Теоретичні моделі міжнародної економічної інтеграції. Статичні і динамічні ефекти інтеграції

Теоретичні основи аналізу міжнародних інтеграційних процесів були закладені в роботах А.Сміта, Д.Рікардо, Дж.Р.МакКуллоха, Ф.Ліста, Г.Шмолера, В.Рошера, П.Грегорі, Г.Габерлера, які розглядали проблематику митних союзів. Проте прийнято вважати, що теорію митних союзів розробив Дж. Вайнер. В основу його аналізу покладено порівняння торгівлі між країнами в умовах існування в кожній з них власного митного тарифу та в умовах підписання між ними угоди про митний союз, що скасовує тарифи у взаємній торгівлі. Відповідно до цього, в результаті створення митного союзу в економіці виникають так звані статичні ефекти інтеграції – економічні наслідки, які виявляються одразу після створення митного союзу.

Виділяють три школи сучасної економічної думки щодо економічної інтеграції: ринкову, ринково-інституціональну та структурну (структуралістську).Представники ринково-інституціональної школи (неолібералісти) розглядають інтеграцію як втілення певної єдності економічних та політико-правових аспектів. Прибічники даної концепції (А. Філіп, Р. Купер та ін.) визнають, що інтеграція національних господарств не може бути досягнута лише ринковими методами. Головною проблемою регіональної економічної інтеграції вони вважають пошук оптимального сполучення національних программ господарської політики із забезпеченням переваг, які надає тісне економічне співробітництво. Але використати ці переваги можна лише ціною відмови від певної частини національної незалежності або автономії в області визначення економічних цілей та їхнього досягнення. Таким чином, чітко розрізняються дві взаємопов’язані сторони інтеграції: її економічні цілі і політичні заходи, необхідні для їх досягнення.

Згідно з основними положеннями структуралістської школи, для повної інтеграції важливі не стільки забезпечення абсолютної свободи руху товарів і факторів виробництва (свобода дії ринкового механізму), скільки координація економічної політики держав, що мають за мету пом’якшити нерівномірність економічного розвитку окремих країн інтеграційного комплексу, а також забезпечити усталеність національних платіжних балансів. Французький економіст А.Маршаль розвиває ідею про „справжню інтеграцію”, а вона можлива, на його думку, лише на стадії економічного союзу, коли відбувається взаємопроникнення національних господарств, і пов’язана зі змінами в їхній структурі. Проте використання структуралістського підходу видається найбільш прийнятним для найвищих форм інтеграції, точніше – для Європейського Союзу як юридично оформленого інтеграційного об’єднання. А оскільки для перехідних економік ми пропонуємо інтеграцію як процес співпраці з метою одержання взаємних вигод, то твердження інституціоналістів та структуралістів є занадто широкими щодо очікуваних результатів.

Найбільш адаптивними до умов країн з перехідною економікою є положення прихильників ринкової школи, згідно з якими ринок є найкращим регулятором економіки, і його не можуть замінити жодні штучні механізми з боку держави (принцип Laisser faire). В єдиному господарському просторі декількох країн забезпечується конкуренція і повна свобода для дії ринкових сил. Міжнародна економічна інтеграція вважається тим глибшою, чим вільнішою є дія ринкових сил та чим меншим є регулюючий вплив держави. Представники ринкової школи економічної думки П. Робсон, А. Кругман вважають, що країни прямують до інтеграції своїх економік задля подолання „фактора обмеженості” (сировина, інші фактори виробництва). Вважається, що цей фактор сприяє зростанню масштабів виробництва, розвитку товарної диференціації і нових технологій. Передумови міжнародної економічної інтеграції тісно пов’язані з теорією порівняльних переваг, згідно якої кожна країна спеціалізується на експорті тих товарів, виробництво яких для неї є відносно дешевшим. Причому найбільш адаптивною для визначення передумов (чинників, факторів) інтеграції країн з перехідною економікою є використання так званої „драбини” порівняльних переваг: країна повинна використовувати у міжнародному співробітництві не лише „природні” порівняльні переваги, але і в процесі цього співробітництва набувати порівняльні переваги шляхом запозичення технологій та досвіду, а також збільшення витрат на НДДКР. Суттєво знизити ці витрати можна при використанні переваг інтеграції, тобто при створенні нових розробок спільними зусиллями та спільному їх використанні. Ще одна перевага інтеграції, за теорією ринкової школи економічної думки, - це той факт, що інтеграція сприяє зростанню конкуренції. А конкуренція, як відомо, потужний стимул для розвитку виробництва, якості тощо. Такий підхід видається цілком адаптивним до обґрунтування інтеграційних напрямів країн з перехідною економікою: орієнтація на результати (посилення конкуренції та підвищення ефективності організації господарювання) обумовлює вибір напрямів та методів інтеграції. Ідеям ринкової школи відповідають також ключові елементи теорії функціоналізму: розмежування політично-конституційного та технічно-функціонального співробітництва. На думку Д.Мітрані та його послідовників, необхідно, насамперед, використовувати всі можливості та всі фактори, що ґрунтуються на спільних інтересах, для розвитку співробітництва, а не розв’язувати проблеми, пов’язані з різницею у позиціях та цілях. Прихильники функціональної теорії міжнародної економічної інтеграції обстоюють ідею розвитку міжнародних організацій технічного типу, структурованих на основі функціонального принципу. Основною метою таких організацій повинно бути досягнення колективних цілей, спрямованих на підвищення добробуту всіх учасників.

До статичних ефектів, на думку вченого, належать економічні наслідки, що виявляються відразу після створення митного союзу. Це - скорочення адміністративних витрат на утримання митних і прикордонних органів, ефект створення торгівлі й ефект відхилення торгівлі.

Ефект створення торгівлі полягає в тому, що після утворення митного союзу і скасування імпортного мита може виникнути ситуація, коли зарубіжний товар з країн об'єднання стає дешевшим від місцевого, і споживач купує імпортний товар замість вітчизняного. Виникає імпортний товарний потік, а отже, ефективніше використовуються ресурси інтеграційного об'єднання.

Ефект відхилення торгівлі протилежний ефекту створення торгівлі. Країни, що не увійшли до митного союзу, можуть ефективніше використовувати фактори виробництва, і ціна на товар буде нижчою за ціну аналогічного товару країн інтеграційного об'єднання. До утворення союзу споживачі купували цей вигідніший для них товар. Але після скасування імпортного мита всередині союзу та встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу вигіднішим стає придбання товару, виготовленого в межах об'єднання. Переорієнтація місцевих споживачів на ці товари призведе до зникнення імпортного потоку з третіх країн.

Численні дослідження інтеграції показують, що в більшості випадків ефект відхилення торгівлі виникає, проте він перекривається ефектом створення торгівлі.

Динамічні ефекти - це економічні наслідки, що виявляються після того, як інтеграція набере силу, на пізніших стадіях розвитку. Це, наприклад, конкурентна боротьба виробників країн об'єднання, що призводить до обмеження зростання цін, поліпшення якості товарів, створення і впровадження нових технологій.

До безперечних вигод інтеграції належать приплив іноземних інвестицій, доступ до технологій і ресурсів об'єднання, формування місткого ринку, спільне вирішення складних соціальних проблем, захист від конкуренції, прискорення науково-технічного прогресу та економічного зростання.

Разом з тим виникають також і негативні наслідки економічної інтеграції. Вони виявляються у:

1) перерозподілі ресурсів усередині угрупування на користь більш сильних партнерів;

2) можливості олігопольної змови ТНК країн-учасниць, що призводить до зростання цін;

3) дії ефекту втрат від збільшення масштабів виробництва при високому рівні його концентрації.

Поиск по сайту: