Поняття про виробничий травматизм, професійні захворювання, їх розслідування та облік

Унаслідок довготривалої або багатократної дії шкідливих речовин та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу виникають професійні захворювання. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності виключно або переважно під впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Подію, яка викликала травму, називають нещасним випадком. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначає, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівників небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов'язків і внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Розрізняють нещасні випадки, пов'язані з роботою та виробництвом, а також побутові нещасні випадки, пов'язані з роботою. Останні є поняттям більш широким і включають нещасні випадки, які відбулися не лише на виробництві, а й поза ним (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація нещасних випадків

Нещасні випадки класифікуються за видами наступним чином (рис. 2):

Рис. 2. Видова класифікація нещасних випадків

Найбільш складним та відповідальним етапом у розслідуванні нещасних випадків є встановлення їх причин. Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.

До організаційних причин травматизму відносять:

- незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

- недоліки під час навчання безпечним прийомам праці;

- неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;

- відсутність у посадових інструкціях функціональних обов'язків з питань охорони праці;

- порушення режиму праці та відпочинку;

- невикористання засобів індивідуального захисту через не забезпеченість ними;

- виконання робіт з несправними засобами колективного захисту;

- залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

- порушення технологічного процесу;

- порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;

- порушення трудової і виробничої дисципліни;

- незастосування засобів індивідуального й колективного захисту (за їх наявності);

- невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

До технічних причин травматизму належать:

- конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня надійність засобів виробництва;

- конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надійність транспортних засобів;

- неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об'єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;

- неякісне виконання будівельних робіт;

- недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;

- незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;

- незадовільний стан виробничого середовища.

До психофізіологічних причин травматизму відносять:

- алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння;

- низька нервово-психічна стійкість;

- незадовільні фізичні дані або стан здоров'я;

- незадовільний «психологічний» клімат у колективі;

- інші причини.

Дослідження свідчать, що технічні причини складають приблизно 50% від усіх нещасних випадків, організаційні - близько 25 % і психофізіологічні - приблизно 10-12 %.

Аналіз травматизму підтверджує вирішальну роль лю­дини у створенні передумов формування травмонебезпечних ситуацій. Значна кількість їх відбувається через суб'єктивні причини пов'язані з особистістю людини, її поведінкою. Врахування індивідуально-особистісних характеристик має велике значення у створенні безпечних умов праці. Звичайно, людина, яка прийшла на роботу в хворобливому стані, наражається на небезпеку значно більше, ніж здорова. З робітниками, що регулярно вживають алкогольні напої, нещасні випадки трапляються в 0,35 раза частіше, а ушкодження внаслідок травм у них тяжчі, ніж в осіб, котрі не вживають алкоголю.

Крім того, людина може робити помилкові дії через стомлення, викликане великими фізичними (статичними і динамічними) перевантаженнями, розумовим перевантаженням, перевантажен­ням аналізаторів (зорового, слухового), монотонністю праці, стресовими ситуаціями, хворобливим станом. До травми може призвести невідповідність анатомо-фізіологічних та психічних особливостей організму людини характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах, у конструкціях машин, приладів і систем керування ще недостатньо враховуються фізіологічні, психофізіологічні, психологічні й антропометричні особ­ливості та можливості людини.

Додаток 2

Методи аналізу травматизму

Статистичний методбазується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму тощо.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та важкості:

де П_ЧТ - показник частоти травматизму; А - кількість випадків травматизму за звітний період; Т - середньосписочна чисельність працівників; ПВТ - показник важкості травматизму; Д - кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності - це число людино-днів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

ПНТ= 1000 х Д/Т.

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, організаціях та установах, порівнювати його з іншими суб'єктами ринкової економіки.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всь­ого комплексу умов праці» технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Відтак, і нещасний випадок вивчається комплексно.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілак­тичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасних випадків для кожного окремого об'єкту.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що викликані виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів і вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин, механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

Під дією шкідливих факторів на виробництві у робітників можуть виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання. Розслідування та облік професійних отруєнь та захворювань здійснюється згідно з діючим Положенням. Розслідуванню підлягають всі вперше виявлені хронічні та гострі професійні отруєння і захворювання.

З метою кількісної оцінки рівня захворюваності на вироб­ництві розраховують показник частоти випадків захворювань (ПЧЗ) та показник важкості захворюваності (ПВЗ) (кількість днів непрацездатності, що припадають на 1000 працюючих).

ПЧЗ = З×1000/Т;

ПВЗ = Д/3,

де З - кількість випадків захворювань; Д - кількість днів непрацездатності за звітний період; Т - загальна кількість працюючих.

Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань та про заходи, котрих вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці на рівні нормативних вимог.

Тема №4 (2 год.). Гігієна та охорона праці в медичних закладах.

1. Мета:ознайомитись з основними планувальними та режимними заходами профілактики внутрішньолікарняних інфекцій та засвоїти методику організації та проведення медичних оглядів працівників ЛПЗ стоматологічного профілю.

1.1. Знати:

1.1.1. Вимоги до архітектурно-планувальних рішень лікувально-профілактичних закладів терапевтичного, хірургічного, інфекційного профілю, акушерських відділень, їх інженерного устаткування та внутрішнього оздоблення.

1.1.2. Систему заходів з профілактики внутрішньолікарняних інфекцій, компетенцію і функції санітарних лікарів та лікарів-епідеміологів при контролі за лікувальними закладами.

1.2. Вміти:

1.2.1. Виявляти шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища на робочому місці медичних працівників та давати їм гігієнічну оцінку.

1.2.2. Використовувати на практиці законодавчі та інструктивно-методичні матеріали стосовно організації та проведення медичних оглядів робітників ЛПЗ.

2.Питання для самостійної підготовки:

2.1. Гігієнічні вимоги до проектування та забудови лікувально-профілактичних закладів.

2.2. Вимоги безпеки під час експлуатації основного медичного обладнання. Заходи щодо зниження фізичного та нервово-психічного навантаження медичних працівників.

2.3. Заходи щодо зменшення несприятливої дії фізичних, хімічних та біологічних чинників на організм медичних працівників.

2.4. Санітарно-гігієнічний та протиепідемічний режим лікарні. Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій як складова охорони праці в медицині.

2.5. Охорона праці медичного персоналу в ЛПЗ стоматологічного профілю.

2.6. Медичні огляди медичних працівників.

2.7. Вимоги до засобів індивідуального захисту і робочого одягу медичних працівників.

3. Структура та зміст заняття:

Викладач перевіряє наявність студентів. Ознайомлює студентів з послідовністю проведення заняття за даною темою. На початку практичного заняття проводиться письмовий контроль вихідного рівня знань студентів (за тестами або за учбовими питаннями). Потім викладач розбирає зі студентами учбові питання даної теми шляхом опитування за питаннями 2.1. - 2.7 (частково інформація наведена у додатку 1). Надалі студенти під керівництвом викладача вивчають основні законодавчі документи за темою заняття, зокрема, знайомляться зі структурою та змістом Наказу МОЗ України №246 від 21.05.2007 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій».

Потім кожен студент одержує ситуаційну задачу та виконує практичну роботу. Наприкінці заняття викладач оцінює знання студентів за даною темою, дає завдання на наступне заняття, рекомендує необхідну літературу для підготовки.

4. Література:

4.1.Основна:

4.1.1. Гігієна та охорона праці медичних працівників. Навчальний посібник / За ред. В.Ф. Москаленка, О.П. Яворовського. - К.: «Медицина», 2009. С. 88-103.

4.1.2. Профілактика внутрішньо лікарняних інфекцій (гігієнічні, епідеміологічні та мікробіологічні аспекти) / В.Ф. Москаленко, О.А. Шевченко, С.І Гаркавий, Е.А. Деркачов та ін.; За ред.. В.Ф. Москаленка. К. – Здоров’я, 3013. – С. 99-125.

4.2. Додаткова:

4.2.1. Гігієна стоматологічних закладів: Навч. посіб. для студ. вищ. мед. навч. закл. / І.Т. Матасар, В.І. Ципріян, І.П. Колеснікова та ін. /За ред. І.Т. Матасара. – К.: Медицина, 2010. – 148 с.

4.2.2. Гигиена и охрана труда медицинских работников / В.И. Свидовый, Е.Е. Палишкина. - СПб.: Издательство СПб ГМА им. И.И. Мечникова, 2006. - 90 с.

4.2.3. Наказ МОЗ України №246 від 21.05.2007 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій».

Додаток 1