Терія Гекшера-Оліна у визначенні структури торгових потоків у світі та її обмеження. Геометрична інтерпретація

Основна причина критики теорії порівняльних переваг прибічниками інших поглядів ґрунтувалась на необхідності наближення її до реальної дійсності, насамперед, у плані зведення всіх витрат до праці.

У реальній дійсності, на думку багатьох науковців, у тому числі і сучасних, потрібно враховувати, крім праці, ще й інші фактори виробництва.

Основоположник вчення про фактори виробництва Ж.-Б. Сей в якості таких виділив: • працю;• землю;• капітал. Їх ринкова ціна (заробітна плата, земельна рента, процент на капітал) формує витрати виробництва і дозволяє оцінювати фактори виробництва.

Е. Гекшер у 1919 році та Б. Олін у 1933 році сформулювали закон пропорційності факторів, який належить уже до неокласичної теорії міжнародної торгівлі. Основною відмінністю останньої від класичного напряму є визначення вартості товару:

• корисністю;

• ступенем задоволення потреб;

• попитом на товар.

Припущення моделі пропорційності факторів Гекшера – Оліна:

1) різне співвідношення факторів виробництва у виробництві різних товарів;

2) неоднакова відносна забезпеченість країн факторами виробництва;

3) однаковий рівень технології у різних країнах;

4) досконала конкуренція.

Елі Гекшер, відомий шведський економіст, сформулював вихідні принципи теорії пропорційності факторів у коротенькій статті (1919 р.), в якій він стверджував, що міжнародний обмін витікає з відносного надлишку або відносної рідкості факторів виробництва, які знаходяться у розпорядженні різних країн. Країна вважається надлишково наділеною певним фактором виробництва, якщо співвідношення між кількістю цього фактора і рештою факторів у ній вища, ніж в інших країнах. Кожна країна має тенденцію до спеціалізації на тому виробництві, для якого співвідношення факторів виробництва, якими вона володіє, є найбільш сприятливим.

Наприклад, Австралія у своєму обміні з Великобританією повинна спеціалізуватись на виробництві пшениці, кормових культур і тваринництва, оскільки є відносно біднішою на капітал і працю при багатстві на землю.

У 30-х рр. Бертіл Олін уточнив теорію свого вчителя думкою, що міжнародний обмін є обміном надлишкових факторів на рідкісні фактори, тобто мобільність товарів замінює складнішу мобільність факторів виробництва. Це уточнення отримало назву «Теореми Гекшера – Оліна».

У 1948 році Пол Самюелсон вивів математичні умови, за яких теорема Гекшера – Оліна ставала цілком реальною, після чого отримала назву «Теореми Гекшера – Оліна – Самюелсона». Вона набрала приблизно такого звучання: у випадку однорідності факторів виробництва, ідентичної техніки, досконалої конкуренції та повної мобільності товарів, міжнародний обмін вирівнює ціну факторів виробництва між країнами.

Таким чином, за Гекшером, Оліном, Сомюелсоном порівняльна оцінка факторів виробництва призводить до таких висновків:

1) у країнах-учасницях міжнародного обміну існує тенденція до вивозу тих товарів, для виготовлення яких використовуються переважно надлишкові фактори виробництва, і ввозу тієї продукції, для виготовлення якої потрібні дефіцитні фактори;

2) розвиток міжнародної торгівлі вирівнює «факторні» ціни, тобто доходи, які отримують власники факторів у різних країнах;

3) за умови міжнародної мобільності факторів виробництва існує можливість заміни експорту товарів переміщенням факторів між країнами.

У цілому структура зовнішньої торгівлі сформувалася відповідно до такої наділеності факторами виробництва: Японія експортує техноємні продукти, а імпортує сировину; Канада експортує сировину та продукцію металургійної, деревообробної, целюлозно-паперової галузей, нафту, а імпортує працеємні товари та послуги. Та все ж, окрім очевидних переваг, ця теорія має і певні обмеження. Вона, зокрема, не спроможна пояснити таку тенденцію у післявоєнному розвитку, як зростання зустрічної внутрішньогалузевої торгівлі між подібними країнами. Тобто, теорія Гекшера – Оліна – Самюелсона дає пояснення загального характеру, а не конкретних життєвих нюансів.

У 1953 році відомий американський економіст російського походження, лауреат Нобелівської премії з економіки В. Леонтьєв на основі статистичних даних перевірив положення про експорт з США капіталоємних товарів. Він поставив собі за мету довести, що показник затрат капіталу в розрахунку на одного робітника у стандартному наборі товарів, які експортувалися зі США, є вищим, порівняно з аналогічним показником в імпортозаміщувальній продукції у наборі товарів, які імпортувались у США.

Результати досліджень були парадоксальні: у США галузі, яким найбільше таланить в експорті, мають вищу працеємність, ніж ті галузі, що страждають від конкуренції імпортних товарів.

Сам же Леонтьєв та інші науковці-прибічники теорії Гекшера – Оліна – Самюелсона запропонували шукати пояснення цьому парадоксу в надто спрощеному підході шведських вчених, які не враховували якості факторів. Якщо брати до уваги якість факторів, то теорема Гекшера – Оліна – Самюелсона залишається справедливою, адже фактор праці, що входив у той час до складу американського експорту, був специфічним, оскільки США мали кваліфікованішу робочу силу порівняно з країнами-партнерами. Крім цього, на той час за критерієм надлишку перше місце у США належало землі, що оброблялась, друге – кваліфікованим кадрам, а вже потім – капіталу. Тому й експорт з США, у першу чергу, складався з товарів, які поглинули фактори, що займали провідні місця. Під цим кутом зору теорія Гекшера – Оліна – Самюелсона не заперечувалась, а, навпаки, підтверджувалась.

В 1919 році вийшла стаття Хекшера “Вплив зовнішньої торгівлі на розподіл доходів”. Через 30 років Олін доповнив цю теорію.
Припущення теорії:
2 фактори виробництва: капітал і праця;

1. фактори виробництва повністю використовуються в процесі виробництва;
2. країни по-різному забезпечені факторами виробництва;
3. обмеженість обсягів факторів виробництва в кожній країні;
4. повна мобільність факторів виробництва в межах країни;
5. відсутність мобільності факторів виробництва між країнами.

Припущення щодо характеру ринку:

1. дві країни виробляють два товари;
2. досконала конкуренція;
3. існує вільна торгівля;
4. збалансованість торговельних потоків;
5. транспортні видатки дорівнюють нулю.

Припущення стосовно технології виробництва: однакова технологія в обох країнах.
Припущення щодо характеру товару:

1. один товар – трудомісткий, другий – капіталомісткий;
2. повна еластичність попиту по ціні;
3. смаки та уподобання споживачів однакові;
4. відсутній ефект масштабу.

Теорема Хекшера-Оліна.
Кожна країна експортує ті факторомісткі товари, для виробництва яких використовується відносно надлишковий фактор виробництва й імпортує ті товари, для виробництва яких використовує дефіцитні фактори виробництва.Отже, країна І експортує товар 1, а країна ІІ експортує товар 2.
Графік. Торгівля країн з різними умовами виробництва та ідентичним попитом в умовах автаркії (різна забезпеченість факторами виробництва).
Цей графік показує економічну рівновагу в умовах автаркії: точка А – це точка рівноваги для країни І, точка А' – для країни ІІ. Через ці точки проходять лінії внутрішніх цін: лінія Р – лінія внутрішніх цін для країни І, лінія Р' – для країни ІІ. Оскільки у припущеннях йдеться про однаковість смаків та уподобань споживачів в обох країнах, то маємо одну криву байдужості.

Країна І має відносну перевагу у виробництві трудомісткого товару 1:

.
Внутрішня ціна на працю менша в країні І:
.
Виходячи з цього робимо висновок, що країна І експортуватиме товар 1, а країна ІІ буде експортувати товар 2.

Графік. Теорема Хекшера-Оліна в умовах вільної торгівлі.

Виходячи з того, що країна І має відносні переваги у виробництві товару 1, який є трудомістким, то під впливом світових цін вона змінює структуру виробництва товарів (точка А прямує до В). Точка В – новий рівень виробництва в умовах вільної торгівлі.

Виходячи з того, що країна ІІ має відносну перевагу у виробництві товару 2, який є капіталомістким і під впливом світових цін, вона змінює структуру виробництва товарів (точка А' переходить в точку В'). Точка В' – показує новий рівень виробництва країни ІІ в умовах вільної торгівлі.
Лінія світових цін проходить через точки В і В'.
І країна. Точка Е – рівень споживання країни І в умовах вільної торгівлі. В умовах вільної торгівлі споживається ОХ₂ одиниць товару 1 та ОУ₂ одиниць товару 2. Виробляється ОХ₃одиниць товару 1 та ОУ₁ одиниць товару 2. Звідси випливає, що країна І експортує Х₂Х₃ = СВ одиниць товару 1 та імпортує У₁У₂ = ЕС одиниць товару 2. Маємо СЕВ – торговельний трикутник.
Країна І експортує товар 1 (трудомісткий), для виробництва якого вона використовує свій надлишковий фактор виробництва (праця), а імпортує товар 2 (капіталомісткий), для виробництва якого вона використовує дефіцитний фактор виробництва (капітал).
ІІ країна.
Точка Е' – рівень споживання країни ІІ в умовах вільної торгівлі. Отже, споживається ОХ₂ одиниць товару 1 та ОУ₂ одиниць товару 2. Виробляється ОХ₁ одиниць товару 1 та ОУ₃ одиниць товару 2. Звідси випливає, що країна ІІ експортує У₂У₃ = С'В' одиниць товару 2 та імпортує Х₁Х₂ = Е'С' одиниць товару 1. Маємо С'Е'В' – торговельний трикутник.
На основі теореми Хекшера-Оліна країна ІІ експортує товар 2 (капіталомісткий), у виробництві якого вона використовує надлишковий фактор виробництва, й імпортує товар 1 (трудомісткий), у виробництві якого вона використовує дефіцитний фактор виробництва (працю).
На основі міжнародної торгівлі країни виграють, тому що на цьому графіку крива байдужості знаходиться на більш високому рівні, а це означає, що добробут країн збільшився.
Чи впливає зовнішня торгівля на фактори виробництва? На це питання відповідь дав Пол Самуельсон. У 1948 році він доповнив теорему Хекшера-Оліна.

Зміст теорії Хекшера — Оліна, за словами Б. Оліна, такий: "Товари, які потребують для свого виробництва значних затрат (надлишкових факторів виробництва) та невеликих затрат (дефі­цитних факторів), експортуються в обмін на товари, які продукуються з використанням факторів у оберненій пропорції. Так, у при­хованому вигляді експортуються надлишкові фактори та імпорту­ються дефіцитні фактори виробництва" (Ohlin, 1933, p. 92). Або, інак­ше, країни експортують продукти інтенсивного використання над­лишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного викори­стання дефіцитних для них факторів.

Щоб довести правильність цього твердження, необхідно насам­перед визначити, що розуміють під надлишком факторів вироб­ництва та інтенсивністю їх використання.

Країна вважається у надлишку наділеною робочою силою, якщо співвідношення між її кількістю та рештою факторів у неї більше, ніж у решті країн світу.

Продукт вважається працемістким, якщо частка затрат на робо­чу силу в його вартості більша, ніж у вартості інших продуктів.

Теорія Хекшера — Оліна, яка пояснює структуру міжнародної торгівлі, починається зі спеціального розділу, присвяченого причи­нам міжнародних відмінностей у цінах до встановлення торгових відносин. Хекшер та Олін стверджували, що джерелом відміннос­тей порівняльних витрат є співвідношення факторів виробництва, а не відмінності у попиті або технології в різних країнах. Якщо в Америці 1 ярд сукна коштує 2 бушелі пшениці, а у решті країн — менше від бушеля, то це передовсім має пояснюватися тим, що в Америці відносно більше факторів, які інтенсивно використовуються у виробництві пшениці, та відносно менше факторів, які інтенсивно застосовуються у виробництві сукна, ніж в інших країнах. Хай "зем­ля" — фактор, який інтенсивніше використовується у виробництві пшениці, а "праця" — для виробництва сукна. Хай усі витрати можна звести до затрат праці та землі (наприклад, для виробництва добрив, необхідних для пшениці, потрібно витратити певну кількість землі та праці, так само як і на виготовлення пряжі для виробни­цтва сукна). Тоді, якщо СІЛА експортують пшеницю та імпортують сукно, з теорії Хекшера — Оліна випливає, що це відбувається внас­лідок працемісткості сукна і "землемісткості" пшениці та внаслі­док того, що пропозиція землі у США більша від пропозиції землі в інших країнах, а пропозиція праці у США менша від пропозиції праці в інших країнах. Тут мають на увазі не абсолютну, а відносну забезпеченість факторами:

1) у США на одного працівника припадає більше придатної для оброблення землі, ніж у решті країн світу;

2) частка США у загальній площі землі у світі вища, ніж її част­ка у сумарному обсязі робочої сили,

У такій ситуації (за інших однакових умов) оренда землі у США має коштувати менше, ніж в інших країнах, а працівники повинні претендувати на вищу порівняно з іншими країнами заробітну пла­ту. Дешевизна землі більшою мірою знижує витрати виробництва у землеробстві, ніж у виробництві сукна. І навпаки, дефіцит робочої сили веде до відносного подорожчання сукна в США. Саме цим, за теорією Хекшера — Оліна, пояснюється відмінність цін, яка існува­ла до встановлення торгових відносин. Саме відмінності у відносній забезпеченості факторами виробництва та у характері їх викорис­тання зумовлюють експорт США пшениці, а не сукна та імпорт сукна, а не пшениці після встановлення торгових відносин.

Проілюструємо теорію Хекшера — Оліна за допомогою графіків (рис. 1.5.11).

Оскільки США — земленасичена країна, а пшениця — більш землемісткий продукт, то крива виробничих можливостей США розміщена ближче до вертикальної осі. Щодо Англії, яка має над­лишок робочої сили та сукна, що є працемістким товаром, то крива виробничих можливостей Англії розміщена ближче до горизон­тальної осі. Згідно із третім припущенням Поля Самуельсона пе­редбачається, що країни відрізняються одна від одної лише забез­печеністю факторами виробництва, отже, можна припустити, що споживачі й у США, і в Англії мають смаки настільки однакові, що крива байдужості, яка визначає усі сполучення двох товарів, що за­безпечують споживачу однаковий рівень корисності, буде однако­вою для обох країн (рис. 1.5.11, а).

Крива байдужості 1 буде дотикатися до кривої виробничих мож­ливостей Англії у точці А та США — у точці А'. Отже, крива байдужості 1, точки А та А' — це максимально можливі обсяги виробництва та споживання кожної з країн за умови відсутності торгівлі між ними, а дотичні Р та Р' визначають відносні ціни на пшеницю та сукно у США та Англії, оскільки, як видно із графіка, Р < Р\ Англія має відносну перевагу у виробництві сукна, а США — у виробництві пшениці.

З розвитком міжнародної торгівлі праценасичена Англія буде спеціалізуватися на виготовленні працемісткого товару — сукна, а земленасичені ПІТ А — на виробництві землемісткого товару — пше­ниці (рис. 1.5.11, б). Точки, які визначають максимально можливі обсяги виробництва та споживання, перемістяться по кривій виробничих можливостей Англії вниз від А до В, а по кривій виробничих можливостей США догори від А' до В'. Спеціалізація країн буде тривати доти, доки вони не досягнуть рівня загальної еквівалентної відносної світойої ціни Рш, яка буде знаходитися між внутрішніми відносними цінами кожної з країн до початку торгівлі, тобто Р < Pw< P'. Графічно Р^ буде дотичною до меж виробничих можливостей обох країн та нової кривої байдужості 2, яка розміс­титься вище від кривої байдужості 1, що свідчить про загальне зростання споживання. Англія, експортуючи ВС сукна у ПІТ А та імпортуючи СЕ пшениці із США, досягне балансу попиту та пропо­зиції у точці Е. США, експортуючи В'С пшениці в Англію та імпор­туючи СЕ' сукна із Англії, забезпечать баланс попиту та пропозиції у точці Е', яка збігається із точкою Е. Експорт сукна Англією до­рівнює його імпорту США ВС = СЕ', а експорт пшениці СІЛА дорів­нює її імпорту Англією В'С = СЕ.

Точка Е порівняно із точкою А передбачає більше споживання імпортної пшениці, та менше — "свого" сукна. Тим не менше, Анг­лія виграє від міжнародної торгівлі, оскільки її нова крива байдужос­ті 2 розміщується вище і показує зростання споживання. Аналогіч­но і для США: незважаючи на те, що точка Е' порівняно Із точкою А' передбачає менше споживання своєї пшениці та більше — імпорт­ного сукна, США виграють, оскільки їх споживання внаслідок міжна­родної торгівлі зросте на рівень нової кривої байдужості 2.1 США, й Англія виграють від міжнародної торгівлі, оскільки їх крива бай­дужості 2 перемістилася на графіку догори.

Поиск по сайту: