У сучасному менеджменті розрізняють декілька типів керівників та лідерів:
· Лідери, що ведуть за собою – особи, в яких більшість лідерських якостей не зумовлена генетично, а виробляються протягом життя та трудової діяльності. Лідерство – їхній природній стан. Здатні приймати рішення самостійно під власну відповідальність.
· Організатори груп – особи, які добре знають психологію своїх послідовників. Краще управляють малими групами.
· Виконавці – раціональний тип керівника та лідера. Основні якості: енергійність, цілеспрямованість, особистий приклад, вміння долати бар’єри, здатність створювати згуртований колектив.
· Дипломати – досконало володіють комунікативними навичками: легко контактують зі співробітниками, споживачами та партнерами по бізнесу, можуть відстояти власну точку зору, вміють вирішувати проблеми в режимі діалогу.
· Генератори ідей – орієнтовані на нові завдання, сприяють провадженню інновацій. Основні якості: інтуїція, синтез знань, самокритичність.
· Продавці ідей – досконало контролюють свої та чужі емоції, підприємливі, мають свіжий погляд на знайомі факти.
· Синтезатори – мають властивість виокремлювати головне з великого обсягу інформації, що дозволяє їм приймати вірне управлінське рішення, формувати стратегію організації, впроваджувати інновації.
· Пояснювані – вміють пояснити послідовникам сутність будь-якої стратегії, мети або ситуації.
· Реактори – активно та розумно-критично реагують на ідеї інших, що дозволяє зробити з них послідовників.
· Комунікатори – керівники та лідери, до набору лідерських якостей яких відносяться висока комунікабельність, вміння вислуховувати. Мають педагогічні здібності, які використовують для підвищення кваліфікації послідовників.
· Дослідники – вміють отримувати та обробляти інформацію, зіставляти та аналізувати факти, проводити експерименти.
· Слідопити – здатні рухатися в одному напрямку. Перед ними ставлять проблему, а вони самі обирають методи і знаходять послідовників для її вирішення.
· Хоронителі інформації – вміють збирати інформацію, добре знають де її можна знайти і яким чином використати.
· Організатори – мають талан практичної організації виробництва та управління персоналом.
4. Авторитет лідера
Феномен лідерства ґрунтується на авторитеті менеджера. Будь-яка влада і будь-який вплив призводить до того, що людина намагається завоювати авторитет.
Іноді саму владу розглядають як авторитет, але це не зовсім вірно.
Авторитет – це передача своєї волі підлеглим за умови їх добровільного підкорення.
Справжній лідер має незаперечний авторитет у своїх послідовників. Авторитет – це категорія, що носить, як правило, неформальний характер і пов’язана, насамперед, з особистісними якостями менеджера, який завойовує довіру і повагу підлеглих завдяки своїм знанням, особливостям характеру, працьовитості, умінню спілкуватися з людьми. Підлеглим імпонує керівник, який бере на себе відповідальність, сміливо приймає рішення, чесно визнає власні помилки і терпляче ставиться до слабостей і дрібних помилок своїх підлеглих.
В теорії менеджменту розрізняють три категорії авторитету:
- формальний (офіційний) авторитет менеджера визначається його посадою, випливає з його прав розпоряджатися підлеглими, давати їм вказівки, вимагати виконання своїх розпоряджень, контролювати і стимулювати роботу підлеглих;
- повний (реальний) авторитет лідера виявляється при наявності у менеджера формального та особистісного авторитету і залежить від результатів його діяльності, його ділових, морально-етичних якостей, досвіду роботи, професіоналізму.
Приклад моделі авторитету лідера:
ü уміння організовувати діяльність колективу із дотриманням вимог чинного законодавства;
ü націлювати колектив на все нове, прогресивне;
ü користуватися наділеною владою в керівництві колективом таким чином, щоб інтереси підприємства та інтереси працюючих забезпечувались в однаковій мірі;
ü контролювати свої вчинки та володіти власними емоціями;
ü намагатися бути справедливим і доброзичливим;
ü чітко виконувати обіцянки, данні колективу чи окремим працівникам.