Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Інтелектуальна власність і мережа Інтернет



Мережу Інтернет (Internet) створено в США з метою надання більш

швидких і ефективних засобів роботи військовим, дослідникам і викладачам.

Проте, вже незабаром виявилися додаткові аспекти застосування Інтернет, за-

вдяки яким ця мережа почала збільшуватися лавиноподібно (з двох тисяч у

1985 р. до двохсот мільйонів на початку третього тисячоліття і до мільярда на-

прикінці 2008 р.). Обслуговують вони численну армію користувачів у всьому

світі й їх кількість безперервно зростає. Мережа Інтернет дає змогу за лічені

хвилини або навіть у режимі реального часу розповсюджувати й одержувати

різноманітну інформацію, яка містить у тому числі й об’єкти авторського й

суміжних прав: програми для ЕОМ, бази даних, аудіо- і відеозаписи тощо. Усі

ці об’єкти надзвичайно вразливі, оскільки в Інтернеті величезна кількість часто

дуже цінної з економічної точки зору інформації перебуває в режимі вільного

доступу й тому майже безплатно тиражується серед численних споживачів.

Тобто на сьогодні є реальні умови порушення прав суб’єктів інтелектуальної

власності в мережі Інтернет.

1996 р. у Женеві підписані Договір ВОІВ про авторське право й Договір

про виконання і фонограми. Ці договори були укладені для врахування знач-

них змін у розповсюдженні інформації на сучасному етапі й доповненні існую-

чих у цій сфері договорів, а саме: Бернської та Римської конвенцій та угоди

ТРІПС (див. п. 6.2).

Договори 1996 р. насамперед спрямовано на вирішення питань, спричи-

нених сучасними цифровими технологіями, зокрема розповсюдженням об’єк-

тів через електронну мережу, тому їх іноді називають Інтернет-договорами.

Одним з питань, пов’язаних з використанням Інтернет, є порушення ав-

торських прав і прав на засоби індивідуалізації осіб – знаки для товарів і по-

слуг, а також фірмові найменування. Суперечки про порушення прав на засоби

індивідуалізації найчастіше стосуються неправомірного використання в на-

йменуваннях доменів (адрес осіб у мережі Інтернет) – позначень, які повністю

або частково відтворюють фірмові найменування або знаки для товарів і по-

слуг.

Практика свідчить, що під час вибору найменувань доменів у Інтернеті

володарі інформаційних ресурсів намагаються зупинитися на максимально

простих і логічних іменах, що асоціюються у споживачів з конкретним учас-

ником господарського обігу або його діяльністю, який функціонує в конкрет-

ному географічному регіоні, державі або всьому міжнародному інформаційно-

му просторі.

Так, для особи, зареєстрованої в Україні й діючої на українському ринку,

з комерційної позиції та зручності для користувачів доцільно мати наймену-

вання домену name.ua; для міжнародної корпорації – name.com, для організа-

ції, що має регіональний ринок збуту товарів або надання послуг, наприклад, у

Києві, – name.kiev.ua, де name – назва особи (юридичної, фізичної); com – між-

народне найменування домену першого рівня, яке зазвичай використовують

комерційні організації, ua – географічне найменування домену першого рівня,

яке відповідає двосимвольному коду країн світу, виділеному Україні згідно з

міжнародним стандартом ISO 3166-1; kiev.ua – географічне найменування до-

мену другого рівня, вибране в системі реєстрації найменувань в Україні.

Отже, найменування доменів – це апаратно-програмний засіб індивідуа-

лізації осіб, який дає змогу споживачам просто й ефективно знаходити у вірту-

альному просторі відомі їм у господарчому обігу найменування.

Можливість же вільного вибору найменування домену породжує й про-

типравне явище – кіберксвоттинг (англ. cybersquatting), яке позначає реєстра-

цію найменувань доменів, що збігаються із засобами індивідуалізації або поді-

бні до них, з їх наступним недобросовісним використанням як для власних

комерційних цілей, так і для пропозиції до продажу самим правовласникам за-

собів індивідуалізації. Якщо в першому випадку подібні дії можна кваліфіку-

вати як недобросовісну конкуренцію, то у другому притягти порушника до

відповідальності досить важко, і сторона, зацікавлена в придбанні відповідно-

го найменування домену, часто вимушена його купувати у власника цього на-

йменування (див., наприклад, «Патенты и лицензии», №4, 2001, С.20–26).

Беручи до уваги стрімкі темпи розвитку мережі Інтернет і правові питан-

ня, що виникають під час користування нею, ВОІВ докладає значних зусиль

щодо розроблення відповідної законодавчої бази.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.