прокурора області П. Ліщишин

ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

ПРОКУРАТУРА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65026, Одеса-26, вул. Пушкінська, 3 факс: 731-98-25

________________№____________

На № ___________від ___________ Вищий господарський суд України

вул. Копиленко, 6, м. Київ, 01601

Виконувач обов’язків

Прокурора Одеської області

вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026

В інтересах держави в особі

Одеської міської ради

площа Думська, 1, м. Одеса, 65004

Київської районної адміністрації

Одеської міської ради

вул. Ак. Корольова, 9, м. Одеса, 65114

на постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 25.07.2013,

рішення господарського суду

Одеської області від 03.06.2013

у справі № 3/17-4969-2011

за позовом

Навчально-виховного комплексу

«Загальноосвітній навчальний заклад

I-III ступеню – дошкільний навчальний

Заклад «Інтелект» у вигляді ТОВ

вул. Ак. Корольова, 58-А, м. Одеса, 65104

до

Київської районної адміністрації

Одеської міської ради

вул. Ак. Корольова, 9, м. Одеса, 65114

Одеської міської ради

площа Думська, 1, м. Одеса, 65004

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Чорноморгідробуд»

пл. Єкатерининська, 7-А.

м. Одеса, 65026

за участю третьої особи на стороні

відповідача

Відділ освіти Київської районної

Адміністрації Одеської міської ради

вул. Ак. Корольова, 9, м. Одеса, 65114

про визнання права власності

Касаційна скарга

(у порядку представництва інтересів держави)

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.06.2013 задоволено позов навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню – дошкільний навчальний заклад «Інтелект» у вигляді ТОВ, визнано право власності на будівлі і споруди загальною площею 2927,3 кв. м, що розташовані по вул. Ак. Корольова, 58-А, м. Одеса.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 вищевказане судове рішення залишено без змін.

Вважаю, що рішення господарського суду Одеської області від 03.06.2013 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 111-10 ГПК України, оскільки їх прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 344 Цивільного кодексу України, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статті 43 ГПК України.

Судами першої та апеляційної інстанції безпідставно зроблено висновок про відсутність належних доказів, які б підтверджували набуття та перебування спірного майна у власності, користуванні чи на балансі Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Одеської міської ради.

Судами не прийнято до уваги, що 25.12.1991 між Трестом "Черноморгидрострой" та Виконкомом Київської районної ради народних депутатів укладено договір передачі в безстрокове користування дитячих садків № 240 та № 291, за умовами якого Трест передав з балансу, а Виконком прийняв на баланс дитячий садок № 240, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58 "А".

На підставі звернення тресту „Чорноморгидробуд" від 27.11.1991 №06/349, рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси від 10.01.1992 №11 дошкільні заклади №240 та 291 по вул. Корольова разом з матеріальними цінностями прийнято на баланс Районо.

Між Районо Київського району та спільним малим підприємством "Центр "Інтелект" 03.10.1992 укладено договір оренди будівлі дитячого садка № 240 по вул. Ак. Корольова, 58-а.

Також 14.12.1992 між виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів (Орендодавець) та "Центром "Інтелект" в формі малого підприємства укладено договір оренди цілісного майнового комплексу по вул. Ак. Корольова, 58-а, на підставі якого передано в оренду цілісний майновий комплекс, будівлю з загальною площею 1800 кв. м та прилеглу до неї територію площею 1700 кв. м за адресою: вул. Ак. Корольова, 58-А під розміщення експериментальної школи-комплексу "Інтелект". Відповідно до розділу 3 договору оренди від 14.12.1992 дія договору поширюється на строк 20 років, договір вступає в силу 01.01.1993.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.1991 №311 та рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 №266-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області", а також додатку № 2 до вищевказаного рішення обласної ради до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування, відносяться, зокрема, дитячі дошкільні заклади.

Судами необґрунтовано не прийнято до уваги, що на підставі вищезазначених актів загальнодержавного та місцевого значення Одеська міська рада є власником дитячого садку № 240, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58"А", матеріально - технічна база якого є предметом спору по даній справі.

