = 0,430 тис. грн.

3. Матеріальні наслідки нещасних випадків за рік з урахуванням умовних втрат:

М_т = 10 * (5 * (2 + 1) + 33 + 29) = 2,25 тис. грн.

М= 10 * (15 * (2 + 1) +28) = 1,93 тис. грн.

4. Річна економія:

Q = 2,25 – 1,93 = 0,32 тис. грн.

Економічна ефективність охорони праці у ТзОВ «ОРлекс»

Е = 0,32 - 0,08 * (1,7– 1) = 0,24 *0,7 = 0,16 тис. грн.

5. Термін, за який повертаються втрати:

Т = 1,5 / 0,32 = 4,7років.

6. Коефіцієнт економічної ефективності:

Е = 0,32 / 2,7 = 0,12.

Економічна ефективність становить 0,12 грн. на кожну гривню витрат.

Якщо врахувати витрати підприємства на відшкодування потерпілим і внески в фонд страхування від нещасних випадків, то економічна ефективність СУОП збільшиться. Закон передбачає неприпустимість керуватись суто економічними міркуваннями при проведенні заходів з охорони праці.

Поиск по сайту: