Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Розвиток міжнародної торгівлі у XXст.та її вплив на структуру і динаміку національної економіки. Коефіцієнт залежності держави від зовнішньої торгівлі



Етапи розвитку міжнародної торгівлі:

I - початковий (з XVIII до першої половини XIX ст.);

II - друга половина XIX ст. - початок Першої світової війни (1914);

III - період між двома світовими війнами (1914-1939);

IV - повоєнний (50-60 роки);

V - сучасний (з початку 70 років XX ст.).

Чинники зовнішнього середовищаV етапу

o Посилення міжнародної конкуренції

o Зміцнення існуючих і поява нових інтеграційних об'єднань

o Індустріалізація більшості країн, які розвивається

o Проблеми фінансової заборгованості країн, що розвиваються

o Розпад світової соціалістичної системи господарства

Особливості торговельних процесівV етапу

Різке збільшення обсягів торгівлі

o Підвищення ролі зовнішньої торгівлі в економічному розвитку країн

o Значення коливань рівня світових цін

o Зрушення в товарній структурі імпорту (послуги, промислові товари)

o Поширення усталених і довгострокових відносин між державами

o Збільшення частки внутрішньо-фірмового постачання у світовій торгівлі

o Підвищення ролі країн, які розвиваються

o Посилення конкуренції між суб'єктами Тріади (США, Японія, країни ЄС)

o Активізація зустрічної торгівлі

РегулюванняV етапу

o Перехід від тарифного до нетарифного регулювання

o Неопротекціанізм

o Стимулювання експортного виробництва

o Поява тенденції до створення замкнутих економічних блоків

Коефіцієнт імпортної залежності країни — відношення обсягу імпорту певного товару до обсягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати як залежність країни від зовнішнього ринку в яких–небудь товарах або їх групах внаслідок відсутності в країні необхідних для виробництва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів або через причини економічного та політичного характеру.

Коефіцієнт імпортної залежності (Zij) розраховується за формулою: Zij=Iij/Pij
де Iij —обсяг імпорту і-го товару в країну j;
Pij — обсяг споживання (реальна місткість ринку) і-го товару в країні j.
Обсяг споживання, в свою чергу, розраховується за формулою: Pij = Qij + Iij - Eij
деQij — обсяг виробництва товару і в країні j;
Iij — обсяг імпорту товару і в країні j;
Eij — обсяг експорту товару і з країни j.

Значення коефіцієнта розміщують у межах:

– Позитивне значення імпортна незалежність (країна задовольняє потребу у товарі і самостійно).

– Негативне значення велика імпортна залежність (країна задовольняє потребу в товарі і повністю за рахунок імпорту).

Крім того, показник імпортної залежності країни може використовуватися в міжнародному маркетингу при прийнятті та обґрунтуванні рішень щодо вибору цільового зарубіжного ринку. Для цього прогнозований обсяг попиту (Qij), (Dij) помножується на коефіцієнт імпортної залежності з даного товару (Zij).

 

36. Теорія визначення валютних курсів. Теорія паритету купівельної спроможності. Прогнозування валютних курсів.

В економічній теорії розглядається два основних види валютних курсів: фіксований та плаваючий. Крім цих двох існує кілька варіантів, які залежно від конкретно обраних параметрів їх реалізації, можуть розглядатися як модифікація фіксованого або плаваючого курсу. Йдеться про встановлення так званого діапазону коливань (band) між верхньою і нижньою точками інтервенції, що в українській мові отримало назву "валютний коридор".

Валютний курс є одним із ключових параметрів міжнародних валютних відносин. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливає практично на всю систему макро- та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції у світовій економіці, перерозподіл ресурсів, збалансованість платіжного балансу тощо. Тому визначення валютного курсу та управління ним є важливим елементом економічної політики кожної держави.

За умов золотого стандарту рівень валютних курсів визначався рівнем золотого паритету валют, тобто співвідношенням їх золотого вмісту. Валютний курс міг відхилятися від золотого паритету тільки на вартість перевозу золота золотого однієї країни в іншу. Межі відхилення валютного курсу від валютного паритету називалися золотими точками. Нижня межа відхилення дорівнювала валютному паритету мінус витрати на перевезення золота. Вона відповідала мінімальному курсу валюти і називалася нижньою золотою точкою.

При зниженні валютного курсу країни до її нижчої точки починався вивіз (експорт) золота. Це пояснюється тим, що попит на інвалюту перевищував пропозицію. Нижня золота точка називалася ще експортною.

Верхня межа відхилення дорівнювала валютному паритету плюс витрати на перевезення золота. Вона відповідає максимальному курсу валюти і називається верхньою золотою точкою. При підвищенні курсу валюти до верхньої золотої точки починався ввіз (імпорт) золота до країни. У зв'язку золотого цим верхня золота точка називалася ще імпортною. За умов золотого стандарту валютний курс був відносно стійким, оскільки гарантувався вільним обміном банкнот на золото та можливістю вільного вивозу золота золотого однієї країни до іншої. У зв'язку з золотою демонетизацією золота порядок визначення валютного курсу докорінно змінився, що викликано несталістю сучасних грошових систем. Нині немає законодавчо фіксованої бази для формування валютних курсів. Основою визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності національних валют.

Купівельна спроможність (сила) валюти виражається як сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю у порівнянні золотого базовим періодом. Співвідношення купівельної сили валют стосовно певної групи товарів та послуг у двох країнах - країні "А" і країні "Б" визначає паритет купівельної спроможності (purchasing power party) - PPP. Величина економічно обґрунтованого курсу валюти може визначатись також на підставі обрахунку ВВП за цінами визначеними у національній валюті та в окремій іноземній вільноконвертованій валюті. Частка від їх ділення дає валютний курс. Отже, формування валютного курсу та його величина завжди під впливом динаміки цін.

В Україні з високими темпами інфляції курс валюти буде знижуватися відносно до валют тих країн, де нижчі темпи інфляції і, безперечно, знецінення валюти тягне за собою подальше зростання внутрішніх цін.

Зростання цін знижує курс. Якщо курс падає то ціни зростають. Ця залежність чітко проявляється у довгостроковому періоді. У даній ситуації важливо визначити межі коливань курсу в ширині валютного коридору на основі реальних макроекономічних параметрів.

Однак сам розрахунок валютного курсу - не найскладніша операція. Важче створити систему забезпечення твердого (сталого) валютного курсу. Але який би режим валютного курсу та механізм валютного регулювання не були обрані, передусім необхідна збалансованість державного бюджету, торгового та платіжного балансів при сталості цін.

Як зазначалося, щодо валютного курсу, в основі визначення та прогнозування курсів валют лежать паритети їх купівельних спроможностей. Основними даними, які впливають на очікування майбутньої динаміки валютного курсу і на підставі яких можна будувати передбачення про тенденції змін валютних курсів, є:

- ^ паритет купівельної спроможності валют (ПКС);

- ^ відмінності в темпах інфляції;

- ^ відносний рівень реальних відсоткових ставок;

- ^ спред між офіційним і ринковим курсом;

- ^ стан платіжного балансу країни;

- ^ стан економіки й валютна політика;

- ^ політична обстановка.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.