Належність спірного майна до комунальної власності в особі Одеській міській раді підтверджується також постановою Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2008 у справі № 2- А-588/2008, якою задоволено позов заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та визнано незаконним та скасовано розпорядження голови виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 26.09.1994 № 201-р «Про передачу районним відділом освіти основних фондів і малоцінного інвентарю школи-комплексу «Інтелект».

Згідно з п. 5 ст. 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десята років або рухомим майном - протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Титульне володіння характеризується наявністю правової підстави - певного юридичного факту, достатнього для набуття володіння.

У порушення статті 43 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій дійшли невірного висновку, що позивач володів спірним майном добросовісно, відкрито, безперервно, як то і передбачає стаття 344 ЦК України. Так, на момент звернення позивача з позовом, розгляду справи та винесення судових рішень у вказаній справі про визнання права власності на спірне нерухоме майно на підставі набувальної давності встановлено, що передача спірного майна позивачу, яка була здійснена на підставі вже скасованого розпорядження виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 26.09.1994 № 201-р, визнана неправомірною постановою Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2008 у справі № 2-А-588/2008.

Крім того, позивач - навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню – дошкільний навчальний заклад «Інтелект» у вигляді ТОВ при зверненні до нього представників власника майна з претензією про повернення спірного нерухомого майна, надавав їм письмову інформацію про те, що НВК «Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню – дошкільний навчальний заклад «Інтелект» у вигляді ТОВ користується спірним майном - будівлями та спорудами на підставі укладеного 14.12.1992 між виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів та Центром «Інтелект» в формі малого підприємства безоплатного договору оренди цілісного майнового комплексу по вул. Ак. Корольова, 58-а, строком на 20 років. Зазначене підтверджується наданими суду листами позивача, які містяться у матеріалах справи:

- листом позивача НВК «Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню – дошкільний навчальний заклад «Інтелект» у вигляді ТОВ від 18.07.2011 № 128, яким він на запит відділу освіти надав завірений власною печаткою вищевказаний договір оренди від 14.12.1992;

- листом позивача від 01.07.2011 № 121, яким він на запит відділу освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради письмово засвідчив про укладення ним цього договору оренди;

- листом позивача від 16.09.2011 № 150, яким він на запит прокуратури про надання копій установчих документів свого закладу та обґрунтування правомірності користування спірним нерухомим майном, надав завірений власною печаткою НВК вищевказаний договір оренди від 14.12.1992.

При цьому суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є встановлення обставин добросовісного заволодіння у розумінні частини 1 статі 388 Цивільного кодексу України, тобто коли особа не знала і не могла знати, що вона заволоділа чужим майном.

Однак позивач НВК «Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню – дошкільний навчальний заклад «Інтелект» у вигляді ТОВ, навмисно надавав власнику спірного нерухомого майна неправдиву інформацію щодо наявності в нього правових підстав (договору оренди) для користування та володіння цим майном. У зв’язку з зазначеним, власник майна фактично був введений позивачем в оману та не витребував своєчасно комунальне майно з неправомірного володіння. Зазначене дозволяє прийти до висновку про відсутність у позивача передбаченої законодавством ознаки добросовісності володіння майном та наявності підстав застосування до спірних правовідносин статті 344 ЦК України, однак судами в порушення статті 43 ГПК України належної правової оцінки цим обставинам не надано.

Також, за приписами статті 344 ЦК України володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна упродовж 10 років, а для рухомого майна - 5 років). Відтак, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю, окрім добросовісного володіння є обставини безперервного відкритого володіння упродовж 10 років нерухомим майном.

При цьому, у порушення цих вимог законодавства та статті 43 ГПК України, судами необґрунтовано не прийнято до уваги той факт, що позивач протягом тривалого часу вважався власником спірного майна за рішенням у цивільній справі від 23.03.2004 за позовом Єганової Т.Є. про встановлення факту знаходження спірних будівель у власності позивача. Це судове рішення скасовано за заявою прокурора Київського району м. Одеси у 2009 році. Отже, за таких обставин володіння позивачем спірним майном не може вважатися безтитульним та безперервним.

Державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт 12.01.2012 скасовано на підставі ухвали Приморського районного суду від 22.05.2009 у справі №8-4/09, якою рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2004 по справі №2-946/04 скасовано за нововиявленими обставинами.

Таким чином, в період з 09.09.2004 по 12.01.2012 позивач був власником спірного майна, тобто у позивача був титул власника.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 № 24-150/0/4-13 "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" при вирішенні спорів, пов'язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати наступне, зокрема за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Судами також необґрунтовано не прийнято до уваги той факт, що позивач у період подачі позовної заяви 08.12.2011 був офіційно визнаний державою власником спірного майна на підставі рішення суду, що виключає застосування у даному спорі ст. 344 ЦК України, оскільки вона регулює правовідносини щодо незаконного володіння чужим майном.

Лише згідно довідки КП «ОМБТІ та РОН» від 16.01.2012 вих. № 322100.77.12 позивач повідомлений про те, що 12.01.2012 в КП «ОМБТІ та РОН» вчинений запис про відмову реєстрації прав власності на спірну будівлю та споруди зареєстрованих за НВК «Інтелект» на підставі ухвали суду.

Більш того, позивачем зазначається, що він фактично та відкрито користується спірним майном з 1994, з моменту його передання 05.10.1994 по акту приймання – передачі, виданого на підставі розпорядження виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 26.04.1994 № 201-р «Про передачу районним відділом освіти основних фондів і малоцінного інвентарю школі – комплексу «Інтелект», відділом освіти Київського районну приватній школі – комплексу «Інтелект».

Засновником у 1995 році Недержавної загальноосвітньої середньої школи-комплексу «Інтелект» виступило Спільне мале підприємство «Інтелект», якому було передано в оренду спірну будівлю згідно з договором оренди.

НВК «Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню – дошкільний навчальний заклад «Інтелект» у вигляді ТОВ, тобто позивач, є повним правонаступником Недержавної загальноосвітньої середньої школи-комплексу «Інтелект».

Разом з тим, судами необґрунтовано не прийнято до уваги, що набуття позивачем спірного майна шляхом його передачі виконавчими органами Рад депутатів трудящихся слід прирівняти до титульного у формі володіння та користування, що виключає застосування до цих правовідносин положення норми ст. 344 ЦК України.

За довідкою Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" від 12.01.2012 № 08-02/377 (а.с. 100 т.1) у реєстрі відсутні відомості стосовно наявності прав власності або користування на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 58-А.

Посилання суду на те, що позивач утримує спірні будівлі, сплачує комунальні послуги, податок на землю тощо не є підставою для набуття права власності на нерухому майно у розумінні глави 24 ЦК України. Також наведене вище не може свідчити про добросовісність володіння, оскільки вказані заходи є лише діями з обслуговування зазначеного майна, що не може розцінюватися як володіння майном, в тому числі відкрите.

Таким чином, господарський суд Одеської області та Одеський апеляційний господарський суд без наявності всіх елементів, з якими законодавство пов'язує виникнення права власності за набувальною давністю, необґрунтовано дійшов висновку щодо задоволення позову на підставі статті 344 ЦК України.

Ураховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Одеської області від 03.06.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 прийнято з порушенням вказаних норм матеріального та процесуального права, що призвело до вибуття з комунальної власності нерухомого майна, загальною площею близько 3 тис. кв. м.

Керуючись статтею 121 Конституції України, статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру», статтями 29, 107, 111-10 ГПК України, -

ПРОШУ:

1. Прийняти касаційну скаргу до розгляду.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 03.06.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у позові навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню – дошкільний навчальний заклад «Інтелект» у вигляді ТОВ відмовити в повному обсязі.

3. Про час розгляду справи повідомити прокуратуру Одеської області та Генеральну прокуратуру України.

Справу розглянути за участю представника Генеральної прокуратури України.

Додаток: докази направлення копій касаційної скарги сторонам.

Виконувач обов’язків

прокурора області П. Ліщишин

Поиск по сайту: