Сучасна наука міжнародних економічних відносин. Поняття міжнародної економіки, політичної економії та міжнародних відносин.
МЕВ як наука, являє собою своєрідну і самобутню частину економічноїтеорії, оскільки тут вивчаються економічні явища і процеси, що виникаютьна міжнародному рівні з приводу виробництва, розподілу, обміну іспоживання життєвих благ в умовах обмеженості тарідкісності ресурсів.Міжнародні економічні відносини входять в склад світовогогосподарства, тобто є його елементом.
Міжнародні економічні відносини — це система економічних зв’язків між країнами з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів (послуг), що вийшли за межі відповідних національних господарств. До основних форм МЕВ належать: міжнародна торгівля товарами і послугами; міжнародний рух капіталів і закордонних інвестицій; міжнародна міграція робочої сили; міжнародна кооперація виробництва та обмін у галузі науки і техніки; валютно-кредитні відносини.
Міжнародна економіка як навчальна дисципліна вивчає формування світового ринку, встановлення міждержавних зв'язків з їх характерними рисами, особливостями та закономірностями. Міжнародна економіка — це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу, теорії ринкової економіки, закономірність взаємодії суб'єктів у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав.
Політична економія – це наука про виробничі відносини та економічні закони. Це наука суспільна, так як предмет політичної економії перебуває в межах економічного життя суспільства, що формує потрібні людині знання. Це наука економічна. Провідне значення політичної економії об»активно зумовлено тим, що основна сфера її наукових досліджень – інтереси людини – стосується всіх без винятку на Землі. Інтерес – це те, що спонукає людину діяти.
Політи́чна еконо́мія — наука, сферою інтересів якої є соціально-економічні відносини, економічні закони, що складаються на різних щаблях розвитку людського суспільства в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ.Вивчає всю систему економічних відносин, їх єдність і взаємодіі з обмеженими продуктивними силами та політичними, ідеологічними та соціальними інститутами суспільства.
Міжнародні відносини – це сукупність політичних, економічних, соціальних, правових, дипломатичних, військових, гуманітарних, культурних, ідеологічних та інших зв’язків між суб’єктами, що діють на світовій арені. Суб’єктами міжнародних відносин виступають держави, групи держав і союзи, урядові і неурядові організації.Держава є єдиним загальнонаціональним інститутом, що має легітимні повноваження брати участь у відносинах з іншими державами (підписувати угоди, оголошувати війни, вирішувати завдання, пов’язані із забезпеченням суверенітету, безпеки, територіальної цілісності).
Сучасний світовий економічний порядок: характерні риси, основні інститути, економічні сили впливу.
Процес визначення основ нового світового порядку відбувається в ході складної взаємодії держав. У своїх зовнішньополітичних актах держави підкреслюють значення тих чи інших аспектів цього порядку. Але досить цілісні концепції зустрічаються рідко. Однією з найбільш розроблених є Концепція зовнішньої політики Російської Федерації 2000 р., яка значною мірою присвячена "формування нового світового устрою".
Новий світопорядок покликаний забезпечити вирішення глобальних проблем. Гарантия її ефективності та надійності - взаємне врахування інтересів. "XXI століття Миропорядок повинен грунтуватися на механізмах колективного рішення ключових проблем, на пріоритеті права і широкої демократизації міжнародних відносин". Підкреслюється посилення роль міжнародних інститутів і механізмів в світовій економіці і політиці, включаючи "Групи восьми". Головною центром регулювання міжнародних відносин має залишатися ООН. Росія буде протидіяти спробам принизити роль ООН та її Ради Безпеки у світових справах. Значну увагу приділяє Концепція інформаційної діяльності, якій належить важлива роль у формуванні політичного мислення.
Світовий порядок (режим) являє собою досить чітко виражені умови, які прийняті на багатосторонній основі і базуються на взаємоприйнятних нормах, що визначають державні і недержавні рамки поведінки у будь-якій сфері міжнародної діяльності. Світовий економічний порядок містить у собі міжнародно-регулюють структури:
• міжнародну валютну систему;
• загальносвітову торговельну систему;
• міжнародні принципи оподаткування.
Створення міжнародних порядків накладає певні зобов'язання і призводить до витрат для його учасників. Оптимальний порядок забезпечує вигоди для всієї системи. В іншому випадку розвиваються процесів у відповідності до концепції недосконалої конкуренції.
Асиметричність глобальної економічної системи посилюється саме через діяльність міжнародних організацій, зокрема таких міжнародних фінансових організацій як Міжнародний валютний фонд і Світовий банк, які є виразниками інтересів економічно розвинених країн, глобальними за своєю інституціонально-організаційною структурую та за сферою дії.Як глобальні інституції МВФ та СБ мають специфічну цільову функцію. Її суть полягає у сприянні процесам інтеграції країн і ринків у світове ринкове середовище, яке нині формується як глобальна економічна система. З моменту свого виникнення і протягом еволюціонування, що триває понад 50 років, ці міжнародні фінансові організації, змінюючи інструменти реалізації своєї цільової функції, спрямовано впливали на формування глобальної економічної системи.
Економічні сили впливу
Економічні сили є процесом взаємодії власників засобів виробництва і робочої сили в процесі матеріального виробництва. Вони включають, передусім, економічних суб'єктів (власників засобів виробництва і робочої сили), які можуть бути приватними, державними, кооперативними.
Економічні сили характеризують в економіці сторону виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ (власності на матеріальні блага). У продуктивних силах робляться матеріальні блага, організовується технічна сторона. У економічних силах робиться власність на ці блага, організовується економічна сторона матеріального виробництва. В процесі матеріального виробництва відбувається виробництво і матеріальних благ (споживних вартостей), і економічних благ (економічних вартостей).