Деформації моральної свідомості юристів — це негативні явища, риси, які формуються стихійно чи свідомо у окремих представників цієї професійної групи всупереч суспільним, державним вимогам, стандартам професійної діяльності і поведінки, очікуванням громадської думки.Причини деформацій моральної і професійної свідомості у професійній групі юристів слід шукати як у самому суспільстві, так і у специфічних умовах діяльності конкретних органів і служб.Отже, основними причинами деформацій моральної свідомості юристів є такі: формальний підхід до підбору кадрів; негативний морально-психологічний клімат у деяких колективах; формально-бюрократичні методи керівництва колективами; зловживання владою в корисних егоїстичних цілях; терпимість до порушень службової дисципліни й фактів невиконання службового обов'язку; порушення процесуальних кодексів;формування подвійної моралі; нерозбірливість у засобах; пияцтво; укриттявід реєстрації й обліку злочинів, їх приховування із кар'єрних чи корисливих міркувань; низький соціальний престиж деяких служб (органів);виконання працівниками органів невластивих їм функцій; низька соціально-правова й економічна захищеність працівників тощо.Шляхи подолання деформацій моральної й правової свідомості юристів пов'язані з організацією виховного процесу в відповідних колективах; якістю підбору юридичних кадрів; формуванням здорового морально-психологічного клімату в них; особистий приклад авторитетних людей і керівництва; пропаганда передового досвіду діяльності,морально-етичне просвітництво, єдність слова і справи тощо. Перевиховання юристів з деформаціями моральної і професійної свідомості — це завдання держави і її певних органів, соціальних інституцій,громадської думки, професійних об'єднань юристів, відповідних колективів і самої людини як носія деформації. Висока моральна культура юриста єголовним бар'єром на шляху деформації моральної свідомості, а здатність і здібність до самопізнання, самоаналізу, самооцінки, саморегуляції в цілому до самовиховання (самопере-виховання), самовдосконалення допоможе звільнитись від будь-яких деформацій. 50 Поняття політичної культури юриста, її структура та види. Політична культура— є однією з складових загальної культури юриста. Вона є досить важливою складовою, тому що, по-перше, сучасний світ розвивається у напрямку демократизації влади, де особа має все більше важелів впливу на політику, а, по-друге, професійна діяльність юристів досить часто пов'язана з вирішенням питань, які мають безпосередній вихід на політичні процеси у державі.Політична культура юриста — це сукупність знань юриста про політику,наявність у нього певної політичної орієнтації, вміння та звичка реалізувати їх на практиці.Політична культура як комплексне утворення має свою внутрішню структуру,яку складають такі елементи:сукупність знань про політику,певна політична орієнтація,уміння та звичка реалізувати свої політичні знання та погляди на практиці.Класифікувати політичну культуру можна за різ-ними критеріями. Одним з найбільш розповсюджуваних є поділ, залежно від суб'єктів, на індивідуальну, групову та суспільну політичну культуру. 51 Законодавче регулювання участі юристів у політичному житті. Відповідно до Конституції та законодавства України, якщо юрист є громадянином України, то на ньогорозповсюджуються всі права, в тому числі й політичні. Якщо юрист є громадянином іншої держави або є особою без громадянства (апатридом), він може обмежуватися в певних, перш за все, політичних правах:«Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами та свободами, а також несуть такі саме обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чиміжнародними договорами України» (ст. 26 Конституції України).Законодавство України встановлює, що іноземці та особи без громадянства обмежуються перш за все в активному та пасивному виборчому праві, праві брати участь у референдумі, бути членом політичних партій.Закон України «Про державну службу» не передбачає загальних обмежень на політичну діяльність для державних службовців. Але у «Загальних правилах поведінки державного службовця» відзначено, що «державні службовці, з урахуванням конституційних прав, можуть брати участь у політичній чи іншій суспільній діяльності лише поза межами їхніх службових обов'язків і в поза робочий час, щоб не підривати віру громадськості в неупереджене використання ними своїх функцій. Власні політичні погляди вони не можуть використовувати при виконанні своїх посадових обов'язків» усі юристи, як й усі інші громадяни України, мають право обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.Законодавство України не передбачає обмежень щодо участі юристів у мітингах та демонстраціях. Усі громадяни, зокрема юристи, мають право на об'єднання в політичні партії, політичну діяльність і захист своїх прав. Що стосуеться обмеження політичних прав, то жорстких міжнародно-правовихстандартів не існує, а є тільки можливість обмеження прав окремих, прямо вказаних у договорах, категорій громадян, і тільки на основі закону.
