Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Технолічний розвиток у світі. Міжнародні ринки технологій. Теорія технологічного розриву



Наукомісткі і високотехнологічні галузі в більшості країн світу є найбільш динамічними секторами економіки, їх розвиток суттєво вплинув на місце конкретних країн у світовому господарстві та системі міжнародного поділу праці. Водночас, поглиблення міжнародного поділу праці значно розширило межі ринків технологій, інновацій та високотехнологічної продукції і все помітніше місце на ринку технологій на сьогодні належить ТНК. Так само на ТНК припадає половина світового виробництва, 63% торгівлі, вони контролюють до 80% патентів і ліцензій на нову техніку, технології і ноу-хау; понад 40% активів 100 найбільших компаній світу розташовані поза країнами розміщення материнських компаній; на них припадає чверть світо­вого валового продукту; 500 найбільш потужних ТНК реалізують: 80% всієї продукції електроніки та хімії; 95% - фармацевтики; 76% - продукції маши­нобудування; 85% з них контролюють 70% всіх іноземних інвестицій. На ринках високотехнологічної продукції домінують найбільш роз­винуті країни - США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, які володіють 46 макротехнологіями і контролюють 80% цих ринків. За деякими напрямками до них наближуються Південна Корея, Малайзія, Сінгапур, Гонконг та інші нові індустріальні країни. На сьогодні у високотехнологічному бізнесі, як і в цілому в економіці, склалися три основних центри - США, Японія і Західна Європа, між якими розгортається основна конкурентна боротьба. На США припадає 70% світового ринку біотехнологій, крім того 40% ринку інформаційних технологій, а також 43% ринку медичного обладнання. У цих напрямках також велику частку займають і європейські країни - відповідно 35 і 28%. Частка вітчизняної наукомісткої продукції на світовому ринку високотехнологічної продукції становить 0,05-0,1%, в той час як частка Росії на світовому ринку високих технологій складає на даний момент близько 1%.

Міжнародний ринок технологій

Сьогодні різні за розмірами компанії мають доступ до капіталу та інформації. Перевагами крупних компаній є економія на масштабах, здатність проводити інтенсивні НДДКР, диверсифікувати виробництва, максимізувати прибуток на вкладений капітал, керувати міжнародними проектами. Однак вони недостатньо гнучкі та динамічні для того, щоб своєчасно розробляти нові ідеї в сфері новітніх технологій. Взагалі, механізм крупної корпорації орієнтується на масове виробництво, що є не кращою формою для швидкого освоєння технічних нововведень, а об'єктивний процес концентрації виробництва та капіталу - одна з перешкод на шляху науково-технічного прогресу.

У цьому плані роль індивідуальних учених, винахідників та дрібних інноваційних компаній в технологічному розвитку залишається незамінною, особливо на стадії зародження ідеї, її концептуалізації. Невелика фірма є найбільш мобільною формою організації бізнесу, виконує роль генератора нових ідей. Однак для розробки промислової технології або впровадження нового продукту в сучасне промислове виробництво потрібні лабораторії, конструкторські бюро, технологічні підрозділи. У зв'язку з цим поглиблюється поділ праці між індивідуальними винахідниками - генераторами ідей, інноваційними компаніями які доводять ці ідеї до етапу практичного застосування, та крупними корпораціями, що забезпечують використання нової технології в масовому виробництві.

Таким чином, ринок технологій передбачає наявність наступних учасників:

o інноваційні фірми та індивідуальні винахідники, що намагаються продати свої науково-технічні результати;

o крупні промислові компанії, які намагаються придбати найбільш перспективні розробки та застосовувати їх у власному виробництві;

o посередницькі фірми, які створюють базу даних для потенційних продавців та покупців.

Значення посередницьких фірм полягає в:

o обслуговуванні науково-технічного обміну;

o сприяють підвищенню швидкості розповсюдження нововведень в економіці;

o сприяють збільшенню віддачі від капіталовкладень в

НДДКР.

Від науково-технічного дослідження до його впровадження в масове виробництво складний та ризикований шлях, реалізацією якого займається венчурний бізнес.

Теорія «технологічного розриву»

Теорія «технологічного розриву» пов’язує торгівлю між країнами із існуванням відмінностей у рівнях їхнього технологічного розвитку. Згідно з цією теорією саме технологічні переваги країни зумовлюють і переваги у боротьбі за експортні ринки. У розвиток цієї теорії Майкл Познер запропонував концепцію імітаційного лага, що складається з лага попиту і лага реагування. Лаг попиту – це той час, який необхідний для розвитку попиту на новий експортний продукт. Лаг реагування – це час, який потрібен виробникам країни-імпортера для адекватного реагування на конкуренцію з-за кордону – налагодження місцевого виробництва. Різниця між цими двома лагами і зумовлює міжнародну торгівлю (експорт в іншу країну можливий, коли лаг попиту коротший за лаг реагування). Технологічний розрив долається через копіювання нововведень, але «потік» нововведень, як правило, забезпечує умови сталої технологічної переваги і відповідної спеціалізації країн. Технологічний розрив, таким чином, забезпечує кумулятивне інвестування перспективних у технологічному відношенні виробництв.

Теорія портфельних інвестицій базується на макроекономічному аналізі і виходить з того, що зарубіжний інвестор орієнтується в своїй інвестиційній діяльності на:

• рівень дохідності цінних паперів; • міру політичного та комерційного ризику; • бажання диверсифікувати свій портфель цінних паперів за рахунок цінних паперів іноземного походження.

Комбінація цих трьох орієнтирів веде до того, що динаміка портфельних інвестицій опиняється в цілковитій залежності від економічної та політичної кон’юнктури. Ця концепція ґрунтується на неокласичних підходах, урахуванні об’єктивних макроекономічних чинників інвестиційної діяльності.

Особливості сучасної інвестиційної діяльності висувають низку нових вимог до економічної теорії. Зокрема, виникає необхідність у моделюванні інвестиційних процесів, що неможливо без урахування, поряд з макроекономічними, інституціональних чинників, головне, мотивів інвестиційної діяльності фірми.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.