Крайні області називають емітерами, середні тонкі внутрішні

шари – базами. Переходи між базами і емітерами дістали назву емітерних, середній перехід називається колекторним. Катодом називають електрод, який має контакт з емітером з n-провідністю, анодом – електрод, з’єднаний з емітером з провідністю р-типу.

До анода та катода під’єднують джерело зовнішньої напруги U_ПР.

При включенні тиристора в схему, так як показано на рис.65,а, прикладена зовнішня напруга вказаної полярності по відношенню до емітерних переходів (П1, П3) є прямою, а по відношенню до колекторного переходу – зворотною. Прямі напруги на емітерних переходах невеликі, і тому зовнішня напруга буде майже повністю прикладеною до зворотно ввімкненого колекторному переходу П₂.

Розглянемо випадок роботи тиристора, коли напруга керуючого електрода відсутня ( струм І_К = 0), тобто розглянемо випадок диністора. Так як всі переходи ввімкнені послідовно, то через них повинен протікати один і той же струм. Так як П₂ закритий, то струм через диністор не проходить, якщо не враховувати малого зворотного струму через закритий перехід.

При збільшенні прикладеної напруги струм диністора деякий час буде залишатися сталим, як струм будь-якого закритого переходу. Цьому відповідає ділянка ОА вольт-амперної характеристики диністора (рис.65,б).

Подальше підвищенні напруги зовнішнього джерела збільшує зворотну напругу в переході П₂ і викликає ударну іонізацію. В цій області за рахунок сильного електричного поля виникають додаткові носії заряду – дірки і електрони. Виникає пробій переходу. Струм через П₂ збільшується, одночасно збільшується струм через П₁ і П₃. Дірки з аноду спрямовуються в базу n₁, частково рекомбінують, а частково потрапляють до бази р₂. Електрони з катодної області таким же чином опиняються в базі n₁. Вони компенсують об’ємні заряди іонів на границях переходу П₂. Перехід П₂ відкривається. Цьому відповідає точка В характеристики. Напруга, при якій відкривається перехід, називається напругою вмикання U_вмк. Після цього диністор працює на ділянці СД характеристики, яка подібна до вольт-амперної характеристики діода. Струм в колі диністора визначається в основному опором резистора R_н.

Відкритий стан переходу П₂ пов’язаний з накопиченням дірок та електронів в базах. Якщо струм через диністор стане меншим за І_у, то кількість носіїв із аноду та катоду стане недостатнім для компенсації об’ємних зарядів і перехід П₂ знов закриється. Струм І_у називають струмом утримування. Диністор залишається у відкритому стані до тих пір, поки струм через нього перевищує струм утримання. Робочою ділянкою вольт-амперної характеристики є ділянка СD.

Після зміни полярності зовнішньої напруги П1 і П3 зміщуються у зворотному напрямі, а перехід П2 залишається прямим; вольт-амперна характеристика така сама, як у звичайного діода при зворотному вмиканні (ділянка ОЕ).

При виборі тиристорів використовують граничні параметри: гранично припустимий анодній струм у відкритому стані тиристора, гранично припустима зворотна напруга, гранична припустима пряма напруга в закритому стані тиристора, струм утримання.

Можна керувати напругою вмикання тиристора, не змінюючи анодної напруги. Для цього в колі однієї з баз (звичайно р₂), що прилягає до переходу П2 (рис. 65,а) , вводять від зовнішнього джерела Е_К додаткову кількість носіїв заряду за рахунок струму керування І_К (випадок І_К ≠ 0). Тоді маємо тріодний тиристор. Регулюючи значення І_К , змінюють рівень напруги вмикання U_вмк, за якого виникає лавиноподібне розмножування носіїв заряду.

Застосовуються також симістори – симетричні тиристори. Вольт-амперна характеристика семістора наведена на рис.66. Вони застосовуються у колах змінного струму.

На рис.67 наведені стандартні позначення тиристорів.

Поиск по сайту: